28 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 522/2493/18
провадження № 61-18287 ск 20
Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,
розглянув касаційну скаргу представника Державної казначейської служби України - Філіппової Яни Віталіївни, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, треті особи - прокуратура Одеської області, яка перейменована на Одеську обласну прокуратуру, Одеська місцева прокуратура №4, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями прокуратури та суду,
16 грудня 2020 року представник Державної казначейської служби України - Філіппова Я. В., надіслала засобами поштового зв'язкудо Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року.
У касаційній скарзі представник Державної казначейської служби України - Філіппова Я. В., просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
У порушення вимог частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено чітко та належним чином підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Як убачається із касаційної скарги, заявник оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначені в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України.
У частині другій статті 389 ЦПК України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні; у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Таким чином, заявнику необхідно надати до суду належним чином оформлену касаційну скаргу із зазначенням у ній, крім іншого, чітко та належним чином підстави (підставу) касаційного оскарження, визначені в пунктах 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються її копії відповідно до кількості учасників справи.
Належним чином оформлена за змістом касаційна скарга має бути подана до суду із доданими до неї копіями у відповідній кількості для інших учасників справи.
У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Разом із цим у касаційній скарзі заявник просить звільнити його від сплати судового збору та зазначає, що звільнений від його плати з підстав, передбачених статтею 14 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду».
Відповідно до статті 14 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду», заяву про оскарження постанови про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури, на вибір громадянина може бути подано до суду за місцем його проживання або за місцезнаходженням відповідного органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури. Сторони в цих справах звільняються від сплати судових витрат.
Убачається, що положення зазначеної вище статті визначають порядок оскарження постанов про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури, а тому, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені у справі за позовом ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, а не за заявою про оскарження постанови про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури, заявник не звільнений від сплати судового збору з цих підстав.
Разом із цим, до касаційної скарги не додано будь-яких інших клопотань та доказів на підтвердження права на пільги при сплаті судового збору, а тому відповідне клопотання задоволенню не підлягає.
Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»», в редакції, чинній станом на дату подання позовної заяви у даній справі).
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року становив 1 762,00 грн.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
У відповідності до змісту касаційної скарги, заявник оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій про стягнення на користь позивача грошових коштів у сумі 750 000,00 грн, а тому відповідно, при поданні даної касаційної скарги, заявник має надати докази оплати судового збору, в сумі 15 000,00 грн (750 000,00*1%*200%)<1 762,00*5*200%).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати оригінал документа, що підтверджує його сплату.
Відповідно до частини третьої статті 392 ЦПК Україникасаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника.
Згідно частиини третьої статті 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Відповідно до частини першої та третьої статті 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи підтверджується, зокрема, довіреністю юридичної особи, яка видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. У частині четвертій статті 62 ЦПК України також визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України № 1401-VIII від 02 червня 2016 року «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».
За приписами частини третьої статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
У підпункті 11 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України закріплено, що представництво державних органів відповідно до пункту 3 частини першої статей 131-1, 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2020 року (за винятком справ у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена).Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності даним Законом, здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.
Таким чином, з 01 січня 2020 року представництво державних органів у Верховному Суді у справах, провадження у яких розпочате після 30 вересня 2016 року, має здійснюватися адвокатами.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону в день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності.
Разом із цим, у Єдиному реєстрі адвокатів України відсутня інформація про наявність у Філіппової Я. В. свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
По своїй суті підписання та/або подання касаційної скарги є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.
У порушення вимог частини третьої статті 392 ЦПК України касаційну скаргу від імені Державної казначейської служби України подано та підписано представником - головним спеціалістом-юрисконсультом відділу правової, претензійно-позовної та договірної роботи Юридичного управління Головного управління Державної казначейської служби України - Філіпповою Я. В. на підставі довіреності від 16 жовтня 2020 року. Однак, в поданій касаційній скарзі не зазначено та до касаційної скарги не надано доказів того, на підставі яких документів та яким чином Філіппова Я. В. представляє інтереси Державної казначейської служби України згідно вимог статтей 58, 62 ЦПК України.
Таким чином, особі, яка подала касаційну скаргу, слід надати відповідний документ/документи на підтвердження своїх повноважень, як представника Державної казначейської служби України згідно статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або особи, яка має статус адвоката, на підписання та подання касаційної скарги від імені Державної казначейської служби України.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. За змістом частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог цього Кодексу щодо форми і змісту, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Касаційну скаргу представника Державної казначейської служби України - Філіппової Я. В., необхідно залишити без руху з наданням їй можливості усунути вищевказані недоліки.
На підставі наведеного, керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Залишити без руху касаційну скаргу представника Державної казначейської служби України - Філіппової Яни Віталіївни, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року, та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 25 січня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Ігнатенко