Справа № 161/15019/20 Провадження № 33/802/905/20 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А. М.
Категорія: п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП Доповідач: Денісов В. П.
28 грудня 2020 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду - Денісов В.П., з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Богдана А.Ю., розглянувши апеляційну скаргу захисника Богдана А.Ю. на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 листопада 2020 року щодо ОСОБА_1 ,
Даною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 420 (чотириста двадцять) гривень 40 коп. судового збору.
Згідно з постановою ОСОБА_1 визнаний винним за те, що він, будучи директором ДП «Волинський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», в порушення вимог ч.6 ст.5, ч.1 ст.37 Закону України «Про державну таємницю» та п.п.3, 116, 749 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого Постановою КМУ від 18.12.2013 № 939 (далі - Порядок), не вжив достатніх заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та не забезпечив належний контроль за охороною державної таємниці у ввіреній йому організації, а саме: не запровадив належним чином дієвий пропускний та внутрішньооб'єктовий режим на підприємстві, що є порушенням вимог ст. 20 Закону України «Про державну таємницю», п.п.232-236, 240 Порядку, як наслідок, вхід в адміністративну будівлю підприємства протягом робочого часу для усіх громадян, іноземців, осіб без громадянства є вільним та не виключає можливості доступу в режимне приміщення № 5, де постійно зберігаються матеріальні носії секретної інформації (далі - РСО) сторонніх осіб, що створює передумови до витоку відомостей секретного характеру та викрадення матеріальних носіїв секретної інформації; не організував охорону режимного приміщення РСО в робочий час під час відсутності працівника РСО у зв'язку з його неповним робочим тижнем (п.п. 208, 225, 234 Порядку), а тому охорона режимного приміщення в зв'язку з відсутністю поста охорони з відповідальною особою в робочий час не здійснювалась; поклав на РСО додаткові види діяльності, які не пов'язані з охороною державної таємниці (п. 36 Порядку); не організував належним чином перегляд грифів секретності матеріальних носії інформації, що зберігаються на підприємстві, як наслідок на обліку перебувають окремі матеріальні носії, грифи секретності яких надавались установами вищого рівня та термін засекречування яких закінчився (п.п.160, 166 Порядку); не здійснив контроль за станом охорони державної таємниці на підприємстві, як наслідок: план заходів щодо забезпечення режиму секретності в умовах особливого періоду, надзвичайного стану або у разі виникнення загрози захоплення матеріальних носіїв секретної інформації, не уточнений (п.741 Порядку); наказ про надання доступу працівникам підприємства до секретних мобілізаційних документів не розроблений (п.336 Порядку).
Не погоджуючись з рішенням суду, захисник подав апеляційну скаргу.
Вказує на те, що судом не з'ясовані усі обставини у справі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника Богдана А.Ю., який підтримав апеляцію у повному обсязі та просив скасувати постанову судді і закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, доходжу висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами ч.ч.1,2,3 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно ст.245 КУпАП завданнями у справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що вказані вимоги закону при розгляді справи судом першої інстанції були дотримані в повному обсязі.
Висновки судді про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються зібраними доказами та матеріалами справи.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозиція п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП передбачає порушення законодавства про державну таємницю, а саме: невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці.
Згідно з положеннями ст.37 ЗУ «Про державну таємницю» контроль за забезпеченням охорони державної таємниці здійснюють керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій зобов'язані здійснювати постійний контроль за забезпеченням охорони державної таємниці. Державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, що розміщують замовлення у підрядників, зобов'язані контролювати стан охорони державної таємниці, яка була передана підрядникам у зв'язку з виконанням замовлення. Державні органи, яким рішенням державного експерта з питань таємниць було надано право вирішувати питання про доступ державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій до конкретної секретної інформації, зобов'язані контролювати стан охорони державної таємниці в усіх державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які виконують роботи, пов'язані з відповідною державною таємницею, або зберігають матеріальні носії зазначеної секретної інформації. Контроль за додержанням законодавства про державну таємницю в системі Служби безпеки України здійснюється відповідно до Закону України «Про Службу безпеки України». Служба безпеки України має право контролювати стан охорони державної таємниці в усіх державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, а також у зв'язку з виконанням цих повноважень одержувати безоплатно від них інформацію з питань забезпечення охорони державної таємниці. Висновки Служби безпеки України, викладені в актах офіційних перевірок за результатами контролю стану охорони державної таємниці, є обов'язковими для виконання посадовими особами підприємств, установ та організацій незалежно від їх форм власності.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 16.09.2020 № 54/24/38-2828 ОСОБА_1 , будучи директором ДП «Волинський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», в порушення вимог ч.6 ст.5, ч.1 ст.37 Закону України «Про державну таємницю» та п.п.3, 116, 749 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого Постановою КМУ від 18.12.2013 № 939 (далі - Порядок), не вжив достатніх заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та не забезпечив належний контроль за охороною державної таємниці у ввіреній йому організації, а саме: не запровадив належним чином дієвий пропускний та внутрішньооб'єктовий режим на підприємстві, що є порушенням вимог ст. 20 Закону України «Про державну таємницю», п.п.232-236, 240 Порядку, як наслідок, вхід в адміністративну будівлю підприємства протягом робочого часу для усіх громадян, іноземців, осіб без громадянства є вільним та не виключає можливості доступу в режимне приміщення № 5, де постійно зберігаються матеріальні носії секретної інформації (далі - РСО) сторонніх осіб, що створює передумови до витоку відомостей секретного характеру та викрадення матеріальних носіїв секретної інформації; не організував охорону режимного приміщення РСО в робочий час під час відсутності працівника РСО у зв'язку з його неповним робочим тижнем (п.п. 208, 225, 234 Порядку), а тому охорона режимного приміщення в зв'язку з відсутністю поста охорони з відповідальною особою в робочий час не здійснювалась; поклав на РСО додаткові види діяльності, які не пов'язані з охороною державної таємниці (п. 36 Порядку); не організував належним чином перегляд грифів секретності матеріальних носії інформації, що зберігаються на підприємстві, як наслідок на обліку перебувають окремі матеріальні носії, грифи секретності яких надавались установами вищого рівня та термін засекречування яких закінчився (п.п.160, 166 Порядку); не здійснив контроль за станом охорони державної таємниці на підприємстві, як наслідок: план заходів щодо забезпечення режиму секретності в умовах особливого періоду, надзвичайного стану або у разі виникнення загрози захоплення матеріальних носіїв секретної інформації, не уточнений (п.741 Порядку); наказ про надання доступу працівникам підприємства до секретних мобілізаційних документів не розроблений (п.336 Порядку).
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 обіймає посаду директора ДП «Волинський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».
Його винуватість у вчиненні правопорушення, яке ставиться у провину, також повністю підтверджується витягом з акту перевірки стану охорони державної таємниці ДП «Волинський облавтодор» УСБУ у Волинській області від 16.09.2020.
Зокрема, згідно зі Статутом ДП на підприємстві зосереджуються відомості з найвищим грифом секретності «Таємно», відповідно до спеціального дозволу про провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею ВЛЗ-2018-004 від 07.02.2018.
Як вбачається з матеріалів справи, у ході перевірки ДП «Волинський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» членами комісії УСБУ у Волинській області виявлено ряд недоліків, пов'язаних з охороною державної таємниці.
Директору ДП «Волинський облавтодор» ОСОБА_1 та фахівцю з режиму секретності 2 категорії ОСОБА_2 було запропоновано усунути вказані недоліки у строк до 16.10.2020. Проте недоліки, що стосувалися покладених на ОСОБА_1 як керівника підприємства обов'язків, усунуті не були, а саме не запроваджено дієвий пропускний та внутрішньооб'єктовий режим на підприємстві.
Отже, під час апеляційного перегляду встановлено, що при розгляді справи судом першої інстанції суддя дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП.
На думку апеляційного суду, накладаючи адміністративне стягнення, суд першої інстанції відповідно до вимог ч.2 ст.33 КУпАП урахував характер правопорушення, дані про особу винного, ступінь суспільної небезпеки вчиненого, конкретні обставини справи та обґрунтовано визначив особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, безальтернативне стягнення у виді мінімального розміру штрафу, визначеного санкцією відповідної статті для посадових осіб, у вигляді тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання апеляційного суду, є правильними та відповідають вимогам ст.23 КУпАП.
Нових доказів суду апеляційної інстанції апелянтом надано не було.
Враховуючи вищенаведене, постанова місцевого суду є законною та обґрунтованою, а підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника Богдана А.Ю. - залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 листопада 2020 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов