30 грудня 2020 року Справа № 160/13454/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу, -
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , відповідач), в якій просить стягнути суму податкового боргу в сумі 109 707, 42 грн. з платника податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що згідно інтегрованої картки платника, за позивачем на час звернення до суду рахувався податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 109 707, 42 грн. Зазначена заборгованість виникла в результаті несплати у встановлені терміни грошових зобов'язань, які нараховані платником самостійно у податкових деклараціях. У зв'язку з несплатою податкового боргу, в порядку статті 95 Податкового кодексу України, позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості.
Ухвалою суду від 26.10.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Відповідач суду відзив на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.
На підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку платників податків в ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
З позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що станом на час звернення позивача до суду за відповідачем рахувався податковий борг у загальному розмірі 109 707,42 грн.
Вказаний податковий борг виник в результаті несплати відповідачем грошових зобов'язань, нарахованих самостійно платником по єдиному податку з фізичних осіб:
- згідно податкової декларації від 07.02.2020 року №4369 терміном сплати до 20.02.2020 року, в якій платником визначено податкове зобов'язання в розмірі 85291,15 грн. (станом на 10.08.2020 року залишок несплаченої суми по даній податковій декларації складає 84207,42 грн.);
- згідно податкової декларації від 08.05.2020 року №7180 терміном сплати до 22.05.2020 року, в якій платником визначено податкове зобов'язання в розмірі 25 500,00 грн. (станом на 10.08.2020 року залишок несплаченої суми по даній податковій декларації складає 25 500,00 грн.).
На час вирішення спору в суді доказів сплати суми заборгованості надано не було.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Обов'язок платників податків - сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України).
Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.
Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1 статті 49 ПК України).
Відповідно до пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з пунктом 57.1. статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 56.11 статті 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем узгоджена сума податкового зобов'язання, задекларована згідно податкових декларацій №4369 від 07.02.2020 року, №7180 від 08.05.2020 у строки, визначені ПК України сплачена не була.
Відповідно до статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган фіскальної служби надсилає йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення.
На підставі пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідачу була направлена податкова вимога від 28.05.2020 року №55481-58.
Згідно із підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Керуючись підпунктами 95.1-95.3 статті 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивачем щодо стягнення з відповідача податкового боргу в загальній сумі 109 707, 42 грн., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, у зв'язку з чим судові витрати суб'єкта владних повноважень по сплаті судового збору не підлягають стягненню з відповідача.
У зв'язку з перебуванням судді у щорічній відпустці, рішення ухвалено 30.12.2020 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (адреса: 49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43145015) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 2664808096) про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.
Стягнути суму податкового боргу в сумі 109 707 (сто дев'ять тисяч сімсот сім) гривень 42 копійки з платника податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар