29.12.20
22-ц/812/2236/20
Справа № 485/1298/20 Головуючий у 1-й інстанції Яворський С. Й.
Провадження № 22ц/812/2236/20 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О. О.
Іменем України
29 грудня 2020 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючої: Ямкової О. О.,
суддів: Локтіонової О. В., Колосовського С. Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою
Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
(надалі - АТ КБ «ПриватБанк»)
на заочне рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 5 листопада 2020 року, ухваленого під головуванням судді Яворського С. Й. у місті Снігурівка Миколаївської області зі складанням його повного тексту, по справі
за позовом
АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 25 089 грн 69 коп. заборгованості за кредитним договором.
Позивач зазначав, що позичальниця ОСОБА_1 26 листопада 2014 року з метою отримання банківських послуг та оформлення картки підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку. Але, в порушення умов договору кредитування з використанням кредитної картки, у визначені строки не погашала суму основного кредиту та проценти за користування кредитом, а тому банк має право вимагати повернення кредитної заборгованості за простроченим тілом кредиту і простроченими процентами за користування кредитом.
Відзиву на позовну заяву відповідачкою не подано.
Заочним рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 5 листопада 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що підстави для стягнення процентів за користування кредитом відсутні, у зв'язку з безпідставністю їх нарахування, через відсутність у відповідачки обов'язку по їх сплаті позивачу. Також, через врахування банком до тіла кредиту процентів на загальну суму 25 303 грн 26 коп., яка перевищує зазначену ним же заборгованість за тілом кредиту згідно розрахунку в сумі 17 533 грн 11 коп., та невикористання відповідачкою коштів банку, починаючи з 31 травня 2019 року, відсутні підстави і для стягнення простроченого тіла кредиту, внаслідок переплати позичальником сум, отриманих за заявою.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення вимог банку у повному обсязі.
При цьому зазначав, що підписана особисто відповідачкою анкета-заява є згодою з Тарифами банку, а також з Умовами та правилами надання банківських послуг. За такого вважав, що між ним та відповідачкою належним чином погоджено основні умови кредитного договору, та посилався на те, що закон не вимагає підпису відповідачки під умовами та правилами, які публічно розміщені.
Вважав висновок суду про те, що банком не надано доказів на підтвердження підстав для застосування процентної ставки, таким, що ґрунтується на припущеннях, звертав увагу суду на грубе порушення місцевим судом основоположних засад та принципів здійснення правосуддя.
Вказував, що активація картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення кредитного договору, що також підтверджується розрахунком, випискою по рахунках, довідками банку про видані картки, тощо.
Посилався на відповідну судову практику, та вказував на відсутність підстав для застосування судової практики, на яку посилався суд в оскаржуваному рішенні, з урахування зазначення конкретної редакції Умов та правил надання банківських послуг, до яких приєдналася позичальниця.
Звертав увагу суду апеляційної інстанції на хибність, на його думку, розрахунку здійсненого судом першої інстанції, зважаючи на доведеність, на його думку, обов'язку по сплаті процентів за користування кредитом, та вказуючи на те, що прострочене тіло кредиту, це кошти, які не були повернуті в певний строк, передбачений договором.
Вказував, що повернення кредитних коштів з урахуванням відсотків за їх користування, є основним принципом платності кредитного договору, та надання без процентних кредитів заборонено Законом України «Про банки та банківську діяльність».
Ухвалою колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 21 грудня 2020 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення із наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 листопада 2014 року відповідачкою ОСОБА_1 підписана анкета-заява про приєднання до надання ПАТ «ПриватБанк» банківських послуг з використанням кредитної картки без зазначення її різновиду та бажаного розміру кредитного ліміту, який відповідно до довідки наданої банком станом на 1 грудня 2014 року було встановлений на рівні 500 грн, станом на 18 лютого 2015 року був збільшений до 2 000 грн, на 22 березня 2016 року до 8 000 грн, на 31 січня 2017 року до 11 400 грн, на 12 травня 2017 року до 16 000 грн, на 26 серпня 2017 року до 21 000 грн, та зменшений станом на 19 жовтня 2018 року до 17 190 грн, на 29 травня 2019 року до 16 750 грн, та зведенням до 0,00 грн 19 грудня 2019 року, з кінцевим терміном повернення цих коштів, що відповідає строку дії трьох платіжних карток які були надані позичальниці для користування кредитними коштами починаючи з 6 жовтня 2014 року і до червня 2021 року, зі сплатою за їх користування сум у відповідності до Умов та правил кредитування, які розміщені на сайті банку (а.с.30-32, 33-63).
Відтак, договір, укладений між сторонами повинен складатися із анкети-заяви позичальниці щодо приєднання, тарифів надання кредиту, умов і правил надання банком послуг та правил користування платіжною карткою.
Разом з тим, позичальницею ОСОБА_1 підписана тільки анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, та не узгоджено з банком інші складові договору про надання банківських послуг, а саме розмір відсотків, тощо, так як «Умови та Правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» нею не підписані (а.с.33-63).
Відповідачкою лише надана згода на те, що вона зобов'язується знайомитися з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», які викладені на банківському сайті (а.с. 32).
Відповідно до частини 1 і 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Отже, між сторонами існують зобов'язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору приєднання, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов'язань.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, і повинні бути зрозуміли усім споживачам і доведені до їх відома, то банк має обов'язок підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме такі умови, які ним надані, і не інші.
Відтак, положеннями статей 633, 634 ЦК України презюмується, що другий контрагент (споживач послуг банку) може приєднатися лише до тих умов, з якими він ознайомлений.
Тому банком до матеріалів справи наданий витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 10 червня 2014 року №СП-2014-6780656 (а.с.34-63), який повинен бути невід'ємною складовою договору приєднання, з ознайомленням та підписанням позичальниками.
Однак, такі умови та правила позичальницею ОСОБА_1 не підписані та відсутні дані про її ознайомлення з їх змістом на час складання анкети-заяви.
В той же час, незважаючи на такі обставини, позивачем розрахована заборгованість відповідачки, спочатку за відсотковою ставкою у 34,8 % річних та її поступовим збільшенням до 43,2 % річних за етапами зазначеними в Тарифах, та зменшенням до 42 % з березня 2016 року, та додаткового застосування ставки до простроченого кредиту в розмірі 7 % щомісяця (84 % річних) з 1 жовтня 2019 року, у зв'язку з чим станом на 31 серпня 2020 року банком нарахована сума боргу в 25 089 грн 69 коп., в тому числі: 17 533 грн 11 коп. - заборгованості за простроченим тілом кредиту, 7556 грн 58 коп. - прострочених відсотків за користування кредитом.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .
За частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника разом з позикою і процентів від її суми, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до частини 1 статті 1056? ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку (частина 3 статті 1056? ЦК України).
В разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати проценту ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором (частина 4 статті 1056? ЦК України). Кредитодавець зобов'язаний повідомити позичальника.
Між тим, у заяві позичальниці від 26 листопада 2014 року відсоткова ставка не зазначена.
Відсутні у матеріалах справи і підтвердження щодо належного повідомлення та ознайомлення відповідачки у будь-якій спосіб про зміну банком в односторонньому порядку відсоткової ставки з 1 квітня 2015 року до 43,2% річних, та застосування додатково ставки у 84% річних з жовтня 2019 року.
Тому судом першої інстанції зроблено вірний висновок про відсутність підстав для розрахунку та стягнення заборгованості з урахуванням процентів за користування кредитом, в тому числі за підвищеною та додатковою відсотковими ставками.
За такого та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін по сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки вони достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Така позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17 та є підставою для застосування до правовідносин, що виникли між учасниками даної цивільної справи, яка знаходиться на перегляді у суді апеляційної інстанції.
Отже, колегія суддів доходить висновку, що правові підстави для стягнення з відповідачки на користь АТ КБ «ПриватБанк» відсотків за користування кредитом - відсутні, у зв'язку з відсутністю обґрунтованих підтверджень прийняття позичальницею цих умов, а тому наданий банком витяг з Умов та витягу з Тарифів не може бути визнаний належним доказом, як складова частина кредитного договору приєднання, укладеного з відповідачкою.
За такого суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування процентної ставки, та стягнення відсотків, які суттєво вплинули на розрахунок заборгованості за тілом кредиту внаслідок чого було вирахувано прострочене тіло кредиту.
Сам розрахунок простроченого тіла кредиту із застосуванням відсотків за порушення зобов'язань щодо повернення кредиту в розмірі 84% (або 7% щомісяця), визначеного відповідно до Умов та правил надання банківських послуг здійснений також без узгодження з позичальницею.
При цьому, на думку колегії суддів, хибність розрахунку заборгованості за кредитом представленому у вигляді трьох окремих частин, окрім штучно збільшеної заборгованості за простроченим тілом кредиту за рахунок погашення відсотків та пені за рахунок тіла кредиту, нарахування якої також не узгоджено з позичальницею, підтверджується випискою з карткового рахунку позичальниці, з якої вбачається, що вона отримала в користування кошти банку в розмірі 173 035 грн 60 коп. та повернула їх в розмірі 196 896 грн 20 коп. Крім того банком також нарахована комісія та страхові платежі, які не знайшли свого відображення в розрахунку.
Тому, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальницею кошти повернуті АТ КБ «ПриватБанк» в добровільному порядку, підстав для їх додаткового стягнення з відповідачки, як простроченого тіла кредиту, на користь банку немає.
Нарахування банком процентів за невиконання боржником грошового зобов'язання у зв'язку з прострочкою виконання щодо повернення кредитних коштів також не підтверджена відповідними доказами, так як такі нараховані за період 1 жовтня 2019 року по 31 серпня 2020 року, тобто в межах строку дії платіжних карток, з якими пов'язані строки виконання зобов'язань щодо повернення позичених коштів. Такий строк має закінчитися пізніше, лише у червні 2021 року, внаслідок чого прострочка виконання боржником цього зобов'язання судами не встановлена
Отже, рішення суду першої інстанції винесено у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.
Доводи банку щодо визнання відповідачкою факту укладення кредитного договору за умовами банку через активацію картки не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм ЦПК України.
Усі інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, які належним чином встановлені та досліджені судом першої інстанції, а тому не впливають на обґрунтованість його висновків.
На підставі викладеного та у відповідності до положень, передбачених статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції доходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, оскільки оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для перерозподілу судових витрат у відповідності до статті 141 ЦПК України немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення, а заочне рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 5 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуюча О. О. Ямкова
Судді О. В. Локтіонова
С. Ю. Колосовський