ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 грудня 2020 року м. Київ № 640/14076/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач) про:
- визнання протиправним та скасування зміни, що внесені «від руки» невстановленою особою в розпорядженні № 867965 від 23.05.2018;
- зобов'язання відповідача виплатити позивачу нараховані в розпорядженні суми пенсії до внесених «від руки» змін;
- зобов'язання відповідача провести розрахунок поновленої пенсії позивачу у розмірі відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосувавши показники заробітної плати та коефіцієнт заробітної плати позивача, показник середньої заробітної плати за три роки до 2016 року в розмірі 3263,44грн., з проведенням перерахунку, відповідно до вимог діючого законодавства та щоквартального підвищення розміру пенсії, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно нараховані суми позивачу, починаючи з 07.10.2009 до їх фактичної виплати з дотриманням норм Закону про те, що пенсія позивача не може бути меншою за мінімум, встановлений Законом та виплатити позивачу різницю між нарахованими сумами відповідно до вказаного вище в цьому пункті та сумами нарахованими у відповідності до розпорядження відповідача №867965 від 23.05.2018;
- визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у виплаті пенсії на особистий банківський рахунок позивача, яке повідомлено листами №1024/02 від 04.01.2019 та №25740/02 від 08.02.2019;
- зобов'язання відповідача виплачувати пенсію позивачу на визначений ним відкритий банківський особистий рахунок № НОМЕР_2 , код банку 322669 в АТ «Ощадбанк» або на будь-який інший відкритий банківський рахунок на ім'я позивача.
Ухвалою суду від 31 липня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
03 вересня 2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, отримує пенсію за віком з 31.08.1995р.
В 1995 році позивач виїхав з України на постійне проживання до Ізраїлю, де прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.
Як зазначає позивач, після його виїзду за кордон виплата пенсії була припинена.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 31.08.2016 у справі №757/38099/16-а зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Києва поновити ОСОБА_1 виплату пенсії, починаючи з 07 жовтня 2009 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала - Головному управлінню ПФУ в м. Києві.
Як зазначає відповідач та вбачається з копії пенсійної справи ОСОБА_1 , останньому з 21.08.1995 призначено пенсію за віком у розмірі 720 000крб. (7,20грн.).
Розпорядженням про проведення перерахунку пенсії, з 01.08.1996 здійснено позивачу перерахунок пенсії розмір якої склав 4 986 000крб. (49,86грн.).
Як зазначає відповідач, з урахуванням постанови Печерського районного суду міста Києва від 31.08.2016 у справі №757/38099/16-а позивачу поновлено виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 49,86грн., що також підтверджується розпорядженням №867965 від 23.05.2018.
Відповідно до оскаржуваного розпорядження №867965 від 23.05.2018 ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 07.10.2009 у розмірі 49,86грн. щомісячно, що внесено уповноваженою особою Пенсійного фонду «від руки».
У той же час, згідно листа Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18.05.2017 №28926/09, останній просить надати дозвіл на макетну обробку пенсійної справи №9632/53 гр. ОСОБА_1 для поновлення пенсії згідно рішення суду від 31.08.2016 у справі №757/38099/16-а, оскільки провести коректний розрахунок з 07.10.2009 діючою версією СОПД/КОМТЕХ-W неможливо.
Так, були внесені наступні зміни в блоці «сума призначена»: код « 171» за періоди з 07.10.2009 по 01.05.2017 на суми від 1041,39грн. до 1416,65грн. - видалити та прописати за вказаний період суму - 7,20грн.
У подальшому, представник позивача звернувся до Головного управління ПФУ в м. Києві із заявою від 12.12.2018 №3723 відповідно до якої просив виконати постанову Печерського районного суду міста Києва від 31.08.2016 у справі №757/38099/16-а та поновити позивачу виплату пенсії, починаючи з 09.10.2017.
Листом від 04.01.2019 №1024/02 Головне управління ПФУ в м. Києві повідомило представника позивача, що оскільки позивач фактично не проживає в Україні, виплата пенсії може провадитися відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596.
Отже, виплата нарахованих коштів відбудеться як тільки гр. ОСОБА_1 особисто надасть заяву про виплату пенсії через банківську установу та реквізити банківського рахунку відповідно до п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, яким визначено, що заява про виплату пенсії або грошової допомоги подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду чи органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України або приймається органом Пенсійного фонду чи органом соціального захисту населення від установи уповноваженого банку.
З огляду на зазначене провести виплату пенсії гр. ОСОБА_1 через банківську установу згідно надісланої поштою заяви з реквізитами банку, немає законних підстав, оскільки це не передбачено нормами чинного законодавства.
Листом від 08.02.2019 №25740/02 Головне управління ПФУ в м. Києві повідомило представника позивача, що кошти за рішенням суду за період з вересня 2009 року по травень 2017 року в загальній сумі 4577,47грн. нараховані.
Також вказаним листом повідомлено, що відповідно до статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідач вказаним листом повідомив, що наразі договору між Україною та Ізраїлем у галузі пенсійного забезпечення не укладено.
З огляду на вищевикладене, для поновлення пенсії гр. ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як громадянину України, який виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, в Головного управління не має законних підстав.
Вважаючи дії та рішення відповідача протиправними та у зв'язку із цим про зобов'язання вчинити дії, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 N 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 ч. I). Ратифікувавши вказану Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині I Хартії.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно з частиною першою статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 6 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1596 від 30.08.1999 встановлено, що одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Відповідно до пункту 10 вказаного порядку заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду чи органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України або приймається органом Пенсійного фонду чи органом соціального захисту населення від установи уповноваженого банку. Заяви приймаються за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з'ясування місця її проживання, і реєструються в установленому порядку.
Таким чином положеннями статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виплата пенсій через установи банків здійснюється у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, та відповідним порядком затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1596 від 30.08.1999 визначено, що заява про виплату пенсії подається одержувачем пенсії особисто за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з'ясування місця її проживання або може бути одержана від установи уповноваженого банку.
12 грудня 2018 року представник позивача звернувся до Головного управління ПФУ в м. Києві із заявою №3723 відповідно до якої просив виконати постанову Печерського районного суду міста Києва від 31.08.2016 у справі №757/38099/16-а та поновити позивачу виплату пенсії, починаючи з 09.10.2017.
За результатами розгляду вказаної заяви листом від 04.01.2019 №1024/02 позивачу було відмовлено у виплаті його пенсії, оскільки позивач фактично не проживає в Україні та у зв'язку із тим, що позивачем особисто не подано заяву про виплату пенсії через банківську установу та реквізити банківського рахунку відповідно до п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596.
Разом з тим, судом встановлено, що в матеріалах пенсійної справи, копія якої міститься в адміністративній справі, наявна заява представника позивача В. Меламед, зокрема від 14.03.2017, відповідно до якої останній просив належні позивачу суми пенсії починаючи з 07.10.2009 перераховувати на поточний (картковий) рахунок, який відкрито ТВБВ №10026/0533 м. Київ, вул. Володимирська, 27, поточний рахунок № НОМЕР_2 , рахунок установи уповноваженого банку НОМЕР_3, в ф - ГУ по м. Києву та Київській області, 322669.
Згідно напису на вказаній заяві органом Пенсійного фонду - заява надійшла не через банк і не надавалась особисто з пред'явленням паспорта.
Отже, враховуючи те, що заява про поновлення виплати пенсії подана не позивачем особисто, а його представником за довіреністю та, що заява надійшла не через банк відповідно до п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, суд погоджується з позицією відповідача про порушення позивачем вимог пункту 10 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1596 від 30.08.1999.
Таким чином, в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у виплаті пенсії на особистий банківський рахунок позивача, яке повідомлено листами №1024/02 від 04.01.2019 та №25740/02 від 08.02.2019 та зобов'язання відповідача виплачувати пенсію позивачу на визначений ним відкритий банківський особистий рахунок № НОМЕР_2 , код банку 322669 в АТ «Ощадбанк» або на будь-який інший відкритий банківський рахунок на ім'я позивача, має бути відмовлено.
В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування зміни, що внесені «від руки» невстановленою особою в розпорядженні № 867965 від 23.05.2018 та зобов'язання відповідача виплатити позивачу нараховані в розпорядженні суми пенсії до внесених «від руки» змін, також має бути відмовлено, оскільки вказані зміни як пояснив представник відповідача були внесені у зв'язку із тим, що діючою версією СОПД/КОМТЕХ-W неможливо провести конкретний розрахунок з 07.10.2009.
Разом з тим, суд зазначає, що вказані коригування не порушують права позивача, оскільки Пенсійним фондом було поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі постанови Печерського районного суду міста Києва від 31.08.2016 у справі №757/38099/16-а.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача провести розрахунок поновленої пенсії позивачу у розмірі відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосувавши показники заробітної плати та коефіцієнт заробітної плати позивача, показник середньої заробітної плати за три роки до 2016 року в розмірі 3263,44грн., з проведенням перерахунку, відповідно до вимог діючого законодавства та щоквартального підвищення розміру пенсії, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно нараховані суми позивачу, починаючи з 07.10.2009 до їх фактичної виплати з дотриманням норм Закону про те, що пенсія позивача не може бути меншою за мінімум, встановлений Законом та виплатити позивачу різницю між нарахованими сумами відповідно до вказаного вище в цьому пункті та сумами нарахованими у відповідності до розпорядження відповідача №867965 від 23.05.2018, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
При цьому, за ч. 1 ст. 26 Закону, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону, розмір пенсії за віком визначається за формулою П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Згідно з ч. 2 ст. 40 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Так, показники заробітної плати за 2016-2017 року становлять 2016 р. - 4482,35 грн., 2017 р. - 6273,45 грн., відповідно середній - 5377,90 грн. ((4482,35+6273,45)/2).
Але, згідно рішення відповідача позивачу встановлено розмір пенсії в сумі 49,86грн., що свідчить про неврахування відповідачем показника середньої заробітної плати у розмірі 5377,90 грн.
Таким чином, позовні вимоги щодо зобов'язання провести перерахунок пенсії позивачу з 12.12.2018 р. (з моменту звернення представника позивача про виконання рішення суду у справі №757/38099/16-6) із врахуванням середньої заробітної плати саме у розмірі 5377,90 грн., а не у розмірі 3263,44грн., як зазначає представник позивача, підлягають частковому задоволенню.
При цьому, не підлягають задоволенню вимоги про щоквартальне підвищення розміру пенсії та індексації пенсії, оскільки позивачем не доведені, та ч. 2 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачене щорічне проведення індексації. Також, задоволенню не підлягає вимога щодо виплати компенсації втрати частини доходів, оскільки така виплата стосується нарахованої, але не виплаченої з вини органу Пенсійного фонду пенсії, а в даному випадку пенсія була не лише не нарахована, а взагалі не призначена.
Також не можуть бути задоволеними позовні вимоги щодо виплатити позивачу різницю між нарахованими сумами відповідно до вказаного вище в цьому пункті та сумами нарахованими у відповідності до розпорядження відповідача №867965 від 23.05.2018, оскільки вони заявлені на майбутнє.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі вищевикладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
З урахуванням ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40грн. з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (м. Київ, 04053, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) з 12.12.2018р. у розмірі відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» із застосуванням коефіцієнту заробітної плати, показника середньої заробітної плати за 2016-2017р. у розмірі 5377,90грн. та виплатити перераховану пенсію, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Присудити з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (м. Київ, 04053, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40грн.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Амельохін