вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" грудня 2020 р. Справа№ 920/198/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Чорногуза М.Г.
Агрикової О.В.
при секретарі судового засідання Найченко А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорпостач"
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2020
у справі № 920/198/19 (суддя Ярмак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорпостач"
до: 1. Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області;
2. Шосткинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Сумській області;
3. Шосткинського управління Державної казначейської служби України у Сумській області;
4. Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області;
5. Державної казначейської служби України;
6. Сумської обласної прокуратури;
7. Головного управління Національної поліції у Сумській області
про стягнення 267 521,75 грн
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорпостач" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області, Шосткинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Сумській області, Шосткинського управління Державної казначейської служби України у Сумській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області, Державної казначейської служби України, Прокуратури Сумської області та Головного управління Національної поліції у Сумській області про стягнення 267 521,75 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані завданням позивачеві збитків внаслідок проведення слідчих дій, а саме, обшуків, санкціонованих відповідними ухвалами слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області, в результаті яких мало місце вилучення майна товариства, необхідного для здійснення господарської діяльності та про відшукування якого не було прямих вказівок в ухвалі суду про обшук. У зв'язку з вилученням та несвоєчасним поверненням майна позивачеві, як власнику заподіяно збитків у розмірі 267 521,75 грн, які позивач просить стягнути з відповідачів у судовому порядку відповідно до положень статей 1173, 1174, 1176 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 у справі №920/198/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 04.05.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 скасовано, справу № 920/198/19 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2020 у справі №920/198/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено незаконності та безпідставності вилучення майна Товариства під час проведення 12.02.2016 та 18.02.2016 обшуків на автозаправних станціях в м. Шостка по вул. Шевченка, 45 та по вул. Некрасова, 6, доводами про наявність яких позивач обґрунтовує заявлені вимоги. Водночас, суд дійшов висновку про недоведення позивачем наявності в діях відповідачів усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для стягнення шкоди.
Не погодившись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорпостач" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції не навів оцінки тій обставині, що вилучене майно було необхідним для здійснення підприємницької діяльності, і відповідний дозвіл на його вилучення слідчим суддею не надавався; позивачем були надані документи, які є належними та допустимими доказами, якими підтверджується наявність та розмір збитків; судом першої інстанції було залишено поза увагою наявність судових рішень, якими визнано дії слідчих органів з приводу проведення обшуків у позивача неправомірними.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Дорпостач" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2020 у справі №920/198/19, відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено на 23.12.2020, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.
Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду 07.12.2020 від Шосткинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Сумській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-2 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, вказуючи про правомірність дій слідчого та недоведеність причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) та заподіянням збитків, про які зазначає позивач. Разом з відзивом, відповідачем-2 подано клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 задоволено клопотання Головного управління Національної поліції у Сумській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №920/198/19 призначено на 23.12.2020 о 16:00 год.
09.12.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Сумської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-6 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що співробітниками правоохоронних органів здійснено вилучення предметів та речей на законній підставі, в межах відповідного дозволу слідчого судді. Допустимих доказів неправомірності таких дій позивачем не надано. При цьому, позивачем не доведено заподіяння шкоди саме на суму 267 521,75 грн.
Також, відповідач-6 повідомив суд апеляційної інстанції про зміну найменування юридичної особи з Прокуратури Сумської області на Сумську обласну прокуратуру, про що надав відповідне клопотання.
З наданих представником відповідача-6 документів судом встановлено, що Наказом № 410 «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур» від 03.09.2020 юридичну особу «Прокуратура Сумської області» перейменовано у «Сумську обласну прокуратуру» без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Наказом № 414 «Про день початку роботи обласних прокуратур» від 08.09.2020 днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11 вересня 2020 року.
Відтак, апеляційним господарським судом встановлено зміну найменування юридичної особи відповідача- 6 з «Прокуратури Сумської області» на «Сумську обласну прокуратуру».
У судове засідання 23.12.2020 відповідач-1, відповідач-2, відповідач-3, відповідач-4, відповідач-5 явку своїх уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Водночас, колегія звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3, відповідача-4, відповідача-5, явка яких у судове засідання обов'язковою не визначалась, заслухавши думку представника скаржника та представників відповідача-6, відповідача-7, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги без участі осіб, які не з'явились.
В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив таку задовольнити, а рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Представники відповідача-6 та відповідача-7 вимоги апеляційної скарги не визнали, доводи, на яких вона ґрунтується вважають безпідставними, а судове рішення законним, у зв'язку з чим просили залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
23.12.2020 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ухвалою слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 09.02.2016 у справі № 589/887/16-к за клопотанням прокурора Шосткинської місцевої прокуратури Резнік О.М. слідчому СВ Шосткинського ВП (м. Шостка) ГУНП в Сумській області Бурнатному Д.С. надано дозвіл на проведення обшуку у приміщеннях автозаправних станцій, розташованих за адресами: м. Шостка, вул. Некрасова, 6, вул. Шевченка, 45, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання документів та предметів, що можуть мати значення для розслідування кримінального провадження №12014200110002360 від 27.12.2014.
