30 грудня 2020 року м. Житомир справа № 240/10780/20
категорія 111030300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Черноліхова С.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування частково податкового повідомлення-рішення,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів" звернулося до суду з позовом, у якому просить визнати протиправним і частково скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 30 червня 2020 року № 0007610505.
В обгрунтування своїх вимог зазначає, що вказаним рішенням зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 424754,00 грн. внаслідок не підтвердження, на думку контролюючого органу, належним чином оформленими первинними документами операції з придбання маркетингових послуг, відсутності результатів, висновків та рекомендацій по проведеним маркетинговим дослідженням, неможливості проведення таких операцій ТОВ "Торговий дім Інко-Фуд" з урахуванням необхідного часу, місця, трудових ресурсів. З такими висновками відповідача позивач не погоджується, оскільки факт надання ТОВ "Торговий дім Інко-Фуд" маркетингових послуг підтверджено належними первинними документами, а також податкова накладна № 3 від 30 червня 2019 року зареєстрована в ЄРПН без будь-яких зауважень.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року дану справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 04 серпня 2020 року.
04 серпня 2020 року підготовче засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням судді у відпустці. Наступне засідання призначено на 27 серпня 2020 року.
27 серпня 2020 року підготовче засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням судді у відрядженні. Наступне засідання призначено на 15 вересня 2020 року.
15 вересня 2020 року підготовче засідання відкладено на 29 вересня 2020 року за клопотанням представників сторін.
29 вересня 2020 року підготовче засідання відкладено на 13 жовтня 2020 року.
13 жовтня 2020 року у підготовчому засіданні оголошено перерву до 27 жовтня 2020 року для надання додаткових доказів.
27 жовтня 2020 року підготовче засідання відкладено на 05 листопада 2020 року за клопотанням представника позивача.
05 листопада 2020 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 12 листопада 2020 року.
12 листопада 2020 року суд постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про подальший розгляд справи у письмовому провадженні.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала і просила у їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов. Пояснила, що в акті наданих послуг від 30 червня 2019 року не відображено зміст та обсяги господарських операцій, не відображено перелік здійснених дій (заходів) зі стимулювання збуту продукції, перелік здійснених дій (заходів) просування продукції на ринку товарів, перелік здійснених дій (заходів) зі стимулювання зростання кількості продажів та збуту, перелік здійснених дій (заходів) з вивчення та формування споживчого попиту, перелік здійснених дій (заходів) з проведення моніторингу щодо показників продажу продукції. У вищевказаному акті міститься лише загальне найменування наданої послуги - маркетингові послуги, з нього неможливо встановити обсяг та напрями проведених маркетингових послуг. В наданому до перевірки звіті від 30 червня 2019 року про надані послуги за період з 01 липня 2018 року по 30 червня 2019 року відсутня будь-яка інформація про проведені заходи при наданні маркетингових послуг. Крім того, позивачем не надано звітів чи інших документів, які б в повній мірі відображали зміст проведених маркетингових послуг. Тобто, документального підтвердження щодо фактичного надання маркетингових послуг позивачем під час здійснення перевірки та при поданні позову не надано.
Заслухавши пояснення представників сторін, покази свідка, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд дійшов наступного висновку.
Встановлено, що під час проведеної посадовими особами Головного управління ДПС у Житомирській області документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість в частині правомірності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, по декларації за червень 2019 року по взаємовідносинам з ТОВ "Торговий дім Інко-Фуд" виявлено порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 1.2, 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, а саме: завищення від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 424754,00 грн.
За результатами перевірки складено акт № 127/06-30-05-05/38284164 від 12 червня 2020 року.
На підставі вказаного акта контролюючим органом 30 червня 2020 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0007610505 про зменшення позивачеві розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 424754,00 грн.
Вважаючи вказане повідомлення-рішення у частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 260000,00 грн. протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг.
За приписами пункту 198.3 наведеної статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Статтею 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
У відповідності до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.
Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.
Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).
Відповідно до пункту 1.2 Наказу №88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Слід зазначити, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).
При цьому, пунктом 2.4 Наказу №88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ,
- назва документа (форми),
- дата і місце складання,
- зміст та обсяг господарської операції,
- одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі),
- посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення,
- особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.
Натомість, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Оцінка правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2020 року № 0007610505 у частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 260000,00 грн. пов'язана з дослідженням факту реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом-постачальником ТОВ "Торговий дім Інко-Фуд" за червень 2019 року.
Так, матеріалами справи підтверджується, що 01 липня 2018 року між позивачем (Замовник) та ТОВ "Торговий дім Інко-Фуд" (Виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг № 234, відповідно до якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику маркетингові послуги щодо продукції (ковбасні вироби) Замовника. У межах виконання зобов'язань згідно з умовами даного Договору Виконавцем надаються наступні послуги на постійній основі: стимулювання збуту продукції, просування продукції на ринку товарів, стимулювання зростання кількості продажів та збуту продукції. Територія надання послуг - Україна. Період надання послуг: з 01 липня 2018 року по 30 червня 2019 року включно.
Між вказаними сторонами також було укладено договір поставки № 22 від 22 листопада 2013 року про поставку та передачу позивачем як Постачальником у власність ТОВ "Торговий дім Інко-Фуд" як Покупця продукції. До цього договору сторони підписали ряд додаткових угод, а саме: № 1 від 01 березня 2014 року, № 2 від 07 жовтня 2015 року, № 3 від 31 жовтня 2015 року, № 4 від 01 грудня 2015 року, № 5 від 31 грудня 2015 року, № 6 від 15 січня 2016 року, № 7 від 01 лютого 2016 року, № 8 від 01 березня 2016 року, № 9 від 01 липня 2016 року, № 10 від 21 вересня 2016 року, від 10 листопада 2015 року.
На підтвердження виконання умов Договору про надання маркетингових послуг № 234 від 01 липня 2018 року позивачем надано:
- податкову накладну № 3 від 30 червня 2019 року;
- акт надання послуг № 201900016 від 30 червня 2019 року;
- звіт про надані послуги за період з 01 липня 2018 року по 30 червня 2019 року;
- платіжні доручення від 22 серпня 2019 року № 3980, від 23 жовтня 2019 року № 5149, від 19 грудня 2019 року № 6246, від 19 лютого 2020 року № 711, від 08 травня 2020 року № 1134, від 09 червня 2020 року № 1397.
На думку суду, вказані документи можуть слугувати підтвердженням здійснення господарських операцій за умови з'ясування, які саме маркетингові послуги узгоджені, замовлені та надані. Однак матеріали справи не містять підтверджень, які саме маркетингові послуги узгоджені, замовлені та надані.
В силу підпункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що маркетингові послуги (маркетинг) - це послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.
До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).
Відповідачем зазначено, що в акті наданих послуг від 30 червня 2019 року № 201900016 всупереч вимогам пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не вказано зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру, а саме: не відображено перелік здійснених дій (заходів) зі стимулювання збуту продукції, перелік здійснених дій (заходів) просування продукції на ринку товарів, перелік здійснених дій (заходів) зі стимулювання зростання кількості продажів та збуту, перелік здійснених дій (заходів) з вивчення та формування споживчого попиту, перелік здійснених дій (заходів) з проведення моніторингу щодо показників продажу продукції.
Наведені обставини підтвердила допитана в якості свідка головний державний ревізор-інспектор ОСОБА_1 , яка здійснювала перевірку позивача. Також пояснила, що висновки перевірки є обгрунтованими, оскільки позивач не надав належних доказів на підтвердження того, які саме маркетингові послуги були йому надані ТОВ "Торговий дім Інко-Фуд".
Позивачем суду надано звіт про надані послуги, однак в ньому відсутнє зазначення фактичного виконання маркетингових послуг, інформації про будь-які конкретні дії і показники маркетингових досліджень.
Підприємством не надано документів, які б підтверджували виробничу необхідність (доцільність) придбання таких послуг та їх подальше використання у власній господарській діяльності. Документи, які підтверджують фактичне виконання контрагентом маркетингових послуг, позивачем також не надані.
Таким чином, вказаний акт надання послуг має знеособлений характер та не містить конкретної інформації про проведення виконавцем стимулювання збуту продукції, просування її на ринку товарів, стимулювання зростання кількості продажів та збуту продукції, а тому не може бути належним доказом факту здійснення відповідних господарських операцій і досягнення розумної економічної мети завдяки взаємовідносинам із вказаним контрагентом.
Аналіз зазначених обставин справи та норм законодавства України, дає підстави для висновку, що подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання розглядуваних операцій та факт їх використання у господарській діяльності позивача, що не відповідає сутності послуг, визначеній у підпункті 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Зокрема, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що контрагент позивача ТОВ "Торговий дім Інко-Фуд" стимулював збут продукції, просував продукцію на ринку товарів, стимулював зростання кількості продажів та збуту продукції, у справі відсутні докази того, яким чином надавалися маркетингові послуги, який практичний результат їх використання позивачем у своїй господарській діяльності.
За таких обставин суд приходить до висновку про не підтвердження позивачем свого права на формування податкового кредиту за договором про надання маркетингових послуг № 234 від 01 липня 2018 року.
Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, враховуючи, що судом не встановлено факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом-постачальником ТОВ "Торговий дім Інко-Фуд", суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно завищено від'ємне значення суми податку на додану вартість за червень 2019 року на 260000,00 грн., отже, зменшення позивачу від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2019 року на 260000,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2020 року № 0007610505 здійснено на законних підставах, з урахуванням чого означене податкове повідомлення - рішення винесено правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України, а тому відсутні підстави для скасування його у цій частині судом.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів" (вул. Білопільська, 131, м. Бердичів, Житомирська область, 13300, код ЄДРПОУ 30284164) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 43142501) про визнання протиправним та скасування частково податкового повідомлення-рішення відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Черноліхов