Справа № 308/9800/16-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/904/20 Доповідач: ОСОБА_2
17 грудня 2020 року м.Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, дистанційно, в режимі відеоконференції із Закарпатським апеляційним судом, кримінальне провадження №12016070030002965 за апеляційною скаргою із змінами, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 липня 2019 року стосовноОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
представника потерпілої ОСОБА_9 та цивільного позивача
ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 ,
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 липня 2019 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, з вищою освітою, працюючого фахівцем Держпрофспоживслужби, одруженого, уродженця Чувашської Республіки, Ядринського району, с. Мурза-Касич, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
Звільнено ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного йому основного та додаткового покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році» № 1810-VІІІ від 22.12.2016 року.
Речовий доказ: автомобіль «MAZDA 3 SDN AT», д.н.з НОМЕР_1 залишено власнику.
Речовий доказ: автомобіль «SUZUKI SX-4», д.н.з НОМЕР_2 залишено власнику.
Речовий доказ : DVD диск, на якому міститься фрагмент відеозапису обставин ДТП зберігати при матеріалах справи.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 до обвинуваченого ОСОБА_6 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь потерпілої ОСОБА_10 ( АДРЕСА_2 ) 70321,09 гривень матеріальної шкоди.
В іншій частині позову відмовлено.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_6 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь потерпілої ОСОБА_9 ( АДРЕСА_3 ) 35 000 гривень моральної шкоди.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати у справі, а саме: 1) 330,15 грн. витрат на проведення експертизи технічного стану транспортного засобу (висновок № 10/193 від 31.08.2016 року), 2) 330,15 грн. витрат на проведення експертизи технічного стану транспортного засобу (висновок № 10/194 від 31.08.2016 року), 3) 330,15 грн. витрат на проведення судової транспортно-трасологічної експертизи (висновок № 10/195 від 31.08.2016 року), 4) 770,35 грн. витрат за проведення автотоварознавчої експертизи (висновок № 10/596 від 16.09.2016 року).
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь судового експерта ОСОБА_12 (вул. Дармштадська, 4, м. Ужгород, ІН 2050519678, одержувач - Приватбанк, МФО 305299, ОКПО 14360570, рахунок № НОМЕР_3 , призначення - для поповнення на карту № НОМЕР_4 ) 890 грн. за проведення автотехнічної експертизи.
Міра запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 не обиралася.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_13 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 просять змінити вирок Ужгородського міськрайонного суду від 26 липня 2019 року, в частині, що стосується вирішення цивільного позову ОСОБА_10 , ухвалити рішення про відмову в задоволенні цивільного позову ОСОБА_10 до ОСОБА_6 та в частині, що стосується вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 - зменшити розмір суми стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 завданої моральної шкоди до 5000 гривень. В решті вирок суду залишити без змін.
30 липня 2020 року обвинувачений ОСОБА_13 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 подали зміни до апеляційної скарги, в яких просять вирок Ужгородського міськрайонного суду від 26 липня 2019 року скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.
Свої вимоги апелянти мотивують тим, що свою вину в тому, що внаслідок порушень ОСОБА_6 Правил дорожнього руху сталося ДТП з автомобілем Сузукі Есікс - 4 під керуванням ОСОБА_10 , обвинувачений визнає і готовий за свої дії відповідати. Разом з тим, вважають, що водій Сузукі Есікс - 4 під керуванням ОСОБА_10 також порушила Правила дорожнього руху і в значній мірі вона винувата в тому, що пасажир Сузукі ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження.
Апелянти зазначають, що в процесі розгляду даного кримінального провадження була допитана свідок ОСОБА_14 , яка повідомила, зокрема, що під час події вона знаходилася на пасажирському місці в автомобілі Мазда та бачила, що автомобіль Сузукі, після зіткнення з автомобілем Мазда, продовжив рухатися прямо по своїй смузі не змінюючи напрямку у напрямку вулиці Митна. Допитаний також судовий експерт ОСОБА_15 , повідомив про те, що сліди від автомобіля Сузукі свідчать про те, що після зіткнення його з автомобілем Мазда він продовжував рухатися прямо. Окрім того, зазначені маневри водія автомобіля Сузукі після зіткнення з автомобілем Мазда чітко видно на відеозаписі переглянутого під час судового розгляду.
Звертають увагу суду на те, що в Ужгородському міськрайонному суді стороною захисту заявлялось клопотання про призначення повторної судової автотехнічної експертизи, однак, ухвалою від 30 травня 2018 року у задоволенні такого клопотання відмовлено.
Апелянти наголошують, що суд першої інстанції не з'ясував чи існував причинно-наслідковий зв'язок між діями водія автомобіля Сузукі та наслідками, що настали, чи існувала технічна можливість уникнення цих наслідків в разі дотримання гр. ОСОБА_10 вимог ПДР.
Крім того, зазначають, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 , яка сиділа на передньому пасажирському сидінні автомобіля Сузукі, згідно висновку судово-медичної експертизи отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості. Однак, судом першої інстанції не було з'ясовано, внаслідок якого зіткнення автомобіля Сузукі потерпіла ОСОБА_9 отримала такі травми.
У запереченнях на апеляційну скаргу представник цивільного позивача ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_16 просить залишити оскаржуваний вирок суду без змін. Вважає даний вирок суду законним та обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Зазначає, що твердження апелянта про неналежність доказів щодо розміру шкоди, є безпідставними та голослівними.
Судом першої інстанції встановлено, що 23.08.2016 року близько 14 год. 20 хв. ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем «MAZDA 3 SDN AT», д.н.з НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі провулку Університетському у напрямку до вулиці Собранецька у місті Ужгороді, неподалік від будинку №120, що розташований по вулиці Собранецькій, де по напрямку його руху містився дорожній знак «Дати дорогу», передбачений п. 33.2.1 ПДР України, виїжджаючи на перехрестя нерівнозначних доріг з другорядної дороги, діючи зі злочинною самовпевненістю, тобто передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення в порушення вимог п. 2.3 «б» та п.16.11 ПДР України, був неуважним, не стежив за зміною дорожньої обстановки та не надав дорогу автомобілю марки «SUZUKI SX-4», д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням гр. ОСОБА_10 , який рухався по головній дорозі (вул. Собранецька, м. Ужгород) справа наліво по ходу руху автомобіля під керуванням ОСОБА_6 , в результаті чого допустив зіткнення з вказаним автомобілем марки «SUZUKI SX-4» д.н.з НОМЕР_2 , яке відбулося на смузі руху останнього.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «SUZUKI SX-4», д.н.з НОМЕР_2 громадянка ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка сиділа на передньому пасажирському сидінні автомобіля згідно висновку судово-медичної експертизи № 864 від 12.09.2016 року отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому середньої третини правової плечевої кістки зі зміщенням.
Виникли вищевказані тілесні ушкодження згідно даних медичної документації внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії або від ударяння об такі, якими могли бути виступаючі частини салону транспортного засобу під час ДТП.
По давності виникнення вищевказані тілесні ушкодження згідно даних медичної документації вкладаються в час ДТП, яка мала місце 23.08.2016 року і не суперечать обставинам справи.
Отримані ОСОБА_9 тілесні ушкодження потягли за собою розлад здоров'я на строк більше 21-го дня і по цій ознаці згідно п. 2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року, кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Порушення водієм ОСОБА_6 вимог п. 2.3 “б”, п. 16.11 Правил дорожнього руху знаходяться у прямому причинному звязку з наслідками, які настали, а саме : для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобовязаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну (п. 2.3 “б”) ; на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі незалежно від напрямку їх подальшого руху (п. 16.11).
Заслухавши доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_6 , підтриману його захисником - адвокатом ОСОБА_7 , які просили задоволити апеляційну скаргу, думку представника потерпілої ОСОБА_9 та цивільного позивача ОСОБА_10 , - адвоката ОСОБА_11 , який просив вирок суду залишити без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як вбачається із матеріалів кримінальної справи суд першої інстанції, на думку колегії суддів, правильно встановив фактичні обставини вчиненого обвинуваченим злочину. Висновок суду про доведеність його вини ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах, які детально викладенні у вироку і яким суд дав належну оцінку.
Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_6 відповідає фактичним обставинам справи.
Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_6 вину визнав в тому, що внаслідок порушень ним Правил дорожнього руху сталося ДТП з автомобілем Сузукі Есікс - 4 під керуванням ОСОБА_10 , разом з тим, вважає, що водій Сузукі Есікс - 4 під керуванням ОСОБА_10 також порушила Правила дорожнього руху і в значній мірі вона винувата в тому, що пасажир Сузукі ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження, однак, його винність повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- висновком №10/193 від 31.08.2016 року судової експертизи технічного стану автомобіля марки «SUZUKI SX-4» д.н.з НОМЕР_2 , відповідно до якого на момент ДТП робоча гальмівна система, рульове керування та світлова система автомобіля знаходились у справному стані;
- висновком №10/194 від 31.08.2016 року судової експертизи технічного стану автомобіля марки «MAZDA 3 SDN AT», д.н.з НОМЕР_1 згідно якого на момент ДТП робоча гальмівна система, рульове керування та світлова система автомобіля знаходились у справному стані;
- висновком №10/195 від 31.08.2016 року судово-трасологічної експертизи, з якого вбачається, що на автомобілі «SUZUKI SX-4» д.н.з НОМЕР_2 наявні механічні пошкодження, які локалізовані по всій ширині лівого борту і направленні зліва направо відносно повздовжньої осі транспортного засобу. На автомобілі марки «MAZDA 3 SDN AT», д.н.з НОМЕР_1 наявні механічні пошкодження, які локалізовані в передній частині і направлені спереду назад відносно повздовжньої осі транспортного засобу. Пошкодження на транспортних засобах утворилися в результаті контактування передньої частини автомобіля «MAZDA 3 SDN AT», д.н.з НОМЕР_1 з середньою частиною лівого борту автомобіля «SUZUKI SX-4» д.н.з НОМЕР_2 , який в подальшому переднім лівим кутом контактував з бетонною огорожею. В момент первинного контактування автомобіль «MAZDA 3 SDN AT», д.н.з НОМЕР_1 передньою частиною контактував з серединою лівого борту кузова автомобіля «SUZUKI SX-4» д.н.з НОМЕР_2 . При цьому кут між повздовжніми осями автомобілів міг бути у межах від 85 ? до 95 ?. Зіткнення автомобіля «MAZDA 3 SDN AT» та автомобіля «SUZUKI SX-4» відбулося в місці, що безпосередньо передує фіксації слідів юзу на смузі руху по вул. Собранецькій;
- висновком судового експерта №457 від 13 вересня 2016 року судової автотехнічної експертизи, згідно якого встановлено, що в даній дорожній ситуації для забезпечення безпеки дорожнього руху водій автомобіля «MAZDA 3 SDN AT» ОСОБА_6 повинен був діяти згідно вимоги дорожнього знаку 2.1 “Дати дорогу” та вимоги пункту 16.11 Правил дорожнього руху. В даній дорожній ситуації для забезпечення безпеки дорожнього руху водій автомобіля «SUZUKI SX-4» ОСОБА_10 повинна була діяти згідно вимоги дорожнього знаку 12.3 ПДР. З технічної точки зору причиною виникнення даної ДТП стали дії водія автомобіля «MAZDA 3 SDN AT» ОСОБА_6 , який на перехресті нерівнозначних доріг, рухаючись по другорядній дорозі не надав дорогу автомобілю під керуванням громадянки ОСОБА_10 , що рухався по головній дорозі. Порушення водієм ОСОБА_6 вимог п. 2.3 “б”, п. 16.11 Правил дорожнього руху знаходяться у прямому причинному зв'язку з наслідками, які настали, а саме: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну (п. 2.3 “б”); на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі незалежно від напрямку їх подальшого руху (п. 16.11).
Окрім вищевказаних висновків експертів винуватість ОСОБА_6 у пред'явленому обвинуваченні підтверджуються;
- показами потерпілої ОСОБА_9 , яка в суді першої інстанції показала, що 23 серпня 2016 року близько 14 год. 20 хв. перебувала в автомобілі марки «SUZUKI SX-4» в якості пасажира, вони їхали по головній дорозі по вул. Собранецька, м. Ужгород. Швидкість була невелика оскільки виїжджали з повороту з Дастору, приблизно 30 км на годину. Перед зіткненням була пристебнута паском безпеки і повернулась назад, оскільки спілкувалась з неповнолітньою племінницею. Безпосередньо перед зіткненням побачила машину «MAZDA 3» і рефлекторно висунула вперед руку. Спрацювали подушки безпеки. Почула сильний удар в руку, який отримала внаслідок першого зіткнення і відчула різки біль. Далі вже отримала ушкодження в колінах;
- показами свідка ОСОБА_10 , даними в суді першої інстанції про те, що 23 серпня 2016 року близько 14 год. 20 хв. керувала автомобілем марки «SUZUKI SX-4», д.н.з НОМЕР_2 , по головній дорозі (вул. Собранецька, м. Ужгород). Швидкість була до 40 км на год. ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «MAZDA 3 SDN AT», д.н.з НОМЕР_1 , рухався по другорядній дорозі по провулку Університетському у напрямку до вулиці Собранецька у місті Ужгороді. Спочатку призупинився, а потім виїхав на її смугу руху та в результаті чого допустив зіткнення з її машиною, внаслідок чого її машину понесло юзом та вона вдарилась в будівлю поруч. Після чого до них одразу підбігли ОСОБА_6 та його дружина, як потім вони зясували. ОСОБА_6 казав, що він винуватий, оскільки їх не побачив. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 , яка сиділа на передньому пасажирському сидінні автомобіля отримала тілесні ушкодження.
- показами неповнолітнього свідка ОСОБА_17 в присутності законного представника батька ОСОБА_18 , даними в місцевому суді, яка показала, що 23 серпня 2016 року близько 14 год. 20 хв. їхала в машині разом з мамою та тіткою. Відчула удар, впала під сидіння та вдарилась. Потім мама спитала чи всі живі. Після чого підбігла жінка та чоловік, які також запитували чи всі живі. Чоловік казав, що він винуватий.
- показами свідка ОСОБА_14 , яка в суді першої інстанції показала, що є дружиною ОСОБА_6 , була 23 серпня 2016 року в машині разом з чоловіком як пасажир. Бачила що водій машини «SUZUKI SX-4» дивилась в іншу сторону. Пояснювала, що після зіткнення машина «SUZUKI SX-4» поїхала далі, розвернулась і вдарилась в будівлю магазину.
А також, судом першої інстанції вірно взято до уваги:
- схему ДТП, з якої вбачається, що після зіткнення автомобілів автомобіль «SUZUKI SX-4» занесло юзом на газон, згодом на тротуар, після чого автомобіль зупинився, ударившись об виступ бруківки. На схемі ДТП при виїзді з провулку Університетського, з якого виїхав автомобіль обвинуваченого вказано знак “Дати дорогу” (п. 33.2.1 ПДР). Обвинувачений погодився зі складеною схемою ДТП, підписавши її без зауважень;
- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, з якого вбачається, що ДТП відбулося на перехресті - провулок Університетський та вулиці Собранецька, 120/3 в м. Ужгороді;
- відеозапис ДТП з цифрового носія інформації (DVD-диск), речового доказу з участю обвинуваченого, яке мало місце 23 серпня 2016 року, з якого вбачається, що обвинувачений виїхав на головну з другорядної дороги, не пропустивши автомобіль «SUZUKI SX-4», д.н.з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_10 , в результаті чого автомобіль обвинуваченого шляхом ударяння в автомобіль «SUZUKI SX-4» змінив напрям руху останнього на перпендикулярний, що призвело до його некерованості та зіткнення з бетонною конструкцією в безпосередній близькості до житлового будинку;
- висновок судово-медичної експертизи №864 від 25 серпня 2016 року наявного в матеріалах кримінального провадження, з якого видно, що експертом надано всі необхідні відповіді на поставлені перед ними питання, які стосуються ступеню тяжкості отриманих потерпілим тілесних ушкоджень, їх характеру, кількості, механізму їх утворення, локалізації, тощо. Крім того, зі змісту вказаної експертизи вбачається, що потерпіла засвідчила, що була пристебнута паском безпеки, також у потерпілої виявлено зокрема, на шкіряних покривах правого плеча від верхньої третини до нижньої третини по зовнішньо задній поверхні синець фіолетового кольору, неправильної продовгуватої форми, розміром 10,0Х22,0 см. та в середній третині по передній поверхні виявлено синець фіолетового кольору, овальної форми, розміром 8,0Х9,0 см., що підтверджує покази потерпілої про те, що вона була пристебнута паском безпеки. Згідно висновку по давності виникнення вище вказані тілесні ушкодження, згідно даних медичної документації, вкладаються в час ДТП, яка мала місце 23 серпня 2016 року і не суперечить обставинам справи.