Місцевим господарським судом встановлено, що на підставі зазначеної вище ухвали, 12.02.2016 та 18.02.2016 слідчими Шосткинського відділу ГУ НП у Сумській області були проведені обшуки на автозаправних станціях ТОВ "Дорпостач" в м. Шостка по вул. Шевченка, 45 та вул.Некрасова, 6.
В ході проведення обшуків ТОВ "Дорпостач" було вилучене майно, яке необхідне позивачеві для здійснення підприємницької діяльності, та про відшукання якого в ухвалі про проведення обшуку прямо не вказувалось та не надавалось на це дозволу.
Як зазначає позивач, у зв'язку з проведенням обшуків ТОВ "Дорпостач" було позбавлене можливості здійснювати підприємницьку діяльність на автозаправних станціях в м. Шостка по вул. Шевченка, 45 та вул. Некрасова, 6.
Позивач звертає увагу, що ухвалою слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 16.02.2016 у справі № 589/1019/16-к було відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Шосткинського ВП ГУ НП в Сумській області Бурнатного Д.С., погодженого прокурором Шосткинської місцевої прокуратури Резнік О.М. про арешт майна, яке було вилучено під час проведення обшуку 12.02.2016 на автозаправній станції в м. Шостка по вул. Шевченка, 45.
Зокрема, в зазначеній ухвалі наголошено, що з урахуванням положень діючого Кримінально процесуального Кодексу України (далі - КПК України), слідчим суддею враховано, що в клопотанні про арешт майна по кримінальному провадженню від 27.12.2014 № 12014200110002360 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 229 Кримінального кодексу України (далі - КК України) відсутня особа з правовим статусом, визначеним у частині першій статті 170 КПК України, що давало б можливість застосування арешту майна, клопотання подане з порушенням строку звернення з клопотанням, відсутня обґрунтована підозра у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, не зазначений розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Також, не доведено можливість використання зазначеного майна у кримінальному провадженні; достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину; доказом злочину; набуте злочинним шляхом; доходом від вчинення злочину; отримане за рахунок доходів від вчинення злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого.
Оскільки вилучене під час обшуку 12.02.2016 майно не було повернуто, ТОВ "Дорпостач" звернулось зі скаргою, за результатами розгляду якої, ухвалою слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22.02.2016 у справі №589/1019/16-к було зобов'язано слідчого, яким здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 27.12.2014 №22014200110002360, повернути ТОВ "Дорпостач" тимчасово вилучене 12.02.2016 під час обшуку майно за адресою: м. Шостка, вул. Шевченка, 45.
Ухвалою колегії суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області від 29.02.2016 ухвала слідчого судді від 16.02.2016 про відмову в арешті майна залишена без змін.
В обґрунтування відмови у задоволенні скарги судом апеляційної інстанції наведено наступні висновки: слідчий суддя врахував правові підстави для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, наслідки арешту майна, розумність та співмірність обмеження права власника майна завданням кримінального провадження; в межах кримінального провадження від 27.12.2014 №12014200110002360 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 229 КК України, підозра жодній особі не оголошувалась, що б давало підставу для арешту майна; не визначено розміру шкоди, завданої даним злочином, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; як слідчим так і стороною обвинувачення не було доведено, що вищевказане майно ТОВ"Дорпостач" може використовуватись як доказ у кримінальному провадженні, яке набуте злочинним шляхом, є засобом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення або отримане за рахунок доходів від вчинення злочину.
Ухвалою слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 23.02.2016 у справі № 589/1019/16-к відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Шосткинської місцевої прокуратури Резнік О.М. про арешт майна, яке було вилучено під час проведення обшуку 18.02.2016 на автозаправній станції в м. Шостка по вул. Некрасова, 6.
