Справа № 164/1288/17 Провадження №11-кп/802/905/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:в порядку КПК України Доповідач: ОСОБА_2
28 грудня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2020 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 ,
В провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016030160000364 від 03 вересня 2016 року, про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.28, ч.1 ст.306, ч.3 ст.28, ч.2 ст.306 КК України.
В ході розгляду вказаного кримінального провадження прокурор подав письмове клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки ризики, передбачені ст.177 КПК України на даний час залишились незмінними.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.10.2020 року задоволено клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 . Продовжено ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 07 грудня 2020 року включно. Залишено попередньо визначений розмір застави щодо обвинуваченого та обов'язки, які на нього покладаються у випадку застосування такої, які зазначено в ухвалі Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 вересня 2017 року.
Своє рішення Луцький міськрайонний суд Волинської області мотивував тим що, на даний час існують ризики, визначені ст.177 КПК України; взято до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , а тому слід продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , строком на 60 днів. При цьому, суд прийшов до переконання, що слід залишити попередньо визначений розмір застави щодо обвинуваченого та обов'язки, які на нього покладаються у випадку застосування такої, які зазначено в ухвалі Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 вересня 2017 року.
У поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню. Вказує на те, що з 2017 року він перебуває під вартою, за цей час стан його здоров'я значно погіршився. Просить застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши суддю - доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, прокурора, який просив апеляційну скаргу відхилити за безпідставністю, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Так, відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
За положеннями ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч.2 ст.177 КПК України).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст.178 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Дані вимоги закону при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 . Луцьким міськрайонним судом Волинської області були дотримані в повній мірі.
Судом встановлено, що на даний час у провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016030160000364 від 03 вересня 2016 року, про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.28, ч.1 ст.306, ч.3 ст.28, ч.2 ст.306 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень повністю стверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Як встановлено судом, підставами для обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою стали наявність обґрунтованої підозри, яка стверджується матеріалами провадження, а метою - запобігання спробам ухилення від суду, вчинення тиску на свідків, у тому числі з метою зміни ними показань, перешкоди кримінальному провадженню іншим чином або ж вчинення інших кримінальних правопорушень.
Апеляційний суд вважає, що з моменту взяття ОСОБА_7 під варту та до моменту вирішення останнього клопотання про продовження строку тримання під вартою, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього такого запобіжного заходу та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку в даний час вже обвинуваченого, зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Так, наведені стороною обвинувачення в клопотанні та судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому є належним чином обґрунтовані і вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.
З урахуванням наведеного, особи обвинуваченого ОСОБА_7 та тяжкості інкримінованих йому діянь, апеляційний суд приходить до висновку, що інші, більш м'які запобіжні заходи аніж тримання під вартою, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України, які були доведені стороною обвинувачення.
Таким чином, колегія суддів Волинського апеляційного суду вважає, що при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , Луцький міськрайонним суд Волинської області перевірив усі обставини кримінального провадження, з якими закон пов'язує такий винятковий запобіжний захід та наявність достатніх і обґрунтованих підстав для його продовження.
Доводи, які викладені в апеляційній скарзі обвинуваченим, не зменшують доведених стороною обвинувачення ризиків, і не є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора та обрання щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, як про це просить ОСОБА_7 .
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування судового рішення, апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи вище наведене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою.
Керуючись ст. ст. 197, 199, 376, 405, 407 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2020 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: