Справа № 522/7092/19
Провадження № 1-кс/522/16334/20
29 грудня 2020 року місто Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси - ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання власника майна ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12019160500000768 від 16.02.2019 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, про скасування арешту майна.
Учасники процесу:
прокурор - ОСОБА_4 ,
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси із клопотанням про скасування арешту, мотивуючи наступним.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 28.05.2019 року накладено арешт на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1653963751101), з метою збереження речового доказу.
Власник майна ОСОБА_3 вважає, що на даний час відпала потреба у подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, так як дане кримінальне провадження закрито на підставі постанови слідчого С Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 від 11.07.2020 року.
Представник власника майна чи власник майна до судового засідання не з'явилися, та його неявка не перешкоджає розгляду так як про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Прокурор під час удового засідання заперечив проти скасування арешту так як постанова про закриття криінального провадження скасована на підставі постанови заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_6 , від 21.12.2020 року.
Розглянувши клопотання, дослідивши надані документи слідчий суддя прийшов до висновку про наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Згідно із ч. 2 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 ст.170 КПК України встановлено, що метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.
Згідно із ч.ч.6, 7 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів;2) спеціальної конфіскації;3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до загальних засад кримінального провадження, не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять, а також за мовними або іншими ознаками.
Крім цього, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Із вказаного вбачається, що слідчий суддя у рамках кримінального провадження повинен вирішувати тільки ті питання, які поставлені йому на вирішення, і на підставі наданих сторонами кримінального провадження документами.
У даному разі, слідчий суддя критично ставиться до посилань власника майна про відсутність підстав для подальшого застосування арешту, так як у суді доведено, що досудове розслідування триває, дії невстановленої особи кваліфіковано за іншою статтею Кримінального кодексу, яка передбачає спричинення більшого ступеню тяжкості шкоди потерпілим, а тому існують ризики, що у разі незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження будуть втрачені речові докази. З урахуванням специфічного статусу слідчого судді, який не має права самостійно збирати докази, у разі їх не надання сторонами, прихожу до висновку, що клопотання є необґрунтованим, належним чином не вмотивованим, не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу, а тому задоволенню не підлягає.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 170-174 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання власника майна ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12019160500000768 від 16.02.2019 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, про скасування арешту майна - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на дану ухвалу слідчого судді може бути подано під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя:
29.12.2020