Справа № 159/858/20 Головуючий у 1 інстанції: Лесик В. О.
Провадження № 22-ц/802/1229/20 Категорія: 96 Доповідач: Федонюк С. Ю.
22 грудня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Матвійчук Л.В., Осіпука В.В.,
з участю:
секретаря судового засідання - Губарик К. А.,
заявника - ОСОБА_1 ,
представника заявника - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_3 , заінтересована особа Велицька сільська рада Ковельського району Волинської області, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_3 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28 вересня 2020 року,
У лютому 2020 року заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час його смерті. В обґрунтування заяви ОСОБА_3 вказував на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний брат ОСОБА_4 . Зазначає, що з 2009 року та по день смерті брата вони проживали за адресою заявника разом зі спадкодавцем однією сім'єю та були пов'язані спільним побутом. Інші спадкоємці, які би прийняли спадщину, відсутні. Заявник зазначає, що в разі встановлення факту проживання однією сім'єю із ОСОБА_4 він може оформити свої спадкові права.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28 вересня 2020 року в задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням суду, ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалите нове, яким задовольнити заяву, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом не надано належної правової оцінки факту спільного проживання заявника з його покійним братом, тому неправомірно відмовлено у задоволенні заяви.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) у відзиві на неї.
Заслухавши пояснення заявника та його представника, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частинами першою - п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що факт постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини належними та допустимими доказами заявником не доведено.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду є правильним.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як вбачається з матеріалів справи, заявник ОСОБА_3 та померлий ОСОБА_4 є рідними братами, що підтверджено копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 25 листопада 1957 року та серії НОМЕР_2 .
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 52 роки в м.Черкаси Черкаської області.
Відповідно до довідок Велицької сільської ради від 04.02.2020 р. № 213 та від 15.07.2020 року № 906/3.23/2-20 ОСОБА_3 , починаючи з 2009 року, постійно проживав без реєстрації разом із братом ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 , хоча місце реєстрації останнього значилося в АДРЕСА_2 . У довідці вказано, що до 2009 року, приблизно 2/3 календарного року ОСОБА_4 все ж таки проживав за адресою свого рідного брата ОСОБА_3 . В 2011 році ОСОБА_4 приблизно за два тижні до дати смерті поїхав у м.Черкаси, де і помер. Поховання здійснював його брат ОСОБА_3 .
Показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заявник стверджує факт його проживання із покійним братом ОСОБА_4 на час відкриття спадщини в с.Підріжжі Ковельського району. Крім того, свідки підтвердили ту обставину, що ОСОБА_4 поїхав незадовго до смерті до родичів у м.Черкаси, там і помер.
Даними інформаційних довідок зі Спадкового реєстру Ковельської державної нотаріальної контори № 59725274 від 06 березня 2020 року та Першої Черкаської державної нотаріальної контори №61346960 від 18 серпня 2020 року доводиться та обставина, що спадкові справи після смерті ОСОБА_4 не заводились.
Разом з тим, у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції заявник ствердив, що в м.Черкаси, де він був зареєстрований і помер, у померлого брата була співмешканка, а також у м.Ковелі проживає син.
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за законом або заповітом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Частиною 1 ст.1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до частин 1,6 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місцем проживання є житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає.
Документом, до якого вносяться відомості про місце проживання є, зокрема, паспорт громадянина України.
Реєстрація місця проживання здійснюється шляхом внесення інформації до реєстру територіальної громади та до інших документів, визначених законом, відомостей про місце проживання/перебування фізичної особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування та подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Як роз'яснено в пунктах 3.21, 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.
У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
Аналіз вищевикладених норм права дає підстави вважати, що місцем постійного проживання фізичної особи є зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання.
У відповідності до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
Згідно з положеннями ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції правильно виходив із того, що ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до нотаріальної контори у передбачений законом строк не звертався, належними та допустимими доказами не довів проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, оскільки не надав суду достатніх доказів про те, що він безпосередньо на час смерті спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем, ні реєстраційний запис у паспорті або в будинковій книзі, який свідчить про те, що він постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, ні інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Доводи апеляційної скарги заявника про те, що його проживання разом зі спадкодавцем підтверджується виданою довідкою Велицької сільської ради від 24.07.2020 року, є необґрунтованими, оскільки такий доказ достовірно не підтверджує саме факт постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем.
Разом із тим, заявником у заяві не вказано, для якої мети необхідно йому встановити зазначений факт, тобто яке майно після смерті брата має успадкувати заявник. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 пояснив, що встановлення даного факту необхідне для оформлення майнових прав на будинок, успадкований ними з братом в рівних частках після смерті батьків, проте жодних доказів на підтвердження цієї обставини заявником суду не надано.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи щодо невідповідності рішення суду першої інстанції фактичним обставинамсправи, порушення ним норм матеріального права, не спростовують правильних висновків суду, а є його власним суб'єктивним тлумаченням норм права та обставин справи і не впливають на законність оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28 вересня 2020 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді