ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 грудня 2020 року м. Київ № 640/25294/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
15.12.2019 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ), в якій просить:
- визнати бездіяльність ГУ ПФУ, що полягає у неперерахунку, ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 пенсії в розмірі, який обчислений з грошового забезпечення зазначеного у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України про розмір грошового забезпечення, встановленого за посадою Голови Державної прикордонної служби України з 01.01.2019 від 14.05.2019 № 28 без обмеження максимальним розміром з 01.01.2019 та застосуванні при обчисленні розміру пенсії максимальної величини бази нарахування єдиного внеску визначеного Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з 07.03.2019, - протиправною;
- зобов'язати ГУ ПФУ перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі, який обчислений без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску з 07.03.2019 та в розмірі який обчислений з грошового забезпечення, зазначеного у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України про розмір грошового забезпечення, встановленого за посадою Голови Державної прикордонної служби України з 01.01.2019 від 14.05.2019 № 28 без обмеження максимальним розміром з 01.01.2019;
- зобов'язати ГУ ПФУ здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2019 однією сумою з урахуванням виплачених сум, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу розрахувавши її розмір за методикою відповідно статті 3 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати», без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів (постанова від 22.08.2018 № 649 тощо), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення пенсійних виплат;
- зобов'язати ГУ ПФУ подати протягом п'ятнадцяти днів, з дня набрання рішенням суду законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що пенсія є власністю особи, а тому відповідач не виплачуючи пенсію в повному розмірі, позбавляє його власності.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва Чудак О.М. від 09.01.2020 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за його позовом. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
06.04.2020 представником позивача подано відповідь на відзив у якій заявлено клопотання про посмтановлення ухвали про стягнення в дохід Державного бюджету України з виконуючого обовязки начальника ГУ ПФУ ОСОБА_2 штраф у сумі 0,3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за зловживання процесуальними правами.
Відповідно до частини першої статті 144 КАС України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
Судом втановлено відсутність підстав для накладення штрафу як заходу процесуального примусу на посадову особу ГУ ПФУ, адже у відзиві на позовну заяву висловлені заперечення відповідача щодо наведених позивачем обставин, з якими відповідач не погоджується. Тому, суд не вбачає в такому відзиві на позовну заяву зловживання відповідача процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
16.04.2020 від відповідача до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив на зазначений вище адміністративний позов, у якому представник відповідача вказує на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на те, що існує єдиний законодавчий порядок призначення пенсій відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ). На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2019 у справі № 640/20089/18 ГУ ПФУ здійснило перерахунок пенсії позивача в порядку встановленому раніше (з 07.03.2018 в розмірі 70 % від сум грошового забезпечення, зазначеного у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.09.2018 № 68. Оскільки попередній розмір позивача (24628, 71 грн) є більшим за обрахований за рішенням суду, тому підлягав залишенню за позивачем. Також відповідач вказав на те, що права позивача в частині виплати йому пенсії без обмеження максимальним розміром на даний час не порушені, оскільки з 01.01.2019 перерахунок пенсії позивача не підлягав проведенню.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу та був звільнений у запас, у зв'язку з чим позивачу з 09.110.2014 призначена пенсія за вислугу року відповідно до Закону № 2262-ХІІ та він перебуває на пенсійному обліку у ГУ ПФУ та отримує пенсію у розмірі 70% грошового забезпечення.
Зокрема, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2019 у справі № 640/20089/18, яке 30.05.2019 набрало законної сили, частково задоволено позовні вимоги:
визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ, яка полягає у неперерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 за додатковими документами, поданими з заявою про перерахунок пенсії від 03.10.2018 та дії, які полягають у нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 07.03.2018 без урахування грошового забезпечення у розмірі, зазначеному у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.09.2018 № 68;
зобов'язано ГУ ПФУ перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 70% грошового забезпечення, зазначеного у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.09.2018 № 68, починаючи з 07.03.2018;
у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
На виконання вказаного рішення ГУ ПФУ у липні 2019 року здійснило перерахунок пенсії позивача з 07.03.2019 в розмірі 70 % грошового забезпечення (вислуга 38 років), яке складається з посадового окладу - 18000, 00 грн; окладу за військовим звання - 1760, 00 грн, процентної надбавки за вислугу років - 50 % 9880, 00 грн; надбавки особам, які працюють в умовах режимних обмежень - 20 % 20 % -3600, 00 грн; надбавка держ. експерт з питань таємниць 20 % - 3600, 00 грн, надбавка за інтенсівність служби - 100 % -18000,00 грн, премії - 34, 91 % - 6283, 80 грн. Усього - 61 123, 80 грн. Сума грошового забезпечення для обчислення пенсії - 55845, 00 грн. Основний розмір пенсії - 70 % грошового забезпчення (вислуга років 38) у розмірі: 39091, 50 грн. Підсумок пенсії з надбавками: 39913, 50 грн з урахуванням максимального розміру пенсії: 24 628, 70 грн.
Також судом встановлено, що позивач, зокрема, 30.05.2019 звернувся до ГУ ПФУ із заявою, у якій, висловив прохання, здійснити перерахунок його пенсії з урахуванням розміру грошового забезпечення, визначеного з 01.01.2019, за посадаю Голови Державної прикордонної служби України, з урахуванням тих видів грошового забезпечення та військового звання, які він фактично отримував на день звільнення з військової служби, відповідно до довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.05.2019 № 28, а також виплатити різницю між перерахованою пенсією та вже проведеними виплатами пенсії за вислугу років з 01.01.2019, додавши відповідну довідку.
Листом від 21.06.2019 ГУ ПФУ повідомило позивача про те, що змістом пунктів 1, 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (далі - Порядок № 45) передбачений відповідний алгоритм дій, які повинні вчинити органи державної влади у разі підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-ХІІ. Зокрема Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС. Наразі будь-які повідомлення від Мінсоцполітики про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку до ГУ ПФУ не надходили.
Також, як свідчать матеріали справи, позивач звертався до відповідача із заявою, яка зареєстрована ГУ ПФУ 06.09.2019 № 99851, щодо виконання рішення у справі № 640/20089/18, на яку листом від 01.10.2019 № 214782/03 отримав відповідь про те, що на виконання вказаного рішення ГУ ПФУ з урахуванням Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI), яким встановлено максимальна величина бази нарахування єдиного внеску, яка станом на 10.10.2017 становила 55 845, 00 грн. Після проведеного перерахунку пенсії з урахуванням надбавок та підвищень до пенсії її розмір склав 39913, 50 грн. Разом з цим, з урахуванням частини другої пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI) до щомісячної відомості для проведення виплати включаються кошти у розмірі 24 628, 71 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо перерахунку пенсії позивача на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.05.2019 № 28 без обмеженням його пенсії максимальним розміром та застосуванні при обчисленні розміру пенсії максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон № 2262-ХІІ.
Статтею 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Так, статтею 43 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Процитована норма статті 43 Закону міститься в розділі V «Обчислення пенсії», тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону № 2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Отже, Кабінету Міністрів України надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розмірів складових грошового забезпечення для такого перерахунку.
Порядок проведення перерахунку пенсій призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008 (далі - Порядок № 45).
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 45 Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України (редакція, чинна на момент перерахунку пенсії позивача).
Пунктами 4, 5 Порядку № 45 передбачено, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Постановою № 704 встановлено, зокрема, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 2 постанови). Також цією постановою установлені тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схема тарифних розрядів за основними типовими посадами, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями.
Пунктом 1 постанови № 103 встановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови № 704.
В той же час, суд зауважує, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» врегульоване Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402 (далі - Порядок № 3-1).
У відповідності до пунктів 23, 24 Порядку № 3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону № 2262-ХІІ.
Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії.
Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5).
Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Як вже зазначалось судом, Порядком № 45 визначено певну процедуру направлення довідок про розмір грошового забезпечення для здійснення перерахунку пенсії у разі збільшення розміру такого грошового забезпечення відповідно до постанови Уряду та лише після отримання такої довідки територіальні органи Пенсійного фонду України здійснюють відповідний перерахунок пенсії.
При цьому, згідно висновку Верховного Суду України (постанова від 22.04.2014 у справі № 21-484а13) про правильне застосування статей 49 та 63 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо підстав для повідомлення про відмову в перерахунку пенсії вказує, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком проведення перерахунку, повідомляють орган Пенсійного фонду України.
Разом з цим, відповідно до частини першої статті 63 Закону № 2262-ХІІ, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Отже, у разі відсутності у пенсійній справі необхідних для перерахунку пенсії документів, такий перерахунок здійснюється на підставі поданих пенсіонером додаткових документів.
Аналіз наведених норм законодавства України дозволяє суду дійти висновку про те, що перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ здійснюється органами Пенсійного фонду України лише після отримання повідомлення про підвищення грошового забезпечення та отримання довідок про розмір грошового забезпечення, складених відповідними уповноваженими структурними підрозділами або на підставі поданих пенсіонером додаткових документів.
У справі, яка розглядається судом встановлено, що 30.05.2019 позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою, у якій, висловив прохання, здійснити перерахунок його пенсії з урахуванням розміру грошового забезпечення, визначеного з 01.01.2019, за посадою Голови Державної прикордонної служби України, з урахуванням тих видів грошового забезпечення та військового звання, які він фактично отримував на день звільнення з військової служби, відповідно до довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.05.2019 № 28 про розмір та види грошового забезпечення (посадового окладу - 24 000, 00 грн, окладу за військовим званням - «Генерал армії України» - 1760, 00 грн, надбавки за вислугу років 50 - 12880, 00 грн, включаючи додаткові види грошового забезпечення (надбавки за інтенсивність служби - 100 %, надбавку за роботу в умовах режимних обмежень - 20 % 20 %, надбавка за виконання функції державного експерта з питань таємниць 20 % премії - 80, 20 %) за вказаною вище посадою, яку обіймав позивач до звільнення зі служби.
Таким чином, ГУ ПФУ повинно було здійснити перерахунок пенсії позивача на підставі, поданої ним довідки.
Як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Відтак, бездіяльність ГУ ПФУ що полягає у неперерахунку, ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 пенсії в розмірі, який обчислений з грошового забезпечення зазначеного у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України про розмір грошового забезпечення, встановленого за посадою Голови Державної прикордонної служби України з 01.01.2019 від 14.05.2019 №28, є протиправною, тому позов в цій частині підлягає задоволенню із зобов'язанням ГУ ПФУ здійснити відповідний перерахунок пенсії позивачу.
Щодо позовних вимог в частині обмеження пенсії позивача максимальним розміром пенсії із застосуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску при перерахунку пенсії позивача на виконання рішення суду, то суд виходить із такого.
Механізм обчислення пенсій особам відповідно до Закону № 2262-ХІІ здійснюється відповідно до статті 43 вказаного Закону, до якої неодноразово вносились зміни.
Зокрема, відповідно до Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VІ) викладено частину п'яту статті 43 Закону № 2262-ХІІ в наступній редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».
В той же час, пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону установлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 911-VIII) частину п'яту статті 43 Закону № 2262-ХІІ доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 01січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії, а саме щодо обмеження максимального розміру пенсій в період з 01.01.2016 по 31.12.2016 розміром 10740 гривень, застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.
В подальшому, відповідно до підпункту 3 пункту 1 розділу I Закону України від 12.04.2016 № 1080-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей» статтю 43 Закону № 2262-ХІІ після частини третьої доповнено двома новими частинами, у зв'язку з чим частина п'ята цієї статті стала частиною сьомою без змін у змісті.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Конституції України).
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно пункту 2 резолютивної частини цього рішення № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Свої висновки Конституційний Суд України обґрунтував тим, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Отже, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ зі змінами, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто, з 20.12.2016.
Відповідно до Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону №2262-ХІІ слова і цифри «у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Таким чином, частина сьома статті 43 Закону № 2262-ХІІ, в редакції Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VIII), який набрав чинності з 01.01.2017, передбачає, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
При цьому, Законом № 1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, норми частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ не відновлені, хоча й були фактично внесені зміни стосовно продовження періоду тимчасового обмеження максимального розміру пенсії.
Разом з тим, відповідно до Закону № 3668-VI, в редакції Закону № 911-VIII, було визначено, що максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону № 2262-ХІІ не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Крім того, згідно статті 2 Закону № 3668-VI (в редакції Закону № 1774-VIII, що була чинною на момент перерахунку пенсії позивачу) визначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону № 2262-ХІІ не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону № 2262-ХІІ не може перевищувати 10740 гривень.
Однак, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Суд зазначає, що зі змісту вищенаведених норм Закону № 3668-VI вбачається, що обмеження максимальним розміром пенсії не застосовується до пенсій, які призначені до набрання чинності цим законом, тобто до 01.10.2011.
Водночас, обмеження пенсії максимальним розміром 10740,00 грн з 01.01.2016 по 31.12.2017 та десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2018 застосовуються до тих пенсій, що призначені після набрання чинності Законом № 3668-VI тобто з 01.10.2011.
Оскільки позивач отримує пенсію на підставі Закону № 2262-ХІІ, яка йому призначена у жовтні 2014 року, суд вважає, що відповідачем правомірно при її перерахунку обмежено розмір такої пенсії на підставі норм Закону № 3668-VI.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суд від 03.10.2018 у справі № 127/4267/17.
Також суд зазначає, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 43 Закону № 2262-ХІІ).
Згідно із статтею 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI), відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 якого, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.
При цьому положеннями статті 4 Закону № 2464-VI військовослужбовців віднесено до платників єдиного внеску.
У 2018 році максимальна база нарахування єдиного внеску становила 55845, 00 грн (3723 грн Ч 15), у 2019-му - 62595, 00 грн (4173 грн Ч 15).
Отже, оскільки розмір грошового забезпечення, яке враховується для перерахунку пенсії позивача при здійсненні перерахунку його пенсії на підставі рішення у справі № 640/20089/18 з березня 2018 року перевищував максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, то відповідач для обчислення пенсії позивача правомірно врахував 55845, 00 грн.
Таким чином, позовні вимоги в частині обмеження пенсії позивача максимальним розміром пенсії із застосуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску при перерахунку пенсії позивача на виконання рішення суду, не підлягають задоволенню.
При цьому, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити відповідний перерахунок пенсії позивача на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України про розмір грошового забезпечення, встановленого за посадою Голови Державної прикордонної служби України з 01.01.2019 від 14.05.2019 №28 без обмеження максимальним розміром пенсії та без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску також не підлягають задоволенню, оскільки заявлені на майбутнє, а захисту підлягають лише порушені права.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити виплату пенсії без використання при такій виплаті постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649, яка надає боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення пенсійних виплат, суд зазначає наступне.
Виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ, та членам їх сімей згідно ст. 8 цього Закону забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Як передбачено положеннями статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
З огляду на вказане суд зазначає, що нарахована позивачу сума доплати має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань з Державного бюджету України.
Судом встановлено, що 22.08.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (надалі - Порядок № 649) та встановлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.
Суд зазначає, що предметом правового регулювання Постанови Кабінету Міністрів України № 649 є порядок виділення коштів на фінансування витрат на виконання рішень суду. При цьому видатки Пенсійного Фонду України, як органу влади, на фінансування пенсійних виплат, передбачених чинними нормативно-правовими актами, є об'єктивно прогнозованими, та держава має обов'язок прогнозувати розмір майбутніх виплат. Однак, видатки на виконання рішень судів, які будуть підлягати виконанню в майбутньому, не є об'єктивно відомими заздалегідь, тому встановлення механізму виділення коштів на виконання таких судових рішень є необхідним.
Судом з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що на момент розгляду даної справи, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 по справі № 640/5248/19, в якій оскаржено постанову Кабінету Міністрів України № 649, апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Пенсійного фонду України залишено без задоволення, викладено пункт 2 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 у наступні редакції:
«Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».
Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду набрала законної сили 22.07.2020.
Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Беручи до уваги, що станом на дату розгляду справи наявне судове рішення, яке набрало законної сили та яким визнано нечинною та скасовано пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», суд дійшов висновку, що наведене виключає можливість застосування відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, положень вищезазначеної постанови КМУ при здійсненні виплати недоотриманих сум пенсії позивача.
Отже, вимога позову щодо зобов'язання відповідача виплатити недоотримані суми основного розміру пенсії без використання при такій виплаті постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018, підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про компенсацію втрати частини доходів, суд зазначає наступне.
Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до статті 55 Закону № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Водночас нормами частини другої статті 46 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Згідно зі статтями 1, 2 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до пункту 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159), компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Тобто компенсації підлягають лише нараховані, але не виплачені грошові доходи, які не мають разового характеру.
Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічний висновки щодо застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 справа № 336/4675/17, від 21.06.2018 № 523/1124/17, від 03.07.2018 справа № 521/940/17, від 05.10.2018 справа № 162/787/16-а.
Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги про нарахування позивачу та виплату компенсації втрати частини доходів не підлягають задоволенню, оскільки судом не встановлено, що пенсія позивачу нараховувалась, але не виплачувалась.
Що стосується висловленої позивачем вимоги про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, то дійсно відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття рішення у справі.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком.
Враховуючи, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду, суд, приймаючи до уваги обставини даної справи, вважає, що підстави зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні. Тобто, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, оскільки бездіяльність ГУ ПФУ що полягає у неперерахунку, ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 пенсії в розмірі, який обчислений з грошового забезпечення зазначеного у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України про розмір грошового забезпечення, встановленого за посадою Голови Державної прикордонної служби України з 01.01.2019 від 14.05.2019 № 28, є протиправною, тому позов в цій частині підлягає задоволенню із зобов'язанням ГУ ПФУ здійснити відповідний перерахунок пенсії позивачу.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», тому розподіл судових витрат не здійснюється.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, що полягає у неперерахунку, ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 пенсії в розмірі, який обчислений з грошового забезпечення зазначеного у довідці від 14.05.2019 № 28, виданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України про розмір грошового забезпечення, встановленого за посадою Голови Державної прикордонної служби України станом на 01.01.2019, - протиправною.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію на підставі довідки від 14.05.2019 № 28 виданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України про розмір грошового забезпечення, встановленого за посадою Голови Державної прикордонної служби України станом на 01.01.2019, без використання при такій виплаті постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, яка надає боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення пенсійних виплат.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
У встановленні судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати протягом п'ятнадцяти днів, з дня набрання рішенням законної сили звіт, - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 42098368).
Суддя О.М. Чудак