При цьому, на думку колегії суддів, судом першої інстанції вірно взято до уваги покази експерта ОСОБА_12 , який суду першої інстанції пояснив, що він являється судовим експертом та проводить автотехнічні експертизи. Вказав, що ним проводилась автотехнічна експертиза у даному кримінальному провадженні та видано висновок експерта № 457 від 13.09.2016 року. Складений ним висновок підтримує в повному об'ємі. Зазначив, що після зіткнення транспортних засобів правила дорожнього руху не регламентуються. При вказаних обставинах справи є однозначно порушення правил дорожнього руху саме водієм автомобіля «MAZDA 3 SDN AT».
Крім того, допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції експерт ОСОБА_15 суду пояснив, що він являється судовим експертом та ним проводились транспортно-трасологічні експертизи у даному кримінальному провадженні та видано висновок експерта №10/195 від 31.08.2019 року та № 10/194 від 31.08.2019 року. Складені ним висновки підтримує в повному об'ємі. Зазначив, що була допущена технічна описка в назві вулиці.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно не взято до уваги доводи обвинуваченого стосовно того, що порушення ним правил дорожнього руху не має зв'язку із ударом автомобіля «SUZUKI SX-4», д.н.з НОМЕР_2 об бетонну конструкцію, в результаті якого, на думку обвинуваченого, потерпіла ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, оскільки такі спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.
Оцінюючи усі досліджені докази по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що місцевий суд прийшов до вірного переконання, що такі є належними, допустимими та достовірними.
На думку апеляційного суду, враховуючи вищенаведене, та дослідивши матеріали кримінального провадження, матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
При цьому, судом вірно зазначено, що не має підстав не довіряти поясненням свідків та експертів, які в судовому засіданні суду першої інстанції давали послідовні пояснення, були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, причин обумовлювати свідками обвинуваченого судом не встановлено. Покази свідка ОСОБА_14 , яка є дружиною ОСОБА_6 , не спростовують наявності в діях ОСОБА_6 вини у вчиненому злочині, крім того, судом вірно критично оцінено покази такого свідка, оскільки вона є дружиною обвинуваченого.
Що ж стосується зазначеного твердження апелянтів в частині, що потерпіла ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження внаслідок порушення Правил дорожнього руху водієм Сузукі Есікс - 4 під керуванням ОСОБА_10 , колегія суддів такі до уваги не приймає, оскільки вважає, що такі нічим не підтверджені, спростовуються аналізом вищенаведених та досліджених в судовому засіданні доказами.
Крім цього, як вбачається із висновку судового експерта №457 від 13 вересня 2016 року судової автотехнічної експертизи, причиною виникнення даної ДТП стали дії саме водія автомобіля «MAZDA 3 SDN AT» ОСОБА_6 , який на перехресті нерівнозначних доріг, рухаючись по другорядній дорозі не надав дорогу автомобілю під керуванням громадянки ОСОБА_10 , що рухався по головній дорозі.
Таким чином, на думку колегії суддів, вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненому злочині доведена повністю і органом досудового розслідування правильно кваліфіковані його дії за ч. 1 ст. 286 КК України, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Дії ОСОБА_6 вірно кваліфіковано за ч.1 ст. 286 КК України, оскільки він порушив правила безпеки дорожнього руху, керуючи транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.
За таких обставин колегія суддів відкидає твердження апелянтів про те, що зібрані під час досудового розслідування докази не були належним чином оцінені судом в судовому засіданні.
Що стосується призначеного виду та розміру покарання, то на думку колегії суддів, таке призначене у відповідності до вимог ст. 65 КК України, згідно якої при призначенні обвинуваченому покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який має малолітнього сина ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_3 , на спеціальних обліках не перебуває, не має судимості та відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання.
