Справа № 447/2965/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1215/20 Доповідач: ОСОБА_2
22 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 06 листопада 2020 року щодо відмови у задоволенні клопотання начальника Державної установи «Миколаївська виправна колонія (№50)» про умовно-дострокове звільнення засудженого,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
адвоката ОСОБА_8 ,
вищевказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання начальника Державної установи «Миколаївська виправна колонія (№ 50)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 відповідно до вимог ст.81 КК України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, засуджений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, зі змісту якої вбачається, що останній просить застосувати до нього умовно-дострокове звільнення.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог засуджений покликається на те, що оскаржуване рішення є несправедливим й необґрунтованим, адже норми ст.81 КК України жодної згадки скільки засуджений повинен відбувати покарання на території України не має.
На його переконання, він своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів виправлення, так як за весь період відбування покарання він не допустив жодного порушення і неодноразово заохочувався за свою працю, характеризується з позитивної сторони, виконує вказівки та розпорядження адміністрації, бере активну участь у благоустрої колонії, свою вину визнав та щиро розкаявся у вчиненому.
Заслухавши доповідача, захисника засудженого на підтримання поданої апеляційної скарги, думку прокурора, яка заперечила проти апеляційних вимог, перевіривши матеріали провадження та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно з матеріалами провадження, ОСОБА_6 06 липня 2017 року районним судом в м. Хощно Республіка Польща засуджено до 11 років позбавлення волі із довічною забороною керувати будь-якими транспортними засобами за вчинення злочинів. Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 30 серпня 2019 року за вироком від 06 липня 2017 року із урахуванням змін, внесених вироком від 18 грудня 2017 року, приведено у відповідність із законодавством України та засуджено за ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 369, ст. 70, ч. 5 ст. 72 КК України до 8 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами до 3 років. На підставі ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №838-VIII від 26 листопада 2015 року, в строк відбування зараховано строк його перебування під вартою (попереднього ув'язнення) з 14.08.2016 до 18.12.2017 із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі - 1 рік 4 місяці 4 дні. До кінця терміну покарання засудженому ОСОБА_6 залишилося 2 (два роки) 5 (п'ять) місяців 4 (чотири) дні.
До Державної установи «Миколаївська виправна колонія (№ 50)» прибув 11 березня 2020 року, за час відбування покарання в установі адміністрацією установи один раз заохочувався, 08.07.2020 у виді «Подяка».
09 травня 2020 року за сумлінну поведінку йому пом'якшено режим відбування покарання шляхом переведення для подальшого відбування покарання до дільниці соціальної реабілітації.
ОСОБА_6 працевлаштований на контрагентському об'єкті «Львів-Сад» у с.Іллів Миколаївського району Львівської області.
Згідно з ч.2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
За змістом даної норми умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є правом, а не обов'язком суду. При цьому воно можливе лише у випадку доведення засудженим свого виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці та з врахуванням особи засудженого, його поведінки за весь час відбуття покарання, обставин та наслідків вчиненого злочину.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст.50 КК України.
Поряд з тим, єдиною і достатньою підставою умовно-дострокового звільнення є досягнення однієї з цілей покарання виправлення засудженого, що підтверджується його сумлінною поведінкою і ставленням до праці в процесі відбування покарання. Під сумлінною поведінкою розуміється не тільки пасивна форма поведінки засудженого, яка полягає у стримуванні від порушень режиму відбування покарання, а й прагнення своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин.
З урахуванням характеристики засудженого ОСОБА_6 , його поведінки за весь час відбування покарання, колегія суддів апеляційного суду погоджується із рішенням суду першої інстанції про те, що засуджений своєю поведінкою протягом усього часу відбування покарання не довів становлення його на шлях виправлення, тобто прагнення до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці і ставленні до праці, які свідчать про успішне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватися і в умовах перебування на волі.
Щодо покликань апелянта про недопущення ним порушень встановленого порядку відбування покарань, то такі не заслуговують на увагу, адже належне дотримання умов відбування покарання в колонії є обов'язком засудженого, відтак таке не може бути безумовним свідченням виправлення особи.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції з дотриманням норм кримінального процесуального та кримінального закону прийняв законне рішення, яке належно мотивоване, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 06 листопада 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання начальника Державної установи «Миколаївська виправна колонія (№ 50)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 , залишити без змін, апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4