Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 грудня 2020 р. Справа №200/4204/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі за позовом до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою у порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправними дій Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області під час виконання рішеня у справі щодо встановлення відносно позивача вікового цензу 50 років 8 місяців, передбаченого п. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та визнання протиправним рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 11.09.2020 про відмову в призначенні пенсії; направлення окремої ухвали до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для реагування та вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушення закону; зобов'язання Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомити суд про виконання окремої ухвали не пізніше одного місяця після її надходження.
В обґрунтування заяви позивач зазначає, що постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 у справі № 200/4204/20-а підтверджено право позивача на призначення пенсії після досягнення 45 років, втім, незважаючи на це, відповідач під час виконання рішення у справі повторно відмовляє позивачу в призначенні пенсії через недосягнення позивачем пенсійного віку, що встановлений п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Ухвалою від 18.12.2020 заяву призначено до розгляду в письмовому провадженні.
У наданому суду відзиві на заяву відповідач вказав, що позивач не досягла віку, встановленого ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” віку, у зв'язку з чим рішенням від 11.09.2020, прийнятим за наслідком повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020, позивачу відмовлено у призначенні пенсії. За змістом відзиву рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 в справі № І-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), крім іншого, статтю 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 № 213-VІІІ, однак, положення Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не визнавались неконституційними.
Частиною 1статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з ч. 5 ст. 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірним та скасування рішення № 2091 від 01.04.2020 про відмову в призначенні пенсії за віком; зобов'язання повторно розглянути заяву від 30.03.2020 про призначення пенсії та зарахувати до стажу (загального та спеціального) період роботи на ВП “Шахта Україна” ДП “Селидіввугілля” з 01.02.2018 по 05.11.2018.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25.05.2020 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, визнано неправомірним та скасовано рішення відповідача № 2091 від 01.04.2020 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах (Список № 1), зобов'язано управління повторно розглянути заяву позивача від 30.03.2020 про призначення пенсії та зарахувати до стажу (загального та спеціального) період роботи на ВП “Шахта Україна” ДП “Селидіввугілля” з 01.02.2018 по 05.11.2018.
За висновками, викладеними судом у цьому судовому рішенні, рішення відповідача № 2091 від 01.04.2020, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком з підстав недосягнення 50 років, що визначено п. 2 ч. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, є протиправним. Після прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 в справі № І-р/2020, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), крім іншого, статтю 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 № 213-VІІІ, з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, які входять до Списку № 1, а саме: ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ та ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ.
За висновками апеляційного суду, у випадку позивача, норми вказаних законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає: 45 років згідно з ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ); 50 років згідно з ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ. За цих умов, колегія суддів дійшла висновку про можливість застосування правил розв'язання колізій між чинними актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” на користь невладного суб'єкта - приватної особи.
Тобто, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість призначення позивачу пенсії на підставі ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ), якою передбачено, зокрема, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.
11.09.2020 відповідачем за наслідком повторного перегляду заяви позивача про призначення пенсії від 30.03.2020 відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Рішення про відмову в призначенні пенсії вмотивоване через недосягненням позивачем пенсійного віку 50 років та 8 місяців, передбаченого ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Суд зазначає, що наведені уравлінням пенсійного фонду в рішенні від 11.09.2020 підстави відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 суперечать висновкам, що наведені в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020, що свідчить про невиконання відповідачем судового рішення у цій справі в частині зобов'язання управління повторно розглянути заяву позивача від 30.03.2020 належним чином.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно з частинами 2-4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статтею 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, що набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, само по собі є підставою для його виконання, що визначено ч. 2 ст. 372 КАС України.
Виконання судового рішення є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд зазначає, що резолютивна частина рішення суду (у даному випадку про скасування рішення № 2091 від 01.04.2020, прийнятого з підстав тотожних тим, що наведені в рішенні від 11.09.2020, та про зобов'язання управління повторно розглянути заяву позивача від 30.03.2020) є невід'ємною від його змісту. Позаяк, рішення суду не може виконуватися без врахування викладених у ньому висновків суду. У постанові суду апеляційної інстанції вказувалось про протиправність відмови позивачу у призначенні пенсії через недосягнення віку, передбаченого ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки з урахуванням рішенням Конституційним Судом України від 23.01.2020 в справі № І-р/2020 та правил розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету (ст. 114 вказаного Закону та ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”) із застосуванням приписів статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” на користь невладного суб'єкта - приватної особи.
Таким чином, незастосування відповідачем ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” під час вирішення питання про призначення позивачу пенсії на виконання Постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020, прийняте відповідачем рішення від про відмову в призначенні пенсії від 11.09.2020 є протиправним та таким, що порушує права позивача, підтверджені таким рішенням суду.
Згідно з ч. 4 цієї статті заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
У поданій 15.12.2020 в порядку ст. 383 КАС України заяві позивач зазначила, що пропустила строк її подання з поважних причин, оскільки мала погане самопочуття та дотримувалась карантинних заходів запроваджених через пандемію коронавірусу.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 07.02.2019 у справі №295/6531/17 при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права (права на призначення пенсії за віком) та легалізації правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
Суд вважає, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму. Занадто суворе тлумачення процесуальної норми щодо строку звернення до суду може за певних умов створити перешкоду у зверненні особи до суду за захистом порушеного права.
У даному випадку пропуск строку звернення позивача до суду із поданою заявою не значним та таким, що міг викликати сумніви у можливості встановлення об'єктивної істини.
Крім цього, Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19» на усій території України запроваджено карантин, що триває і станом на сьогодні.
Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість поновлення позивачу строку звернення до суду із поданою нею заявою.
Згідно з ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Зважаючи на наявність підстав, для задоволення поданої позивачем в порядку ст. 383 КАС України заяви, суд вважає за можливе постановити окрему ухвалу в порядку, передбаченому ст. 249 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Згідно з ч.ч. 4-5 цієї статті в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Відповідно до п.п. 1, 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого
Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.01.2015 за № 41/26486, управління Фонду підпорядковуються Пенсійному фонду України та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.
Відповідно до ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
З метою усунення порушень прав позивача та зважаючи, що відповідач підпорядкований Головному управлінню ПФУ в Донецькій області та Пенсійному фонду України, суд дійшов висновку про необхідність прийняття окремої ухвали із вказівками відповідачу та направленням її до Головного управління ПФУ в Донецькій області та Пенсійного фонду України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Зважаючи на наведене вище та керуючись ст.ст. 241-243, 248, 249, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із заявою, поданою в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України у справі за позовом до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Заяву ОСОБА_1 , подану в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України заяви у справі за позовом до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправними дії Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо застосування вікового цензу 50 років 8 місяців, передбаченого п. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при вирішенні питання про призначення пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах на підставі заяви від 30.03.2020 на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 у справі № 200/4204/20-а.
Визнати протиправним рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 11.09.2020 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Селидовському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Донецької області виконати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 у справі № 200/4204/20-а з урахуванням викладених у ній висновків та повідомити суд про її виконання у місячний строк з дня отримання цієї ухвали.
Довести до відома Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Пенсійного фонду України про невиконання Селидовським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 у справі № 200/4204/20-а з урахуванням викладених у ній судом висновків.
Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області та Пенсійному фонду України повідомити суд у місячний строк з дня отримання цієї ухвали про вжиті заходи для виконання Селидовським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 у справі № 200/4204/20-а з урахуванням викладених у ній судом висновків та беручи до уваги зазначене в цій окремій ухвалі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Михайлик А.С.