Справа № 463/11488/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/1453/20 Доповідач: ОСОБА_2
28 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у письмовому провадженні в місті Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2020 року,
оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таке рішення обґрунтоване тим, що у даному випадку відсутні правові підстави для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення суддею Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_6 , передбаченого ст. 382 КК України, оскільки в заяві ОСОБА_5 про вчинення злочину відсутні об'єктивні дані, які дійсно свідчать про ознаки злочину.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, ОСОБА_5 подав на неї апеляційну скаргу, в якій стверджує про незаконність та необґрунтованість такої, а також про порушення норм матеріального та процесуального права слідчим суддею. Зокрема, зазначає, що слідчий суддя порушив вимоги ст.ст. 1, 2, 55, 56 КПК України, ст. 8 Конституції України, чим було порушено його права, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 56 КПК України. В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя, на думку апелянта, покликається на норми КПК України, які не надають право на відмову в задоволенні його скарги. Крім того, слідчий суддя не встановив статусу ОСОБА_5 як потерпілого та не вказав доказів, які би підтверджували факт відсутності кримінального правопорушення відносно останнього. В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя, в порушення вимог ч.1 ст. 214 КПК України, не обґрунтував, чому заява про кримінальне правопорушення від 05 листопада 2020 року не являється повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення та чому працівники Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Львові, мали право не вносити дані відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_5 просить оскаржувану ухвалу скасувати, зобов'язати ТУ ДБР, розташоване в м. Львові, внести відповідні відомості на підставі його заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05 листопада 2020 року до ЄРДР та поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді. В обґрунтування пропуску строку зазначає, що не був присутнім при оголошенні ухвали, таку отримав лише 19 грудня 2020 року, а тому не мав фізично можливості вчасно подати апеляційну скаргу.
В судове засідання скаржник не з'явився, в апеляційній скарзі зазначив, що її розгляд просить проводити у його відсутності. Представник органу досудового розслідування в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце його проведення, про причини неявки не повідомив. З урахуванням наведеного та положень ч. 4 ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд проведено без участі осіб, які без поважних причин не з'явились до суду.
Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 , колегія суддів вважає, що в її задоволенні слід відмовити.
Як вбачається зі змісту скарги ОСОБА_5 , останній звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05 листопада 2020 року, а саме про вчинення злочину суддею Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_6 , передбаченого ст. 382 КК України.
За результатами розгляду скарги ОСОБА_5 , який відбувся відповідно до вимог ст. 306 КПК України, слідчим суддею постановлено ухвалу про відмову у задоволенні скарги. Таке рішення, на переконання колегії суддів, відповідає фактичним обставинам справи, є належним чином обґрунтованим та вмотивованим з дотриманням положень ст. 370 КПК України. У ньому з посиланням на норми кримінального процесуального закону, рішення Конституційного суду України, висновки Комітету Ради Європи та матеріали кримінального провадження слідчим суддею дана вичерпна відповідь на доводи скаржника щодо правових підстав для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення суддею Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_6 , передбаченого ст. 382 КК України.
Апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про те, що скаржник не погоджується з процесуальним рішенням судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_6 , яка на його думку не виконала рішення Конституційного Суду України № 4-р2020 від 17 червня 2020 року, оскільки в своїй ухвалі від 30 червня 2020 року в справі № 461/3014/20 вказала, що така ухвала не підлягає оскарженню, а тому вважає, що в діях судді наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України, що, в свою чергу, є прямим тиском на суд, втручанням у здійснення правосуддя та прямо порушує норми Конституції України, суперечить Основним принципам незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року та 13 грудня 1985 року щодо гарантування засад незалежності судових органів.
Відповідно до положень ст. 126 Конституції України, суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.
Згідно з ч. 2 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 30 червня 2020 року в справі № 461/3014/20 було відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_5 про визнання протиправною бездіяльність прокуратури Львівської області, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії (https://reyestr.court.gov.ua/Review/90359352). Ухвалою Львівського апеляційного суду від 7 вересня 2020 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/91525074) відмовлено ОСОБА_5 в поновлені строку на апеляційне оскарження ухвали від 30 червня 2020 року, яка ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 12 жовтня 2020 року залишено без змін (https://reyestr.court.gov.ua/Review/92203728). Ухвалою Львівського апеляційного суду від 2 листопада 2020 року повернуто повторну апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 30 червня 2020 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/92670172), а ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 04 грудня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на вказану ухвалу про повернення повторної апеляційної скарги (https://reyestr.court.gov.ua/Review/93302449). При цьому, зазначеними ухвалами не було скасовано рішення місцевого суду та не встановлено, що ухвалу суду першої інстанції постановлено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи апелянта про те, що працівники Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Львові, зобов'язані були внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та про встановлення статусу ОСОБА_5 як потерпілого, оскільки в поданій скаржником заяві про вчинення кримінального правопорушення не зазначено об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки кримінального правопорушення, а відтак вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про вчинене кримінальне правопорушення.
Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України (254к/96-ВР) судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Рада суддів України у своїх зверненнях неодноразово зазначала, що незгода учасника судового процесу у справі з прийнятим судовим рішенням не може бути приводом до реєстрації заяви, повідомлення про вчинене суддею кримінальне правопорушення. Рада суддів України переконана, що ініціювання кримінального переслідування судді у згаданому контексті є способом незаконного впливу на суд. Така ситуація є загрозливою для засад демократичного устрою, забезпечення прав та свобод людини і громадянина через можливе зниження їх рівня захисту судом.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятним притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов'язків, крім випадку умисного правопорушення при здійснені судових функцій. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Отже, звернення в даному випадку до правоохоронних органів із заявою про внесення до ЄРДР відомостей про вчинення суддею злочину особою, яка незгідна із прийнятим процесуальним судовим рішенням, є порушенням конституційних гарантій незалежності суду, є недопустимим і ніхто, крім суду, у встановленому законом порядку не вправі надавати оцінку судовому рішенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Враховуючи, що апелянт у поданій апеляційній скарзі не наводить спростування висновків слідчого судді, зроблених в оскаржуваній ухвалі, а лише безпідставно вказує про незаконність та необґрунтованість такої, а також про порушення норм матеріального та процесуального права слідчим суддею, підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 немає.
В ході апеляційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування ухвали слідчого судді, а тому, така ухвала підлягає залишенню в силі.
З врахуванням наведених підстав пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, суд вважає за необхідне поновити цей строк, оскільки судом першої інстанції справа розглядалася у відсутності скаржника, копію оскаржуваної ухвали він отримав 19 грудня 2020 року, а апеляційну скаргу у відділення поштового зв'язку подав 22 грудня 2020 року, що підтверджується даними поштового відправлення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Поновити ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2020 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4