19 листопада 2020 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Дзержинським районним судом м. Харкова апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 липня 2020 року, -
особи, яка подала скаргу, ОСОБА_5 ,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення (злочину) до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Обґрунтовуючи своє рішення слідчий суддя зазначив, що факти, викладені у заяві ОСОБА_5 від 15 червня 20020 року про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364, 365, 366, 367, 382 КК України, яка була подана до Офісу генерального прокурора, - не свідчать про вчинення цих кримінальних правопорушень, а викладені в заяві обставини свідчать про намагання заявника у поза процесуальний спосіб оскаржити рішення та бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, вважаючи його незаконним, необґрунтованим, ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 липня 2020 року та зобов'язати уповноважену особу Офісу Генерального прокурора внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 15 червня 2020 року.
ОСОБА_5 вважає, що слідчий суддя, в порушення приписів ст. 370 КПК України, постановила необґрунтоване рішення, яке не відповідає фактичним обставинам провадження та суперечить вимогам ст.ст. 19, 147 Конституції України, ст. 214 КПК України, відповідно до якої уповноважені органи зобов'язані внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань і відмова щодо їх невнесення - не допускається.
Одночасно, ОСОБА_5 зазначає, що участі в судовому засіданні 21 липня 2020 року він не приймав, про оскаржуване рішення дізнався лише 26 жовтня 2020 року, не отримавши до цього часу його копії, а тому строк на апеляційне оскарження ним не пропущений.
Прокурор Офісу Генерального прокурора у судове засідання не прибув, будучи повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 405 КПК України його неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.
Вислухавши пояснення ОСОБА_5 на підтримку доводів апеляційної скарги про скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 липня 2020 року, вивчивши матеріали судового провадження за скаргою, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Як указують приписи п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення, на чому наголошується в ч. 3 ст. 395 КПК України.
З матеріалів провадження за скаргою видно, що оспорювана ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва постановлена 21 липня 2020 року без виклику осіб, копія якої направлена ОСОБА_5 , згідно супровідного листа - 21 вересня 2020 року.
Реєстр відправки кореспонденції, як і дані щодо отримання вказаної ухвали ОСОБА_5 - матеріали провадження не містять.
Отже, виходячи з того, що оскаржувана ухвала ОСОБА_5 отримана не була, про її існування дізнався 26 жовтня 2020 року після оприлюднення в Єдиному реєстрі судових рішень, апеляційну скаргу подав 30 жовтня 2020 року, то колегія суддів вважає, що апеляційна скарга подана у строки, передбачені ч. 2 ст. 395 КПК України з урахуванням положень ч. 3 вказаного процесуального закону.
З'ясовуючи можливість оскарження вказаного рішення слідчого судді за наслідком розгляду скарги на бездіяльність, колегія суддів бере до уваги Рішення № 4-р(ІІ)/2020 другого сенату Конституційного суду України від 17 червня 2020 року у справі № 3-180/2018 (1644/18) щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень частини третьої статті 307, частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини третьої статті 307 Кримінального процесуального кодексу України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення. Положення ч. 3 ст. 307 Кримінального процесуального кодексу України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Статтею 303 КПК України встановлено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Положення про порядок ведення ЄРДР, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 139 від 06 квітня 2016 року, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, 16 червня 2020 року ОСОБА_5 направив на адресу Офісу Генерального прокурора заяву про вчинення кримінального правопорушення слідчим ТУ ДБР в м. Полтава ОСОБА_6 , який, на переконання заявника, зловживаючи своїм службовим становищем, халатно відноситься до своїх службових обов'язків та протягом довготривалого часу тільки імітує розслідування в кримінальному провадженні № 42014170000000291, не здійснюючи при цьому ніяких слідчих дій, у зв'язку з чим просив внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст.ст. 364, 365, 367 КК України та розпочати досудове розслідування.
Не отримавши повідомлення про внесення таких відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, ОСОБА_5 22 червня 2020 року звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення.
За результатом судового розгляду поданої скарги, слідчий суддявідмовив у її задоволенні, з обґрунтуванням прийнятого рішення, з яким погоджується і колегія суддів, оскільки аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це слугує гарантією для кожної особи від необгрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Твердження ОСОБА_5 щодо того, що висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам провадження - не заслуговують на увагу та не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Окремо слід зазначити, що як вбачається з матеріалів судового провадження, Офіс Генерального прокурора, отримавши заяву ОСОБА_5 про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення слідчим ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава ОСОБА_6 , - скерував її до прокуратури Полтавської області, під юрисдикцією якої знаходиться Територіальне управління Державного бюро розслідувань.
Згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.
Оскільки колегією суддів встановлено, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 липня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення (злочину) до Єдиного реєстру досудових розслідувань, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3