Справа № 352/2694/20
Провадження № 6/352/66/20
29 грудня 2020 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Гриньків Д.В.,
секретар судового засідання Кукула О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду подання державного виконавця Тисменицького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Ковтуненка Дениса Андрійовича, погоджене з начальником відділу Соповським Іваном Володимировичем, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа,-
Державний виконавець Тисменицького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Ковтуненко Д.А. звернувся до суду із поданням про обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, посилаючись на те, що на виконанні знаходиться виконавче провадження №60300934 з виконання виконавчого листа №456/1252/18, виданого 30.07.2019 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди в розмірі 240 639,89 грн., моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., однак боржник не виконує зобов'язання, покладеного на нього згідно рішення суду.
Державним виконавцем вжито заходи щодо примусового виконання виконавчого листа, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", однак боржник ОСОБА_1 у добровільному порядку вимоги не виконав. Тому, у своєму поданні просить постановити рішення про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта.
Згідно з ч. 4 ст. 441 ЦПК України суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Державний виконавець в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без участі представника.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду громадян України за кордон передбачено ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), до виконання зобов'язань.
Відповідно до пункту 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України до виконання зобов'язання за рішенням.
Згідно з ст. 441 ч. 1, 3 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Зі змісту наведених норм вбачається, що тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України можливе лише за умов саме ухилення боржника від виконання зобов'язань покладених на нього за рішенням суду або Законом України «Про виконавче провадження». Обов'язок доказування факту ухилення боржника від виконання зобов'язань, відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України, покладається в даному випаду на державного виконавця, який звертається до суду із відповідним поданням.
Отже, сама по собі заборгованість за виконуваним судовим рішенням не може свідчити про ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Так, відповідно до висловленої Верховним Судом України позиції щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1ст. 6 Закону України № 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року та у п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року, позначає з об'єктивної сторони такі свідомі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Крім того, у п. 50 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хлюстов проти Росії» (скарга № 28975/05 від 11 липня 2013 року, набуло статусу остаточного 11 жовтня 2013 року) сформульовано основні принципи оцінки необхідності заходів, що обмежують свободу пересування. Зокрема, ЄСПЛ зазначає, що національна влада зобов'язана забезпечити, щоб втручання у право особи на виїзд з країни першопочатково було виправдано та співмірно з урахуванням обставин справи.
Як вбачається з матеріалів справи державним виконавцем 15.10.2019 року відкрито виконавче провадження ВП №560300934.
Державний виконавець, звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, посилається на те, що у останнього існує заборгованість зі сплати боргу перед ОСОБА_3 . Однак, саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, вказаного державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього судовим рішенням обов'язків.
Суд звертає увагу на те, що в матеріалах подання відсутній доказ направлення даної постанови боржнику та відсутнє підтвердження про отримання боржником у виконавчому провадженні №560300934 постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.10.2019.
Крім того суд позбавлений можливості встановити отримання ОСОБА_1 вимоги державного виконавця від 05.11.2019 року, так як відповідно до відомостей з офіційного сайту Укрпошта, інформація по даному відправленню відсутня, а постанова про арешт майна боржника від 24.12.2020 року боржником на момент постановлення ухвали не отримана, так як відправлення відповідно до отриманої інформації прямує до точки видачі/доставки.
Одночасно згідно акту державного виконавця від 28.02.2019 року при виїзді по місцю проживання ОСОБА_1 боржник був відсутній.
За таких обставин, суд вважає, що державним виконавцем не наведено достатніх обґрунтувань того, чи дійсно боржник свідомо в повній мірі не виконує належні до виконання зобов'язання, чи у нього є на це об'єктивні причини, а тому подання є передчасним.
Разом з тим, сам по собі виїзд за межі України боржника не зумовлює неможливість виконання останнім зобов'язання перед стягувачем, а докази щодо наміру ОСОБА_1 виїхати за межі України на постійне місце проживання державним виконавцем в поданні не зазначені.
Виходячи з вищенаведеного, та керуючись ст.ст. 10, 18,441 ЦПК України, суд, -
У задоволенні подання державного виконавця Тисменицького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Ковтуненка Дениса Андрійовича, погоджене з начальником відділу Соповським Іваном Володимировичем, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа - відмовити.
Згідно ст.261 ЦПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя Гриньків Д.В.