29.12.20
22-ц/812/2067/20
Справа № 476/328/20 Головуючий у 1-й інстанції Чернякова Н. В.
Провадження № 22ц/812/2067/20 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О. О.
Іменем України
29 грудня 2020 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючої: Ямкової О. О.,
суддів: Локтіонової О. В., Колосовського С. Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 , поданої від її імені
адвокатом Вишневським Андрієм Анатолійовичем,
на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 1 жовтня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Чернякової Н. В. в с.м.т. Єланець Миколаївської області о 9 годині 25 хвилині зі складанням його повного тексту, по справі
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю
«Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»
(далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ»)
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У травні 2020 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 27 690 грн 24 коп. заборгованості за кредитним договором.
Позивач зазначав, що позичальниця ОСОБА_1 , в порушення умов укладеного з нею договору кредитування шляхом підписання 21 вересня 2015 року заяви на отримання кредиту від ТОВ «Центр фінансових рішень» («ЦФР»), у встановлені строки не погашає суму основного кредиту, річні та щомісячні проценти за користування кредитом, внаслідок чого у неї виникла кредитна заборгованість.
У подальшому первісний кредитор ТОВ «ЦФР» на підставі договору про відступлення права вимоги від 30 липня 2018 року передав позивачу, як новому кредитору, право вимоги до відповідачки, як боржника.
Тому ТОВ «ФК «ЄАПБ», внаслідок відступлення права вимоги, має право вимагати від ОСОБА_1 повернення кредитних коштів з урахуванням пені, у відповідності до розрахунку сум, переданих за реєстром боржників на підставі договору.
Відзиву на позовну заяву відповідачка до суду не надала, та з'явившись в одне судове засідання до суду першої інстанції клопотань не заявила.
Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 1 жовтня 2020 року позов задоволено, ухвалено про стягнення з ОСОБА_1 27 690 грн 24 коп. заборгованості за кредитом, з яких: 9 498 грн 91 коп. заборгованість за основним кредитом, 2 298 грн заборгованість за річними відсотками, 9 832 грн 27 коп. заборгованість за щомісячними відсотками (платою за управління кредитом) та 6 061 грн 06 коп. сума за заборгованістю з пені. Розподілені судові витрати.
При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що новим кредитором надані належні докази стосовно заборгованості позичальника за кредитом, умови зобов'язання за яким належним чином погоджені між сторонами.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Вишневський А. А., посилаючись на диспозиції різних норм процесуального права, фактично просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Зазначав про нікчемність умов договору по сплаті плати за управлінням кредиту на суму 9 832 грн. 27 коп., що, на його думку, є прихованою комісією, а отже не може бути стягнута з позичальника.
Щодо тіла кредиту, процентів та пені, то додав до апеляційної скарги заяви про застосування до цих вимог позовної давності, з підстав яких просив відмовити у їх стягненні.
Письмовий відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надійшов.
Ухвалою колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 21 грудня 2020 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково із наступних підстав.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 21 вересня 2015 року відповідачка ОСОБА_1 надала заяву №845865521 на отримання кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» на загальну суму 12 726 грн строком на 48 місяців, тобто до 18 вересня 2019 року, зі сплатою щомісячних процентів в розмірі 3,99% та річних процентів в розмірі 14,99% згідно графіку платежів та щоденної пенею в розмірі 0,3% від загальної суми прострочення. Суму кредитних коштів доручила перерахувати в розмірі 10 100 грн на її особовий рахунок та 2 424 грн на рахунок страхової компанії (а.с.6-7).
Заяву на отримання кредиту, що містить графік платежів, умови кредитування та роз'яснення у відповідності до положень Закону України «Про захист прав споживачів» відповідачкою, як споживачем фінансових послуг, підписано (а.с.6-8).
Платіжним дорученням від 21 вересня 2015 року на рахунок позичальника перераховано 10 100 грн (а.с.9).
За довідкою ТОВ «ФК «ЦФР» позичальником на протязі жовтня 2015 року по грудень 2016 року сплачено 13 257 грн 95 коп., які враховані у сплату процентів, пені та суми основного кредиту на підставі Умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» ( в редакції від 30 березня 2015 року), з якими відповідачка ознайомлена до підписання заяви та під час її подачі (а.с.7, 12-15).
Інших платежів до закінчення дії договору, тобто до 18 вересня 2019 року позичальницею не сплачено.
30 липня 2018 року первісним кредитором здійснена переуступка боргу позивачу на підставі укладеного договору відступлення прав вимоги №20180730 та складеного реєстру боржників (а.с.16-20), за якими до позивача, як нового кредитору, перейшло право вимоги за заявою на отримання кредиту, поданою відповідачкою ОСОБА_1 на загальну суму 27 690 грн 24 коп..
Розрахована така заборгованість станом на 30 липня 2018 року та складається з: 9 498 грн 91 коп. заборгованості за основним кредитом, 2 298 грн заборгованості за річними відсотками, 9 832 грн 27 коп. заборгованості за щомісячними відсотками (платою за управління кредитом) та 6 061 грн 06 коп. сумою за заборгованістю з пені.
У відповідності до положень статей 526, 530, 610, частини 1 статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За такого, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у зв'язку з порушенням позичальницею кредитного зобов'язання у позивача, як нового кредитору, виникло право на пред'явлення вимоги у судовому порядку про стягнення з відповідачки суми кредитної заборгованості.
Розмір складових сум заборгованості за основною частиною кредиту (тілом кредиту), річними процентами за користування кредитним коштами та пенею, позичальницею у суді першої інстанції не оспорено, відсутні такі доводи і в поданій нею через свого представника апеляційній скарзі, де межі доводів в цієї частині судового рішення стосуються лише позовної давності.
Тому, з огляду на доводи, викладені виключно в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає їх неприйнятними, виходячи з того, що: по-перше: позивач звернувся до суду у травні 2020 року в межах позовної давності, враховуючи, як строк дії зобов'язань за укладеним договором (до 18 вересня 2019 року), так і дати передачі права вимоги (30 липня 2018 року); та по-друге, заява про застосування позовної давності подана відповідачкою з порушенням процедури, що встановлена частиною 3 статті 267 ЦК України.
Так, правом на подачу заяви про застосування позовної давності у суді апеляційної інстанції наділена лише сторона, яка належно не була повідомлена про розгляд справи у суді першої інстанції, а рішення суду ухвалено у порядку заочного розгляду за її відсутністю (постанова ВП ВС від 17 квітня 2018 року у справі №200/11343/14-ц).
В той же час відповідачка про розгляд справи у суді першої інстанції належним чином повідомлялася, була присутня у одному судовому засіданні, але заяв про застосування позовної давності не подала, та скористалася своїми правами на власний розсуд.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині стягнення основної суми боргу, річних процентів та пені ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, та є таким, що не підлягає зміні чи скасуванню.
Разом з тим, задовольняючи позов у частині стягнення щомісячних процентів, як плату за управління кредитом, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що кредитор не має права встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на його користь за дії, які не є фінансовою послугою.
Не звернув увагу суд і на те, що окрім норм ЦК України, особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені також і Законом України «Про захист прав споживачів».
За положеннями статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент подачі заяви на отримання кредиту) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки, зокрема щодо плати за обслуговування (управління) кредиту.
Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Умовами отримання кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» передбачено сплату двох видів процентів: щомісячних та річних, які також розраховуються щомісячно (а.с.6), та при відступлені права вимоги новому кредитору щомісячні проценти визначені як плата за управління кредитом.
За правилами частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як управління кредитом не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки управління кредитом у зв'язку із його наданням відповідає економічним потребам лише самої фінансової організації, то такі дії не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Отже, правові підстави для стягнення з позичальника щомісячних процентів, як плати за управління кредитом, в сумі 9 832 грн 27 коп. - відсутні.
За таких обставин, враховуючи обсяг спільно заявлених вимог, рішення суду першої інстанції підлягає зміні у відповідності до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України шляхом задоволення позовних вимог частково на загальну суму 17 857 грн 97 коп., яка складається з: 9 498 грн 91 коп. заборгованості за основним кредитом, 2 298 грн заборгованості за річними відсотками та 6 061 грн 06 коп. сумою за заборгованістю з пені.
Відповідно до змісту статті 141 стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.
А саме, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» рішення суду в частині розподілу судових витрат слід змінити з підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, та стягнути з відповідачки на користь позивача 1 355 грн 65 коп. судових витрат. Підстави для перерозподілу судових витрат, понесених відповідачкою у суді апеляційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Вишневський Андрій Анатолійович, задовольнити частково.
Рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 1 жовтня 2020 року змінити, та викласти в наступній редакції.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» загальну суму кредитної заборгованості в розмірі 17 857 грн 97 коп., яка складається з: 9 498 грн 91 коп. заборгованості за основним кредитом (тілом), 2 298 грн заборгованості за річними відсотками та 6 061 грн 06 коп. пені; а також 1 355 грн 65 коп. судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуюча О. О. Ямкова
Судді С. Ю. Колосовський
О. В. Локтіонова