Справа № 457/954/15-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/515/18 Доповідач: ОСОБА_2
23 грудня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження № 457/954/15-к про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 185 КК України,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
за апеляційною скаргою прокурора заступника прокурора Львівської області ОСОБА_8 на вирок Трускавецького міського суду Львівської області від 07 березня 2017 року,
Вироком Трускавецького міського суду від 07 березня 2017 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі. Згідно з ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання із випробуванням із іспитовим строком на два роки, якщо він протягом цього строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки. Відповідно до ст.76 КК України ОСОБА_5 зобов'язано періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком суду суду, ОСОБА_5 визнаний винним у тому, що він 05 червня 2015 року, в період часу з 3 години по 4 годину, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи на вул. В. Стуса у м. Трускавець, поблизу житлового будинку №5, повторно шляхом вільного доступу, таємно викрав з автомобіля марки ВАЗ 21061, реєстраційний номер НОМЕР_1 , матеріальних цінностей на загальну суму 1815 грн., заподіявши потерпілому ОСОБА_9 матеріальної шкоди на вказану суму.
Крім цього, ОСОБА_5 , 5 червня 2015 року, в період часу з 3 години по 4 годину, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи на вул. В. Стуса у м. Трускавець поблизу житлового будинку №11, повторно шляхом вільного доступу таємно викрав з автомобіля марки ВАЗ 2101, реєстраційний номер. НОМЕР_2 матеріальних цінностей на загальну суму 950 грн., заподіявши потерпілому ОСОБА_10 матеріальної шкоди на вказану суму.
Крім цього, ОСОБА_5 , 05 червня 2015 року, в період часу з 3 години по 4 годину, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи на вул. В.Стуса у м. Трускавець, поблизу житлового будинку № 9, повторно шляхом вільного доступу, таємно викрав з автомобіля марки ВАЗ 2101, реєстраційний номер НОМЕР_3 матеріальних цінностей на загальну суму 660 грн., заподіявши потерпілому ОСОБА_11 матеріальної шкоди на вказану суму.
Крім цього, ОСОБА_5 , 05 червня 2015 року, о 5 годині, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи на вул. Мазепи у м. Трускавець, поблизу житлового будинку № 6А, повторно шляхом вільного доступу таємно викрав з автомобіля марки ВАЗ 2101, реєстраціний номер НОМЕР_4 матеріальних цінностей на загальну суму 750 грн., заподіявши потерпілому ОСОБА_12 матеріальної шкоди на вказану суму.
Крім цього, ОСОБА_5 , 05 червня 2015 року, о 5 годині, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи на вул. Мазепи у м. Трускавець, поблизу житлового будинку № 6А, повторно шляхом вільного доступу, таємно викрав з автомобіля марки ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_5 , матеріальних цінностей на загальну суму 140 грн., заподіявши потерпілому ОСОБА_13 матеріальної шкоди на вказану суму.
На даний вирок заступник прокурора Львівської області ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати такий та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі. Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21.07.2016 відносно ОСОБА_5 виконувати самостійно. У решті вирок залишити без змін.
Вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного ОСОБА_5 покарання ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість.
Зазначено, що судом першої інстанції не дотримано вимог ч. 2 ст. 65 та ч. 2 ст. 50 КК України, не дано належної оцінки всім обставинам, які мають значення для призначення покарання.
Визнавши ОСОБА_5 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, суд призначив йому покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням. Застосовуючи ст. 75 КК України, суд врахував обставини справи, сукупність пом'якшуючих обставин, які на думку суду істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, та особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває.
Проте суд не зазначив, які з обставин справи та даних про особу дають підстави стверджувати про можливість виправлення ОСОБА_5 без відбування покарання з відповідним контролем за ним.
Ухвалюючи вирок, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_5 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, в тому числі проти власності, різного ступеня тяжкості, проте він належних висновків для себе не зробив і маючи не погашені судимості за вчинення тяжких злочинів, повторно вчинив умисний злочин, який відповідно до ст.12 КК України віднесений до категорії злочинів середньої тяжкості.
Крім цього, у вироку відсутні будь-які дані про працевлаштування ОСОБА_5 та наявність у нього законних джерел доходів.
Врахувавши щире каяття як обставину, що пом'якшує покарання, суд першої інстанції не мотивував належним чином, у яких саме діях виражалось відповідне ставлення ОСОБА_5 до скоєного. Щире каяття повинно ґрунтуватись на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, бажанні виправити ситуацію, що склалася.
Водночас у вироку суду зазначено про те, що потерпілі не мають матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого, однак відсутні будь-які дані про відшкодування обвинуваченим шкоди, заподіяної злочинами, чи хоча б про намір її відшкодувати.
Також обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому судом першої інстанції визнано активне сприяння розкриттю злочину. Однак, активне сприяння розкриттю злочину передбачає надання особою органам досудового слідства або суду будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи.
Таким чином, судом першої інстанції безпідставно враховано як пом'якшуючі покарання обставини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Вищевказаним обставинам у їх поєднанні суд першої інстанції не дав відповідної оцінки з точки зору суспільної небезпечності винної особи. Відтак висновок суду про можливість виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства не можна визнати обґрунтованим, а вирок в цій частині - законним і вмотивованим.
Поряд з цим, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що ОСОБА_5 засуджений вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21.07.2016 року за ч.2 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим терміном 3 роки.
Злочини, за які ОСОБА_5 засуджено оскаржуваним вироком, останній вчинив 05.06.2015, тобто до винесення вироку Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області від 21.07.2016.
Враховуючи те, що за нові злочини ОСОБА_5 необхідно призначити реальну міру покарання, застосування принципу часткового складання призначеного покарання за даним вироком та вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21.07.2016 є неприпустимим та вказані вироки повинні виконуватися самостійно.
У судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_5 подав письмове клопотання від 23 грудня 2020 року про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження щодо нього на підставі ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності. ОСОБА_5 повідомив суду, що він погоджується на звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності, що є нереабілітуючою обставиною.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 , який підтримав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв'язку з закінченням строків давності, думку прокурора, який не заперечував проти закриття кримінального провадження та звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, колегія суддів вважає, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, відповідає фактичним обставинам справи, є обґрунтованим і вмотивованим.
Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України є доведеною.
Водночас, відповідно до п.3 ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції Закону №1183-VII від 08.04.2014) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.
Колегія суддів, перевіривши обставини, які дають підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, вважає, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 є обґрунтоване та підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з матеріалами кримінального провадження подія кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , мала місце 05 червня 2015 року, тобто на даний час минуло більше п'яти років з дня вчинення злочину. Крім того злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України відповідно до ст. 12 КК України (в редакції Закону №4045-VI від 15.11.2011) відноситься до злочинів середньої тяжкості та на даний час у зв'язку із апеляційним оскарженням вирок суду першої інстанції не набрав законної сили.
Отже, щодо ОСОБА_5 , за наявності його згоди, слід застосувати вимоги п.3 ч. 1 ст. 49 КК України та звільнити його від кримінальної відповідальності, оскільки з дня вчинення особою злочину середньої тяжкості і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років і обвинувачений надав згоду на це.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Таким чином колегія суддів вважає, що наявні усі необхідні підстави для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, тому обвинувальний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 , підлягає скасуванню, а кримінальне провадження щодо нього - закриттю у зв'язку із закінченням строків давності.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 417, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Трускавецького міського суду Львівської області від 07 березня 2017 року щодо ОСОБА_5 скасувати.
На підставі ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 185 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 185 КК України закрити на підставі п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4