Провадження № 2/760/3468/20
Справі № 757/30030/18
28 грудня 2020 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді - Букіної О.М.,
при секретарі - Циганової Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей районної в м.Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, -
19.06.2018 позивач звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом та просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої вимоги позивач мотивує тим, що остання перебувала в шлюбі з відповідачем із 07.06.2016 по 25.02.2017.
Від шлюбу позивач та відповідач мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач зазначає, що після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати разом із нею, спору між позивачем та відповідачем щодо місця поживання не було та відповідач не заперечував щодо проживання дитини разом із матір'ю.
За рішенням Печерського районного суду м.Києва від 02.10.2017 року починаючи з 30.05.2017 року відповідач повинен сплачувати аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі ј частини усіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Разом з цим, позивач посилається на ту обставину, що з 2017 року відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, оскільки відповідач не відвідує свого сина, не телефонує, не вітає з днем народженням та іншими святами, не цікавиться та не піклується його фізичним, духовним та культурним розвитком, станом його здоров'я.
Враховуючи вищевикладене, позивач просила позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.06.2018 справу було передано за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва.
22.05.2019 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.
Ухвалою суду від 12.09.2019 у справі відкрито провадження та призначено до розгляду у підготовчому засіданні у порядку загального позовного провадження.
У підготовчому засіданні 24.01.2020 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
25.03.2020 до суду надійшов Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав, в якому Печерська районна в м.Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_2 по відношеню до малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такого, що ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню, догляду та утриманню своєї дитини.
Позивач у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву у якій просила судове засідання провести за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву в якій просить судове засідання провести за його відсутності позовні вимоги визнає та просить їх задовільнити.
Суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач та відповідач зареєстрували шлюб 07.06.2016, від якого у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 .
Шлюб між позивачем і відповідачем розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу, серія НОМЕР_2 , яке видане Солом'янським районним у м.Києві відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м.Києві, актовий запис за №59 від 25.02.2017 № 0000180685 .
В силу ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати до самостійного життя та праці.
Відповідно до положень принципу № 6, принципу № 7 абз. 2 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією № 1385 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, дитина заради повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та порозуміння. Вона має, коли це є можливим, зростати під опікою і відповідальністю її батьків і в будь-якому випадку в атмосфері любові, моральної і матеріальної забезпеченості. Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її навчання, ця відповідальність покладена переш за все на батьків.
Згідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою держаного контролю, що встановлена законом.
Згідно ч.1-3 ст.157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Статтею 165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позивач у позовній заяві вказує, що з початку 2017 року відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, оскільки останній не цікавиться життям свого сина, не спілкується, не вітає з днем народженням та іншими святами, не бере будь-якої участі у утриманні дитини.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач визнає позов та не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується заявою від 28.12.2020.
Відповідно до Висновку органу опіки та піклування Печерської районної в місті Києві державної адміністрації № 105/01-680/В-140 від 19.03.2020, орган опіки та піклування Печерської районної в місті Києві державної адміністрації вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд вважає Висновок № 105/01-680/В-140 від 19.03.2020 обґрунтованим та таким, що відповідає інтересам ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і узгоджується з дослідженими в суді матеріалами справи.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи матеріали справи в їх сукупності, враховуючи вимоги чинного законодавства, з огляду на відсутність спору між сторонами щодо позбавлення батьківських прав відповідача відносно малолітнього ОСОБА_3 та визнання відповідачем позову, суд приходить до висновку про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відповідач, як батько, ухиляється від виконання батьківських обов'язків, долею дитини не цікавиться та про неї не піклується.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.141 ЦПК України, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст. 19, 150, 152, 154-155, 164, 165, 166 Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією ООН про права дитини, Пленумом Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , код НОМЕР_4 ) батьківських прав відносно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , код НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , код НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Букіна О.М.