ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
30 грудня 2020 року справа №640/13763/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомГоловного управління ДФС у Рівненській області
доПублічного акціонерного товариства "Фідобанк"
треті особи1. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Коваленко Олександр Володимирович 2. Мале приватне підприємство - фірма "Промсервіс"
провизнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів
Головне управління ДФС у Рівненській області (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» (далі по тексту - відповідач, ПАТ «Фідобанк»), в якому просить: 1) визнати незаконним неперерахування відповідачем сум податкових зобов'язань, задекларованих Малим приватним підприємством-фірмою «Промсервіс» (далі по тексту - МППФ «Промсервіс») у податкових деклараціях акцизного податку за квітень 2016 року та частково за травень 2016 рок, та сплачених платіжними дорученнями №№2425, 2427, 2418, 2420, 2424, 2423, 2425, 2426 від 17 травня 2016 року; №2428 від 18 травня 2016 року та №2430 від 19 травня 2016 року на розрахунковий рахунок ПАТ «Фідобанк», на суму 620 584,15 грн.; 2) стягнути з відповідача податкові зобов'язання, задекларовані МППФ «Промсервіс» у податкових деклараціях акцизного податку за квітень 2016 року та частково за травень 2016 рок, та сплачені платіжними дорученнями №№2425, 2427, 2418, 2420, 2424, 2423, 2425, 2426 від 17 травня 2016 року; №2428 від 18 травня 2016 року та №2430 від 19 травня 2016 року на розрахунковий рахунок ПАТ «Фідобанк», на суму 620 584,15 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2019 року відкрито провадження у справі №640/13763/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2019 року відмовлено Головному управлінню ДФС у Рівненській області у задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Розглядаючи справу у спрощеному провадженні, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про необхідність закриття провадження у даній справі з таких підстав.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги протиправним неперерахуванням ПАТ «Фідобанк» сум податкових зобов'язань, задекларованих МППФ «Промсервіс» у податкових деклараціях акцизного податку за квітень 2016 року та частково за травень 2016 року, підтверджених платіжними дорученнями, що призвело до ненадходження до бюджету сум сплати відповідного акцизного податку на загальну суму 620 584,15 грн.
Зокрема, позивач вказує, що постановами Рівненського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року у справі №817/1378/17; від 17 листопада 2016 року у справі №817/900/16, від 14 листопада 2016 року у справах №817/901/16, №817/919/16, №817/920/16, від 20 вересня 2016 року у справі №817/1022/16 та від 03 липня 2017 року №817/307/17 підтверджено факт своєчасної сплати МППФ «Промсервіс» грошового зобов'язання з акцизного податку до відповідних бюджетів за квітень 2016 року та частково за травень 2017 року на суму 620 584,15 грн. через розрахунковий рахунок, відкритий у ПАТ «Фідобанк». Позивач звертає увагу, що підприємством добросовісно виконано обов'язок з погашення податкового боргу з акцизного податку за квітень 2016 року та частково за травень 2016 року. Проте, відповідачем, за твердженнями позивача, не було здійснено перерахування до бюджету сум податкових зобов'язань, задекларованих МППФ «Промсервіс» у податкових деклараціях акцизного податку за квітень 2016 року та частково за травень 2016 року, чим порушується право ГУ ДФС у Рівненській області на надходження до бюджету акцизного податку.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
За визначенням пункту 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Відповідно до частини четвертої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Такий обмежувальний принцип щодо можливості звернення суб'єкта владних повноважень з позовом до суду адміністративною юрисдикції визначений також у пункті 5 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, яким передбачено можливість звернення суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зміст зазначеної норми вказує на те, що діяльність органів державної влади (у даному випадку територіального органу ДФС) здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом». Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Отже, можливість звернення суб'єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції має бути пов'язана з виконанням ним владних управлінських функцій у межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачене законом.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі №800/414/17 та від 27 червня 2019 року у справі №9901/920/18.
Більш того, згідно з частиною п'ятою статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.
Контролюючим органам право звернення до суду регламентовано статтею 20 Податкового кодексу України.
У відповідності до пунктів 20.1.30-20.1.402 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право:
20.1.30 звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами;
20.1.31. звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень;
20.1.32. звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом;
20.1.33. звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу;
20.1.34. звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини;
20.1.35. звертатися до суду щодо стягнення з дебіторів платника податків, який має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючий орган, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків;
20.1.351. звертатися до суду щодо зобов'язання платника податків, який має податковий борг, укласти договір щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості цього платника на контролюючий орган;
20.1.36. звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін;
20.1.37. звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання;
20.1.38. звертатися до суду із заявою про вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів у випадках, передбачених цим Кодексом;
20.1.39. звертатися до суду із заявами щодо порушення справ про банкрутство;
20.1.40. звертатися до суду щодо застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України;
20.1.401. звертатися до суду щодо визнання осіб пов'язаними на основі фактів і обставин, що одна особа здійснювала фактичний контроль за бізнес-рішеннями іншої юридичної особи та/або що та сама фізична або юридична особа здійснювала фактичний контроль за бізнес-рішеннями кожної юридичної особи;
20.1.402. звертатися до суду щодо вилучення в дохід держави (конфіскацію) пального або спирту етилового, транспортних засобів, ємностей та обладнання у разі виявлення фактів, зазначених у статті 228 цього Кодексу.
В той же час, суд звертає увагу, що позовні вимоги про визнання незаконним неперерахування банком сум податкових зобов'язань та стягнення з банку таких податкових зобов'язань не відповідають жодному із повноважень контролюючого органу, визначеного у пункті 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.
Крім того, позивач не наводить в адміністративному позові конкретної правової норми, яка передбачає право контролюючого органу, як суб'єкта владних повноважень, звертатись до суду із відповідним позовом.
Наведене свідчить, що ГУ ДФС у Рівненській області звернулось до адміністративного суду поза межами наданих законом повноважень, що суперечить пункту 5 частини першої статті 19 та частині п'ятій статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, суд вважає, що цей спір не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства, а провадження у справі належить закрити.
Частина перша статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Вирішуючи питання, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справ даної категорії, Верховний Суд у пункті 38 постанови від 22 серпня 2018 року у справі №818/1735/17 (адміністративне провадження №К/9901/37315/18) вказав, що розгляд таких спорів перебуває поза межами не лише адміністративної юрисдикції адміністративних судів та не належить до юрисдикції жодного іншого суду.
Таку ж правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі №800/559/17, від 03 квітня 2018 року №9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі №9901/497/18.
На підставі вищенаведеного, пункту 1 частини першої статті 238, статті 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Закрити провадження в адміністративній справі №640/13763/19 за позовом Головного управління ДФС у Рівненській області до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» про визнання протиправної бездіяльності, стягнення коштів.
Згідно з частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.А. Кузьменко