17 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 404/2657/20(2-а/404/235/20)
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дурасової Ю.В.,
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
секретар судового засідання: Новошицька О.О.
за участю: позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 вересня 2020 року (головуючий суддя Кулінка Л.Д., повний текст складено 22.09.2020)
у справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача інспектора Управління патрульної поліції в Кіровоградській області лейтенанта поліції Боброва Владислава Володимировича (перший батальйон, перша рота), відповідача Управління патрульної поліції в Кіровоградській області, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 05.05.2020 до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Позов обґрунтовано тим, що 24 квітня 2020 року близько 10:02 години рухався на автомобіль HYUNDAI Veracruz, державний номерний знак НОМЕР_1 у населеному пункті Пантаївка, був зупинений працівниками патрульної поліції які повідомили його про порушення Правил дорожнього руху, однак позивач з даними обставинами не згоден. Вказує, що рухався на транспортному засобі з дозволеною швидкістю поза межами населеного пункту. Зауважив, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення працівник патрульної поліції не надав права скористатись позивачу юридичною допомогою, при цьому як зазначив позивач, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся на дорозі, що на його думку є порушенням чинних норм законодавства. Відтак, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії ЕАК № 2433927 від 24 квітня 2020 року.
Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 вересня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що прилад TruCam LTI 20/20 № ТС000703 пройшов повірку у встановленому законом порядку, за результатами якої було визнано його відповідність вимогам технічного регламенту, а відтак, є дозволеним до використання на території України. Щодо порушення відповідачем стосовно позивача вимог статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд першої інстанції зазначив, що за змістом статті 268 КУПАП права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності поділяються на загальні, які має кожна особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також права, якими особа наділяється при розгляді справи. Положеннями КУПАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом IV КУПАП не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень частини 4 статті 258 КУПАП. Здійснено посилання на рішення Європейського суду з прав людини, а саме на пункт 32 справи «Максименко проти України», де обґрунтовано необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов'язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи. Санкція частини другої статті 122 КУПАП не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, тому подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень. При цьому суд звертає увагу на те, що законом не визнана обов'язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв'язку.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зазначає, зокрема, що позивач просив відкласти розгляд справи для отримання можливості скористатись правовою допомогою. На думку позивача, ототожнення місцевим судом права на правову допомогу із телефонним дзвінком для отримання правової допомоги є неприпустимим.
До суду апеляційної інстанції від третьої особи у даній справі надійшов відзив на апеляційну скаргу, доводи якого зводяться до законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Просить відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, залишивши рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Посилається на те, що пристрій вимірювання швидкості TruCam LTI 20/20 № ТС000703 під час фіксування швидкості руху вказує систему географічних координат на основі системи глобального позиціювання. З аналізу даних TruCam LTI 20/20 № ТС000703 вбачається, що фіксування правопорушення відбулося межах населеного пункту на 20 км автомобільної дороги М-04, що проходить безпосередньо через населений пункт смт. Пантаївка Олександрійського р-н Кіровоградської області. Вказані координати в TruCam LTI 20/20 № ТС000703 можливо проглянути на публічній кадастровій карті. У населених пунктах швидкість руху не більше 50км/год. Однак, транспортний засіб рухався зі швидкість 80км/год. Зазначає, що на місці події велась безпосередня відео фіксація розгляду справи.
В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.
Відповідач та третя особа у справі повідомлені про день, час і місце розгляду електронною поштою до суду апеляційної інстанції не з'явились, про причини неявки суду не повідомили.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що Інспектором Управління патрульної поліції в Кіровоградській області, лейтенантом поліції Бобровим Владиславом Володимировичем складено постанову серії ЕАК № 2433927 від 24 квітня 2020 року, в якій зазначено, що 24 квітня 2020 року о 10 год. 02 хв. в населеному пункті Пантаївка, водій керував транспортним засобом HYUNDAI Veracruz, державний номерний знак НОМЕР_1 перевищив дозволену швидкість руху в населеному пункті на 30 км/год, а саме рухався зі швидкістю 80 км/год, чим порушив пункт 12.4 Правил дорожнього руху. До позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
При цьому, порушення суб'єктом владних повноважень зазначених меж, як наслідок тягнуть визнання протиправними дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
В силу ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 20-ть кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 15-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно п. 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно з п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати:
- чи було вчинено адміністративне правопорушення,
- чи винна дана особа в його вчиненні,
- чи підлягає вона адміністративній відповідальності,
- чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність,
- чи заподіяно майнову шкоду,
- чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу,
- а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, на підтвердження обставин вчинення адміністративного правопорушення суб'єктом владних повноважень мають бути подані відповідні докази.
Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Вказана норма зазначає, що саме суб'єкт владних повноважень має доводити правомірність своїх дій/рішень; саме суб'єкт владних повноважень має надати докази, які підтверджують правильність прийняття ним рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Матеріалами справи підтверджується, що в постанові відповідача зазначено про порушення пункту 12.4 Правил дорожнього руху обмеження швидкості руху, що встановлено відповідачем за допомогою відповідного технічного засобу TruCam 703 (а.с. 11).
Водночас, на підтвердження вчинення позивачем порушення пункту 12.4 Правил дорожнього руху, відповідачем надано до матеріалів справи диск DVD-RV з відеозаписом та фото, які зроблені за допомогою приладу лазерного вимірювача швидкості TruCam LTІ 20/20 (серійний номер ТС 000703) (а.с.69).
Аналіз документів, що містяться в матеріалах справи, дають підстави для висновку, що номер приладу фіксації швидкості, що зазначений в постанові про накладення адміністративного стягнення на позивача (TruCam 703) не відповідає даним про технічний прилад, яким здійснено фіксацію TruCam LTІ 20/20 (серійний номер ТС 000703) (а.с.69).
Отже, суд апеляційної інстанції не може визначити, що вказаний в постанові серії ЕАК № 2433927 від 24.04.2020 року засіб фіксації швидкості є належним доказом, що підтверджує вчинення позивачем правопорушення.
З цього приводу слід зазначити, що бездоганне виконання суб'єктом владних повноважень процесуальних/процедурних норм є запорукою притягнення винної особи до відповідальності. Однак порушення таких приписів може бути покладено в основу скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності та скасування рішень суб'єкта владних повноважень.
Згідно з наявною в матеріалах справи копією сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 за № UA-MI/I-2903-2012, затверджений тип засобу вимірювальної техніки, вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam зареєстровано в Державному реєстрі транспортних засобів вимірювальної техніки за № У3197-12 (а.с. 60).
Як вбачається зі змісту свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/16811 яке чинне до 23 жовтня 2020 року, виданого Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів»» Мінекономрозвитку України, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 №ТС000703 (виробник Laser Technology Inc., США), відповідає вимогам технічної документації на вимірювач, діапазон вимірювань швидкості від 2 км/год до 320 км/год, максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах +-2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год, =- 1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год.(а.с. 59).
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції стосовно того, що прилад TruCam LTI 20/20 № ТС000703 пройшов повірку у встановленому законом порядку, за результатами якої було визнано його відповідність вимогам технічного регламенту, а відтак, є дозволеним до використання на території України, що, в розумінні ст.ст. 73,74 КАС України, є допустимим доказом, однак, за умови зазначення його належним чином в постанові про накладення адміністративного стягнення.
При цьому колегія суддів апеляційної інстанції, досліджуючи матеріали, наявні на диску встановлено, що пристрій TruCam, яким зафіксовано подію, зазначено як ТС000703, при цьому в постанові про притягнення особи до відповідальності зазначено пристрій TruCAM 703, разом з тим лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 №ТС000703 отримав свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, а сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки видано на LTI 20/20 TruCam.
Отже встановлено наявність розбіжностей у назвах лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів, який має відповідне свідоцтво, який міститься у Реєстрі та який зазначено у постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Таким чином, оцінювати покази приладу «Trucam 000703» як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП, є неможливим.
З огляду на наведене, матеріали справи не містять належних доказів, що підтверджують вчинення позивачем правопорушення.
В той же час, із представленого відповідачем диску DVD-RV щодо фіксації правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що позивач виявив бажання скористатись правовою допомогою, про що заявив відповідачу відповідне клопотання з клопотанням про відкладення розгляду справи.
За результатами розгляду клопотання, відповідач відмовив в його задоволенні, посилаючись на карантинні обмеження та не проведенні, в такий період часу, розгляду справ про адміністративне правопорушення. Запропонував звернутись за правовою допомогою в телефонному режимі.
Надаючи оцінку даному факту, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити про наступне.
Правила дорожнього руху відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України).
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган (п.1.5 ПДР України).
Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів (ч.1 ст.122 КпАП України).
Як зазначено вище, відповідно до п. 12.4 Правил дорожнього руху, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Однак, і при виявленні адміністративного правопорушення та притягненні особи до відповідальності складання процесуального документа також повинно відбуватись з дотриманням вимог порядку оформлення постанови, які передбачені нормами КУпАП та Законом України «Про Національну поліцію».
Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положеннями Закону України «Про Національну поліцію» до повноважень національної поліції відповідно до покладених на неї обов'язків належать: виявляти причини та умови, вживати заходів щодо попередження та усунення виявлених адміністративних правопорушень; патрульні поліцейські уповноважені перевіряти документи, що посвідчують особу, чи документи, що підтверджують певне право особи; складати протоколи про адміністративні правопорушення, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення; у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймати рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечувати їх виконання.
За змістом положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частинами першою-третьою, п'ятою-шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою-третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1-126) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частина 4 ст. 258 КУпАП визначає, що уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Справи, які віднесено до компетенції Національної поліції відповідають вимогам ч. 4 ст. 258 КУпАП, відповідно постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місці вчинення правопорушення. Працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанову у справах про адміністративні правопорушення з порушенням ПДР на місці вчинення правопорушення.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права, передбачені частиною першою статті 268 КУпАП та статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України.
Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Отже вказана норма передбачає право особи користуватися юридичною допомогою.
Натомість позивач був позбавлений цього права, що є порушенням ст. 268 КУпАП.
При цьому відповідач не простував заявленого позивачем порушення прав позивача.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до частини другої статті 271 КУпАП інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Даний висновок також узгоджується із правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16-а.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції та можуть бути підставою для його скасування.
В силу ч. 3 ст. 272 КАС України справи, визначені статтею 286 КАС не підлягають оскарженню в касаційному порядку.
З огляду на характер спірних правовідносин та результати апеляційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 317, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 вересня 2020 року - скасувати.
Прийняти нову постанову. Позов задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії ЕАК № 2433927 від 24 квітня 2020 року і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Повний текст постанови виготовлено та проголошено 17.12.2020.
Головуючий суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова