Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 грудня 2020 р. Справа№200/10384/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати заборгованості з пенсії у розмірі 81412 (вісімдесят одна тисяча чотириста дванадцять) гривень 56 копійок,
стягнути нараховану суму пенсії у розмірі 81412 (вісімдесят одна тисяча чотириста дванадцять) гривень 56 копійок,
зобов'язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01 березня 2016 року по 31 липня 2018 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-111 та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є одержувачем пенсії за віком. У зв'язку з проведенням антитерористичної операції в її населеному пункті була вимушена покинути своє постійне місце проживання та переїхати до міста Краматорськ, де отримала статус внутрішньо переміщеної особи. Пенсійні виплати позивачу проводились регулярно, однак були припинені по невідомим причинам. Сума заборгованості за період з 01 березня 2016 року по 31 липня 2018 року в розмірі 81412,56 грн. обліковується у відповідача проте не виплачується. Позивач вважає вказану бездіяльність протиправною та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою від 16 листопада 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, поновлено строк звернення до суду, відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення по справі та відкрито спрощене позовне провадження.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, надав письмовий відзив, де зазначив, що позивача як внутрішньо переміщену особу взято на облік з 03.11.2017 року. Пенсія виплачена по лютий 2016 року. З серпня 2018 року позивач отримує потопну пенсію.
Заборгованість з пенсійних виплат не виплачена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 05.11.2014 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 788», суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Відповідач вважає, що діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», підзаконними нормативними актами, прийнятими Кабінетом Міністрів України. Зазначає, що стягнення конкретної суми є дискреційними повноваженнями відповідача. З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі фактичні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 (а.с.11-12).
Відповідно до довідки від 02.11.2017 року № 0000390818 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживанням позивача є: АДРЕСА_2 (а.с.13).
Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області як отримувач пенсійних виплат.
З наданої відповідачем довідки №309-02-25/7 від 29.09.2020 року та №346-02-25/7 від 25.11.2020 року випливає, що позивач не отримувала пенсію за період 01 березня 2016 року по 31 липня 2018 року. Заборгованість з пенсійних виплат за цей період склала 81412,56 грн., яка нарахована до виплати проте не виплачена (а.с.10, 29).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо припинення та невиплати призначеної пенсії, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом.
З урахуванням встановлених у справі обставин, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.
У відповідних положеннях Конституції України закріплено основи соціальної спрямованості держави:
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3).
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19).
Виключно законами України визначаються:[…] 6. основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення (стаття 92).
Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) передбачено:
Стаття 5. Сфера дії Закону
1. Цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Стаття 46. Виплата пенсії за минулий час
[…] 2. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Стаття 49. Припинення та поновлення виплати пенсії
1. Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
2. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону […].
Чинний механізм виплати пенсій, який поєднує право на пенсію з реєстрацією пенсіонера як внутрішньо переміщеної особи, призвів до численних звернень до суду з адміністративними позовами про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії відповідними територіальними управліннями Пенсійного фонду України.
Частиною 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Враховуючи те, що відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами, в тому числі постановами Кабінету Міністрів України.
Законом № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як з підстав перевірки місця фактичного проживання.
За змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Тому суд зазначає, що не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а постанови Кабінету Міністрів України з приводу здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам є підзаконними нормативно-правовими актами, які обмежують встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.
З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у зразковій адміністративній справі № 805/402/18-а від 03 травня 2018 року.
Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Крім того, згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При розгляді справи встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, яке не виплатило пенсію позивачу з 01 березня 2016 року по 31 липня 2018 року в розмірі 81412,56 грн.
Таким чином, при розгляді цієї справи судом встановлена протиправна бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень щодо невиплати належних позивачеві грошових сум всупереч вимогам закону.
Крім того, суд враховує, що до моменту порушення прав позивача, йому була призначена пенсія, отже, витрати на її сплату були заплановані та передбачені відповідним бюджетом Пенсійного фонду.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення боргу з пенсійних виплат суд зазначає, що відповідно до змісту частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю[…].
Вказаним нормам кореспондують норми статті 5 КАС України.
При розгляді цієї справи судом встановлений факт протиправної бездіяльності відповідача, який знаходиться у безпосередньому причинному зв'язку з негативними наслідками для позивача, пов'язаними з неотриманням останнім належних йому сум пенсії. Крім того, судом встановлено, що вказана бездіяльність суперечить встановленим функціональним обов'язкам відповідача та не відповідає спеціальним нормативним актам, які регулюють його діяльність. За вказаних обставин допущені відповідачем порушення виходять за межі його компетенції та містять всі ознаки деліктного правовідношення, що є підставою для застосування пункту 6 частини 2 статті 245 КАС України шляхом стягнення з відповідача шкоди, заподіяної його протиправною бездіяльністю, в розмірі невиплаченої пенсії.
Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Щодо вимоги зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, суд зазначає.
Статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок компенсації).
Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців; виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно статті 6 Закону № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
У відповідності до статті 7 Закону № 2050-ІІІ, відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 522/9778/16-а.
Згідно пункту 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
У пункті 4 Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Суд зазначає, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Разом з цим, Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» пов'язує виплату компенсації втрати частини доході і з виплатою основної суми доходу.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі № 300/544/19, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Як встановлено судом, суму заборгованості зі страхових виплат за період з 01 березня 2016 року по 31 липня 2018 року відповідачем нарахована, проте не сплачено з порушення встановлених строків їх виплати.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності та враховуючи встановлені обставини, які свідчать про порушення відповідачем встановлених строків сплати страхової виплати позивачу за період з період з 01 березня 2016 року по 31 липня 2018 року, суд дійшов висновку, що позивач має право на одержання компенсації втрати частини доходів на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Вирішуючи питання судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини 2 статті 133 КАС якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі. За змістом статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову судовий збір не сплачувався, а ухвалою суду від 16 листопада 2020 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Державного бюджету судовий збір за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру.
Керуючись статтями 2, 133, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5, код ЄДРПОУ 23346787) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо невиплати заборгованості з пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 81412 (вісімдесят одна тисяча чотириста дванадцять) гривень 56 копійок.
Стягнути з управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5, код ЄДРПОУ: 23346787) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКГІП - НОМЕР_1 ) нараховану суму пенсії у розмірі 81412 (вісімдесят одна тисяча чотириста дванадцять) гривень 56 копійок.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01 березня 2016 року по 31 липня 2018 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-111 та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5, код ЄДРПОУ 23346787) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України - 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 29 грудня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г.А. Чекменьов