Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 грудня 2020 р. Справа№200/10925/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Арестової Л.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду Донецької області (місце знаходження: вул. Ціолковського, буд. 25, м. Костянтинівка, Донецька області, код ЄДРПОУ: 42171400) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
24 листопада 2020 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду Донецької області про:
- визнання протиправним та скасування рішення Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду Донецької області про відмову в призначенні пенсії за віком від 04.11.2020 року ОСОБА_1 ;
- зобов'язання Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду Донецької області здійснити призначення та виплату пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 з моменту звернення за призначенням пенсії (03.11.2020) з урахуванням пільгового (загального) стажу роботи який складається із необхідних періодів, а саме:
09.10.1990 по 31.05.1993, з 06.11.2002 по 29.04.2005, з 04.05.2005 по 17.09.2008, з 22.09.2008 по 30.12.2008, з 17.06.2010 по 15.04.2013, з 17.10.2013 по 31.12.2013 та з 10.01.2014 по 11.03.2014 року не тільки до загального стажу роботи, але і до визначеного, як виконувана робота із шкідливими і важкими умовами праці, за списками № 1 та № 2;
- призначення та нарахування пенсії Костянтинівсько-Дружківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду Донецької області ОСОБА_1 визначити з 03.11.2020 року у відповідності до положень п.1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії. Позивачу було відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з невідповідністю наданих позивачем довідок про підтвердження пільгового стажу вимгам чинного законодавства.
Позивач вважає дії відповідача щодо не зарахування стажу роботи протиправними та такими, що порушують його конституційні права, оскільки в трудовій книжці позивача наявні всі необхідні записи для призначення пільгової пенсії, а тому позивач звернувся з даним позовом до суду.
Представник відповідача надав до суду відзив, у якому зазначив, що позивачу не зараховано періоди роботи, оскільки на виконання вимог п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України позивачем надано пільгові довідки, яку не відповідають вимогам чинного законодавства.
У зв'язку з чим, представник УПФ вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , 04 листопада 2020 року звернувся до управління відповідача з завою № 197 про призначення пенсії з за віком на пільгових умовах згідно п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління ПФУ в Донецькій області № 197 від 04 листопада 2020 року відмовлено в призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 .
Вказана відмова обґрунтована тим, що у позивача відсутній необхідний пільговий стаж роботи.
Рішенням вказано, що при розгляді наданих документів для призначення пенсії на пільгових умовах встановлено, що згідно записів в трудовій книжці від 12.08.1988 року НОМЕР_2 заявник з 09.10.1990 по 31.05.1993 працював газоелектрозварником в радгоспі «Хімік».
Відповідно до наданої архівної довідки про стаж від 28.01.2020 року № 07-02/27 ОСОБА_1 з 09.10.1990 по 31.05.1993 працював газоелектрозварником в Донецькому обласному державному виробничому об'єднанні плодоовочевого господарства «Донецькплодоовоч» радгоспу «Хімік».
Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10 розділу XXXIII «Загальні професії» передбачене право на пільгове пенсії забезпечення по Списку № 2 “електрогазозварникам”, зайнятим на різанні ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче класу небезпеки».
Згідно наказу від 28.09.1994 року № 169 «Про підсумки атестації робочих місць по умовам праці» по Донецькому обласному державному виробничому об'єднанню плодоовочевого господарства «Донецькплодоовоч» радгоспу «Хімік» не підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку № 2 «газоелектрозварником».
Згідно записів в трудовій книжці заявник з 05.05.2005 року по 17.09.2008 працював електрогазозварником дільниці термічного відділення калібрувального цеху в ЗАТ «Костянтинівський металургійний завод», відповідно до наданої архівної довідки про стаж від 30.01.2020 року № 05-070-07/108 ОСОБА_1 з 04.05.2005 року працював електрозварником термовідділу калібрувального цеху на калібрувального цеху на умовах неповного робочого часу в 01.04.2008 року по 17.09.2008 року переведений постійно електрогазозварником термовідділу калібрувального цеху в ЗАТ «Костянтинівський металургійний завод».
Період роботи з 06.11.2002 року по 29.04.2005 року не зарахований до пільгового стажу заявника, оскільки відсутня інформація про зайнятість повного робочого дня у шкідливих умовах праці.
Заявником надана довідка про стаж від 05.08.2020 року № 03/1264 про періоди роботи з 22.09.2008 року по 30.12.2008 року, з 02.09.2009 року по 31.12.2009 року, з 17.06.2010 року по 15.04.2013 року, з 17.10.2013 року по 31.12.2013 року та з 10.01.2014 року по 11.03.2014 року на посаді електрогазозварника будівельно-монтажної дільниці в Костянтинівському управлінні по газопостачанню та газифікації. Довідка не відповідає вимогам п. 23 Порядку № 637, а саме відсутні посилання на ст. 50 Закону України № 1058, підпис третьої відповідальної особи та печатка підприємства.
Період роботи з 22.09.2008 року по 30.12.2008 року, з 02.09.2009 по 31.12.2009, з 17.06.2010 по 15.04.2013, з 17.10.2013 по 31.12.2013 та з 10.01.2014 по 11.03.2014 не зараховано до пільгового стажу заявника. ОСОБА_1 рекомендовано надати нову довідку на підтвердження пільгового стажу.
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 працював:
- з 09.10.1990 по 31.05.1993 газоелектрозварником 5 розряду в колгоспі «Химик»;
- з 06.11.2002 по 29.04.2005 електрозварником дільниці термовідділу 5 розряду калибровного цеху на ЗАТ «Костянтинівський металургійний завод»;
- з 04.05.2005 по 17.09.2008 електрозварником дільниці термовідділу 5 розряду калибровного цеху на ЗАТ «Костянтинівський металургійний завод»;
- з 22.09.2008 по 30.12.2008 електрозварником 3 розряду будівельно-монтажної дільниці на Костянтинівському управлінні по газопостачанню та газифікації;
- з 17.06.2010 по 15.04.2013 електрозварником 3 розряду будівельно-монтажної дільниці на Костянтинівському управлінні по газопостачанню та газифікації;
- з 17.10.2013 по 31.12.2013 електрозварником 3 розряду будівельно-монтажної дільниці «Костянтинівського управління по газопостачанню і газифікації»;
- з 10.01.2014 по 11.03.2014 електрозварником 3 розряду будівельно-монтажної дільниці «Костянтинівського управління по газопостачанню і газифікації».
Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно не зарахування стажу для призначення пенсії позивачу.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та Законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 N 280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.
Відповідно до ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно ч.3 ст.44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Відповідно до частини 3 статті 44 Закону України від 09.07.2003 № 1058 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Підставою для відмови відповідачем зазначено, що надані позивачем довідки, що уточнюють пільговий характер роботи позивача не відповідають вимогам чинного законодавства.
Суд зазначає, що на підставі частини 3 статті 44 Закону України від 09.07.2003 № 1058 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” Пенсійним фондом може бути проведення перевірка дотримання вимог законодавства у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з питання достовірності документів наданих для призначення (перерахунку) пенсій.
Разом з цим, суд зазначає, що професія електрогазозварники, зайняті різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162 відноситься до посад, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Суд зазначає, що період роботи позивача з 09.10.1990 по 31.05.1993 газоелектрозварником 5 розряду в колгоспі «Химик»; з 06.11.2002 по 29.04.2005 електрозварником дільниці термовідділу 5 розряду калибровного цеху на ЗАТ «Костянтинівський металургійний завод»; з 04.05.2005 по 17.09.2008 електрозварником дільниці термовідділу 5 розряду калибровного цеху на ЗАТ «Костянтинівський металургійний завод»; з 22.09.2008 по 30.12.2008 електрозварником 3 розряду будівельно-монтажної дільниці на Костянтинівському управлінні по газопостачанню та газифікації; з 17.06.2010 по 15.04.2013 електрозварником 3 розряду будівельно-монтажної дільниці на Костянтинівському управлінні по газопостачанню та газифікації; з 17.10.2013 по 31.12.2013 електрозварником 3 розряду будівельно-монтажної дільниці «Костянтинівського управління по газопостачанню і газифікації»; з 10.01.2014 по 11.03.2014 електрозварником 3 розряду будівельно-монтажної дільниці «Костянтинівського управління по газопостачанню і газифікації» підтверджуються трудовою книжкою позивача.
Щодо відсутності даних про проведення атестації, суд зазначає, що належне виконання або не виконання підприємством обов'язку проводити атестацію робочих місць є перешкодою в отриманні позивачем права на отримання пенсії, що є недопустимим, оскільки працівник не несе відповідальність за неналежне виконання підприємством своїх обов'язків, та такі недоліки не повинні перешкоджати працівнику на зарахування його стажу для призначення пенсії.
Таким чином, відповідачем при розрахунку пільгового стажу позивача необхідно враховувати період роботи позивача на пільгових умовах з 09.10.1990 по 31.05.1993, з 06.11.2002 по 29.04.2005, з 04.05.2005 по 17.09.2008, з 22.09.2008 по 30.12.2008, з 17.06.2010 по 15.04.2013, з 17.10.2013 по 31.12.2013 та з 10.01.2014 по 11.03.2014 року.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що рішення Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04 листопада 2020 року № 197 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги зобов'язання Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити призначення пенсії ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Відповідно до Положення про управління пенсійного фонду України в районах, містах та районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах покладено функції по призначенню (перерахунку) і виплаті пенсії.
У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.
На думку суду, з боку державних органів відбувається підміна понять, оскільки не будь-які повноваження органів влади з ухвалення рішень, є дискреційними. Дискреція діє тільки у разі, коли у рамках закону державний орган може приймати різні рішення.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви” за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
Отже, “ефективний засіб правового захисту” в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однак, оскільки суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд зобов'язати відповідача призначити пенсію.
Так, належним і необхідним способом порушеного права позивача є зобов'язання управління відповідача зарахувати до пільгового та страхового стажу роботи позивача невраховані періоди роботи та повторно розглянути заяву про призначення пенсії позивачу.
Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Матеріали справи свідчать, що відповідачем протиправно не зараховані періоди роботи, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.
Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За правилами частин 1, 5 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивачем сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн.
Згідно ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з управління відповідача судового збору у розмірі 840,80 грн. на користь позивача, як того вимагає ч.2 ст. 4 Закон України “Про судовий збір”.
Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду Донецької області (місце знаходження: вул. Ціолковського, буд. 25, м. Костянтинівка, Донецька області, код ЄДРПОУ: 42171400) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду Донецької області про відмову в призначенні пенсії за віком від 04.11.2020 року № 197 ОСОБА_1 .
Зобов'язати Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду Донецької області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 роботи періоди з 09.10.1990 по 31.05.1993, з 06.11.2002 по 29.04.2005, з 04.05.2005 по 17.09.2008, з 22.09.2008 по 30.12.2008, з 17.06.2010 по 15.04.2013, з 17.10.2013 по 31.12.2013 та з 10.01.2014 по 11.03.2014 року.
Зобов'язання Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.11.2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 29 грудня 2020 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасниками справи, які не були присутні в судовому засіданні, рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Л.В. Арестова