30 грудня 2020 року ЛуцькСправа № 140/14987/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Охоронна фірма «Захист і безпека» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,
Приватне підприємство «Охоронна фірма «Захист і безпека» (далі - ПП «Охоронна фірма «Захист і безпека», позивач, підприємство) звернулося із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 23 вересня 2020 року №0015640420.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС України у Волинській області на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) прийнято рішення 23 вересня 2020 року №0015640420 про застосування до ПП «Охоронна фірма «Захист і безпека» штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 січня 2020 року до 27 лютого 2020 року на загальну суму 11218,86 грн, в тому числі штраф (20%) в розмірі 10544,10 грн та пеня (0,1% суми недоїмки) в розмірі 674,76 грн.
Позивач вказує, що таке рішення суперечить чинному законодавству України, оскільки ПП «Охоронна фірма «Захист і безпека» у строки передбачені частиною восьмою статті 9 Закон №2464-VI сплатило єдиний соціальний внесок, однак помилково зазначило у трьох платіжних дорученнях рахунок, призначений для обслуговування платників ЄСВ Луцького району.
Разом з тим кошти єдиного соціального внеску, помилково перераховані на інший рахунок ЄСВ, згідно з частиною статті 11 Закону №2464-VI були акумульовані разом з іншими коштами на централізованих рахунках податкових органів та автоматично перераховані наступного операційного дня після їх зарахування на централізовані рахунки Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, на рахунки Накопичувального пенсійного фонду, а тому не було заподіяно збитків відповідним фондам, бюджетам та державі.
Окрім того, повідомляє, що 24 лютого 2020 року ПП «Охоронна фірма «Захист і безпека» у відповідності з вимогами додатку 1 до Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/ або помилково сплачених коштів, подало відповідачу заяву про перерахування помилково сплачених коштів єдиного соціального внеску з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 на загальну суму 38270,00 грн, в тому числі за грудень 2019 року на підставі платіжного доручення від 15 січня 2020 року №1 в сумі 1470,00 грн, платіжного доручення від 15 січня 2020 року №306 в сумі 15000,00 грн та за січень 2020 року на підставі платіжного доручення від 11 лютого 2020 року №322.
З урахуванням зазначеного позивач уважає оскаржуване рішення протиправним та просить задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
У відзиві на позовну заяву від 03 листопада 2020 року №5546/03-20-05-01-10 представник ГУ ДПС у Волинській області позовних вимог не визнала, обґрунтовуючи це тим, що від 23 вересня 2020 року №0015640420 на суму 11218,86 грн стосується заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. З доданих квитанцій про сплату вбачається, що частина коштів зараховувалась не на рахунок UA828999980000355629201000318 ГУ ДПС у Волинській області, а на рахунок № НОМЕР_1 , який призначений для обслуговування коштів єдиного соціального внеску підприємств Луцького району Волинської області.
Вказує, що у разі сплати єдиного внеску відповідною категорією платників на невідповідний рахунок в одній інтегрованій картці платника виникає заборгованість з моменту настання зобов'язань, а в іншій переплата, при цьому виникає ситуація, коли певні фонди соціального страхування недоотримують кошти після розподілу єдиного внеску.
З урахуванням вказаного просить в задоволенні позову відмовити повністю (арк. спр. 31-35).
Відповідач у відповіді на відзив від 05 листопада 2020 року №31 додатково повідомляє, що в період з 10 по 15 січня 2020 року тобто у строки, передбачені частиною восьмою статті 9 Закону №2464-VI, ПП «Охоронна фірма «Захист і безпека» провело чотирма платежами з рахунків, відкритих у різних банківських установах оплату нарахованого єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2019 року на суму 33300,00 грн та в період з 12 по 18 лютого 2020 року за січень 2020 року - на загальну суму 36500,00 грн.
Однак, підприємством помилково перераховано єдиний соціальний внесок на рахунок в ГУ ДПС у Волинській області №UA968999980000355639201000308, призначений для обслуговування коштів єдиного соціального внеску підприємств Луцького району Волинської області, за грудень 2019 року -двома платежами 15 січня 2020 року на загальну суму 16470,00 грн та за січень 2020 року - одним платежем 12 лютого 2020 року на суму 21800,00 грн (арк. спр. 41-43).
Представник ГУ ДПС у Волинській області у поданому 09 листопад 2020 року запереченні на відповідь просить в задоволенні адміністративного позову відмовити з підстав, які є аналогічними доводам викладеним у відзиві на позовну заву (арк. спр. 46-48).
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 25).
Стосовно клопотання представника ГУ ДПС у Волинській області, викладеного у відзиві на позовну заяву про розгляд справи за участі сторін суд зазначає наступне.
Частиною шостою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Таким чином, законодавець передав вирішення питання щодо виклику учасників справи для надання пояснень у справі на розсуд суду, а останній, відповідно, задовольняє таке клопотання за умови, якщо є необхідність заслухати такі пояснення.
Враховуючи, що справа є справою незначної складності, суд уважає, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею у відзиві, не зумовлюють необхідність призначення розгляду справи в судовому засіданні
Окрім того, зазначаючи про необхідність розгляду справи в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін, представник відповідачів не зазначає, встановлення яких саме обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень у заявах по суті та вимагає проведення судового засідання з огляду на що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання про розгляд даної справи у судовому засіданні із повідомленням сторін.
Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ПП «Охоронна фірма «Захист і безпека» перебуває на обліку в ГУ ДПС у Волинскій області та є платником єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).
На підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 23 вересня 2020 року №0015640420, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 10544,10 грн та пеню в розмірі 674,76 грн (арк. спр. 7).
Як убачається із розрахунку до оскаржуваного рішення (арк. спр. 40) та інтегрованої картки по єдиному внеску за 2020 рік (арк. спр. 49-55) за невчасну сплату грошових зобов'язань за грудень 2019 року та січень 2020 року до ПП «Охоронна фірма «Захист і безпека» застосовані штрафні санкції у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум та пеня - у розмірі 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу в період з 21 січня 2020 року до 27 лютого 2020 року.
Не погоджуючись з винесеним відповідачем рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом №2464-VI.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI).
Нормами частини п'ятої статті 9 Закону № 2464-VI визначено, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі договір про добровільну участь).
Частиною сьомою статті 9 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту першого частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.
При цьому, приписами частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до пункту 1 частини десятої статті 9 Закону № 2464-VI днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається: день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
Абзацом 1 частини першої статті 43 Бюджетного кодексу України передбачено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Згідно із частиною п'ятою статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач своєчасно та у повному обсязі виконав зобов'язання зі сплати єдиного внеску, а саме: платіжними дорученнями від 10 січня 2020 року №3 на суму 6830 грн, від 15 січня 2020 року №9 на суму 10000,00 грн, від 15 січня 2020 року №1 на суму 1470,00 грн, від 15 січня 2020 року №306 на суму 15000,00 грн підтверджується факт сплати єдиного внеску за грудень 2019 року (арк. спр. 10-13) та платіжними дорученнями від 11 лютого 2020 року на суму 21800,00 грн, від 12 лютого 2020 року №33 на суму 10000,00 грн, від 17 лютого 2020 року №43 на суму 4600,00 грн, від 18 лютого 2020 року №47 на суму 100,00 грн - факт сплати єдиного внеску за січень 2020 року (арк. спр. 14-17).
Однак під час проведення оплати згідно платіжних доручень від 15 січня 2020 року №1 та від 15 січня 2020 року №306, від 11 лютого 2020 року єдиний внесок був помилково сплачений на рахунок № НОМЕР_1 , який призначений для обслуговування коштів єдиного соціального внеску підприємств Луцького району Волинської області.
Судом установлено, що ПП «Охоронна фірма «Захист і безпека» звернулося до ГУ ДПС у Волинській області із заявою від 24 лютого 2020 року, якій просило перерахувати помилково сплачені кошти в сумі 38270,00 грн з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 (арк. спр. 19) та як убачається із інтегрованої картки по єдиному внеску на підставі такої заяви вказані кошти 27 лютого 2020 року були зараховані на вірний рахунок (арк. спр.49).
У зв'язку із тим, що кошти на належний рахунок зараховані з порушенням законодавчо встановленого строку, Головним управлінням ДПС у Волинській області винесено оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 23 вересня 2020 року №0015640420, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 10544,10 грн та пеню в розмірі 674,76 грн .
Пунктами 6 та 7 частини першої статті 13 Закону № 2464-VI передбачено, що органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску та застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Відповідно до пункту 1 розділу VIІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі - Інструкція №449), за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Частиною десятою статті 25 Закону, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до пункту 5 розділу VIІ Інструкції, суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Згідно із частиною тринадцятою статті 25 Закону, нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Відповідно до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Відповідно до пункту 2 розділу VIІ Інструкції, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди.
Суд зауважує, що факт сплати позивачем сум єдиного соціального внеску на інший рахунок Головного управління ДПС у Волинській не може бути підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені, оскільки відповідні кошти були сплачені позивачем у повному обсязі та своєчасно, і зараховані до Державного бюджету, що не спростовано відповідачем.
При цьому, штрафні санкції та пеня, передбачені частиною десятою та пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI, застосовуються до платника лише у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених суми єдиного внеску на невідповідний рахунок.
Відтак, допущена позивачем помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного соціального внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки.
Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів та пені, передбачених статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Аналогічна правові позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року по справі № 806/1146/16, від 10 квітня 2020 року по справі №821/844/17.
Суд також враховує, що згодом така помилка самостійно виявлена платником, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для застосування до позивача штрафу та пені, передбачених частиною десятою та пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2346-ІІІ, згідно рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 23 вересня 2020 року №0015640420.
Згідно із частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частини друга статті 77 КАС України).
За наведених вище обставин, суд вважає, що відповідачем належними, достатніми та допустимими доказами не спростовано доводи адміністративного позову та не доведено правомірності прийнятого рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 23 вересня 2020 року №0015640420.
З урахуванням встановлених обставин та аналізу норм чинного законодавства, та виходячи із наданих пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 23 вересня 2020 року №0015640420.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок), який сплачений відповідно до квитанції від 15 жовтня 2020 року №429 (арк. спр. 6) та зарахований до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджується відповідною випискою (арк. спр. 24).
Керуючись статями 139, 243-246, 255, 257, 262, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов Приватного підприємства «Охоронна фірма «Захист і безпека» (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Перемоги, 1, ідентифікаційний код юридичної особи) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 43143484) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Волинській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 23 вересня 2020 року №0015640420.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Приватного підприємства «Охоронна фірма «Захист і безпека» судовий збір в розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст судового рішення складено 30 грудня 2020 року.