29 грудня 2020 року м. Житомир справа № 240/16621/20
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Капинос О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби від 15.09.2020 №UА100530/2020/300036/1 про коригування митної вартості товару.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з метою здійснення митного оформлення придбаного автомобіля подано митну декларацію на ввезений транспортний засіб, в якій митна вартість придбаного автомобіля зазначена за основним методом - за ціною договору, а також подано необхідні документи, що підтверджують митну вартість товару. Разом з тим, вказує, що відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою митною вартістю та здійснив коригування митної вартості транспортного засобу, визначивши митну вартість автомобіля за резервним методом. Позивач вважає, що проведене відповідачем коригування митної вартості імпортованого автомобіля за резервним методом вчинене із порушенням норм Митного кодексу України, тому підстави для прийняття такого рішення були відсутні.
Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень зазначає, що декларантом обрано основний метод визначення митої вартості товару за ціною товар. Перевіркою поданих документів було встановлено наявність розбіжностей, які не давали змогу встановити реальну митну вартість товару за ціною договору. Позивач не спростував наданими документами сумніви стосовно заявленої митної вартості товару. Методи 2а і 26 не могли бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації про вартість операції на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що прийнята митним органом; методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами вартості товарів. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що рішення митного органу є правомірним та відповідає вимогам законодавства.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
06.07.2020 в Королівстві Данія ОСОБА_1 було придбано транспортний засіб марки КІА Модель RIO; VIN: НОМЕР_1 ; кількість місць- 5; робочий об'єм циліндрів двигуна-1396см3; тип двигуна - дизель; тип кузова - хечбек; колісна формула - 2x4; призначення - для використання на дорогах загального користування; календарний рік виготовлення-2014; такий що був у використанні.
Згідно інвойсу (рахунку-фактури) від 06.07.2020 продажу транспортного засобу марки КІА Модель RIO вартість вказаного автомобіля становила 2000,00 Євро.
Для підтвердження митної вартості автомобіля, митним брокером були подані наступні документи:
- інвойс (рахунок-фактура) від 06.07.2020;
- митна декларація на автомобіль;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
- довідка про транспортні витрати від 14.09.2020;
На вимогу митниці, позивачем додаткового надано платіжне доручення від 07.07.2020, заява про переказ готівки № 55340 від 07.07.2020, копію митної декларації №20PL361010E0725806 від 08.09.2020
Київська митниця Держмитслужби прийнявши до митного оформлення вищевказані документи проаналізувала на предмет наявності в них розбіжностей всіх відомостей, що стосуються числових значень та характеристик автомобіля, після чого було прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 15.09.2020 №7А100530/2020/300036/1.
У рішенні зазначено, що митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.
Документи подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме:
У рахунку-фактурі від 06.07.2020 № 802 адреса покупця не відповідає даним зазначеним у графі 9 МД (номер квартири).
Відсутність підпису та печатки уповноваженою особою продавця на рахунку фактурі від 06.07.2020 № 802, що може свідчити про те, що можливо даний правочин не схвалено продавцем.
Відсутність документу, що підтверджує оплату даного транспортного засобу.
Додатково надані платіжне доручення від 07.07.2020 та заява про переказ готівки №55340 від 07.07.2020 не можуть бути використані як документи, що підтверджують ціну, що була фактично сплачена за оцінюваний товар, у зв'язку із тим, що оплату за даними документами здійснено громадянином ОСОБА_3 , який відповідно до товаросупровідних документів не є покупцем товару. До митного оформлення, також, не подано документ, що підтверджує повноваження даної особи діяти від імені та/або вчиняти правочини на ім'я покупця.
Копія митної декларації № 20PL361010E0725806 від 08.09.2020 не може бути використана як документ, що підтверджує заявлену митну вартість товару, оскільки вона є транзитним документом та складена у фактичній країні експорту оцінюваного транспортного засобу.
З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проводимо консультацію, в ході якої декларанту пропонуємо інформацію щодо вартості схожого товару. Методи 2а і 26 не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості.
Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній схожого транспортного засобу за МД від 13.02.2020 №UA209180/2020/009869 Легковий автомобіль, що використовувався марки КІА, модель RIO VIN - НОМЕР_2 ; тип двигуна - дизельний, робочий об'єм циліндрів - 1120 см3, потужність - 55 кВт, країна виробництва - Південна Корея; дата введення в експлуатацію - 07.11.2014, рік випуску-2014, модельний рік - 2014; колір - білий і становить 3300,00 евро за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Розділ III Кодексу регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Положеннями статті 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, які використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 Митного кодексу України).
Відповідно до частини 3 статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з частиною 2 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина 3 статті 58 Митного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з ч. 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У статті 53 Митного кодексу України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 Митного кодексу України).
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2 статті 53 Митного кодексу України).
У силу положень ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно з Законом України від 15 лютого 2011 року №3018-VІ "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З системного аналізу наведених вище норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2 4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Крім цього, обов'язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 15.05.2018 № 809/1260/17.
Як вбачається з матеріалів справи, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації, визначено за основним методом - за ціною договору.
Для підтвердження митної вартості автомобіля, митним брокером були подані наступні документи:
- інвойс (рахунок-фактура) від 06.07.2020;
- митна декларація на автомобіль;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
- довідка про транспортні витрати від 14.09.2020;
За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару є значно нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів. Документи подані для митного оформлення містили розбіжності та не містили всіх відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Відповідно до ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларанту запропоновано за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
За результатами проведеної консультації , позивачем додатково надано платіжне доручення від 07.07.2020, заяву про переказ готівки № 55340 від 07.07.2020, копію митної декларації № 20PL361010E0725806 від 08.09.2020.
Київська митниця Держмитслужби прийнявши до митного оформлення вищевказані документи проаналізувала на предмет наявності в них розбіжностей всіх відомостей, що стосуються числових значень та характеристик автомобіля, після чого було прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 15.09.2020 №7А100530/2020/300036/1.
У графі 33 вказаного рішення в обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст. 52, 54 Митного кодексу України, митний орган послався на наступне:
-у рахунку-фактурі від 06.07.2020 № 802 адреса покупця не відповідає даним зазначеним у графі 9 МД (номер квартири);
-на рахунку фактурі від 06.07.2020 № 802 відсутній підпис та печатка уповноваженою особою продавця;
- копія митної декларації № 20PL361010E0725806 від 08.09.2020 не може бути використана як документ, що підтверджує заявлену митну вартість товару, оскільки вона є транзитним документом та складена у фактичній країні експорту оцінюваного транспортного засобу;
-відсутній документ, що підтверджує оплату даного транспортного засобу. Додатково надані платіжне доручення від 07.07.2020 та заява про переказ готівки № 55340 від 07.07.2020 не можуть бути використані як документи, що підтверджують ціну, що була фактично сплачена за оцінюваний товар, у зв'язку із тим, що оплату за даними документами здійснено громадянином ОСОБА_3 .
У зв"язку з цим, митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній схожого транспортного засобу за МД від 13.02.2020 №UA209180/2020/009869 легкового автомобіля, що використовувався марки КІА, модель RIO VIN - НОМЕР_2 .
Частинами 2 та 3 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до ч.4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
Згідно пункту 8 розділу 2 наказу ДФС України №689 від 11.09.2015 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України", які розроблено відповідно до положень Розділів ІІІ та ХІ МК України та наказу Міністерства фінансів України № 684 від 31.07.2015, у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості та декларування митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, перевіряє відомості, які містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість та відповідно до ч.3, 4 ст.53 МК України здійснює запит додаткових документів.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, серед іншого є: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Так, згідно оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, в результаті проведеної консультації з декларантом в силу вимог з ст.57 МК України, відповідачем не було здобуто додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу, шляхом подання визначеного переліку документів, а також документів, які на думку позивача можуть підтвердити заявлену митну вартість.
Суд відмічає, що на рахунку фактурі від 06.07.2020 № 802 відсутній підпис та печатка уповноваженої особою продавця, що може свідчити про те, що можливо даний правочин не схвалено продавцем.
Крім того, з наданого позивачем, на підтвердження оплати оцінюваного товару, платіжне доручення від 07.07.2020 та заява про переказ готівки № 55340 від 07.07.2020 вбачається, що платником зазначено ОСОБА_4 , який відповідно до товаросупровідних документів не є ні покупцем товару, ні уповноваженою особою на вчинення відповідних платежів та вчинення правочинів.
В матеріалах справи міститься довіреність від 04.09.2020, якою позивач уповноважила гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на придбання транспортних засобів з відповідними правами. Будь-яких підтверджених повноважень гр. ОСОБА_4 не надано.
Копія митної декларації № 20РЬ361010Е0725806 від 08.09.2020 також не могла бути використана як документ, що підтверджує заявлену митну вартість товару, оскільки відсутні дані щодо ціни договору.
Таким чином, всупереч вищезазначених вимог декларантом до митного оформлення не подано документ про оплату оцінюваного товару, як передбачено частиною 2 статті 53 та частиною 1 статті 368 Митного кодексу України.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначено кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Суд вважає, що у відповідача були обґрунтовані сумніви, щодо заявленої митної вартості товару, оскільки позивачем на підтверджено належними документами заявлену митну вартість товару.
Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 25.06.2020 у справі №240/10401/19.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які документи про фактичну оплату задекларованої вартості за транспортний засіб задекларованої вартості, що унеможливлює підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до п. 4 та п. 5 ч. 2 ст. 53, ст. 58, ст. 368 МК України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Київська митниця Держмитслужби з дотриманням вимог ст. 58 МК України здійснила визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів прийняте правомірно і підстави для його скасування відсутні.
Частиною 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб"єктом владних повноважень доведено суду правомірність спірного рішення.
Виховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.
Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не вирішується.
Керуючись статями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Київської митниці Держмитслужби (бульвар Вацлава Гавела, 8а, м.Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43337359) про визнання протиправним та скасування рішення, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос