Справа № 175/2035/20
Провадження № 2/201/2895/2020
Іменем України
(заочне)
02 грудня 2020 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Мілової Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
13.08.2020р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за підсудністю з Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшла справа за позовною заявою ТОВ ФК «Женева» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 1-4).
Ухвалою судді Наумової О.С. від 25.09.2020р. відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 92).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 19.01.2007р. між ОСОБА_1 і АКБ «Форум» укладений кредитний договір №0006/07/03-А, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 50 000,00 доларів США зі сплатою 12,5 % річних.
Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти на загальну суму 50 000,00 доларів США.
14.03.2018р. між ПАТ «Банк Форум» і TOB «Фінансова компанія «Женева» укладено договір про відступлення прав вимоги № 1050-Ф, відповідно до якого ПАТ «Банк Форум» відступило TOB «Фінансова компанія «Женева», а TOB «Фінансова компанія «Женева» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №0006/07/03-А від 19.01.2007р., укладеного між ПАТ «Банк Форум» і ОСОБА_1 .
Таким чином, ТОВ «ФК «Женева» наділено правом грошової вимоги до ОСОБА_1 , а ПАТ «Банк Форум» втратив такі права.
Відповідачем прострочено грошове зобов'язання по поверненню кредитних коштів, отриманих на підставі кредитного договору № 0006/07/03-А від 19.01.2007р., у зв'язку з чим у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, у загальному розмірі 187 084,45 грн.
Зазначену суму заборгованості позивач просив суд стягнути з відповідача, а також понесені ним судові витрати по справі.
Представник позивача адвокат Слостін А.Г. (діє на підставі довіреності № 190 від 04.08.2020 р.) в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.100).
Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 30.10.2020р. і на 02.12.2020р. не з'явився, про дати та час слухання повідомлявся шляхом направлення судових повісток. Конверти, якими була направлені судові повістки повернуті до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 96, 97-98, 99).
Отже, належним чином повідомлений про розгляд справи судом, відповідач в судові засідання повторно не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надавав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, а також не скористався правом надання заперечень проти позову.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що відповідач, виходячи з положень ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, згідно зі ст. 280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), вирішуючи справу, виходить з такого.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 19.01.2007р. між ОСОБА_1 і АКБ «Форум» укладений кредитний договір №0006/07/03-А, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 50 000,00 доларів США зі сплатою 12,5 % річних (а.с. 49-52).
14.03.2018р. між ПАТ «Банк Форум» і TOB «Фінансова компанія «Женева» укладено договір про відступлення прав вимоги № 1050-Ф, відповідно до якого ПАТ «Банк Форум» відступило TOB «Фінансова компанія «Женева», а останнє набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №0006/07/03-А від 19.01.2007 року, укладеного між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_1 (а.с. 60-64).
Також установлено, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18.10.2011р. по справі № 2-923/11 із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум», (що є правонаступником Акціонерного комерційного банку «Форум») стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 250 243 грн. 37 коп., з яких: заборгованість по кредиту 24 227,94 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 191 158 грн. 45 коп., заборгованість за процентами за користування кредитними коштами 1 610,99 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 12 703 грн. 61 коп., заборгованість по пені по простроченим процентам 7 850 грн. 56 коп., заборгованість по пені по простроченому кредиту 38 530 грн. 79 коп., судові витрати у сумі 1 820 грн. 00 коп., з яких: судовий збіру сумі 1 700 ґрн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. 00 коп., а всього 252 063 грн. 37 коп. (а.с. 12-13).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровськоїх області від 17.10.2019р. закінчено виконавче провадження з виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18.10.2011р. по справі № 2-923/11 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв'язку із фактичним виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. У постанові вказано, заборгованість стягнуто у повному обсязі, борг перераховано на розрахунковий рахунок стягувача (а.с. 65-66).
Позивач просить стягнути із відповідача прострочене грошове зобов'язання з повернення кредитних коштів на підставі ч. 2 ст. 625 УК України у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, у загальному розмірі 187 084,45 грн.
Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (Стаття 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких уйов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Верховного Суду України від 01.06.2016р. у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.
Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття й виконання виконавчого Провадження.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Отже, якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на особу, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі ті, що передбачені статтею 625 ЦК України.
Якщо грошове зобов'язання, що існувало до ухвалення судового рішення, після ухвалення рішення не виконується належним чином, у суду існують підстави для застосування ст. 625 ЦК.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04.06.2019р. у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
У постанові від 28.03.2018р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 444/9519/12 зазначила, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. Права та інтереси позивача у цих правовідносинах забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, у правовій позиції викладеній в Постанові Верховного Суду України по справі № 6-771цс15 від 27.01.2016р. зазначено, що за змістом ст. 1 Закону України від 03.07.1991р. № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає. Норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Як видно із матеріалів справи, кредитний договір між АКБ «Форум» і ОСОБА_1 укладений в іноземній валюті - доларах США. Обов'язок щодо повернення кредитних коштів також встановлений у доларах США. Таким чином, ризик від зростання курсу валюти був покладений на відповідача договором. Тому не можливо застосовувати норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції до грошового зобов'язання в іноземній валюті.
З урахуванням викладеного, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 75 518,07 грн.
Окрім того, суд звертає увагу, що договір про відступлення прав вимоги № 1050-Ф укладений між ПАТ «Банк Форум» і TOB «Фінансова компанія «Женева» 14.03.2018р., отже останнє набуло право вимоги лише з 14.03.2018р.
Таким чином, стягненню підлягає 3% річних з моменту отримання права вимоги заборгованості за договором кредиту, а саме з 22.03.2018р. і до дати зазначеної у розрахунку, а саме до 17.10.2019р., тобто, в межах позовних вимог (а.с. 55), що становить 11 912,57 грн.
Однак позивач не має права нараховувати пеню, оскільки позивач має право лише на стягнення сум, визначених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Що стосується вимог позивача про стягнення 20 000 грн. витрат на правову допомогу, то суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 ст.137 ЦПК України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. ч. 4-6 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно з договором про надання правової допомоги від 30.01.2020 укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Женева» (замовник) та Адвокатським об'єднанням «Вердикт» (виконавець) замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Конкретні послуги, умови, строки їх надання і умови їх оплати узгоджуються сторонами у формі заявок надання послуг, які підписуються сторонами і є невід'ємни додатком до договору. Вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання послгу, які є невід'ємним додатком до договору.
Позивачем долучено заявку про надання правових послуг та акт прийому-передачі виконаних робіт, згідно якого адвокатське об'єднання надало Товариству наступні правові послуги відносно клієнта ОСОБА_1 : надання усної консультації з приводу можливості стягнення боргу в позасудовому порядку 1 500 грн; надання усної консультації з приводу можливості стягнення боргу в судовому порядку - 1 500 грн; надання письмової поглибленої консультації з посиланням на нормативні акти - 9 000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу 8 000 грн. Як заявка про надання правових послуг, так і Акт прийому-передачі виконаних робіт не містять дати складення, строків надання, умов оплати.
Позивачем до матеріалів справи додано копію платіжного доручення №1714 від 18.02.2020р., відповідно до якого ТОВ «ФК «Женева» перерахувала Адвокатському об'єднанню «Вердикт» оплату за надання правової допомоги згідно договору №б/н від 11.06.2018 в розмірі 100 000,00 грн., в той час коли розмір понесених витрат на правову допомогу позивач зазначає 20 000,00 грн.
Таким чином, враховуючи те, що розумність та обґрунтованість розміру оплати юридичної допомоги та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу не підтверджено належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що судові витрати на професійну правничу допомогу не підлягають стягненню з відповідача.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 1 473,20 грн. (розмір заявлених вимог 187 084,45 грн., розмір вимог, що підлягають задоволенню 11 912,57 грн., розмір судового збору, що підлягав сплаті при звернення до суду з цим позовом 2 806,27 грн. (2 806,27 грн. х 11 912,57 грн. : 187 084,45 грн. = 178,68 грн.).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч.ч. 2, 3 ст. 274, ч. 5 ст. 279, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» (код ЄДРПОУ 40888017, місце знаходження: вул. Верхній Вал, 28/12 м. Київ, 04071) заборгованість за кредитним договором №0006/07/03-А від 19.01.2007 року у розмірі 11 912,57 грн. (3 % річних).
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» (код ЄДРПОУ 40888017, місце знаходження: вул. Верхній Вал, 28/12 м. Київ, 04071) судові витрати у розмірі 178,68 грн.
Копії цього рішення суду направити сторонам.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме, заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст рішення складений 11 грудня 2020 року.
Суддя Наумова О.С.