Справа № 461/6908/19 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.
Провадження № 22-ц/811/1719/20 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
Категорія:81
28 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючої - судді Копняк С.М.,
суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
секретар Юзефович Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 20 травня 2020, постановлену в складі головуючого судді Стрельбицького В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Європейського банку реконструкції та розвитку про стягнення коштів, -
у вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд з указаним позовом до Європейського банку реконструкції та розвитку про стягнення 1726, 04 Євро згідно програми фінансування енергоефективності в житловому секторі України від ЄБРР (Програма IQenergy).
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 12 вересня 2019 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Європейського банку реконструкції та розвитку про стягнення коштів.
Оскаржуваною ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 20 травня 2020 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Європейського банку реконструкції та розвитку про стягнення коштів - закрито з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України - справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Не погоджуючись з даною ухвалою позивач ОСОБА_1 оскаржила таку в апеляційному порядку.
Вважає ухвалу суду незаконною та такою, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Вказує на те, що згідно ч.1 ст. 75 ЗУ «Про міжнародне приватне право» на стадії відкриття провадженні суд вірно визначив підсудність справи, однак в подальшому перевищив свої повноваження, визначені цією нормою права, закривши провадження у справі з мотивів непідсудності такої справи судам України, дійшовши хибного висновку щодо неможливості розгляду цієї справи в порядку цивільного судочинства; дійшов хибного висновку, що Галицький районний суд м. Львова не є «судом встановленим законом» у відповідності до ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не врахувавши ст. 46 Угоди про заснування Європейського Банку Реконструкції та розвитку, відповідно до якої, цей суд є компетентним судом на території України; постановляючи ухвалу про закриття провадження, суд не вказав до юрисдикції якого суду віднесено розгляд цієї справи, чим також порушив приписи ч.1 ст. 256 ЦПК України; помилково прийшов до висновку про наявність абсолютного імунітету ЄБРР в Україні, визначеногопунктом (b) розділу 2.04 Договору між Урядом України та Європейським Банком реконструкції та розвитку про співробітництво та діяльність Постійного Представництва ЄБРР в Україні від 04.06.2008 рокуу зв'язку з хибним трактуванням юридичних термінів «гарантування зобов'язань» та «види забезпечення виконання зобов'язань»;помилково застосував норми міжнародного права (Віденські конвенції), які не визначають правила підсудності ЄБРР на території України;помилково закривши провадження у справі, порушив її право на справедливий суд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та права, передбачені ст.55 Конституції України і ст. 7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 20 травня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно із ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони, будучи повідомленими про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явились. Позивачка ОСОБА_1 направила до суду клопотання про підтримання своє апеляційної скарги та розгляд справи у її відсутності. Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, якою передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також на те, що рішення про виклик учасників справи в судове засідання суду апеляційної інстанції для надання пояснень не приймалось, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи, які не з'явились.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення. До такого висновку колегія судді дійшла виходячи з такого.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про закриття у даній справі, суд першої інстанції посилався на п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України зазначивши при цьому, що даний позов не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства на території України.
Колегія суддів з такими висновками не погоджується з наступних обставин.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв'язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Перелік підстав для закриття провадження визначений у ст.255 ЦПК України є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Згідно з пунктом 1 частини 1статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Положення даної норми застосовуються судом в тому випадку, коли після відкриття провадження по справі буде встановлено, що справа не належить до юрисдикції суду (непідвідомча суду).
Відповідно до ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Із змісту позовної заяви та долучених до неї письмових доказів вбачається, що спір виник з приводу здійснення банком своїх повноважень, позивачка вважає що банком порушено його право на отримання компенсації, в зв'язку з чим просить стягнути суму коштів з банку.
Наслідки закриття провадження у справі закріплено в статті 256 ЦПК України, згідно з частиною 1 якої, у разі закриття провадження у справі з підстав, визначених п.1 ч.1 ст. 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Колегія суддів вважає необхідним звернути увагу, що у ст.124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що за вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З поділу системи судів загальної юрисдикції за принципом спеціалізації пов'язане поняття цивільної юрисдикції, яку розуміють як компетенцію суду вирішувати справи в порядку цивільного судочинства.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їхнього відання законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
В порушення вищезазначеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства судами на території України, та не роз'яснив позивачу, як це передбачено п.1 ч.1 ст. 256 ЦПК України, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
За таких обставин ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 20 травня 2020 року слід скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Продовжуючи розгляд справи, суду першої інстанції слід врахувати, що Європейський банк реконструкції та розвитку - це міжнародний фінансово-кредитний інститут, який надає допомогу країнам від Центральної Європи до Центральної Азії для проведення ринкових реформ, активного інтегрування економік цих країн у міжнародні господарські зв'язки. Штаб-квартира такого в Лондоні, Сполучене Королівство, як і зазначено у позовній заяві.
ЄБРР працює лише на комерційних засадах, надає тільки цільові кредити під конкретні проекти приватним і державним структурам на потреби розвитку економіки. 60% позичкових засобів спрямовуються у приватний і 40% - у державний сектор. Один із пріоритетних напрямків - фінансування проектів модернізації систем теплопостачання.
Акціонерами Банку є 64 держави, Європейська комісія та Європейський інвестиційний банк. Капітал належить країнам ЄС, в тому числі Україні - 0,8%.
Держава Україна стала повноправним членом ЄБРР на підставі Указу Президента України від 14.07.1992 року № 379 "Про членство України в Європейському банку реконструкції та розвитку". Центральний орган виконавчої влади, відповідальний за виконання фінансових зобов'язань: Міністерство фінансів України.
З 2 грудня 2014 року у Львові на вул. Дудаєва, 20 відкрився єдиний регіональний операційний офіс - представництво ЄБРР в Україні, про що вказано у позовній заяві.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено-повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.Повний текст даного судового рішення складено 28 грудня 2020 року.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 374 ч.1 п.6, 379, 381-384, 389, 390, 393 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 20 травня 2020 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її постановлення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 28 грудня 2020 року.
Головуюча Копняк С.М.
Судді: Бойко С.М.
Ніткевич А.В.