Провадження №2-а/155/39/20
Справа №161/8819/20
22 грудня 2020 року місто Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Адамчук Г.М.,
при секретарі судового засідання Ревуцькій М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департамент патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
11 серпня 2020 року згідно ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області за підсудністю надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ДП 18 №259828 від 15.04.2020 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Представник позивача адвокат Бондаренко В.Г. позовні вимоги мотивує тим, що 15 квітня 2020 року близько 02 години 30 хвилин позивач перебував у салоні автомобіля марки ВАЗ 21099, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . В цей час під час стоянки до позивача надійшли співробітники УПП у Волинській області з вимогою надати документи для ознайомлення, причиною даної вимоги зазначили те, що в автомобілі не працює задній габаритний ліхтар в темну пору доби. Однак позивач не мав наміру здійснювати рух транспортним засобом і не розумів з якої причини йому необхідно надавати документи, тому вирішив залишитись у автомобілі і спілкувався з працівниками поліції виключно через привідкрите вікно. Службовою особою відповідача відносно позивача була складена постанова про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП 18№259828, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.125, ч.1 ст.126 КУпАП та застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Позивач вважає вказану постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки вона не відповідає вимогам чинного законодавства. Зокрема позивач дізнався про існування даної постанови лише після ознайомлення з матеріалами іншої справи №161/6160/20 у Луцькому міськрайонному суді. Отримавши відео-матеріал по вказаній справі, позивач помітив, що постанова про накладення адміністративного стягнення, яка була складена молодшим лейтенантом поліції Демчишаком М.М., була оголошена ОСОБА_2 , при цьому серії та номеру постанови не зачитує. Однак при перегляді диска видно, що постанова мала серію ДП18№259827 від 15.04.2020 року. Згодом, виявивши такий недолік співробітник УПП виніс ідентичну постанову серії ДП 18 №259828 від 15.04.2020 року відносно позивача, однак у його відсутності та вказану постанову не було направлено поштою. Позивач вважає, що постанову винесено необґрунтовано, його безпідставно звинувачено у вчиненні правопорушення та він був позбавлений можливості захисту своїх інтересів. Так як ознайомився з постановою тільки 22 травня 2020 року просить поновити строк для подачі позовної заяви, скасувати вищевказану постанову про накладення адміністративного стягнення .
Ухвалою судді від 18 серпня 2020 року відкрито провадження у справі.
25.09.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача позовні вимоги не визнає з огляду на наступне. 15.04.2020 року патрульним екіпажем в складі інспекторів роти №2 батальйону УПП у Волинській області ДПП Демчишака М.М. та Дейнеки І.М. при патрулюванні території міста Луцька о 00:45 год, виявлено той факт, що водій транспортного засобу ВАЗ 21099, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , як встановлено пізніше ОСОБА_1 керував автомобілем по вул.Львівська у м.Луцьку Волинської області, в якого був порушений режим роботи зовнішніх світлових приладів, а саме не горіла лампа заднього правого габаритного ліхтаря в темну пору доби, чим порушив п.31.4,3 «а» ПДР України. Вимогу сигналу патрульних зупинитись, водій проігнорував, а зупинився лише у дворі будинку №63 по вул.Львівській. Коли інспектор пояснив суть правопорушення, причини та підставу зупинки, попросив пред'явити документи, то водій спровокував конфліктну ситуацію, закрився у автомобілі та не виходив. При спілкуванні з останнім було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння. Згодом водій зателефонував на лінію 102 із скаргою на дії працівників поліції та представився ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На місце події прибули працівники відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції для з'ясування обставин, однак водій продовжував перебувати в автомобілі замкненим. Встановивши в діях водія адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125, ч.1 ст126 КУпАП, було винесено постанову серії ДП18№259827 та протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №165945, згідно вимогами законодавства. Однак згодом з'ясувалось, що водій дав неправдиву інформацію та назвався не своїм іменем. Тому замість постанови ДП18№259827 було винесено оскаржувану постанову ДП18№259828. Представник відповідача не погоджується із твердженнями позивача, викладеними у адміністративному позові та вважає постанову законною.
На підставі ч.4 ст.229 КАС України у зв'язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як вбачається із постанови серії ДП18 №259828 від 15 квітня 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, 15 квітня 2020 року о 00:45 год. в м.Луцьк вул..Львівська, ОСОБА_1 керував транспортним засобом у якого не працював правий задній габаритний ліхтар в темну пору доби, а також при перевірці документів не пред'явив поліс обов'язкового страхування ЦПВВ наземних транспортних засобів, посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п.п.31.4.3а, 2,1 а, 2,1 б, 2,1 г ПДР, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.125, ч.1 ст.126 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. в постанові зазначено, що від підпису та отримання постанови ОСОБА_1 відмовився.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративне правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: 1) перевірка документів особи; 2) опитування особи; 3) поверхнева перевірка і огляд;4) зупинення транспортного засобу; 5) вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; 6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; 7) проникнення до житла чи іншого володіння особи; 8) перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; 9) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; 10) перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб; 11) поліцейське піклування. 2. Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов'язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно п. 31.4.3 ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності технічних несправностей зовнішніх світлових приладів, якщо їх кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.
Згідно п. 31.5 ПДР у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.
Згідно зі ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з п. 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі ПДР України), водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, б) реєстраційний документ на транспортний засіб ( для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон ) ґ) чинний страховий поліс ( страховий сертифікат «Зелена картка» ) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса ( на електронному або паперовому носії ), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне ( транспортне ) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи ( посвідчення ) Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Згідно ст.125 КУпАП передбачено інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, що тягнуть за собою попередження. Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що згідно законодавства України водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках , передбачених законодавством -страховий поліс про укладення договору обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія , реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Отже, з наведеного вбачається, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
При цьому, Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.
Як вбачається з відеозапису з нагрудного відеореєстратора ZM0307 закріпленим на форменому одязі інспектора ОСОБА_3 , відеозаписі з автореєстратора, що містився в автомобілі патрульних, на автомобілі, яким рухався позивач не працює задній габаритний ліхтар у темну пору доби, автомобіль патрульних поліцейських рухається за даним автомобілем з увімкненим маячком аж до його зупинки. Крім того із відеозапису вбачається, що позивач спровокував конфліктну ситуацію, закрився у автомобілі, відмовився пред'явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та страховий поліс, для перевірки на вимогу працівника поліції, стверджував, що хоче відпочити, а тоді буде розмовляти, що вказує на правомірність притягнення його до відповідальності та накладення адміністративного стягнення на підставі ст.125 та ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Відповідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із постанови Луцького міськрайонного суду у адміністративній справі №161/6160/20 від 14 травня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200,00 грн. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 15 квітня 2020 року о 00.45 год по вул.Львівській, 47, в м.Луцьку Волинської області, керуючи автомобілем ВАЗ 2109, державний номерний знак НОМЕР_1 , відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп'яніння. Постанова не змінена та не скасована та набрала законної сили 05 жовтня 2020 року, що стверджується постановою Волинського апеляційного суду.
Згідно ч.1 ст.122 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Позов подано з пропуском встановленого законом строку звернення до суду, однак позивач в позовній заяві просить поновити строк на оскарження постанови, мотивуючи його тим, що постанову отримав 22 травня 2020 року під час ознайомлення з матеріалами адміністративної справи №161/6160/20.
Однак твердження позивача про отримання та ознайомлення з матеріалами справи 22 травня 2020 року спростовуються постановою Луцького міськрайонного суду від 14 травня 2020 року із якої вбачається, що позивач був у суді при розгляді справи.
Таким чином, суд вважає, твердження відповідача викладені у відзиві на позов підставними, а спірну постанову винесену у справі про адміністративне правопорушення правомірною. Приймаючи постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП 18№259828 від 15 квітня 2020 року, відповідач діяв обґрунтовано, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови з огляду на її правомірність.
Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін,а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, на підставі вищенаведених мотивів, суд вважає, що рішення суб'єкта владних повноважень слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 287, 288, 289 КУпАП, 9, 72-77, 139, 250, 268-272, 286 КАС України, суд -
У задоволені позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення через Горохівський районний суд Волинської області.
Повний текст рішення виготовлено 28 грудня 2020 року.
Головуючий