Ухвала
16 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 520/16134/19
провадження № 61-22518св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Цинєв Андрій Олександрович,
стягувач - ОСОБА_1 ,
боржники: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - Мале колективне підприємство «Мрія-2»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,
Короткий зміст заяви
21 грудня 2019 року до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у справі, застосованих ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 листопада 2019 року, та притягнення директора МКП «Мрія-2» ОСОБА_4 до відповідальності за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи та зловживання процесуальними правами.
Заява обґрунтована тим, що задовольнивши заяву МКП «Мрія-2» про забезпечення позову та обравши саме такий вид забезпечення позову, Одеський апеляційний суд зробив неможливим виконання наказу Міністерства юстиції України від 12 грудня 2019 року № 3975/5 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення державного реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С. В. про державну реєстрацію прав, чим порушив конституційні права заявника.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у справі, застосованих ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 листопада 2019 року, та притягнення директора МКП «Мрія-2» ОСОБА_4 до відповідальності за введення суд в оману щодо фактичних обставин справи та зловживання процесуальними правами, відмовлено.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що посилання ОСОБА_1 на те, що суд апеляційної інстанції в ухвалі не зазначив та не надав оцінку ризикам спричинення збитків заявнику у разі, якщо з'ясується, що апеляційна скарга або заходи її забезпечення є необґрунтованими, та не застосував заходи зустрічного забезпечення у порядку, передбаченому статтею 154 ЦПК України, що призвело до значних збитків ОСОБА_1 , є безпідставними.
Є необгрунтованими вимоги ОСОБА_1 про притягнення директора МКП «Мрія-2» ОСОБА_4 до відповідальності за введення суд в оману щодо фактичних обставин справи та зловживання процесуальними правами, оскільки на підтвердження вказаних доводів заявником не надано жодного належного та допустимого доказу.
Короткий зміст касаційної скарги
У січні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року, у якій вона просила скасувати оскаржувану ухвалу, ухвалити нове рішення про задоволення заяви, скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 листопада 2019 року. Крім того, просила притягнути директора МКП «Мрія-2» ОСОБА_4 до відповідальності за введення суд в оману щодо фактичних обставин справи та зловживання процесуальними правами.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що МКП «Мрія-2» оскаржує порядок виконання рішення у справі, в якій участі не брало і ніякого відношення до цих правовідносин немає. Позови у справах, які судом першої інстанції об'єднані в одне провадження, заявлені ОСОБА_1
МКП «Мрія-2» з позовом до суду не зверталось, позов у об'єднаній цивільній справі не стосується цього підприємства.
Суд не пересвідчився, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливить виконання рішення суду, проігнорував відсутність реальних інтересів та порушеного права МКП «Мрія-2» при розгляді заяви.
При вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову суд не здійснив оцінку обгрунтованості доводів МКП «Мрія-2» щодо необхідності їх застосування.
Зловживання процесуальними правами директора МКП «Мрія-2» свідчить про використання інституту забезпечення позову у власних інтересах без законних підстав.
Обставини введення суду в оману щодо фактичних обставин справи підтверджуються наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2019 року № 3975/5 про скасування незаконних реєстраційних дій, проведених МКП «Мрія-2».
Аргументи інших учасників справи
У поясненнях на касаційну скаргу МКП «Мрія-2» зазначає, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Суд апеляційної інстанції обгрунтовано задовольнив клопотання МКП «Мрія-2» про забезпечення позову. Забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії не порушує принцип змагальності і процесуальної рівності сторін, не порушує речове право володіння цим майном, оскільки метою забезпечення позову є тимчасові заходи, спрямовані на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення. Просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу - без змін.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, пояснення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження у справі з оскарження ухвали Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, провадження № 14-88цс20 зазначила, що неможливим є касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, постанови апеляційного суду, згідно з якою така ухвала залишена без змін, ухвали апеляційного суду, згідно з якою він відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, а також постанови апеляційного суду, згідно з якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовлено у задоволенні відповідної заяви.
До суду касаційної інстанції можна оскаржити як ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову після її перегляду в апеляційному порядку, так і прийняту за результатами перегляду вказаної ухвали постанову суду апеляційної інстанції, який таку ухвалу залишив без змін. Крім того, у касаційному порядку можливо оскаржити ухвалу суду апеляційної інстанції, яка передбачає вжиття заходів забезпечення позову, а також постанову суду апеляційної інстанції про забезпечення позову, прийняту за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову.
Враховуючи, що під час постановлення ухвали Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року суд апеляційної інстанції вирішував питання про скасування заходів забезпечення позову у справі, якої у переліку ухвал, що можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції, немає, то вказане рішення суду апеляційної інстанції не може бути предметом касаційного перегляду.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року підлягає закриттю.
Керуючись статтею 389 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційне провадження у справі за заявою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Андрія Олександровича про затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за позикою та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року закрити.
Ухвала суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко