Ухвала
28 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 728/2049/19
провадження № 61-18854ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від
18 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ленагропрод», про визнання недійсним наказу, скасування записів про державну реєстрацію прав на земельну ділянку,
Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 22 липня
2020 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 27 листопада 2017 року № 25-17626/14-17-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність».
Скасовано у Державному земельному кадастрі України державну реєстрацію
та кадастровий номер 7420387500:08:000:0563 земельної ділянки площею
2,0000 га, яка розташована на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області.
Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис державного реєстратора Бахмацької районної державної адміністрації Чернігівської області від 08 грудня 2017 року № 2389884 про реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,0000 га кадастровий номер 7420387500:08:000:0563, розташовану на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області.
У задоволенні вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис державного реєстратора Бахмацької районної державної адміністрації Чернігівської області від 18 червня 2018 року № 26719844 про реєстрацію права оренди терміном на 7 років земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 7420387500:08:000:0563 за Фермерським господарством «Ланагропрод» відмовлено.
Додатковим рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від
18 серпня 2020 зобов'язано Управління державної казначейської служби України в Бахмацькому районі Чернігівської області повернути ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 073,60 грн. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн з кожного.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 22 липня
2020 року та додаткове рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Компенсовано ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 4 610,40 грн за рахунок держави, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року, у якій заявник просив скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та залишити без змін рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 22 липня 2020 року та додаткове рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2020 року.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі належно не обгрунтовано підстави на яких подається касаційна скарга.
За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обгрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:
1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;
4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;
5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обгрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;
8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги встановлено статтею 392 ЦПК України.
За змістом пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено визначені статтею 389 ЦПК України підставу (підстави) на якій (яких) подається касаційна скарга.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постановах від 20 березня 2019 року у справі
№ 619/1680/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі № 698//119/18 та від 15 травня 2020 року у справі
№ 357/1180/17; суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази.
Іншою підставою для відкриття касаційного провадження заявник зазначив пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, однак, не вказав норму матеріального права яку неправильно застосували суди попередніх інстанцій та щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
Верховний Суд роз'яснює заявнику, що посилаючись на зазначену підставу для відкриття касаційного провадження, заявник повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробив апеляційний суд з цього питання та обгрунтувати, в чому полягає незгода з ним.
Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, без зазначення конкретної норми права, яку неправильно застосували суди попередніх інстанцій не дає підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ураховуючи наведене, заявнику необхідно подати до Верховного Суду касаційну скаргу у новій редакції із належним обгрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, відповідно до вимог частини другої статті 389 та пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.
За змістом пункту першого частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 20 січня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. І. Усик