ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 грудня 2020 року м. Київ № 640/29069/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України
про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі по тексту - відповідач), адреса: 01133, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 16, в якій позивач просить:
- скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 09 жовтня 2020 року, викладене у вигляді витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії України №600 в частині «причинний зв'язок гіпотиреоз за протоколом ЦВЛК від 14 серпня 2019 року №2255- скасувати»;
- зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію внести зміни до протоколу засідання №600 від 09 жовтня 2020 року: в абзаці першому (перелік хвороб не пов'язаних з проходженням військової служби) слова «Післяопераційний гіпотиреоз (внаслідок комбінованого лікування - тотальної тиреоїдектомії (1998), одного курсу радіойодтерапії з приводу папілярної карценоми щитоподібної залози, T1N0M0, стадія 2, стан медикаментозної субкомпенсації)» - виключити. Доповнити словами «гіпотиреоз» захворювання, ТАК, пов'язано з захистом Батьківщини».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 14 серпня 2019 року на засіданні Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України прийнято рішення, оформлене протоколом №2255, стосовно позивача «захворювання «гіпотиреоз» Так, пов'язано з захистом Батьківщини».
25 жовтня 2020 року позивач отримав витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії №600 від 09 жовтня 2020 року, в якому зазначено, що «причинний зв'язок гіпотиреоз за протоколом засідання ЦВЛК від 14 серпня 2019 року №2255 - скасувати».
Позивач з вказаним рішенням не погоджується, у зв'язку з тим, що відповідачем перевищено свої повноваження, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що позивач проходив службу у Збройних Силах України з 05 січня 2015 року по 08 квітня 2016 року та з 15 лютого 2019 року по 11 червня 2019 року.
Під час проходження військової служби, як вказано у відзиві на позовну заяву, позивач приймав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей та має посвідчення учасника бойових дій.
Більш того, представник відповідача зазначає, що позивачу ще у 1999 році встановлено діагноз папілярна карцинома щитоподібної залози, стан комбінованого лікування, післяопераційний гіпотиреоз, тяжка форма, парез правої половини гортані, пов'язана з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.
23 квітня 2019 року госпітальною військово-лікарською комісією терапевтичного профілю Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» за направленням командира військової частини НОМЕР_1 був проведений огляд позивача та прийнято постанову, оформлену свідоцтвом про хворобу від 23 квітня 2019 року №657 про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
У вказаному свідоцтві, як зазначає представник відповідача, зазначено у тому числі, що у липні 2014 року позивач прийнятий на військову службу за контрактом, під час проходження обстеження ВЛК скарг на стан здоров'я не висував, приховав дані основного захворювання, у зв'язку з чим комісією прийнято постанову, що захворювання позивача не пов'язане з проходженням військової служби. З проходженням військової служби та із захистом Батьківщини були пов'язані інші захворювання та травма позивача.
У серпні 2019 року позивач звернувся до відповідача з приводу перегляду причинного зв'язку захворювання щитоподібної залози зі службою у Збройних Силах України,, тому зважаючи на підвищення після перебування позивача в ООС, дози ліків -L-тироксину на 25 мкг, що могло свідчити про прогресування захворювання, відповідачем було прийнято постанову про причинний зв'язок захворювання позивача «гіпотиреоз» із захистом Батьківщини.
30 липня 2020 року до ЦВЛ ЗСУ надійшов лист з Київського міського центру медико-соціальної експертизи від 30 липня 2020 року №660, яким повідомлялось, що позивач звернувся з питаннями зміни причини інвалідності з «захворювання зв'язане з наслідками аварії на ЧАЕС» на «захворювання ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини», з проханням надання роз'яснень про встановлення причинного зв'язку гіпотиреозу позивача із захистом Батьківщини, враховуючи те, що він з 1999 року пов'язаний з наслідками аварії на ЧАЕС.
Відповідачем зроблено запит від 13 серпня 2020 року №1661 до НВМКЦ «ГВКГ» для отримання роз'яснень спеціалістів в області ендокринології щодо прогресування захворювання у позивача, у відповіді на який зазначено, що підвищення дози ліків - L-тироксину на 25 мкг не є ознакою прогресування хвороби гіпотиреозу у позивача, а рекомендації щодо збільшення дози препарату в квітні 2019 року були обумовлені тим, що хворий нерегулярно приймав його і цільових значень тиреотропного гормону крові досягнуто не було.
Враховуючи вищевикладене, як вказано у відзиві на позовну заяву, за наявності підстав для зміни (перегляду) постанови ВЛК, відповідачем було скасовано причинний зв'язок гіпотиреозу із захистом Батьківщини за протоколом засідання ЦВЛК ЗСУ від 14 серпня 2019 року №2255 та встановлено як такий, що не пов'язаний з проходженням військової служби. Вказана постанова оформлена протоколом засідання по встановленню причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) від 09 жовтня 2020 року №600.
Крім того, представник відповідача зазначив, що твердження позивача в частині перевищення своїх повноважень відповідача є хибними, оскільки вказане не грунтується на вимогах законодавства.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача вчинити дії, представник відповідача наголосив на тому, що визначення причинного зв'язку захворювання (поранення, каліцтва, контузії) колишнього військовослужбовця проводиться штатними ВЛК.
З огляду на вищевикладене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_2 та вкладкою до нього № НОМЕР_3 , також позивач має статус учасника бойових дій, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія посвідчення серії НОМЕР_4 .
Згідно копії медичного висновку міської спецВКЛ №2685 на дитину, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи у віці до 15 років від 25 лютого 1998 року, у позивача виявлено захворювання «папілярна карцинома щитоподібної залози, стан після комбінованого лікування, післяопераційний гіпотиреоз, тяжка форма, парез правої половини гортані, пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС», що також підтверджується наявною в матеріалах справи копією експертного висновку №3119 від 17 лютого 1999 року.
Враховуючи діагноз, зазначений у свідоцтва про хворобу №657 від 23 квітня 2019 року, Центральною військово-лікарської комісією Збройних Сил України на засіданні комісії прийнято рішення, оформлене протоколом №2255 від 14 серпня 2019 року, в якому зазначено, що захворювання солдата ОСОБА_1 «гіпотиреоз», ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.
Водночас, 30 липня 2020 року на адресу відповідача надійшов запит Київського міського центру медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №660 від 30 липня 2020 року, в якому центр просив переглянути рішення ЦВЛК від 14 серпня 2019 року, у зв'язку з тим, що захворювання «гіпотиреоз» на підставі медичних документів була встановлена внаслідок причинного зв'язку хвороб осіб, постраждалих внаслідок ЧАЕС.
У зв'язку з чим, відповідач звернувся до Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» Міністерства оборони України за наданням відповідних роз'яснень, а саме, чи свідчить підвищення дози L-тіроксину з 175 мкг до 200 мкг про прогресування гіпотиреозу у позивача.
Листом від 19 серпня 2020 року №9/4410 Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь» повідомив відповідача про те, що в даному випадку підвищення дози Л-тироксину з 175 мкг на добу до 200 мкг на добу не є ознакою прогресування гіпотиреозу, коливання дози в межах +/- 25 мкг, що отримує хворий, залежить від багатьох супутніх факторів, і може змінюватись як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення добової дози препарату Л-тироксин, а рекомендації збільшити дозу до 200 мкг в квітні 2019 року було обумовлено тим, що хворий нерегулярно приймав вищезазначений препарат і цільових значень ТТГ крові досягнуто не було.
У зв'язку з чим, на засіданні військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) прийнято рішення, оформлене протоколом від 09 жовтня 2020 року №600, про відміну причинного зв'язку травми та поранення за свідоцтвом про хворобу №657 від 23 квітня 2019 року госпітальної військово-лікарської комісії терапевтичного профілю НВМКЦ «ГВКГ» та скасування причинний зв'язок гіпотиреозу за протоколом засідання ЦВЛК від 14 серпня 2019 року №2255.
Вважаючи рішення відповідача, оформлене протоколом від 09 жовтня 2020 року №600 таким, що прийнято з перевищенням повноважень, відповідно, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19 листопада 1992 року № 2801-XII військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України. Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту - Положення №402).
Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Пунктом 2.2. пункту 2 глави 2 розділу І Положення №402 передбачено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази. Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах. Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов'язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.
У відповідності до підпункту 2.3.1 пункту 2.3. глави 2 розділу І Положення №402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Абзацом 13 підпункту 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 передбачено, що на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України
В свою чергу, абзацом 15 підпункту 2.3.4. пункту 2.3. глави 2 розділу І Положення №402 ЦВЛК надано право ЦВЛК розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
Більш того, абзацом 2 пункту 21.13 глави 21 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що за наявності підстав для зміни (перегляду) постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, зазначених у свідоцтві про хворобу (довідці ВЛК), постанова ВЛК при прийнятті нової постанови підлягає скасуванню (відміні). Постанова ВЛК оформляється протоколом засідання штатної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень).
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено та не спростовано позивачем будь-якими належними та допустимими доказами, що в даному випадку Центральна військово-лікарська комісія, як при прийнятті постанови, оформленої протоколом засідання комісії №2255 від 14 серпня 2019 року, так і при прийнятті постанови, оформленої протоколом №600 від 09 жовтня 2020 року, діяла як штатна ВЛК, а не як є орган військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України, суд дійшов висновку про відсутність перевищення своїх повноважень відповідачем при прийнятті постанови, оформленої протоколом засідання комісії від 09 жовтня 2020 року №600, оскільки Положенням №402 надано право штатним ВЛК змінювати (переглядати) свої постанови про причинний зв'язок захворювання, поранення, зазначених у свідоцтві про хворобу (довідці ВЛК), та, відповідно, при прийнятті нової постанови скасовувати (відміняти) попередні.
Зважаючи на те, що позивачем не оскаржуються підстави прийняття відповідачем постанови, оформленої протоколом засідання комісії №600 від 09 жовтня 2020 року, з урахуванням положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, судом не надається правова оцінка підставам, за яких була прийнята вказана постанова, оскільки такі обставини не є предметом спору в межах розгляду даної адміністративної справи.
Більш того, суд зазначає, що оскільки судом не встановлено, а позивачем не доведено протиправності дій відповідача при прийнятті оскаржуваної постанови, оформленої протоколом засідання комісії від 09 жовтня 2020 року №600, відповідно, відсутні правові підставі й для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача внести зміни до цього протоколу засідання №600 від 09 жовтня 2020 року.
Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності,, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог позивача в повному обсязі та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На переконання суду, відповідачем доведено правомірність прийнятої постанови в межах наданих йому повноважень у порядок та спосіб, визначені законом, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, а матеріали справи не містять доказів понесення сторонами судових витрат, підстави для розподілу судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя К.Ю. Гарник