КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
28 вересня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Ігнатов Р.М., за участі:
секретаря судового засідання ? Безчасна О.В.
представника митниці ? Захаров А.О.
особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
захисника ? Цербань Д.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Солом?янського районного суду міста Києва від 05.06.2020, -
Цією постановою ОСОБА_1 , визнано винним у порушенні митних правил та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн., вилучено грошові кошти, згідно протоколу про порушення митних правил №0596/10000/20 від 05.03.2020, а саме долари США у сумі 4070 (чотири тисячі сімдесят). Стягнуто судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд змінити постанову Солом?янського районного суду міста Києва від 05.06.2020, а саме, виключити з даної постанови застосування додаткового стягнення у виді конфіскації безпосереднього предмету порушення митних правил згідно опису предметів до протоколу №0596/10000/20 про порушення митних правил від 05.03.2020 року, а саме - 4070 доларів США.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 вказує на те що,системний аналіз рішення ЄСПЛ "Садоча проти України" від 11.07.2019 року та оскаржуваної постанови суду першої інстанції у даній справі показує, що ці справи по суті є ідентичними, а отже, рішення національного суду має відповідати правовій позиції рішення Європейського Суду з прав людини. Крім цього апелянт зазначає, що суд всупереч ст. 289 КУпАП не повідомив його про час і дату розгляду справи про адміністративне правопорушення. Також ОСОБА_1 зазначає, що вилучена у нього сума грошових коштів, є для нього надмірним тягарем.
Відповідно до протоколу № 0596/10000/20 про порушення митних правил від 05 березня 2020 року під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу „Приліт" терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» 05 березня 2020 року о 14 годині 10 хвилин громадянин України ОСОБА_1 , який прилетів до України з Еквадору, через Туреччину, м. Стамбул, рейсом № ТК 1255 літаком а/к «Турецькі авіалінії», своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України, тобто своїми діями засвідчив факти, що мають юридичне значення. «Зелений коридор» призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.
Перетин пасажиром «зеленої лінії», згідно Наказу Міністерства Фінансів України № 671 від 03.08.2018 року «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей на повітряному транспорті», яка позначає початок «зеленого коридору», вказує, що для проходження митного контролю нею обрано «зелений коридор», і декларування здійснюється шляхом вчинення дій. Громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю.
На підставі п. 4 ст. 336 та ст. 342 Митного Кодексу України громадянину було задано запитання щодо наявності готівкових коштів, пасажир відповів, що має приблизно 8000 доларів США. Після цього пасажиру було запропоновано пред'явити всю готівку. В службовому приміщенні митниці (зоні митного контролю) пасажиром було видано готівку в розмірі 15200 доларів США та власноручно перераховано. Валюта знаходилася: 15150 доларів США були загорнута в папір чорного кольору, що лежав в поясній сумочці (ручна поклажа), пасажира та 50 доларів США містилися в кишені брюк, одягнених на пасажирі.
Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування.
Зі слів громадянина України ОСОБА_1 , вищевказана валюта належить йому особисто.
З виявленої суми, пасажиру було пропущено 11130 доларів США. За протоколом про порушення митних правил вилучено 4070 доларів США.
На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пасажир не надав, до моменту перетину нею «зеленої лінії» для отримання довідкової інформації в інформаційній зоні та роз'яснення митних правил та порядку використання двоканальної системи до інспектора митниці не звертався.
Таким чином, своїми діями громадянин України ОСОБА_1 , під час проходження митного контролю в залі «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» порушив встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.
Заслухавши доповідь судді, доводи ОСОБА_1 на підтримку доводів апеляційної скарги, представника митниці, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, відповіді учасників судового провадження на запитання суду, частково дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши питання, які виникли під час такого дослідження, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги, а також доводи апеляції, суд не знаходить законних підстави для задоволення апеляційних вимог ОСОБА_1 , з огляду на наступне.
Згідно положень ч.5 ст.529 МК України, порядок оскарження постанови суду (судді) у справах про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення. Зокрема цей порядок визначений ст. 294 КУпАП.
Відповідно до ст.486 МК України та ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно приписів ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Так, фактичні обставини вчиненого порушення митних правил, а також правова кваліфікація дій ОСОБА_1 за ст.471 МК України ніким з учасників не оспорюється.
Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 вноситься в частині накладеного на нього заходу адміністративного стягнення, то встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчинення правопорушень, доведеність вини ОСОБА_1 за ст.471 МК України апеляційним судом не перевіряються, поза як ніким не ставляться під сумнів.
Згідно ч.2 ст.7 КпАП України провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до правил ч.1 ст.466 МК України, адміністративні стягнення за порушення митних правил не можуть бути застосовані інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно вимог ст.471 МК України, порушення встановленого цим Кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через «зелений коридор», товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, - також конфіскацію цих товарів.
Санкція зазначеної норми за своєю конструкцією є абсолютно визначеною. В даному випадку конфіскація є обов'язковим додатковим видом стягнення при переміщенні через митний кордон України товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України.
Згідно визначення, наведеного в п.57 ч.1 ст.4 МК України, товари ? це будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередач.
П.6постанови Правління НБУ №3 від 02.01.2019 «Про затвердження Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей» визначено, що фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі (далі Положення).
Аналогічну суму готівки (в еквіваленті), що дозволяється переміщувати без письмового декларування при перетині митного кордону України, встановлено і ч.1 ст.8 Закону України "Про валюту і валютні операції".
Таким чином, законодавством України встановлено обмеження на переміщення через митний кордон України готівки в сумі понад 10 000 євро (в еквіваленті).
Судом доведено, а сторонами не спростовується, що ОСОБА_1 , обравши в зоні митного контролю прохід «зелений коридор», здійснив переміщення через митний кордон України без декларування готівки, сума якої перевищує встановлену п.6 Постанови межу ? 10 000 євро.
Відтак, оскільки законодавством України встановлено обмеження на переміщення через митний кордон України валютних цінностей в сумі, яка перевищує 10 000 євро, до правопорушника у відповідності до санкції ст.471 МК Україниповинно бути застосовано штраф, як основний вид стягнення, та конфіскація безпосереднього предмету правопорушення, як обов'язковий додатковий вид стягнення.
Судом першої інстанції вказаних вимог закону було дотримано і застосовано до ОСОБА_1 штраф як основний вид стягнення та обов'язковий додатковий вид стягнення ? конфіскацію незадекларованих грошових коштів, які остання переміщувала через митний кордон України в сумі, яка перевищує дозволений ліміт ? 10 000 євро.
Крім того, суд апеляційної інстанції в даному випадку звертає увагу на наступному.
Ч.2 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, визначено, що Конвенція жодним чином не обмежує право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
П.33 рішення ЄСПЛ у справі «Ісмаїлов проти Росії», визначено, що загальна вимога щодо декларування товарів, що переміщуються через митний кордон, яка поширюється на кожну особу, котра перетинає державний кордон, запобігає неконтрольованому ввезенню готівки в державу чи її вивезенню з неї, тому конфіскація у випадку недекларування готівки під час проходження митного контролю є частиною регуляторного механізму, який відповідає загальним інтересам суспільства.
Наведені положення норм міжнародного права співвідносяться з нормами національного законодавства України щодо регуляторного механізму держави, який реалізується шляхом встановлення державою обмежень щодо здійснення права на власність шляхом конфіскації заборонених та обмежених товарів.
У відповідності до правил ч.1 ст.33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України (в даному випадку ст.471 МК України).
Оскільки санкція ст.471 МК Україниза своєю конструкцією не передбачає альтернативи, так як є абсолютно визначеною і щодо основного виду стягнення і щодо додаткового, то апеляційний суд приходить до висновку щодо суд першої інстанції вірно застосував до ОСОБА_1 закон, який передбачає відповідальність за порушення митних правил, яке ставиться в вину останній ? штраф одночасно з конфіскацією безпосередніх предметів правопорушення.
З огляду на вказане, доводи апелянта щодо того, що суд першої інстанції відійшов від практики ЄСПЛ при прийнятті рішення у справі про адміністративне правопорушення, а також погіршення матеріального становища ОСОБА_1 через надмірний тягар при застосуванні до нього конфіскації, оскільки у нього хвора матір, якій він і віз гроші для лікування ? не можуть вважатись такими, які спростовують імперативну вимогу закону щодо необхідності застосування до правопорушника заходів адміністративного впливу у точній відповідності з законом, як це визначено ч.3 ст.7 КУпАП. Крім цього, версія ОСОБА_1 про те, що він віз грошові кошти для лікування хворої матері, виникла не з самого початку, спочатку, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 зазначав що грошові кошти він перевозив оскільки хотів придбати автомобіль.
З урахуванням викладеного вважаю, що всі обставини справи судом першої інстанції були досліджені всебічно, повно та об'єктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги захисника та зміни постанови - суд не знаходить.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення,а постанову Солом?янського районного суду м. Києва від 05.06.2020 щодо ОСОБА_1 визнаного винним за ст. 471 МК, з накладенням адміністративного стягнення і стягненням судового збору - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.М.Ігнатов
Справа №760/9376/20
Апеляційне провадження № 33/824/2929/2020
Протокол №0596/10000/20
Категорія: ст.471 МК
Суддя у першій інстанції - Українець В.В.
Суддя в апеляційній інстанції - Ігнатов Р.М.