В ухвалі зазначено, зокрема, що з урахуванням положень діючого КПК України, слідчим суддею враховано, що в клопотанні про арешт майна по кримінальному провадженні від 27.12.2014 №12014200110002360 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 229 КК України відсутня особа з правовим статусом, визначеним у частині першій статті 170 КПК України, що б давало можливість застосування арешту майна, за тривалий час досудового розслідування відсутня обґрунтована підозра у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, не зазначений розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, не вказаний розмір неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, не проведена експертиза в сфері інтелектуальної власності, що дає підстави для сумніву щодо використання ТОВ "Дорпостач" товарного знаку "klо". Також не доведено: можливість використання зазначеного майна у кримінальному провадженні; достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення почину; доказом злочину; набуте злочинним шляхом; доходом від вчинення злочину; отримане за рахунок доходів від вчинення злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, звинуваченого. Посилання на необхідність накладення арешту на зазначене майно є передчасним, так як суду не надано переконливих доказів щодо вчинення вказаного кримінального правопорушення. Крім того, зважаючи на наслідки арешту майна, яке безумовно тягне за собою зупинення діяльності ТОВ "Дорпостач", в зв'язку з цим вивільнення осіб, що працюють на підприємстві та недоотримання Державним бюджетом України сплачених підприємством податків, та ті обставини, що у кримінальному провадженні навіть за рік досудового розслідування достовірно не встановлено ідентичності використаного підприємством товарного знаку "klо", що належить ПП "Автопрофіт", а також зважаючи на надані фотознімки є підстави вважати, що використаний знак може бути лише імітацією товарного знаку, що не тягне за собою кримінальної відповідальності, а накладення арешту на вилучене майно матиме негативні наслідки, то слідчий суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зазначеного клопотання.
Ухвалою колегії суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області від 14.03.2016 зазначена ухвала слідчого судді від 23.02.2016 була залишена без змін. В ухвалі суду апеляційної інстанції зазначено, що слідчим суддею обгрунтовано зроблено висновок про відсутність підстав для арешту майна, зазначеного у клопотанні; зокрема, слідчим суддею враховано правові підстави для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, наслідки арешту майна, розумність та співмірність обмеження права власника майна завданням кримінального провадження; в межах кримінального провадження від 27.12.2014 № 12014200110002360 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 229 КК України, відсутня особа з правовим статусом, визначеним у частині першій статті 170 КПК України, що б давало можливість застосування арешту майна, за тривалий час досудового розслідування відсутня обґрунтована підозра у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, не зазначений розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, не вказаний розмір неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та не проведена експертиза в сфері інтелектуальної власності, що дає підстави для сумніву щодо використання ТОВ "Дорпостач" товарного знаку "klо"; як слідчим так і стороною обвинувачення не було доведено, що вищевказане майно ТОВ "Дорпостач" може використовуватись як доказ у кримінальному провадженні, яке набуте злочинним шляхом, є засобом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення або отримане за рахунок доходів від вчинення злочину; накладення арешту на вилучене майно матиме негативні наслідки, що тягнуть за собою зупинення діяльності ТОВ "Дорпостач", а оскільки більше ніж за рік досудового розслідування, всупереч статті 219 КПК України по даному кримінальному провадженні нікому не повідомлено про підозру, не призначено експертизи та достовірно не встановлено ідентичності використаного підприємством товарного знаку "klо", що належить ПП "Автопрофіт", то колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для накладення арешту на вищевказане майно.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що вищенаведеними судовими рішеннями підтверджується незаконність та безпідставність вилучення майна у ТОВ "Дорпостач" під час проведення 12.02.2016 та 18.02.2016 обшуку на автозаправних станціях: м. Шостка по вул. Шевченка, 45 та в м. Шостка по вул. Некрасова, 6, у зв'язку з чим Держава Україна має компенсувати позивачеві збитки, заподіяні неправомірними діями слідчих органів, відтак порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Дорпостач" збитків у розмірі 267 521,75 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги вважає необгрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, зважаючи на наступне.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За загальним положенням, передбаченим статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Водночас статтею 1176 ЦК України визначені спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
При цьому шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 ст. 1176, а саме у випадках незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Отже, за відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, тобто в інших випадках, заподіяння шкоди органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратурою або судом, діють правила частини шостої цієї статті - шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Згідно з приписами ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).
Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є: неправомірні дії (бездіяльність) цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, в той час як відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
При цьому довести наявність складових елементів правопорушення має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Враховуючи викладене, дії (бездіяльність) посадових осіб (слідчих) Шосткинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Сумській області, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов'язки.
Апелянт зазначає, що обставини неправомірності дій слідчих органів підтверджено ухвалами Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 16.02.2016, від 22.02.2016 та від 23.02.2016 у справі №589/1019/16-к.
В той же час, як зазначалось вище, ухвалою слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 09.02.2016 у справі № 589/887/16-к за клопотанням прокурора Шосткинської місцевої прокуратури Резнік О.М. було надано слідчому СВ Шосткинського ВП (м. Шостка) ГУНП в Сумській області Бурнатному Д.С. дозвіл на проведення обшуку у приміщеннях автозаправних станцій, розташованих за адресами м. Шостка, вул.Некрасова, 6, вул. Шевченка, 45, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання документів та предметів, що можуть мати значення для розслідування кримінального провадження від 27.12.2014 №12014200110002360, а саме, договори на постачання продукції, товаротранспортні накладні, видаткові та інші накладні, прибуткові та касові ордери, головна книга, носії інформації (у тому числі електронні), касові книги, кошти, отримані від реалізації продукції з використанням об'єкту інтелектуальної власності, належного ПП "Автопрофіт", та інші документи, які стосуються подальшого продажу товарів з використанням об'єкту інтелектуальної власності, належного ПП "Автопрофіт" та мають значення для встановлення істини у кримінальному провадженні.
Таким чином, вилучення майна позивача в ході проведення обшуків 12.02.2016 та 18.02.2016 було здійснено на підставі ухвал слідчого судді Шостківського міськрайонного суду Сумської області від 09.02.2016 у справі № 589/887/16-к задля встановлення істини у кримінальному провадженні.
Як вірно зазначив місцевий господарський суд, можливість прийняття стороною кримінального провадження процесуального рішення і подальше скасування цього рішення у встановленому порядку передбачена нормами КПК України і само по собі не тягне за собою будь-якої відповідальності.
Матеріали справи не містять доказів незаконності дій слідчого щодо вилучення майна. Посилання апелянта на ухвали Шосткинського міськрайоного суду Сумської області від 16.02.2016 у справі № 589/1019/16-к про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки не свідчать про протиправність дій слідчого під час обшуку та вилучення майна.
При цьому господарський суд не наділений повноваженнями здійснювати оцінку законності прийнятого слідчим суддею Шосткинського міськрайонного суду Сумської області рішення про надання дозволу старшому слідчому СВ Шосткинського ВП (м. Шостка) ГУНП в Сумській області Бурнатному Д.С. про проведення обшуку в приміщеннях автозаправних станцій, як і не наділений повноваженнями здійснювати перевірку правомірності дій слідчого у кримінальному провадженні.
Так, ухвалою слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22.02.2016 у справі №589/1019/16-к було зобов'язано слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні від 27.12.2014 №22014200110002360, повернути ТОВ "Дорпостач" тимчасово вилучене 12.02.2016 під час обшуку майно за адресою: м. Шостка, вул. Шевченка, 45.
В той же час, зазначена ухвала не є безумовним доказом протиправності дій слідчого та порушення прав позивача, що не були поновлені.
При цьому, судом першої інстанції враховано, що майно було повернено позивачеві 26.02.2016 та 15.03.2016, без зауважень щодо його схоронності зі сторони останнього.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо недоведеності позивачем незаконності вилучення майна та протиправної поведінки відповідачів.
Крім того, відповідно до надано розрахунку про стягнення збитків у розмірі 267 521,75 грн позивач визначив її розмір, виходячи з того, що внаслідок вилучення майна товариство не мало можливості здійснювати підприємницьку діяльність.
Так, в розрахунок заявленого розміру шкоди позивачем включено орендну плату за користування АЗС, РРО, заробітну плату працівників за час простою, ЄСВ по заробітній плат та втрачену вигоду/неотриманий прибуток.
Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є,
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором, а при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Крім того, слід врахувати заходи, вжиті кредитором щодо одержання упущеної вигоди.
На підтвердження упущеної вигоди позивачем долучено до справи розрахунок прибутку за першу половину лютого 2016, довідку про ціни на паливо у лютому-березні 2016, видаткові накладні за січень-лютий 2016 поставки нафтопродуктів позивачу контрагентами,
Вказана сума збитків у вигляді упущеної вигоди розрахована виключно на припущеннях позивача про можливість отримання такого доходу за вказаний період, оскільки позивач міг і не отримати таких доходів у вказаному розмірі.
Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для стягнення відповідної суми.
Також, відповідач зазначає про збитки завдані внаслідок плати оренди за користування АЗС, РРО, виплати заробітної плати за час простою та ЄСВ по заробітній платі.
Так, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання самостійно на власний ризик і майнові втрати від такої діяльності, обумовлені договірними зобов'язаннями сторін, не можуть покладатися на державу за самим лише фактом їх понесення в будь-якому разі.
Як вірно зазначив місцевий господарський суд, позивачем не надано доказів вчинення дій, направлених на зменшення розміру понесених витрат у заявленій сумі (звернення до орендодавців із повідомленнями про звільнення від орендної плати, зменшення її розміру у зв'язку із неможливістю використання майна; зменшення заробітної плати тощо), тобто не доведено обов'язковості понесення цих витрат.
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Як встановлено судом вище, позивачем не доведено безпідставності вилучення майна та протиправної поведінки відповідачів.
Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2020 у справі №920/198/19 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорпостач" має бути залишена без задоволення.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорпостач" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2020 у справі № 920/198/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2020 у справі № 920/198/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 920/198/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 31.12.2020.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді М.Г. Чорногуз
О.В. Агрикова