Ухвала
28 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 490/4465/18
провадження № 61-9779св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», Міністерство інфраструктури України,
третя особа - Державна служба України з безпеки на транспорті,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Міністерства інфраструктури України, Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Центрального районного суду
м. Миколаєва від 21 грудня 2018 року у складі судді Гуденко О. А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В., Темнікової В. І.,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «Адміністрація морських портів України»), Міністерства інфраструктури України, третя особа - Державна служба України з безпеки на транспорті, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтований тим, що наказом Міністерства інфраструктури України
від 02 травня 2018 року № 32-О припинено його повноваження на роботі на посаді капітана морського порту Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України», звільнивши останнього з посади на підставі пункту 5 частини першої
статті 41 КЗпП України. Наказ про його звільнення прийнятий на підставі подання Голови Державної служби України з безпеки на транспорті від 19 лютого 2018 року
№ 437/03/14-18. Із цим наказом позивач ознайомлений 03 травня 2018 року.
З текстом подання Голови Державної служби України з безпеки на транспорті
від 19 лютого 2018 року № 437/03/14-18 позивача не ознайомлювали.
Вважає, що звільнення за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України не може бути до нього застосовано, оскільки він не є посадовою особою в розумінні положень вказаної норми трудового права, а відповідно його звільнення є незаконним.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства інфраструктури України від 02 травня 2018 року № 32-О, яким припинено його повноваження на роботі на посаді капітана морського порту Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, поновити на вказаній посаді, стягнути з
ДП «Адміністрація морських портів України» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу із 03 травня 2018 року до дня поновлення на посаді.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства інфраструктури України від 02 травня 2018 року № 32-О, яким припинено повноваження ОСОБА_1 на посаді капітана морського порту Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» та звільнено його відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді капітана морського порту Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України». Стягнуто з ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших загальнообов'язкових платежів, у розмірі 521 152,17 грн. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді капітана морського порту Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» та стягнуто з Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 64 739,40 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 , як капітан морського порту Миколаївської філії ДП «Адміністрації морських портів України» не є спеціальним суб'єктом до якого можуть бути застосовані положення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, а також тим, що судом не встановлено наявності передбачених вказаною нормою трудового права умов, а саме попереднього припинення повноважень посадової особи, що може бути підставою для звільнення з вказаних підстав.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 12 квітня 2019 року апеляційну скаргу ДП «Адміністрація морських портів України» та Міністерства інфраструктури України залишено без задоволення. Рішення Центрального районного суду
м. Миколаєва від 21 грудня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який повно та всебічно дослідивши обставини справи, дійшов правильного висновку про те, що оскільки законодавчо не встановлено порядок припинення повноважень ОСОБА_1 , як капітана морського порту, і такий порядок встановлено лише для посадових осіб господарських товариств, то останній не є посадовою особою в розумінні положень пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, у зв'язку з чим ця норма не може регулювати порядок звільнення особи з посади капітана морського порту, тому оскаржуваний наказ про звільнення позивача не відповідає вимогам закону.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг
У травні 2019 року Міністерство інфраструктури України подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва
від 21 грудня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 квітня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки посада капітана морського порту Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» пов'язана з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, положення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України правомірно застосовано Міністерством інфраструктури України при звільненні позивача, як посадової особи. Крім того, у зв'язку з відсутністю поняття «посадова особа» у КЗпП України необхідно застосовувати аналогію закону та посилатися на закон, який розкриває таке поняття, а саме на Господарський кодекс України.
У травні 2019 року ДП «Адміністрація морських портів України» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва
від 21 грудня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 квітня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій проігноровано доводи про те, що Миколаївська філія ДП «Адміністрація морських портів України» не може бути належним відповідачем у справі, оскільки філія є відокремленим підрозділом підприємства, який не має статусу юридичної особи та здійснює від імені підприємства частину господарської діяльності. Крім того, позивач не надав жодних письмових або будь-яких інших доказів, що містять відомості про обставини, які свідчать про порушення його прав та підлягали захисту у судовому порядку.
Рух справи у суді касаційної інстанції, позиції інших учасників справи
Ухвалою судді Верховного Суду Сімоненко В. М. від 05 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У серпні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до суду відзиви на касаційні скаргуМіністерства інфраструктури України та
ДП «Адміністрація морських портів України», у яких заявник просить залишити вказані касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на те, що доводи відповідачів ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні положень чинного законодавства України, не спростовують правильності здійснених судами висновків, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції, як підстави для зміни або скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та зводяться фактично до переоцінки доказів.
У квітні 2020 року Міністерство інфраструктури України на адресу суду надіслало пояснення.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною п'ятою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», Міністерства інфраструктури України, третя особа - Державна служба України з безпеки на транспорті, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційними скаргами Міністерства інфраструктури України, Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 квітня 2019 року призначити до судового розгляду на 27 січня 2021 року колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
І. Ю. Гулейков
Г. І. Усик