Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
16 грудня 2020 р. № 520/565/20
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Севастьяненко К.О.
за участю:
секретаря судового засідання - Жукової О.С.,
представника позивача - Розумної О.О.,
розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області, третя особа Башилівська сільська рада Близнюківського району Харківської області про визнання протиправним та скасування розпорядження,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати Розпорядження Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області від 05.07.2018 за №431 "Про надання дозволу Башилівській сільській раді на розроблення проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на землях реформованого КСП "Радянська України".
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що розпорядження Близнюківської РДА за № 431 від 05.07.2018 напряму зачіпає його права та законні інтереси, як пайщика, оскільки особисто його волевиявлення, як і більшості інших пайщиків, направлене на те, аби сіножаті і пасовища продовжували перебувати в колективній власності Башилівської громади, оскільки при їх розпаюванні існують об'єктивні побоювання того, що вказані землі протиправним шляхом відійдуть в користування третіх осіб, які позбавлять пайщиків можливості вільно користуватися землями, випасати худобу та заготовлювати сіно. Також зазначив, що згідно Протоколу № 1 засідання громади Башилівської сільської ради від 26.05.2018 у засіданні взяли участь 125 членів, а отже кількість осіб, що взяли участь у засіданні становить 17,53% від загальної кількості пайщиків, що безумовно не є більшістю.
Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, розпорядження районної державної адміністрації від 05 липня 2018 року № 431 є законним та не суперечить вимогам норм діючого законодавства, а відтак твердження позивача про недійсність даного розпорядження є безпідставними та необґрунтованими. Приймаючи дане розпорядження районна державна адміністрація діяла в межах повноважень, визначених чинним законодавством.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 прийнято до розгляду адміністративну справу та призначено підготовче засідання.
Від представника позивача та представника відповідача надійшли заперечення на відзив та відзив на заперечення, в яких останні підтримали свою правову позицію.
Протокольною ухвалою суду від 10.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що 06 червня 2018 року до райдержадміністрації надійшла заява голови Башилівської сільської ради Близнюківського району Харківської області ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проекту організації території земельних часток (паїв) із земель колективної власності КСП «Радянська Україна» (угіддя - пасовища, сіножаті), розташованих за межами населених пунктів Башилівської сільської ради Близнюківського району Харківської області.
До заяви було додано протокол засідання громади Башилівської сільської ради.
На засіданні постійно діючої районної комісії з питань земельних відносин при Близнюківській районній державній адміністрації було розглянуто заяву (протокол № 8 від 03.07.2018) та прийнято рішення підготувати проект розпорядження про надання дозволу Башилівській сільській раді на розроблення проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на землях реформованого КСП «Радянська Україна».
05 липня 2018 року районною державною адміністрацією відповідно до протоколу № 8 від 03 липня 2018 року засідання постійно діючої районної комісії з питань земельних відносин при Близнюківській районній державній адміністрації було прийнято розпорядження № 431 про надання дозволу Башилівській сільській раді на розроблення проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на землях реформованого КСП «Радянська Україна».
Судом також встановлено, що згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0274405, позивачу, ОСОБА_1 , належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває колективній власності КСП «Радянська Україна», розміром 6,4 в умовних кадастрових гектарах без визначення маж цієї частки в натурі (на місцевості).
Не погоджуючись з рішенням та вважаючи його таким, що порушує його право на користування земельною ділянкою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи вказаний спір, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Відповідно до пункту «в» частини першої статті 57 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель включає рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про інвентаризацію земель (у разі якщо інвентаризація земель проводиться щодо земель державної чи комунальної власності).
Згідно до вимог статті 35 Закону України "Про землеустрій" інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України № 476 від 05.06.2019 року затверджено Порядок проведення інвентаризації земель.
Відповідно до пунктів 9, 10 Порядку №476 замовниками технічної документації можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим чи органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.
Виконавцями є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.
Представник позивача зазначає, що розпорядження Близнюківської РДА за № 431 від 05.07.2018 було прийняте в порушення вимог Законів України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та «Про землеустрій», за відсутності підстав, оскільки згідно Протоколу № 1 засідання громади Башилівської сільської ради від 26.05.2018, що був доданий до заяви Башилівського сільського голови від 26.05.2018 за вих. № 02-25/366: у засіданні взяли участь 125 членів Башилівської громади, а не власники земельних часток (паїв) колишнього КСП «Радянська Україна».
Також, представник позивача стверджує, що навіть якщо припустити, що всі 125 осіб є власниками земельних часток (паїв), кількість осіб, що взяли участь у засіданні становить 17,53% від загальної кількості пайщиків, що безумовно не є більшістю.
На вказаному засіданні громади було прийнято рішення про проведення інвентаризації земель Башилівської сільради, що виділені під сінокоси та пасовища та доручено сільському голові ОСОБА_2 подати заяву до Близнюківської РДА із проханням про дозвіл на проведення інвентаризації.
Крім того, згідно відповіді Башилівської сільської ради від 30.10.2019 за вих. № 02-25/903, власники земельних часток (паїв) колишнього КСП «Радянська Україна» із заявами про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) не зверталися.
Суд не приймає до уваги такі доводи позивача та вважає за необхідне зазначити наступне.
Законом №2498-VIII доповнено Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" статтею 14-1 "Особливості використання та розпорядження землями, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства".
Відповідно до цієї норми у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).
Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.
З метою інформування осіб, зазначених у частині першій цієї статті, про проведення розподілу земель, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада розміщує у загальнодоступних місцях відповідних населених пунктів, публікує у друкованих засобах масової інформації районної державної адміністрації або районної ради та оприлюднює на власному офіційному веб-сайті (за наявності) оголошення про проведення зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).
В оголошенні повідомляються: мета, дата, місце і час проведення зборів; прізвище, номер службового телефону особи, в якої можна отримати інформацію щодо проведення зборів.
Розподіл земельних ділянок проводиться за умови реєстрації більшості осіб, визначених в абзацах другому - четвертому частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).
Збори веде сільський, селищний, міський голова або уповноважена відповідною радою особа.
Землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані.
Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані у порядку, встановленому цим Законом.
У разі якщо земельні ділянки, зазначені у частинах сьомій - восьмій цієї статті, не були сформовані як об'єкти цивільних прав, їх формування може здійснюватися за проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель. Визначення меж земельних ділянок, зазначених у абзаці дев'ятому частини четвертої статті 7 цього Закону, здійснюється з урахуванням будівельних норм, державних стандартів і норм.
За результатами розподілу оформляється протокол, що підписується особами, які брали участь у зборах, головуючим та секретарем зборів.
До протоколу додається список реєстрації учасників зборів, засвідчений їхніми підписами. Кожен аркуш зазначеного списку підписується головуючим та секретарем зборів і скріплюється печаткою сільської, селищної, міської ради.
Секретар зборів у дводенний строк після закінчення зборів подає протокол сільській, селищній, міській раді.
Після отримання протоколу зборів сільська, селищна, міська рада протягом місяця приймає рішення про затвердження протоколу розподілу земельних ділянок та прийняття у комунальну власність відповідних земель. Це рішення та протокол зборів є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади та/або громадян на відповідні земельні ділянки.
До державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада може надати такі земельні ділянки в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок у масиві земель сільськогосподарського призначення, що залишилися у колективній власності, здійснюється з урахуванням вимог, визначених частиною п'ятою статті 37-1 Земельного кодексу України.
Розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 1 січня 2025 року.
У разі якщо до 1 січня 2025 року протокол про розподіл земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, визначеними абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, вважається, що суб'єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі (крім невитребуваних часток (паїв) і сформованих за їх рахунок земельних ділянок, а також нерозподілених земельних ділянок) передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним.
Згідно з пунктом 21 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України (у редакції Закону №2498-VIII) з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
Отже можна дійти висновку, що лише якщо до 01.01.2025 року не буде проведено розподіл земель, що залишились у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), то землі передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним.
Суд звертає увагу, при прийнятті спірного розпорядження не вирішувалось питання розподілу земельної ділянки, а тому посилання позивача на те що більшість власників земельних часток (паїв) колишнього КПС «Радянська Україна» із заявами про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) не зверталися є необґрунтованим.
Представник позивача також стверджує, що розпорядження Близнюківської РДА за № 431 від 05.07.2018 напряму зачіпає його права та законні інтереси, як пайщика, оскільки особисто його волевиявлення, як і більшості інших пайщиків, направлене на те, аби сіножаті і пасовища продовжували перебувати в колективній власності Башилівської громади.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі,так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Таким чином ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).
Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.
При розгляді вказаної справи суд зважає на те, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (висновок, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі №800/301/16).
Крім того, поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
На підставі викладеного законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач доведе, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду: а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають) або в) створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі) або г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.
З наведеного слідує необхідність з'ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу позивача, тобто саме позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб'єкта владних повноважень (висновок, що сформований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.02.2019 у справі №К/9901/38991/18).
Враховуючи те, що позивачем не надано, а судом під час розгляду справи не добуто належних та допустимих, достатніх та достовірних в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАСУ доказів на підтвердження зазначених обставин, суд вважає зазначені позовні вимоги є передчасними, оскільки відсутні ознаки порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод та законних інтересів позивача, а тому не підлягають задоволенню.
Суд звертає особливу увагу, що зі змісту положень статті 79-1 ЗК України випливає, що метою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта. При цьому не суттєво за чиїм замовленням такий проект буде розроблено. Закон не виключає ситуації, коли проекти одночасно розробляються різними замовниками.
Під час розробки проекту, серед іншого, визначаються (узгоджуються) її межі та з'ясовується наявність правових та фактичних перешкод для надання її у власність, зокрема спірність прав щодо ділянки. Ці обставини повинні враховуватися органом, що розпоряджається землями, під час затвердження проекту та надання земельної ділянки у власність, а не на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Надання дозволу на розробку проекту відведення не свідчить, що проект радою буде затверджено. Якщо буде виявлено обставини, що за Законом є підставами для відмови у затвердженні проекту, рада може відмовити.
Правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №815/6057/16.
Суд також звертає увагу, що представник позивача в судовому засіданні не заперечував, що позивач за розробкою проекту землеустрою не звертався.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У ході судового розгляду справи доведено правомірність спірного розпорядження Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області від 05.07.2018 за №431 "Про надання дозволу Башилівській сільській раді на розроблення проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на землях реформованого КСП "Радянська України", а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області, третя особа Башилівська сільська рада Близнюківського району Харківської області про визнання протиправним та скасування розпорядження - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 30 грудня 2020 року.
Суддя Севастьяненко К.О.