При цьому, апеляційний суд вважає, що місцевий суд при обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 вірно врахувавши обставини вчинення кримінального правопорушення, характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до злочину невеликої тяжкості, а також характер допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та їх наслідки, зокрема, те, що склад злочину за ч. 1 ст. 286 КК України передбачає необережну форму вини щодо наслідків, які настали, дані про особу винного, відсутність судимості, наявність малолітньої дитини, прийшов до обгрунтованого висновку про те, що відносно обвинуваченого необхідно і доцільно призначити покарання в межах, визначених санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, у виді штрафу п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8 500 грн.) та що саме таке покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Разом з тим, на думку колегії суддів, судом першої інстанції вірно застосовано додаткове покарання до обвинуваченого у вигляді позбавленням права керувати транспортними засобами строком один рік, оскільки саме таке покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
При цьому колегія суддів вважає, що до обвинуваченого ОСОБА_6 також вірно застосовано п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року та звільнено останнього від відбування покарання за вказаним вироком, оскільки ОСОБА_6 вчинив до набрання чинності актом амністії, тобто до 07 вересня 2017 року, злочин, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, на день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році» має неповнолітню дитину - сина ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно якої не позбавлений батьківських прав.
Що ж стосується цивільного позову потерпілої ОСОБА_10 , то колегія суддів вважає, що такий розглянутий та вирішений з дотриманням вимог Закону.
При цьому, місцевим судом вірно враховано, що до спірних правовідносин потрібно застосувати положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки цивільна відповідальність цивільного позивача та потерпілої на момент ДТП була застрахована відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а застрахованим транспортним засобом був «MAZDA 3 SDN AT», д.н.з НОМЕР_1 . Відповідно до вказаного полісу страховик, забезпечує відшкодування шкоди, завданої життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП, що сталася за участі забезпеченого транспортного засобу та внаслідок цієї пригоди настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.
Згідно полісу № АЕ/7462590 від 09.04.2016 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, який є договором між обвинуваченим та ПрАТ “АСК “Інго Україна”, ліміт відповідальності страховика обмежено сумою 100 000 грн. за вирахуванням франшизи 510 грн.
Згідно п.п. 9.4. ст. 9 вказаного Закону, страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Згідно із п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до вимог статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Статтею 999 ЦК України визначено, що до відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Стаття 1194 ЦК України чітко регламентовано, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема висновку експерта № 11/596 від 16 вересня 2016 року матеріальний збиток заподіяний власнику автомобіля марки «SUZUKI SX-4», д.н.з НОМЕР_2 становить 223 665,67 грн.
За розрахунковими даними ремонтної калькуляції №103 від 05 лютого 2018 року доданої позивачем вартість ремонту з ПДВ вказаного вище автомобілю становить 259821,13 грн. У тому числі ПДВ становить 43303,52 грн.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати їй в натурі (передати річ того ж роду і тієї ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір таких збитків підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення втраченої речі.
Згідно з роз'ясненнями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року N 6 при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну.
Страхова компанія (страховик), надаючи послуги зі страхування, у разі настання страхового випадку виплачує не відшкодування матеріальних збитків, які понесла застрахована особа, а страхову виплату, розмір якої визначається на підставі розміру матеріального збитку, розрахованого шляхом проведення відповідної експертизи.
Страхове відшкодування не виплачено позивачу, разом з тим, згідно листа ПрАТ «АСК ІНГО Україна» вказує, що при зверненні цивільного позивача до страхової компанії буде проведена страхова виплата у розмірі 99490,00 гривень. Вимоги до страхової компанії ПрАТ «АСК ІНГО Україна» позивачем заявлено не було.
Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженій наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395, (далі за текстом - Методика) вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Відповідно до пункту 8.6.1 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ. Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Розмір фактичної шкоди є значно більшим від максимально можливого розміру страхової виплати (відшкодування).
При цьому, з матеріалів справи, зокрема акту виконаних робіт № 06 від 24.02.2017 року, наданого ПП ОСОБА_20 , видно вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля марки «SUZUKI SX-4», д.н.з НОМЕР_2 пошкодженого з вини відповідача ОСОБА_6 в результаті ДТП, становить 55831 грн., станом на 24 лютого 2017 року, яка підтверджується рахунковими квитанціями. А також витрати на евакуацію транспортного засобу у розмірі 700 гривень.
