Справа №: 671/2289/19
12 жовтня 2020 року Волочиський районний суд
Хмельницької області в складі:
головуючої - судді Бабій О.М.,
при секретарі Кошонько Н.С., представника відповідача - Щербатюка О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Волочиську цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У грудні 2019 року АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яка виникла за Кредитним договором № GP-7766173 від 27.07.2015 року станом на 10.12.2019 року в сумі 128060 грн.
На обґрунтування своїх вимог Банк зазначив, що 27.07.2015 року між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № GP-7766173, згідно з яким відповідач отримала кредит у розмірі 21056,45 грн. 19.07.2016 року ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» припинило свою діяльність шляхом приєднання до АТ «Перший Український Міжнародний Банк», який є правонаступником усіх прав та зобов'язань ПАТ «Банк Ренесанс Капітал».
Позивач вказує, що відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв'язку із чим, станом на 10.12.2019 року вона має заборгованість в розмірі 128060 грн., з яких: 20327,38 грн. - заборгованість за кредитом, 3795,85 грн. - заборгованості по процентах, 13033,60 грн. - заборгованість за комісією, 90903,17 грн. - штрафні санкції.
Посилаючись на наведене, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 128060 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 грн.
В судове засідання представник позивача - ОСОБА_2 не з'явилася, в позовній заяві просила справу слухати у відсутності представника позивача.
В судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_3 проти позову заперечив за обставин, які зазначені у поданому ним відзиві на позов, де вказано, що ОСОБА_1 не укладала договір із АТ «Перший Український Міжнародний Банк». Позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт видачі відповідачу кредитних коштів, не доведено наявність у ОСОБА_1 заборгованості перед АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та розмір такої заборгованості. Окрім того, представник відповідача просить застосувати строки позовної давності, оскільки вважає, що позивачем пропущено трьохрічний строк позовної давності про стягнення заборгованості за кредитним договором та річний строк позовної давності про стягнення з відповідача неустойки.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
На підставі ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1, ч. 3 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Судом встановлено, що підставою виникнення прав та обов'язків між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 є Кредитний договір № GP-7766173 від 27.07.2015 року. На обґрунтування своїх позовних вимог позивачем додано до матеріалів справи копію анкети від 27.07.2015 року (а.с. 5) та Пропозицію укласти договір (оферта) (а.с. 6).
Зі змісту вказаної Пропозиції вбачається, що 27.07.2015 року ОСОБА_1 звернулася до філії ПАТ «ПУМБ» із пропозицією укласти з нею договір про надання споживчого кредиту на умовах, викладених у ч. 2 вказаної Пропозиції. Зокрема, у ч. 2 Пропозиції вказано, що номер кредитного договору є № GP-7766173, розмір кредиту становить 21056,45 грн., розмір процентної ставки 9 % річних, строк кредиту 48 місяців.
Звертаючись із позовними вимогами, позивач посилається на те, що у відповідача утворилася заборгованість за Кредитним договором № GP-7766173 від 27.07.2015 року, однак до матеріалів справи не надано копії такого договору, а лише ксерокопію Пропозиції укласти договір, що викликає сумнів стосовно того, чи існують між сторонами договірні відносини.
Окрім того, відповідно до п. 2.7 Пропозиції укласти договір (оферта) кредит надається шляхом банківського переказу, проте до позову не долучено документів, які б підтверджували факт здійснення такого банківського переказу.
На підтвердження існування заборгованості позивачем додано Виписку з рахунка ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за Кредитним договором № GP-7766173 (а.с.11), згідно якої станом на 10.12.2019 року існує заборгованість в розмірі 128060 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі - 20327,38 грн., прострочена заборгованість за комісією в розмірі - 13033,60 грн., прострочена заборгованість за процентами в розмірі - 3795,85 грн., неустойка за порушення зобов'язань по кредиту в розмірі - 90903,17 грн.
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.
Виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, позивач повинен подати належні та допустимі докази на обґрунтування тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні.
Тож, надана позивачем Виписка з рахунка із зазначенням суми заборгованості ОСОБА_1 з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за Кредитним договором № GP-7766173, не може слугувати підтвердженням існування боргу. З наданої виписки неможливо встановити період, за який утворився борг, його складові (проценти, неустойку, комісію), а також суми на погашення заборгованості, що вносив відповідач. Вказана виписка містить тільки загальні суми боргу, що не підтверджуються відповідними проведеними банківськими розрахунками, що позбавляє суд можливості встановити наявність підстав для задоволення вимог у відповідному розмірі.
Суд звертає увагу, що Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління НБУ від 04.07.2018 року № 75, встановлені обов'язкові вимоги щодо реквізитів виписок по особовим рахункам та згідно якого особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.
Однак, вказані реквізити у наданій роздруківці, відсутні.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна правова позиція щодо доказування наявності заборгованості та належності доказів з цього питання наведена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 року в справі № 553/1325/14-ц та постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року в справі № 61-517св18.
Оскільки, надана позивачем Виписка з особового рахунку не містить зазначених вище реквізитів, а отже не є належним та допустимим доказом існування заборгованості. Також не може бути таким доказом і письмова вимога (Повідомлення) від 20.06.2019 року за вих. № 1713 (а.с.9), оскільки вказаний документ складений позивачем в односторонньому порядку, не передбачений законодавством України як первинний документ, що фіксує та підтверджує розмір заборгованості позичальника.
Інших доказів одержання ОСОБА_1 грошових коштів та розміру існуючої на час вирішення спору суми заборгованості, позивач до суду не надав, тому, суд критично оцінює доводи позивача щодо обґрунтування заборгованості та не приймає наданий позивачем вказаний доказ з підстав, які були зазначені вище, оскільки зазначена в ньому інформація не пояснює природу виникнення у відповідача боргу в розмірі 128060 грн.
Щодо посилання позивача на п. 6.2 Загальних умов кредитування, відкриття та ведення рахунків, на які йдеться посилання в Пропозиції, то суд звертає увагу, що надані позивачем Умови, що діяли в ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», підписані відповідачем «23 жовтня 2013 року», тоді коли Пропозиція укласти договір підписана ОСОБА_1 «27 липня 2015 року» до ПАТ «ПУМБ».
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови кредитування, на які посилається позивач, та які діяли в ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» в 2013 році, розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи надані ПАТ ПУМБ документи (Пропозицію) 27 липня 2015 року, а також те, що вказані документи на момент підписання відповідачем, наданих позивачем документів, взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у вказаному в позовній заяві розмірі.
З огляду на викладене, надані позивачем Загальні умови кредитування, відкриття та ведення рахунків належним доказом бути не можуть.
Щодо клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і щодо додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).
Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).
За змістом Пропозиції укласти договори (оферти) визначений графік платежів - до 28 числа кожного календарного місяця, а строк кредиту - 48 місяців, тобто в даному випадку кінцевий строк договору за кредитом - 28.07.2019 року.
Отже, перебіг трирічного строку позовної давності щодо повернення кредиту розпочинається після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту, тобто зі спливом останнього дня строку дії договору, а щодо щомісячних платежів після несплати чергового платежу. Наразі в частині щомісячних платежів слід враховувати графік платежів та строк звернення до суду.
З позовом АТ «Перший Український Міжнародний Банк»» звернувся 27.12.2019 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, визначеного ст. 257 ЦК України, щодо повного погашення кредиту.
Однак, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову саме за недоведеністю позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так як рішення ухвалено на користь відповідача, то понесені позивачем і документально підтверджені витрати на сплату судового збору в сумі 1921,00 грн., не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 77, 81, 89, 128, 141, 247, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 203, 207, 257 - 261, 525, 533, 536, 549, 550, 551, 610, 626, 628, 638, 1054 ч.1 ЦК України, суд
вирішив:
В задоволенні позову акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Волочиський районний суд Хмельницької області шляхом подання в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач:Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4; код ЄДРПОУ 14282829).
Відповідач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ).
Повне судове рішення складено 16 жовтня 2020 року.
Суддя О.М.Бабій