Справа № 175/4528/20-ц
Провадження № 2/175/1298/20
24 грудня 2020 року суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Озерянська Ж.М. розглянувши в смт. Слобожанське клопотання позивача ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору при зверненні до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії, -
В грудні 2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії, в прохальній частині якого ОСОБА_1 просив відстрочити сплату судового збору за подання позову до ухвалення судом рішення.
Підстави відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати встановленні ст. 136 ЦПК України. Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір».
Зі змісту ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Положення статей ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Таким чином, відстрочення, розстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору можливе виключно за наявності відповідних підстав і є правом, а не обов'язком суду. Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду.
Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п. 59 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»)). Вимога про сплату державного є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63-64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Суд наголошує, що обов'язок доведення існування обставин, що свідчать про скрутний матеріальний стан заявника для цілей відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони покладається саме на заявника.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не надано суду жодних належних документів на підтвердження його скрутного матеріального становища станом на час звернення до суду з позовною заявою. Вказане унеможливлює вирішення судом питання щодо дійсної наявності у позивача скрутного матеріального становища для цілей відстрочки сплати судового збору.
На підставі викладеного, визначені позивачем підстави для відстрочки сплати судового збору за подання позову до ухвалення судом рішення слід визнати необґрунтованими, оскільки переконливих доказів майнового стану, який би давав достатні підстави для відстрочки сплати судового збору до суду не подано. Отже, суддя вважає за необхідне у задоволенні клопотання про відстрочку сплату судового збору за подання позову до ухвалення судом рішення відмовити.
Керуючись ст. 136 ЦПК України, суд -
У задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про відстрочку сплати судового збору за подання позову до ухвалення судом рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Озерянська Ж.М.