29 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 686/32522/19
провадження № 61-19125ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 грудня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,
У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з останньої на свою користь грошові кошти за договором позики в розмірі 23 300 грн.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 серпня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 17 вересня 2019 року у розмірі 23 300 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Місцевий суд, задовольняючи позов ОСОБА_2 , виходив з того, що позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження наявної заборгованості відповідача перед ним за нереалізовані ювелірні вироби у розмірі 23 300 грн.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 серпня 2020 року скасовано.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу закрито.
Роз'яснено ОСОБА_2 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції Господарського суду Хмельницької області за територіальною підсудністю і позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до апеляційного суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі, із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сторони по справі є фізичними особами підприємцями і між ними виникли відносини з приводу господарської діяльності, яка полягає у виготовленні та передачі на реалізацію ювелірних виробів, тому даний спір віднесений до юрисдикції господарського суду, що є підставою для закриття провадження у справі.
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 грудня 2020 року, в якій просить змінити оскаржуване судове рішення, виключивши з її мотивувальної частини посилання на укладення між сторонами: договору купівлі-продажу ювелірних виробів з відстрочкою платежу; угоди про заміну первинного зобов'язання за договором купівлі-продажу реалізації ювелірних виробів з розстрочкою платежу новим зобов'язанням між тими самими сторонами у вигляді договору позики.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Пунктом першим частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 січня 2020 року справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Предметом позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 є стягнення боргу, ціна позову в загальному розмірі становить 23 300 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн ? 100 = 210 200 грн), а тому справа № 686/32522/19 є малозначною згідно з наведеними приписами ЦПК України.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на наявність обставин, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки заявник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що наведені заявником обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що особа, яка подає касаційну скаргу, позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи.
Вказівка в резолютивній частині постанови Хмельницького апеляційного суду від 08 грудня 2020 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржуване судове рішення ухвалене в малозначній справі.
Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 грудня 2020 року слід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
Керуючись частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 грудня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовити.
Судді:В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко