Ухвала
27 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 359/10521/15-ц
провадження № 61-7054ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ліжевський Володимир Анатолійович, на постанову Київського апеляційного суду від 10 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Кузьміченко Анатолій Петрович, Комунальне підприємство Бориспільське районне бюро технічної інвентаризації, про визнання договору дарування недійсним та скасування реєстрації права власності,
15 квітня 2020 року подана до Верховного Суду касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ліжевський В. А., на постанову Київського апеляційного суду від 10 березня 2020 року, повний текст якої складено 16 березня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху, надано заявнику строк до 1 червня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення зазначених у ній недоліків.
Заявнику необхідно було подати до суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 Цивільного процесуального кодексу
(далі - ЦПК) України, зазначивши у ній підстави касаційного оскарження, та надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.
Копію ухвали суду від 30 квітня 2020 року ОСОБА_1 отримав 6 травня 2020 року, адвокат Ліжевський В. А. - 6 травня 2020 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
2 липня 2020 року до касаційного суду від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ліжевський В. А., надійшла заява на виконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху, яка містила підставу касаційного оскарження, визначену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Також заявник просив продовжити йому строк для усунення недоліків касаційної скарги у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби та відкрити касаційне провадження.
При цьому, посилаючись на застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, заявник вказав єдиний унікальний номер справи, висновок Верховного Суду у якій відсутній. Також заявник не надав уточнену касаційну скарги та її копії відповідно до кількості учасників справи.
Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2020 року продовжено заявнику строк до 18 вересня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги.
Копію ухвали суду від 18 серпня 2020 року ОСОБА_1 отримав 27 серпня 2020 року, адвокат Ліжевський В. А. - 31 серпня 2020 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
22 вересня 2020 року до касаційного суду від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ліжевський В. А., надійшла заява на виконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху.
У зв'язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_3 на підставі подання секретаря Другої судової палати Червинської М. Є. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи за касаційним провадженням
№ 61-7054ск20.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 листопада 2020 року справу за касаційним провадженням № 61-7054ск20 передано судді-доповідачу Карпенко С. О.
Зі змісту заяви, яка надійшла до касаційного суду 22 вересня 2020 року, вбачається, що заявник вказує на подання ним уточненої касаційної скарги, і визначає підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
При цьому, до заяви не додано виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, із зазначенням у ній підстав касаційного оскарження; не надано її копій. Крім того, опис вкладення у цінний лист не містить відомостей щодо надсилання виправленої касаційної скарги на адресу касаційного суду.
Також заявник просить продовжити йому строк для усунення недоліків касаційної скарги у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби та відкрити касаційне провадження.
Касаційний суд при розгляді касаційних скарг діє в порядку та межах, визначених цивільним процесуальним законодавством України, його повноваження обмежені правилами глави 2 розділу V ЦПК України «Касаційне провадження».
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином (пункт 3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби
COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року.
Відповідно до змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Так, в переліку процесуальних прав учасників справи, зокрема, є право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункт 3 частини першої статті 43 ЦПК України).
Вказане право особа може реалізувати шляхом подання процесуальних документів до судів відповідних інстанцій.
Відповідно до змісту частини другої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).
Звернення ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ліжевський В. А., із цією заявою про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги є прикладом зловживання процесуальними правами та полягає у їх недобросовісному використанні, яке можна кваліфікувати через критерій відсутності серйозного законного інтересу, тобто легітимного прагнення до отримання певних переваг, передбачених процесуальним законом. Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної
мети - ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, а також створення особам, які беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. Щоразу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з метою захисту своїх прав, а задля досягнення сторонніх цілей, вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
Такі дії суперечать основним засадами (принципами) цивільного судочинства, а також його завданню. З огляду на викладене вчинення заявником вказаних дій суд вважає за можливе визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України.
Ураховуючи зазначене та факт продовження заявнику строку для усунення недоліків ухвалою від 18 серпня 2020 року, заява, яка надійшла 22 вересня 2020 року, про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 30 квітня 2020 року, підлягає залишенню без розгляду.
Варто зазначити, що залишення судом касаційної інстанції без розглядузаяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ліжевський В. А., про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 30 квітня 2020 року, не може вважатися обмеженням доступу до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Вирішуючи вимогу заявника про необхідність відкриття касаційного провадження, касаційний суд зазначає наступне.
Вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги встановлені статтею 392 ЦПК України, яка передбачає, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Цивільним процесуальним законодавством України не передбачено визначення особою, яка подає касаційну скаргу, підстав касаційного оскарження у окремій заявіабо клопотанні.
Вивчивши зміст касаційної скарги, поданої 15 квітня 2020 року, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у ній підстав касаційного оскарження судових рішень. Не додано виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, із зазначенням у ній підстав касаційного оскарження, і до заяви, яка надійшла до суду 22 вересня 2020 року.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається.
Оскільки на 27 листопада 2020 року заявником недоліки касаційної скарги не усунено, вказане свідчить про невиконання ним вимог ухвали Верховного Суду від 30 квітня 2020 року, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою і є підставою для визнання касаційної скарги неподаною та повернення її заявнику.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ліжевський Володимир Анатолійович, яка надійшла 22 вересня 2020 року, про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 30 квітня 2020 року, залишити без розгляду.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ліжевський Володимир Анатолійович, на постанову Київського апеляційного суду від 10 березня 2020 року вважати неподаною і повернути заявнику.
Адвокату Ліжевському Володимиру Анатолійовичу надіслати копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами, іншим учасникам справи надіслати копію ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Карпенко