ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 грудня 2020 року м. Київ № 640/15532/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:
1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати ОСОБА_1 одноразово заборгованості по невиплаченій пенсії у розмірі 390 312,85 грн, за період з 01.01.2016 р. по 13.02.2020 р. за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2019 р.
2. Стягнути в повному обсязі з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 нараховану суму заборгованості по перерахунку пенсії за період з 01.01.2016 р. по 13.02.2020 р. одноразово у розмірі 390 312,85 грн. без застосування постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 р. «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду». В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 20.09.2010 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що в березні ним отримано лист від відповідача, згідно з яким повідомлено про виконання судового рішення, проте, нараховані на виконання рішення суду в сумі 390 312,85 грн. за період 01.01.2016 року по 13.02.2020 року будуть виплачені згідно Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду». Крім того, в червні позивачем отримано лист від відповідача, в якому повідомлено, що заборгованість, яка утворилася внаслідок виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2019 року за період з 01.01.2016 року по 13.02.2020 року в сумі 390 312, 85 грн. буде здійснена у межах бюджетних асигнувань виділених на цю мету. Позивач із діями відповідача, викладеними у вказаних листах не погоджується та вважає, що відповідач діє протиправно, з порушенням Конституції і законів України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем 21 вересня 2020 рок через канцелярію суду подано відзив, де вказано, що Управлінням взято на облік рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2019 року у справі №640/11617/19 відповідно до порядку, затвердженого постановою №649. Вважає, що перерахунок пенсії позивача на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року у справі №640/11617/19 здійснено відповідно до рішення суду та чинного законодавства України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 09 грудня 2019 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Судом вирішено: Визнати протиправними дії Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки МВС України від 01.06.2017 №22/6-4925 і в межах зобов'язань, покладе-них рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15.02.2018 у справі №756/15805/17. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві на виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15.02.2018 у справі №756/15805/17 провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 76% грошового забезпечення, що зазначений у довідці Міністерства внутрішніх справ України від 01.06.2017 №22/6-4925 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії:
посадовий оклад - 4000,00 грн.,
оклад за спеціальним званням - 2400,00 грн.,
надбавка за стаж служби (50%) - 3200,00 грн.,
з урахуванням надбавки за особливо важливі завдання у розмірі 50% від визначеного у цій довідці посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за стаж служби, та премії у розмірі 78,6% від суми зазначених вище складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за стаж служби, надбавки за особливо важливі завдання у розмірі 50%), що входять до розрахунку пенсії, без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01.01.2016, з урахуванням здійснених виплат.
Рішення набрало законної сили 14 лютого 2020 року.
17 лютого 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року у справі №640/11617/19 та проханням письмово повідомити про новий розмір пенсії після перерахунку та сум заборгованості, починаючи з 01 січня 2016 року.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 13 березня 2020 року №2600-0312-8/35203 позивача повідомлено, що кошти нараховані з 14 лютого 2020 року по 29 лютого 2020 року в сумі 3880, 09 грн. перераховано на розрахунковий рахунок в березні 2020 року. За період з 01 січня 2016 року по 13 лютого 2020 року нараховані на виконання рішення суду в сумі 390 312, 85 грн. будуть виплачені згідно «Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду». З 01 березня 2020 року позивачу встановлено для щомісячної виплати, обчислений на виконання рішення суду розмір пенсії в сумі 19545, 98 грн.
Позивач 05 травня 2020 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою, в якій навів обґрунтування протиправності дій відповідача та просив здійснити виплату нарахованого боргу по пенсії за період з 01 січня 2016 року по 13 лютого 2020 року в сумі 390 312,85 грн. з метою належного виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року.
Листом від 19 травня 2020 року №2600-0312-8/62425, згідно якого, заборгованість, що утворилась внаслідок виконання Рішення суду за період з 01 січня 2016 року по 13 лютого 2020 року в сумі 390 312,85 грн. буде здійснена у межах бюджетних асигнувань виділених на цю мету.
Вважаючи, що відповідачем всупереч рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року відповідачем не здійснено виплату пенсії, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва за захистом своїх прав.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Статтями 8, 55 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційне право на судовий захист належить до невідчужуваних та непорушних. Частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви про розгляд навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.
Таким чином, положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина. Кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства, має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді
Як зазначалося, статтею 55 Конституції України передбачено, що кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб і службових осіб, а тому суд не має права відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.
Здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Із змісту обґрунтувань, наведених у позовній заяві, встановлено, що позивач вбачає протиправність бездіяльності пенсійного органу у виплаті йому пенсії, що на його думку, суперечить рішенню Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року по справі №640/11617/19.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (із змінами і доповненнями) (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Пунктом 1 частиною першою статті 3 Закону відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частиною першою, пунктами 16, 18 частини третьої статті 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Отже, примусове виконання рішень, зокрема, судів, є виключно повноваженнями державної виконавчої служби, або, у випадках, приватних виконавців.
Відповідно до прохальної частини, позовні вимоги викладено у наступній редакції:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати ОСОБА_1 одноразово заборгованості по невиплаченій пенсії у розмірі 390 312,85 грн, за період з 01.01.2016 р. по 13.02.2020 р. за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2019 р.
- стягнути в повному обсязі з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 нараховану суму заборгованості по перерахунку пенсії за період з 01.01.2016 р. по 13.02.2020 р. одноразово у розмірі 390 312,85 грн. без застосування постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 р. «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 20.09.2010 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Тобто, вирішення позовних вимог лежить в площині виконання прийнятого Окружним адміністративним судом міста Києва судового рішення, про що зазначено вище, і має виконуватися відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», що не позбавляє права позивача оскаржувати дії державного виконавця.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд здійснює судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах в порядку, визначеному статтями 382, 383 цього Кодексу, проте, в межах зазначеного позивач не звертався.
Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Разом з тим, позивач скористався своїм правом на судовий захист та йому такий захист надано відповідно до способу захисту, обраного позивачем.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 11, 73 - 78, 90, 241- 246, 250, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП. НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Повне рішення суду 29.12.2020 року.
Суддя Л.О. Маруліна