Крім того, на підтвердження позовних вимог ОСОБА_10 про відшкодування шкоди пов'язаної з ремонтом транспортного засобу, а саме понесених фактично позивачем витрат на купівлю запасних частин автомобіля, були надані відповідні довідки, рахунки, накладні, товарні чеки, квитанції, яким суд надає належної оцінки в сукупності з іншими доказами та з врахуванням всіх обставин по справі. Загальною сумою підтвердженої шкоди пов'язаної з купівлею запасних частин транспортного засобу «SUZUKI SX-4», д.н.з НОМЕР_2 є 49500,00 гривень. А також передбачувані витрати згідно рахунку на оплату №582 від 27 липня 2018 року у розмірі 63780,09 гривень.
Таким чином, загальна сума матеріальної шкоди яка підтверджена належними та допустимими доказами становить 169811,09 гривень.
В тому ж числі місцевим судом вірно прийнято рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної шкоди на час розгляду справи в суді.
Мірою цивільної відповідальності у деліктах служить не міра вини правопорушника, а розмір заподіяної шкоди, залежно від якої і визначатиметься розмір та порядок її відшкодування, на що позивач не звернув свою увагу і не закріпив та не обґрунтував свої позовні вимоги жодними доказами в цій частині позовних вимог (квитанції, рахунки-фактури та т.д.).
Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим судом вірно зазначено, що цивільний позивач має право на стягнення з відповідача (обвинуваченого) різниці між завданою шкодою та страховою виплатою, що відповідно становить 70321,09 гривень (169811,09 - 99 490 = 70321,09 грн.), а тому заявлені позовні вимоги ОСОБА_10 підлягають задоволенню частково.
Крім того, вирішуючи заявлений в суді цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 до обвинуваченого про стягнення моральної шкоди в розмірі 40 000 грн., заподіяної внаслідок вчиненого злочину, місцевий суд виходив з наступного.
Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.
У відповідності з ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ст. 26-1 Закону, Страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Однак, як вбачається з матеріалів справи позивач в цій частині позов до страховика не пред'являв.
Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
З позову вбачається, що внаслідок ДТП, спричиненого обвинуваченим, потерпіла ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому середньої третини правової плечевої кістки зі зміщенням, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи №864 від 12 вересня 2016 року.
Тому, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно взято до уваги твердження потерпілої, що отримання нею тілесного ушкодження, спричиненого обвинуваченим в результаті ДТП, потягло немайнові втрати у вигляді моральних та фізичних страждань, які у свою чергу спричинили негативні емоційні переживання, а також професію потерпілої - лікар-стоматолог, за якою потерпіла працювала на момент ДТП та працює і наслідки для потерпілої пов'язані з тимчасовою втратою працездатності.
При цьому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, вірно враховано перебування потерпілої на лікуванні з 23 серпня 2016 року, а також перебування на її утриманні матері, що підтверджується довідками.
Що стосується визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди ОСОБА_9 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно врахувавши характер дій, глибину душевних страждань позивача, ступінь вини особи, яка завдала моральну шкоду, істотність вимушених змін у способі життя позивача, час, що минув з моменту виникнення моральної шкоди, а також керується принципами розумності і справедливості, прийшов до обгрунтованого переконання, що заявлена позивачем сума у розмірі 40 000 гривень, підлягає до задоволення.
З зазначеної суми відшкодування моральної шкоди страховик ПрАТ «АСК ІНГО Україна», як зазначалося вище, має сплатити 5000 гривень потерпілій.
Згідно ст. 1194 ЦК України, відповідач ОСОБА_6 , як особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зобов'язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Таким чином з ОСОБА_6 на користь позивача потерпілої підлягає стягненню відшкодування моральної шкоди у розмірі 35000 гривень на користь ОСОБА_9 .
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що органи слідства і суд дослідили у справі всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, а тому наведені апелянтом у апеляційній скарзі доводи про незаконність вироку суду першої інстанції є необґрунтованими.
Також колегія суддів при перевірці справи та прийнятого рішення не виявила допущених істотних порушень КПК України чи неправильного застосування кримінального закону, які б тягнули за собою скасування вироку суду.
На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а тому відмовляє обвинуваченому ОСОБА_6 та його захиснику - адвокату ОСОБА_7 його захиснику адвокату ОСОБА_21 в задоволенні їх апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу із змінами, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 липня 2019 року стосовно ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: