30 грудня 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/582/20-а
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернівецький області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення (уточнення) позовних вимог, просить:
- визнати протиправними і скасувати винесені у відношенні нього Головним управлінням Національної поліції України в Чернівецький області п. 2 наказу відповідача № 172 від 09.04.2020 р. “Про застосування дисциплінарного стягнення” із змінами, внесеними наказом відповідача № 178 від 14.04.2020 р. та наказом № 64 о/с від 09.04.2020 р. “По особовому складу” із змінами внесеними наказом № 66 о/с від 16.04.2020 р.;
- поновити його, ОСОБА_1 , на посаді інспектора сектору превенції Шевченківського відділення поліції Чернівецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецький області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернівецький області на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 22.04.2020 р. - з моменту звільнення по день його фактичного поновлення на службі з розрахунку 365,81 грн за один календарний день;
- звернути до негайного виконання судове рішення в частині поновлення його на службі на посаді інспектора сектору превенції Шевченківського відділення поліції Чернівецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецький області, та в частині стягнення на його користь з Головного управління Національної поліції в Чернівецький області грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.06.2020 р. відкрито провадження у справі № 600/582/20-а за вказаним позовом та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернівецький області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення (уточнення) позовних вимог, просить:
- визнати протиправними і скасувати винесені у відношенні нього Головним управлінням Національної поліції України в Чернівецький області п. 2 наказу відповідача №172 від 09.04.2020 р. “Про застосування дисциплінарного стягнення” із змінами, внесеними наказом відповідача №178 від 14.04.2020 р. та наказом №64 о/с від 09.04.2020 р. “По особовому складу” із змінами внесеними наказом № 66 о/с від 16.04.2020 р.;
- поновити його, ОСОБА_2 , на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Шевченківського відділення поліції Чернівецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецький області;
- стягнути з Головного управління національної поліції в Чернівецький області на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 22.04.2020 р. - з моменту звільнення по день його фактичного поновлення на службі з розрахунку 358,12 грн за один календарний день;
- звернути до негайного виконання судове рішення в частині поновлення його на службі на посаді інспектора сектору превенції Шевченківського відділення поліції Чернівецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецький області, та в частині стягнення на його користь з Головного управління Національної поліції в Чернівецький області грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.06.2020 р. відкрито провадження у справі № 600/585/20-а за вказаним позовом та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
09.07.2020 р. ухвалою суду об'єднано для спільного розгляду і вирішення в одному провадженні адміністративні справи № 600/582/20-а, № 600/585/20-а та присвоєно об'єднаним справам загальний № 600/582/20-а.
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначали, що з оскаржуваними наказами вони незгідні, вважають їх протиправними, оскільки дисциплінарних проступків не вчиняли, а дисциплінарне стягнення на них накладено безпідставно.
На думку позивачів, в їх функціональні обов'язки не входило чергування в добових нарядах по забезпеченню публічної безпеки та порядку. Відтак, вони, взагалі не мали повноважень здійснювати забезпечення публічної безпеки та порядку 05.04.2020 р. в міській лікарні № 1, яка розташована в м. Чернівці по вул. Героїв майдану, 226.
Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області (далі - відповідач, ГУНП в Чернівецькій області) подало до суду письмові заперечення проти позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до яких, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, зазначаючи, що службовим розслідуванням було підтверджено факт вчинення позивачами дисциплінарних проступків, які є несумісними з проходженням служби в органах поліції та суперечать змісту положень Дисциплінарного статуту та Присяги працівника поліції, оскільки підривають довіру громадян як до працівників поліції, так і до органів поліції, принижують їх авторитет.
З огляду на вищезазначене, відповідач вважає, що звільнення позивачів здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства, яким передувало об'єктивне та всебічне службове розслідування і при визначенні міри покарання враховано тяжкість проступків, обставини за яких його вчинено, та неможливість в подальшому виконувати правоохоронні функції внаслідок дискредитуючого характеру своїх дій, та повну втрату довіри.
Ухвалою суду від 09.07.2020 р. витребувано з обласного комунального некомерційного підприємства "Чернівецький обласний наркологічний диспансер" письмові докази по справі.
Ухвалою суду від 10.09.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання, продовжено на 30 днів підготовче провадження.
Ухвалою суду від 21.10.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 03.12.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання, поновлено судовий розгляд у зв'язку із потребою вчинення процесуальної дії щодо витребування у відповідача додаткових доказів.
Після дослідження витребуваних письмових доказів в частині поновленого судового розгляду, 10.12.2020 р. учасниками справи подано до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів.
Частиною 3 ст. 194 КАС України встановлено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи положення ст. ст. 44, 194 КАС України, а також подання учасниками справи клопотань про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає, що немає перешкод для розгляду справи у письмовому провадженні на підставі зібраних доказів в даній справі.
У вступному слові позивачі та їх представник позов підтримали повністю, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, просили суд задовольнити позовні вимоги.
Представники відповідача у вступному слові заперечували проти позовів, просили у їх задоволенні відмовити та надали пояснення аналогічні викладених у запереченнях проти позовів.
Під час розгляду справи по суті судом допитано як свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 з питань, які стосуються предмету доказування.
Заслухавши вступне слово учасників справи, показання свідків, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу свої вимог та заперечень, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 26.07.2001 р. по 06.11.2015 р. перебував на службі в органах внутрішніх справ. На службу в поліцію ОСОБА_1 прийнятий з 07.11.2015 р., а з 20.05.2019 р. займав посаду інспектора сектору превенції Шевченківського відділення поліції Чернівецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецький області (Т. 1 а.с. 15, 51-52).
Як підтверджується матеріалами справи, з 25.08.2014 р. по 06.11.2015 ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 р. прийнятий на службу в поліцію, а з 22.01.2018 р. займав посаду старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Шевченківського відділення поліції Чернівецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецький області (Т. 2 а.с. 11).
Матеріалами справи підтверджується та не заперечувалося сторонами в судовому засіданні, що на виконання вимог доручення Головного управління Національної поліції в Чернівецький області від 25.03.2020 р. № 723/123/01/20-2020 “Про додаткові заходи по забезпеченню правопорядку біля госпітальних баз для надання медичної допомоги хворим з коронавірусною інфекцією” та аналогічного доручення Шевченківського ВП від 25.03.2020 р. № 2663/123/01-2020, 05.04.2020 р. поліцейські ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за наказом свого прямого керівника заступили у добовий наряд по забезпеченню публічної безпеки та порядку в приміщенні, а також на прилеглій території Міської лікарні №1 м. Чернівці, по вул. Героїв Майдану, 226, яка визначена як об'єкт для лікування хворих на гостре респіраторне захворювання СОVID-2019.
Приблизно о 21 год.00 хв. 05.04.2020 р. відповідальним по Шевченківському відділенню поліції Чернівецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецький області Фордуком О.В. проведено перевірку несення позивачами служби, в ході якої виявлено, що останні за зовнішніми ознаками перебували в стані алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя, поведінка не відповідала обстановці). Про дане порушення ОСОБА_5 повідомив керівництво Шевченківського ВП, яке в свою чергу повідомило ВІОС УКЗ ГУНП в Чернівецькій області
За фактом перебування позивачів на службі з ознаками алкогольного сп'яніння, наказом ГУНП в Чернівецькій області від 06.04.2020 р. № 396 “Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії” призначено службове розслідування, проведення якого доручено дисциплінарній комісії у складі: голова комісії - полковник поліції ОСОБА_12 , заступник начальника УКЗ ГУНП в Чернівецькій області - начальник ВІОС; члени комісії: майор поліції ОСОБА_13 , заступник начальника ВІОС УКЗ ГУНП в Чернівецькій області; підполковник поліції ОСОБА_14 , старший оперуповноважений Чернівецького управління ДВБ НПУ (Т. 2 а.с. 107 - 108).
За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарною комісією створеною відповідачем, складено висновок, який затверджений начальником ГУНП в Чернівецькій області 09.04.2020 р. (Т. 1 а.с. 77 - 89, Т. 2 а.с. 92 - 104).
В службовому висновку зафіксовано, що 05.04.2020 р., близько 22 год. 25 хв., мобільною групою з числа працівників ВІОС УКЗ ГУНП в Чернівецькій області, під час перевірки несення служби нарядами поліції, було виявлено, що інспектор сектору превенції Шевченківського відділення поліції Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області майор поліції ОСОБА_1 та старший дільничний офіцер поліції сектору превенції Шевченківського відділення поліції Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_2 перебували на службі із зовнішніми ознаками алкогольного сп'яніння (в обох різкий запах алкоголю з ротової порожнини, зміна забарвлення шкірного покриву, порушення мови, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці).
За результатами проведеного службового розслідування встановлено, що 05.04.2020 р., на виконання вимог доручення ГУНП в Чернівецькій області від 25.03.2020 р. № 723/123/01/20-2020 “Про додаткові заходи по забезпеченню правопорядку біля госпітальних баз для надання медичної допомоги хворим з коронавірусною інфекцією” та аналогічного доручення Шевченківського відділення поліції Чернівецького ВП ГУНП від 25.03.2020 р. №2663/123/01-2020, поліцейські Шевченківського ВП майор поліції ОСОБА_1 та старший лейтенант поліції ОСОБА_2 за наказом свого прямого керівника заступили у добовий наряд по забезпеченню публічної безпеки та порядку в приміщенні та на прилеглій території Міської лікарні №1 м. Чернівці, по вул. Головній, 226, яка визначена як об'єкт для лікування хворих на гостре респіраторне захворювання СОVID-2019. Службу поліцейські повинні нести до 08 год. 00 хв. 06.04.2020 р.
Вказані поліцейські перебували в однострої та з вогнепальною зброєю, яку отримали в черговій частині Шевченківського ВП перед заступанням на службу.
У зв'язку із виявленим порушенням несення служби, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було запропоновано проїхати до Чернівецького обласного наркологічного диспансеру (далі - ЧОНД), що по вул. Миколаївській, 30 “А” м. Чернівці, для проходження медичного огляду на стан сп'яніння, на що вони погодились. Однак, прибувши до ЧОНД, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , намагаючись уникнути відповідальності, у присутності керівника Шевченківського ВП Барбакаря В.М., його заступника - ОСОБА_4 , відповідального по ВП - начальника СП ОСОБА_5 , а також у присутності начальника УПД ГУНП ОСОБА_6 та старших інспекторів ВІОС УКЗ ГУНП ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , від проходження медичного огляду, не повідомивши причин, категорично відмовились. Факт відмови від проходження медичного огляду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зафіксований на відеокамеру поліцейського ВІОС УКЗ ГУНП ОСОБА_8 . Про відмову від проходження огляду лікарем-наркологом ЧОНД були складені висновки №№836, 837 від 05.04.2020 р.
Після цього, поліцейські ВІОС УКЗ ГУНП ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запросили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ГУНП в Чернівецькій області для складання комісійних актів про їхню відмову від добровільного проходження медичного освідування у зв'язку з перебуванням на службі (роботі) у стані алкогольного сп'яніння, на то вони погодились.
У вказаних актах відображено, що 05.04.2020 р. поліцейські ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували на службі із зовнішніми ознаками алкогольного сп'яніння: обидва мали різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, порушення мови, різку зміну забарвлення шкірного покриву обличчя, їхня поведінка не відповідає обстановці, яка склалась. Весь перебіг складання актів був зафіксований на бодікамеру, їх зміст особистими підписами засвідчили: начальник УПД ГУНП Кішлар С.А., начальник ВП ОСОБА_3 , старші інспектори ВІОС УКЗ ГУНП ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (реєстраційні номери по канцелярії УКЗ ГУНП вх.№№ 826 та 827 від 06.04.2020).
Під час службового розслідування дисциплінарна комісія прийшла до висновку, що своїми діями поліцейські Шевченківського ВП майор поліції ОСОБА_1 та старший лейтенант поліції ОСОБА_2 вчинили адміністративне правопорушення, передбачене ст.179 “Розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на виробництві” Кодексу України про адміністративні правопорушення, за що вони, згідно ст. 15 КУпАП, несуть відповідальність за Дисциплінарним статутом Національної поліції України.
Допущений позивачами проступок, на думку дисциплінарної комісії, також свідчить про невиконання ними вимог п.п. 4, 14 ч. 3 ст. 1, ст. ст. 4, 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абз.7 п.2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 р. № 1179, що вказує на порушення службової дисципліни, за що вони, згідно ст.11 Дисциплінарного статуту, заслуговують на застосування дисциплінарного стягнення.
Порушення несення служби, допущене позивачами, призвело до необхідності заміни їх на добовому чергуванні та залучення до цього інших працівників ВП.
Крім цього, будучи в силу ч.6 ст. 2 Дисциплінарного статуту старшим наряду, ОСОБА_2 , у свою чергу, допустив також приховування розпивання алкогольних напоїв та перебування на роботі в нетверезому стані підлеглим йому, на той момент, ОСОБА_1 , що додатково підпадає під ознаки проступку, передбаченого ч.2 ст. 179 КУпАП України.
Окрім того, беручи до уваги загальнодержавні проти епідеміологічні заходи, позивачі, будучи задіяними для несення служби на об'єкті, де лікуються хворі на гостре респіраторне захворювання СОVID-2019, та перебуваючи у нетверезому стані, не були здатні належним чином виконувати обов'язки, покладені на Національну поліцію України, що свідчить про порушення ними вимог п. 9 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОУГО-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2”, що у свою чергу свідчить про невиконання вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України “Про Національну поліцію”.
Обставин, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 (ч. 4 ст. 19 Дисциплінарного статуту) - не виявлено.
Обставини, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 (ч. 6 ст. 19 Дисциплінарного статуту) - вчинення дисциплінарного проступку в стані алкогольного сп'яніння (в частині порушення вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України “Про Національну поліцію”). Крім цього, дисциплінарною комісією встановлено, що ОСОБА_1 схильний до вживання алкоголю на службі, про що свідчить, факт виявлення його у 2018 році на робочому місці у стані алкогольного сп'яніння, за що до нього, наказом ГУНП від 10.02.2018 р. № 73, застосовувалось дисциплінарне стягнення у виді “звільнення з посади”. Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 належних висновків після допущеного проступку не зробив, а натомість вчинив аналогічне порушення.
Обставини, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_2 (ч. 4 ст. 19 Дисциплінарного статуту) - позитивна характеристика по місцю служби.
Обставини, що обтяжують відповідальність ОСОБА_2 (ч. 6 ст. 19 Дисциплінарного статуту) - вчинення дисциплінарного проступку у стані сп'яніння, вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення.
За результатами проведеного службового розслідування, дисциплінарною комісією запропоновано: за порушення службової дисципліни, що виразилось у порушенні ч.1 ст. 179 КУпАП, невиконання вимог п.п .4, 14 ч. 3, ст. 1, ст. 4, 5 Дисциплінарного Статуту, абз. 7 п. 2 розділу Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 р. № 1179, а також вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України “Про Національну поліцію” до позивачів застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
09.04.2020 р. ГУНП в Чернівецькій області видано наказ № 172 “Про застосування дисциплінарного стягнення”, пунктом першим якого наказано за грубе порушення службової дисципліни, що виразилось у порушенні ч.1 ст. 179 КУпАП, невиконання вимог п.п. 4, 14 ч.3, ст. 1, ст. 4, 5 Дисциплінарного Статуту, абз. 7 п. 2 розділу Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 р. № 1179, а також вимог п.п. 1, 2 ч.1 ст. 18 Закону України “Про Національну поліцію” до інспектора сектору превенції Шевченківського відділення поліції Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області майора поліції ОСОБА_1 , застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Другим пунктом вищезгаданого наказу за порушення службової дисципліни, що виразилось у порушенні ч.1 ст. 179 КУпАП, невиконання вимог п.п. 4, 14 ч. 3, ст. 1, ст. 4, 5 Дисциплінарного Статуту, абз. 7 п. 2 розділу Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 р. № 1179, а також вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України “Про Національну поліцію” до старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Шевченківського відділення поліції Чернівецького ВП ГУПН в Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції (Т. 1 а.с. 49-50, Т. 2 а.с. 61 - 62, 164 - 165).
09.04.2020 р. наказом ГУНП в Чернівецькій області №64 о/с “Про особовому складу”, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію” (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) майора поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору превенції Шевченківського відділення поліції Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області, звільнено зі служби в поліції з 10.04.2020 р. (Т. 1 а.с. 74).
09.04.2020 р. наказом ГУНП в Чернівецькій області № 64 о/с “Про особовому складу”, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію” (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Шевченківського відділення поліції Чернівецького ВП ГУПН в Чернівецькій області, звільнено зі служби в поліції з 10.04.2020 р. (Т. 2 а.с. 88).
14.04.2020 р. ГУНП в Чернівецькій області видано наказ № 178 “Про внесення змін до наказу ГУПН”, яким наказано доповнити наказ ГУНП в Чернівецькій області від 09.04.2020 р. № 172 пунктом 4 наступного змісту: “Рекомендувати позивачам добровільно відшкодувати вартість предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, а саме ОСОБА_1 - у сумі 12520,50 грн, ОСОБА_2 - у сумі 16256,90 грн” (Т. 1 а.с. 72, Т. 2 а.с. 63).
16.04.2020 р. ГУНП в Чернівецькій області видано наказ № 66 о/с “Про особовому складу”, яким наказано унести змін до наказу ГУНП в Чернівецькій області від 09.04.2020 р. № 64 о/с у частині дати звільнення майора поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору превенції Шевченківського відділення поліції Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області, з 10.04.2020 р. на 21.04.2020 р. (Т. 1 а.с. 151, Т. 2 а.с. 166).
16.04.2020 р. ГУНП в Чернівецькій області видано наказ № 66 о/с “Про особовому складу”, яким наказано унести змін до наказу ГУНП в Чернівецькій області від 09.04.2020 р. № 64 о/с у частині дати звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Шевченківського відділення поліції Чернівецького ВП ГУПН в Чернівецькій області, з 10.04.2020 р. на 21.04.2020 р. (Т. 1 а.с. 152, Т. 2 а.с. 167).
Судом встановлено, що оскаржувані накази позивачі отримали 17.04.2020 р. у відповідь на адвокатські запити та не заперечувалася сторонами під час розгляду справи по суті (Т. 1 а.с. 46, Т. 2 а. с. 53).
Вважаючи накази ГУНП в Чернівецькій області № 172 від 09.04.2020 р., № 178 від 14.04.2020 р., № 64 о/с від 09.04.2020 р. та № 66 о/с від 16.04.2020 р. протиправними, 07.05.2020 р. позивачі звернулися до суду з позовами.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Суд, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 244 КАС України, визначаючи яку правову норму необхідно застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи необхідно керуватись нормами Конституції України, Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону №580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до ч. 1 ст. 8 Закону № 580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
В силу вимог ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно з ст. 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Частинами 1, 3, 4 ст. 59 Закону № 580-VIII встановлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно п. 6 ч. 1 статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначено Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Відповідно до п. 14 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського, в т.ч.: під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Вимогами ст. 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування проводиться.
Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року №893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 року за №1355/32807 (далі - Порядок № 893).
Пунктом 1 Розділу ІІ вказаного Порядку передбачено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Пунктом 2 Розділу ІІ Порядку №893 встановлено, що службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного сп'яніння або стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
Відповідно до п. 4 Розділу II Порядку № 893 у наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначається підстава проведення службового розслідування, а також прізвище, ім'я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування це відомо).
Проект наказу про призначення службового розслідування та пропозиції щодо складу дисциплінарної комісії готує структурний підрозділ, яким установлено наявність підстав для проведення службового розслідування. За рішенням уповноваженого керівника в межах повноважень підготовку проекту наказу про призначення службового розслідування може бути доручено іншому органу (підрозділу) поліції. Склад дисциплінарної комісії визначається з урахуванням вимог статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Поряд з цим, ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту врегульовано, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Розглядом справи по суті встановлено, що 05.04.2020 р., на виконання вимог доручення ГУНП в Чернівецькій області від 25.03.2020 р. № 723/123/01/20-2020 “Про додаткові заходи по забезпеченню правопорядку біля госпітальних баз для надання медичної допомоги хворим з коронавірусною інфекцією” та аналогічного доручення Шевченківського відділення поліції Чернівецького ВП ГУНП від 25.03.2020 р. №2663/123/01-2020, поліцейські Шевченківського ВП майор поліції ОСОБА_1 та старший лейтенант поліції ОСОБА_2 за наказом свого прямого керівника заступили у добовий наряд по забезпеченню публічної безпеки та порядку в приміщенні та на прилеглій території Міської лікарні № 1 м. Чернівці, по вул. Головній, 226, яка визначена як об'єкт для лікування хворих на гостре респіраторне захворювання СОVID-2019. Службу поліцейські повинні нести до 08 год. 00 хв. 06.04.2020 р.
Отже, позивачі достовірно знали та усвідомлювали, що прибули до Міської лікарні № 1 м. Чернівці, по вул. Головній, 226, з метою забезпечення публічної безпеки та порядку в приміщенні та на прилеглій території Міської лікарні №1 м. Чернівці, по вул. Головній, 226, яка визначена як об'єкт для лікування хворих на гостре респіраторне захворювання СОVID-2019.
Вказана обставина не заперечувалася позивачами в судовому засіданні.
Судом встановлено та позивачі перебували в однострої та отримали вогнепальну зброю в черговій частині Шевченківського ВП перед заступанням на службу, згідно графіку чергувань.
З матеріалів справи видно, що приблизно о 21 год. 00 хв. 05.04.2020 р. відповідальним по Шевченківському відділенню поліції Чернівецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецький області Фордуком О.В. проведено перевірку несення позивачами служби, в ході якої виявлено, що останні за зовнішніми ознаками перебували в стані алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя, поведінка не відповідала обстановці). Про дане порушення ОСОБА_5 повідомив керівництво Шевченківського ВП, яке в свою чергу повідомило ВІОС УКЗ ГУНП в Чернівецькій області.
За фактом перебування позивачів на службі з ознаками алкогольного сп'яніння, наказом ГУНП в Чернівецькій області від 06.04.2020 р. № 396 “Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії” призначено службове розслідування.
Судом встановлено, що направлення на медичний огляд від 05.04.2020 р. позивачів до комунальної медичної установи “Чернівецький обласний наркологічний диспансер” про перебування на службі в стані алкогольного сп'яніння виписано старшим інспектором ВІОС УКЗ ГУНП Бондаренком В.Г. (Т.2 а.с. 179, 180).
Дослідженням висновків за № 836 від 05.04.2020 р. та № 837 від 05.04.2020 р. встановлено факт відмови від проходження медичного огляду та обстеження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вказані висновки складено та підписано лікарем-наркологом комунальної медичної установи “Чернівецький обласний наркологічний диспансер” Кострибою В.В. о 23:00 год. стосовно ОСОБА_1 , а о 23:05 год. стосовно ОСОБА_2 (Т. 2 а.с. 181, 182).
При цьому заперечень або зауважень до Висновків ЧОНД за №836, № 837 від 05.04.2020 р. позивачі не висловлювали під час їх складання.
Реєстрація вказаних висновків за № 836, № 837 від 05.04.2020 р., підтверджується журналом реєстрації медичних оглядів для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння (Т.2 а.с. 183 - 185).
З досліджених в судовому засіданні актів про відмову від добровільного проходження медичного освідування (огляду), у зв'язку із підозрою в перебуванні на службі (роботі) в стані алкогольного сп'яніння наркотичного чи іншого сп'яніння від 05.04.2020 р., встановлено, що позивачі перебували на службі із зовнішніми ознаками алкогольного сп'яніння: обидва мали різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, порушення мови, різку зміну забарвлення шкірного покриву обличчя, їхня поведінка не відповідає обстановці, яка склалась. Від пропозиції пройти медичне освідування (огляд) для встановлення факту вживання алкогольних напоїв, здачі аналізів для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння за адресою: Чернівецький обласний наркологічний диспансер, позивачі відмовилися.
Зміст вказаних актів засвідчили особистими підписами: начальник УПД ГУНП Кішлар С.А., начальник Шевченківського ВП ОСОБА_3 , старші інспектори ВІОС УКЗ ГУНП ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (реєстраційні номери по канцелярії УКЗ ГУНП вх.№№ 826 та 827 від 06.04.2020 р.) (Т.1 а.с. 97, 99).
Суд наголошує, що в матеріалах справи наявні акти про відмову позивачів від добровільного проходження медичного освідування (огляду) у зв'язку із перебуванням на службі (роботі) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що розцінюється судом, як доказ факту перебування позивачів в стані алкогольного сп'яніння, та узгоджується з правовою позицією, яка відображена у пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року “Про практику розгляду судами трудових спорів” (з подальшими змінами і доповненнями), згідно якого нетверезий стан, наркотичне або токсичне сп'яніння можуть підтверджуватися як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку. А це свідчить, що для підтвердження цього можуть бути використані в т.ч. і письмові та електронні докази, а також покази свідків, які не суперечать один одному і викликають довіру.
Суд зауважує, опитаний під час службового розслідування лікар-нарколог ОСОБА_15 повідомив, що 05.04.2020 р. перебував на добовому чергуванні в ЧОНД. Близько 23:00 год. прибули працівники поліції, які повідомили, що необхідно провести медичне обстеження на стан алкогольного сп'яніння. Як зазначив лікар-нарколог ОСОБА_15 у письмових поясненнях, він особисто виходив на вулицю та запрошував у приміщення закладу позивачів, однак, останні відмовились від проходження медичного огляду та обстеження, про що зафіксовано у висновках.
Вказане підтверджується поясненнями лікаря-нарколога ОСОБА_15 від 09.04.2020 р. (Т.1 а.с. 127-128).
Для допиту в якості свідка викликався лікар-нарколог ОСОБА_15 , однак в судове засідання не прибув, оскільки на час розгляду справи звільнений із займаної посади та перебуває за межами України.
Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, факт відмови позивачів від проходження медичного огляду та обстеження.
Вказана обставина не заперечувалася позивачами під час розгляду справи. Аргументів та мотивів спростувань відмови від проходження медичного огляду та обстеження саме 05.04.2020 р. позивачі не обґрунтували під час розгляду справи по суті.
Під час відтворення у судовому засіданні відеозапису зробленого відповідачем 05.04.2020 р., позивачі не заперечували, що саме вони зафіксовані на дослідженому носію інформації.
Суд зауважує, що під час службового розслідування позивачі відмовилися давати будь - які пояснення щодо перебування на службі в стані алкогольного сп'яніння, посилаючись на ст. 63 Конституції України, що підтверджується їх підписами, які містяться в матеріалах справи (Т. 1 а.с. 100, 101).
Окрім того, судом встановлено, що в ході службового розслідування, 08.04.2020 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свою думку змінили та звернулись до працівників ВІОС із проханням надати їм можливість написати нові пояснення, їхнє прохання було задоволено. Вказана обставина не заперечувалася позивачами в судовому засіданні.
Так, будучи опитаним у ході проведення службового розслідування, старший дільничний офіцер поліції сектору превенції Шевченківського відділення поліції Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_2 повідомив про те, що 05.04.2020 р. він заступив на добове чергування для несення служби по забезпеченню публічної безпеки та порядку в приміщенні та на прилеглій території лікарні №1 м. Чернівці, що по вул. Героїв Майдану, 226. Службу він ніс разом з поліцейським ОСОБА_1 . Близько 13 год. 00 хв., несення ними служби перевірив відповідальний по ВП майор поліції ОСОБА_5 , який будь-яких порушень не встановив.
Як зазначив ОСОБА_2 , продовжуючи нести службу, він та ОСОБА_1 відчули погіршення стану здоров'я та були змушені прийняти знеболювальні препарати та противірусні засоби. Близько 21 год. 00 хв., до них з перевіркою знову прибув ОСОБА_5 , який висловив підозру, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння. У свою чергу, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 твердження ОСОБА_5 заперечили. Однак, ОСОБА_5 вилучив у них вогнепальну зброю та проінформував про свої підозри керівників ВП, які через деякий час прибули до лікарні. Після цього, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було знято з наряду та визначено працівників для їхньої заміни.
Також, надаючи пояснення, ОСОБА_2 вказав, що ОСОБА_5 міг запідозрити його та ОСОБА_1 у вживанні алкоголю, оскільки вони витирали руки антисептиком та вживали знеболювальні та противірусні засоби. Крім цього, ОСОБА_2 зазначив, що він та ОСОБА_1 перебували у медичних масках, а тому ОСОБА_5 не міг відчути будь-який запах з їхніх ротових порожнин.
Причину відмови від проходження медичного освідування ОСОБА_2 пояснив тим, що йому не було запропоновано здати кров на аналіз, а інші форми дослідження могли показати хибний результат, оскільки він вживав знеболювальні та противірусні засоби.
Під час опитування ОСОБА_2 було поставлено ряд питань про те, чи звертався він по медичну допомогу, у зв'язку із погіршенням стану здоров'я 05.04.2020 р., а також чи інформував про це керівництво ВП, як про обставину, що перешкоджає несенню служби; які лікарські препарати він вживав. На жодне поставлене питання ОСОБА_2 змістовної відповіді не надав, або взагалі відмовлявся від їх надання (Т. 1 а.с. 114 - 118).
Аналогічні за змістом пояснення надав 08.04.2020 р. ОСОБА_1 (Т. 1 а.с. 119 - 124).
До таких доводів та пояснень позивачів наданих аж 08.04.2020 р. суд ставиться критично, оскільки про погіршення стану здоров'я чи про вживання лікарських засобів 05.04.2020 р. позивачі керівництво Шевченківського ВП не повідомляли.
Більше того, жодних доказів звернення позивачів до лікарні щодо поганого самопочуття до суду не надано, а також відсутні рапорти про заміну їх добовому чергуванні, чи докази на підтвердження обставин, що перешкоджали несенню ними служби 05.04.2020 р.
Факт перебування позивачів у стані алкогольного сп'яніння підтверджується також показами свідків допитаних під час судового розгляду справи по суті.
Так, свідок ОСОБА_5 - начальник сектору превенції Шевченківського відділення поліції Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області повідомив про те, що 05.04.2020 р. він заступив на добове чергування в якості відповідального по Шевченківському ВП. Вказаного числа, в наряд для несення служби в лікарні №1 м. Чернівці, що по вул. Героїв Майдану, 226, за усним наказом заступника начальника ОСОБА_4 , були призначені поліцейські ВП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . О 13 год. 10 хв. він здійснив перевірку несення ними служби, при цьому будь-яких порушень не виявив. У подальшому, близько 21 год. 00 хв., ОСОБА_5 вдруге перевірив несення служби Тріскою О.М. та ОСОБА_2 , під час чого виявив, в них обох зовнішні ознаки алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя, поведінка не відповідала обстановці). Про дане порушення несення служби, ОСОБА_5 негайно повідомив заступника начальника Шевченківського ВП Подурару П.П., який незабаром прибув на місце події разом з начальником ВП ОСОБА_3 . До приїзду керівників, ОСОБА_5 вилучив у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вогнепальну зброю, яку, у подальшому, особисто здав до чергової частини Шевченківського ВП. Через деякий час, на місце події прибув начальник УПД ГУНП ОСОБА_6 та поліцейський ВІОС УКЗ ГУНП ОСОБА_8 , який, переконавшись, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у нетверезому стані, вказав їм пройти медичний огляд в ЧОНД, на що вони погодились. Разом з цим, прибувши до ЧОНД, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , пройти медичний огляд на стан сп'яніння категорично відмовились.
Свідок ОСОБА_4 - заступник начальника Шевченківського відділення поліції Чернівецького ВГІ ГУНП в Чернівецькій області надав суду показання, в яких зазначив, що йому передзвонив заступник начальника Шевченківського ВП ОСОБА_4 , проте, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у нетверезому стані. Після чого, прибувши в лікарню №1 м. Чернівці, що по вул. Героїв Майдану, 226, виявив, що в обох позивачів зовнішні ознаки алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя, поведінка не відповідала обстановці). Вказував, що позивачі пройти медичний огляд на стан сп'яніння категорично відмовились.
Свідок ОСОБА_6 - начальник УПД ГУНП в Чернівецькій області показав, що 05.04.2020 р., близько 21 год. 30 хв., йому на мобільний телефон зателефонував начальник Шевченківського ВП ОСОБА_3 та повідомив, що відповідальний по ВП ОСОБА_5 виявив факт перебування двох поліцейських - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які несли службу в добовому наряді в лікарні №1 м. Чернівці, з ознаками алкогольного сп'яніння.
Як зазначив ОСОБА_6 , прибувши на місце події, він переконався, що дійсно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали зовнішні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: в обох був різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нечітка мова, почервоніння обличчя, їхня поведінка не відповідала обстановці, що склалась. Враховуючи даний факт, ОСОБА_8 , який також перебував на місці події, запропонував ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проїхати до ЧОНД для проходження медичного огляду, на що вони погодились. Однак, прибувши до ЧОНД, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від проходження огляду категорично відмовились, про що лікарем-наркологом були складені відповідні висновки.
Свідок ОСОБА_8 - старший інспектор ВІОС УКЗ ГУНП в Чернівецькій області повідомив, про те, що 05.04.2020 р. він перебував на службі в якості чергового по ВІОС УКЗ ГУНП в Чернівецькій області, а тому мав намір перевірити несення служби нарядами поліції на території м. Чернівці. Увечері , після 21 год. 00 хв., ОСОБА_8 отримав інформацію, що двоє працівників поліції Шевченківського ВП, які несли службу по забезпеченню публічної безпеки та порядку в лікарні м. Чернівці, що по вул. Героїв Майдану, 226, перебували у нетверезому стані. З метою перевірки даної інформації, ОСОБА_8 прибув до лікарні, де побачив, що там вже перебувало керівництво Шевченківського ВП, а саме: начальник ОСОБА_3 , його заступник ОСОБА_4 , відповідальний по ВП - ОСОБА_5 , а також начальник УПД ГУНП Кішлар С.А. Відтак, було видно, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за зовнішніми ознаками перебували у стані алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротових порожнин, поведінка не відповідала обстановці, що склалась, мова нечітка, порушення координації рухів). З огляду на наведене, він поставив позивачам вимогу пройти медичний огляд в ЧОНД, на що вони висловили категоричне небажання проходити таких огляд. Також, у цей час, ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_7 та попросив надати йому допомогу в документуванні факту порушення службової дисципліни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Будучи допитаним як свідок ОСОБА_3 - начальник Шевченківського відділення поліції Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області показав, що 05.04.2020 р. близько 21 год. 13 хв. йому зателефонував його заступник - ОСОБА_4 та сказав, що відповідальний по ВП ОСОБА_5 , перевіряючи несення служби добовими нарядами, виявив, що поліцейські ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають зовнішні ознаки алкогольного сп'яніння. ОСОБА_3 наказав вилучити у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вогнепальну зброю, після чого про зазначену подію проінформував начальника УПД ГУНП ОСОБА_6 . Прибувши до лікарні, куди також приїхав ОСОБА_4 та ОСОБА_16 , ОСОБА_3 пересвідчився, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно перебувають у стані сп'яніння, а саме: в обох був відчутний різкий запах алкоголю з ротової порожнини, була нечітка мова та почервоніння обличчя.
Як вказав ОСОБА_3 , через деякий час, на місце події прибув ОСОБА_8 , який запропонував ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проїхати до ЧОНД для проходження медичного огляду на стан сп'яніння, на що вони погодились. Однак, по прибуттю до ЧОНД, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від проходження медичного огляду в категоричній формі відмовились. Після цього, вони були запрошені до ГУНП, де факт їхньої відмови від проходження медичного огляду та наявні зовнішні ознаки алкогольного сп'яніння, були зафіксовані комісійно складеними актами.
Свідок ОСОБА_7 - старший інспектор ВІОС УКЗ ГУНП в Чернівецькій області повідомив суду, що 05.04.2020 р. близько 22 год. 10 хв., йому на мобільний телефон зателефонував старший інспектор ВІОС УКЗ ГУНГІ ОСОБА_8 , який повідомив про факт перебування на службі у нетверезому стані двох працівників Шевченківського ВП - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у зв'язку із чим, попросив надати йому допомогу в документуванні даного факту. Після цього, за ОСОБА_7 , прибув службовий автомобіль Шевченківського ВП, в салоні якого перебували: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_8 . Свідок ОСОБА_7 також пояснив, що коли сів в автомобіль, він одразу відчув різкий запах алкоголю, а також звернув увагу, що поведінка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не відповідала обстановці, яка мала місце. Вони обидва поводили себе емоційно, вступали у суперечки з ОСОБА_8 , при цьому ОСОБА_2 висловлював намір покинути автомобіль та втекти. По прибуттю до ЧОНД, як повідомив ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не заходячи до приміщення медичного закладу, категорично відмовились від проходження огляду на стан сп'яніння, не реагуючи навіть на запрошення лікаря-нарколога. При цьому, ОСОБА_7 мав намір поспілкуватись з кожним із них, однак, це бажаних результатів не дало. На контакт ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не йшли, висловлювали своє невдоволення діями працівників інспекції по особовому складу.
Свідок ОСОБА_7 також зазначив, що старший інспектор ВОС УКЗ ГУНП ОСОБА_8 проводив відеозйомку на території ЧОНД, на камеру свого мобільного телефону та зафіксував факти відмови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від проходження медичного огляду, а також те, що останні вступали у словесну суперечку із ним, коли вони відмовлялись від проходження медичного огляду. Факт відмови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від проходження медичного огляду був зафіксований у висновках лікаря-нарколога ЧОНД. Після цього, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було запрошено до ГУНП, де в службовому кабінеті ВІОС №43, відносно них були складені комісійні акти про відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, із зазначенням наявних у них зовнішніх ознак алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з ротової порожнини; порушення координації рухів; порушення мови; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідала обстановці.
Свідок ОСОБА_11 , який перебуває з ОСОБА_2 у дружніх відносинах, надав свідчення, в яких зазначав, що 05.04.2020 р., близько 18 год. 00 хв., йому на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_2 та повідомив, що вони з колегою на добовому наряді в лікарні м. Чернівці, що по вул. Героїв Майдану, 226 погано себе почувають. Просив принести ліки: Февекс, нурофен, термос гарячої води. Згодом свідок привіз ліки, спілкувалися 5-10 хв. та був з ним на відстані 2 метра, координація рухів нормальна. На запитання суду: чи повідомляв ОСОБА_2 про заходи щодо заміни в наряді, у зв'язку із поганим самопочуттям, свідок з цього приводу показав, що йому нічого невідомо.
Будучи допитаний як свідок ОСОБА_17 дільничний офіцер поліції Шевченківського ВП дав суду показання, в яких зазначив, що перебуває у дружніх відносинах з позивачами, які є колеги по роботі. 05.04.2020 р. приблизно о 20:45 год. до нього зателефонував ОСОБА_5 та повідомив, що позивачі перебувають у стані алкогольного сп'яніння, тому необхідно, щоб він прибув до Міської лікарні №1 м. Чернівці, по вул. Головній, 226 заступати в наряд з метою забезпечення публічної безпеки та порядку в приміщенні та на прилеглій території лікарні. Під час зустріч з позивачами, загальний стан позивачів був такий як завжди. Всі були у масках.
Свідок ОСОБА_10 - дільничний офіцер поліції Шевченківського ВП повідомив суду, що працює разом із позивачами та перебуває з ними у дружніх відносинах. 05.04.2020 р. о 20 год. 40 хв. до нього подзвонив ОСОБА_5 та повідомив, що позивачі перебувають у стані алкогольного сп'яніння, тому необхідно прибути в до Міської лікарні №1 м. Чернівці, по вул. Головній, 226 заступати в наряд, з метою забезпечення публічної безпеки та порядку в приміщенні та на прилеглій території лікарні. Свідок ОСОБА_10 вказував, що спілкувався з позивачами на відстані 3-4 м, які перебували у адекватному стані, мова була чітка. В середині у приміщенні відчувався антисептик.
Суд зауважує, що покази свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_17 та ОСОБА_11 суд оцінює критично, оскільки із вказаними особами позивачі перебувають у дружніх відносинах. Крім того, вказані свідки не були присутні під час документування факту відмови позивачів від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, що викликає сумніви в їх достовірності.
Згідно показань свідків та пояснень відібраних під час проведення службового розслідування, судом встановлено, що позивачі мали явні ознаки алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, почервоніння обличчя, порушення мови, поведінка, яка не відповідала обстановці). Від проходження медичного огляду та обстеження за допомогою «Драгера» позивачі відмовилися, обґрунтовані підстави та причини відмови суду не навели. Крім того, судом встановлено, що позивачі не виявили бажання, а також не наполягали 05.04.2020 р. на здачі (заборі) крові на дослідження, на підтвердження обставин перебування їх у тверезому стані під час несення служби.
З огляду на вищезазначене, суд не приймає до уваги твердження позивачів щодо відсутності доказів їх відмови від проходження медичного огляду, оскільки вони спростовують матеріалами справи та показаннями свідків.
Отже, підставою для притягнення позивачів до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, за висновками проведеного службового розслідування, слугував факт перебування позивачів на службі в стані алкогольного сп'яніння.
Доказів обґрунтованої відмови позивачами від проходження огляду на стан сп'яніння саме 05.04.2020 р., останні до суду не надали.
Відтак, суд погоджується із доводами відповідача, що своїми діями позивачі вчинили адміністративне правопорушення, передбачене ст. 179 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за що вони, згідно ст. 15 цього Кодексу, несуть відповідальність за Дисциплінарним статутом.
Суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19 Дисциплінарного статуту вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного сп'яніння є обставиною, що обтяжує відповідальність поліцейського і ця обставина зазначається у висновку службового розслідування згідно з ч. 3 ст. 19 Дисциплінарного статуту.
На переконання суду, відповідач довів належними і допустимими доказами факт перебування позивачів у стані алкогольного сп'яніння під час несення служби.
Перебування позивачів у стані алкогольного сп'яніння під час несення служби є прямим свідченням порушення ними вимог Дисциплінарного статуту, Присяги та Закону України “Про Національну поліцію”.
Відтак, суд вважає, що відповідачем правомірно видано оскаржувані накази, якими за грубе порушення службової дисципліни, що виразилось у порушенні ч.1 ст. 179 КУпАП, невиконання вимог п.п. 4, 14 ч.3, ст. 1, ст. 4, 5 Дисциплінарного статуту, абз. 7 п. 2 розділу Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 р. № 1179, а також вимог п.п. 1, 2 ч.1 ст. 18 Закону України “Про Національну поліцію” до позивачів застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Стаття 13 Дисциплінарного статуту передбачає, що дисциплінарному стягненню у вигляді звільнення із служби в поліції можуть передувати такі дисциплінарні стягнення як, зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну службову відповідність, пониження у спеціальному званні на один ступінь, звільнення з посади.
Відповідно до ч. 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що при проведенні службового розслідування відповідачем повно і всебічно досліджено всі обставини, які мають значення по справі, під час проведення службового розслідування стосовно позивачів та при визначенні виду дисциплінарного стягнення відповідачем враховано тяжкість проступку, обставини, за яких їх скоєно, попередню поведінку позивачів, їх ставлення до виконання службових обов'язків та рівень кваліфікації.
Таким чином, звільнення позивачів було здійснено у відповідності до чинного законодавства, йому передували проведені за належною процедурою службові розслідування, при визначені міри дисциплінарного впливу було враховано тяжкість проступку, обставини за яких їх вчинено, а тому оскаржувані накази є правомірними.
З огляду на викладене, суд вважає, що обставини, які стали підставою для накладення на позивачів дисциплінарного стягнення та їх звільнення знайшли своє обґрунтоване підтвердження та у достовірний спосіб вказують на протиправну поведінку позивачів, яка може мати своїм наслідком звільнення зі служби в поліції у порядку дисциплінарного стягнення.
Подібний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у рішенні від 08 серпня 2019 року у справі № 824/1054/16-а.
У рішенні Конституційного Суду України №1-6/2018 від 27.02.2018 року констатовано: “У Доповіді “Верховенство права”, яка схвалена Європейською Комісією "За демократію через право" (Венеціанською Комісією) на 86-му пленарному засіданні (25-26 березня 2011 року), наголошено, що принцип правової визначеності є ключовим у питанні довіри до судової системи і верховенства права; держава зобов'язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію (пункт 44); правова визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин (пункт 46); парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів (пункт 47); правова визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов'язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття "законних очікувань") (пункт 48).
Конституційний Суд України вважає, що принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища людини”.
Чинним законодавством не визначено поняття дискредитації.
Дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довір'я когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету. Аналізуючи складові цього поняття, суд дійшов до висновку, що вони тісно пов'язані з морально-етичними нормами. Отже, вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Отже, під вчинками, що дискредитують звання працівника Національної поліції та власне органів національної поліції, необхідно розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу поліції у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів поліції та власне органи поліції.
До таких вчинків необхідно віднести: систематичне скоєння адміністративних правопорушень, що посягають на встановлений порядок управління, громадський порядок та громадську безпеку; заняття підприємницькою діяльністю; організацію страйків та участь у них; розголошення службової таємниці; появу на службі або поза службою в нетверезому стані, що ображає людську гідність; вживання алкогольних напоїв у форменому одязі у громадських місцях; прийняття наркотичних або токсичних препаратів без рецепту лікаря; систематичне порушення правил носіння форменого одягу, зовнішньої охайності; неодноразове грубе і зверхнє ставлення до громадян; прояви жорстокого або принизливого ставлення до людей; скоєння аморального проступку, не сумісного з продовженням служби; систематичне поширення компрометуючої інформації за допомогою засобів мас-медіа.
За такими критеріями і необхідно оцінювати рішення суб'єкта владних повноважень.
З огляду на вказане, з точки зору стороннього розсудливого спостерігача порушення позивачами цих приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава.
Зазначене безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.10.2018 р. по справі № 815/4463/17 сформована наступна правова позиція, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню. Верховний Суд вважає, що правомірним є висновок відповідача щодо того, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції необхідно розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.
З урахуванням зазначених обставин суд прийшов до висновку, що висновок службового розслідування сформований з урахуванням норм чинного законодавства та у межах компетенції, вина позивачів у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, тому погоджується з аргументами відповідача про те, що спірні рішення є правомірними та обґрунтованими, а застосоване до позивачів дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним до вчиненого проступку.
Твердження позивачів, що наказ їх прямого керівника заступити 05.04.2020 р. у добовий наряд по забезпеченню публічної безпеки та порядку в приміщенні та на прилеглій території Міської лікарні №1 м. Чернівці є незаконним, оскільки суперечить їхнім функціональним обов'язкам, суд відхиляє, виходячи із наступного.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону № 580-VIII завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3 протидії злочинності; 4 надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Таким чином, поліцейські, крім виконання своїх посадових (функціональних обов'язків) за посадою зобов'язані також професійно виконувати і службові обов'язки поліцейського відповідно і до вимог нормативно-правових актів та наказів керівництва.
Крім того, що згідно п. 2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту поліцейський зобов'язаний знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки.
Судом встановлено, що 05.04.2020 р., на виконання вимог доручення ГУНП в Чернівецькій області від 25.03.2020 р. № 723/123/01/20-2020 “Про додаткові заходи по забезпеченню правопорядку біля госпітальних баз для надання медичної допомоги хворим з коронавірусною інфекцією” та аналогічного доручення Шевченківського відділення поліції Чернівецького ВП ГУНП від 25.03.2020 р. №2663/123/01-2020, поліцейські Шевченківського ВП майор поліції ОСОБА_1 та старший лейтенант поліції ОСОБА_2 за наказом свого прямого керівника заступили у добовий наряд по забезпеченню публічної безпеки та порядку в приміщенні та на прилеглій території Міської лікарні №1 м. Чернівці, по вул. Головній, 226, яка визначена як об'єкт для лікування хворих на гостре респіраторне захворювання СОVID-2019. Службу позиівачі повинні нести до 08 год. 00 хв. 06.04.2020 р. Вказана обставина не заперечувалася позивачами під час розгляду справи.
Приписами ч. 4 - 6 ст. 5 Дисциплінарного статуту поліцейському забороняється виконувати злочинний або явно незаконний наказ. У разі одержання наказу, що суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти керівнику, який віддав (видав) наказ, та своєму безпосередньому керівникові, а в разі наполягання на його виконанні - письмово повідомити про це прямому керівнику. Виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом. Наказ вищих органів, керівників, посадових та службових осіб не може бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.
Судом встановлено та не заперечувалося учасниками справи, що позивачами ні в усній, ні в письмовій формі не доповідалося керівнику, який віддав наказ, безпосередньому керівнику чи прямому керівнику щодо відмови у виконанні наказу щодо заступання у добовий наряд по забезпеченню публічної безпеки та порядку в приміщенні та на прилеглій території Міської лікарні №1 м. Чернівці, по вул. Головній, 226.
Більше того, позивачами не оскаржувалися дії керівництва Шевченківського ВП або наказ про несення добового наряду по забезпеченню публічної безпеки та порядку в приміщенні та на прилеглій території Міської лікарні №1 у судовому порядку.
Отже, враховуючи вищевикладене, позивачі виконали наказ прямого керівника та заступили у добовий наряд по забезпеченню публічної безпеки та порядку, відтак наказ є законним.
Суд констатує, що вказані доводи позивачів щодо незаконності наказу не відповідають дійсності та спростовується матеріалами справи.
Стосовно посилання ОСОБА_2 на акт комісійного судово-медичного дослідження №502, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.
У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 104 КАС України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Натомість, в акті комісійного судово-медичного дослідження №502, не зазначено інформацію, яка передбачена ст. ст. 101, 104 КАС України, у зв'язку з чим, суд оцінює такий акт в якості письмового доказу, а не висновку експерта.
Судом встановлено, в період з 07.04.2020 р. по 08.04.2020 р., на підставі направлення ОСОБА_18 від 06.04.2020 р., в приміщенні КМУ "Обласне бюро судово-медичної експертизи" Департаменту охорони здоров'я Чернівецької ОДА судово-медичною експертною комісією проведено обстеження ОСОБА_2 та складено акт судово-медичного дослідження №502.
На основі даних судово-медичного дослідження №502, провела судово-медичне обстеження крові ОСОБА_2 на виявлення етанолу. При судово-токсикологічному дослідженні крові ОСОБА_2 етиловий спирт не виявлено (Т.2 а.с. 39).
Згідно висновку ЧОНД № 842 від 06.06.2020 р. ОСОБА_2 тверезий (Т.2 а.с. 199).
Відтак, надаючи оцінку висновку ЧОНД № 842 від 06.06.2020 р. та акту судово-медичного дослідження №502 від 08.04.2020 р., суд вважає, що вони не можуть вважатися належними та допустимими доказами у даній справі, оскільки складені з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, а також пройшов тривалий час, а у ОСОБА_2 не було поважних причин для відмови у проходженні медичного обстеження 05.04.2020 р.
Стосовно застосування до позивачів крайнього заходу дисциплінарного впливу, яким є звільнення з поліції, суд погоджується з твердженням відповідача про те, що перебування в стані алкогольного сп'яніння під час несення служби є грубим порушенням службової дисципліни, принижує та дискредитує як самого працівника поліції, так і органи поліції в цілому, підриває авторитет Національної поліції.
До того ж, обрання того чи іншого виду дисциплінарного стягнення є виключно правом роботодавця в залежності від його оцінки та кваліфікації дій особи, відносно якої має бути застосовано таке стягнення.
У пункті 53 Рішення по справі “Федорченко та Лозенко проти України” (заява №387/03), Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
В процесі судового розгляду спору на підтвердження необґрунтованості свого звільнення, позивачі не навели суду аргументів, які б відповідали зазначеним вище критеріям доведення "поза розумними сумнівом", та не надали належних та допустимих доказів, які підтверджують їхню позицію. Обставини, на які посилалися позивачі обґрунтовуючи свої позовні вимоги, спростовуються наявними у справі належними та допустимими доказами.
Твердження позивачів, що висновки комунальної медичної установи “Чернівецький обласний наркологічний диспансер” № 836 від 05.04.2020 р. та № 837 від 05.04.2020 р. є неналежними та недопустимими доказами, оскільки такої установи не існує, суд відхиляє за безпідставністю та необґрунтованістю, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що комунальна медична установа “Чернівецький обласний наркологічний диспансер” зареєстрована 02.12.1998 р. як юридична особа, а 20.01.2020 р. - припинено державну реєстрацію юридичної особи.
Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, правонаступником комунальної медичної установи “Чернівецький обласний наркологічний диспансер” є обласне комунальне некомерційне підприємство “Чернівецький обласний наркологічний диспансер”, яке зареєстроване 18.11.2019 р. як юридична особа (Т. 1 а.с. 7-9).
Судом встановлено, що обласне комунальне некомерційне підприємство “Чернівецький обласний наркологічний диспансер” зареєстроване 18.11.2019 р. як юридична особа (Т. 1 а.с. 162 - 163).
З матеріалів справи видно, що 09.06.2020 р. наказом обласного комунального некомерційного підприємства “Чернівецький обласний наркологічний диспансер” звільнено ОСОБА_15 з посади лікаря-нарколога з 29.06.2020 р. за власним бажанням (Т. 2 а.с. 178).
Таким чином, на думку суду, використання лікарем-наркологом ОСОБА_15 бланків висновків комунальної медичної установи “Чернівецький обласний наркологічний диспансер”, правонаступником якої є обласне комунальне некомерційне підприємство “Чернівецький обласний наркологічний диспансер”, щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, жодним чином не свідчить, що Висновки № 836 від 05.04.2020 р. та № 837 від 05.04.2020 р. є неналежними та недопустимими доказами.
З матеріалів справи видно, що реєстрація вказаних висновків за № 836 від 05.04.2020 р. та № 837 від 05.04.2020 р., підтверджується журналом реєстрації медичних оглядів для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння, який заведено обласним комунальним некомерційним підприємством “Чернівецький обласний наркологічний диспансер” 10.01.2020 р. (Т.2 а.с. 183 - 185).
Крім того, суд звертає увагу, що у даному випадну необхідно виходити не з форми, а з суті Висновків № 836 від 05.04.2020 р. та № 837 від 05.04.2020 р., якими фактично зафіксовано відмову позивачів від проходження медичного огляду та обстеження.
Окрім того, суд констатує, що відмова позивачів від проходження медичного огляду та обстеження підтверджується також показаннями свідків допитаних під час судового розгляду справи по суті, а також не заперечувалося позивачами.
Решта доводів позивачів щодо протиправності оскаржуваних наказів, суд відхиляє, оскільки вони не спростовують вчинення ними дисциплінарного проступку, який несумісний з подальшим проходженням служби.
Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положення ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними засобами доказування правомірність прийняття оскаржуваних наказів стосовно позивачів, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 9, 73 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250 КАС України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити повністю.
2. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити повністю.
Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 (с. Іванківці, Кіцманський район, Чернівецька область, РНОКПП НОМЕР_1 );
позивач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач - Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області (вул. Головна, 24, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 40109079).
Суддя В.К. Левицький