Ухвала
21 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 468/1095/15-ц
провадження № 61-19923св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»,правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», про визнання кредитного договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, за касаційними скаргами Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», ОСОБА_1 на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 12 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 13 лютого 2018 року,
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», банк), правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), про визнання кредитного договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.
Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 12 грудня 2017 року позов задоволено частково. Визнано недійсною умову кредитного договору від 26 липня 2007 року № NKT0GA00000023, укладеного між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого у свою чергу є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 , щодо обов'язку позичальника зі сплати винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,5 % від розміру наданого кредиту на момент надання кредиту, а також у розмірі 0,2 % від розміру наданого кредиту щомісяця. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 13 лютого 2018 року рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 12 грудня 2017 року в частині стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрат на проведення судової експертизи скасовано. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 16 червня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 12 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 13 лютого 2018 рокузадоволено частково. Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 12 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 13 лютого 2018 року в частині вирішення вимог про визнання недійсною умови кредитного договору від 26 липня 2007 року № NKT0GA00000023 щодо обов'язку позичальника зі сплати винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,5 % від розміру наданого кредиту на момент надання кредиту, а також у розмірі 0,2 % від розміру наданого кредиту щомісяцяскасовано, ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 у цій частині відмовлено. У іншій частині рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 12 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 13 лютого 2018 року у незміненій частині залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст вимог заяви
У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 16 червня 2020 року.
На обґрунтування заяви посилається на те, що суд, констатуючи нікчемність вказаних положень договору, ухвалюючи нове рішення про скасування рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 12 грудня 2017 року щодо визнання недійсними зазначених умов, не зазначив у резолютивній частині свого рішення щодо нікчемності саме пункту 7.1 кредитного договору від 26 липня 2007 року № NKT0GA00000023. Судом в резолютивній частині не зазначено необхідності застосування наслідків нікчемності (недійсності) правочину. Таким чином, суд касаційної інстанції, ухвалюючи рішення про скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині визнання пункту 7.1 вказаного договору недійсними та визнаючи вказаний пункт нікчемним згідно із законом, не встановив конкретних фактичних наслідків нікчемності пункту 7.1 для сторін процесу. Надалі це суттєво ускладнює розуміння наслідків ухваленого рішення, може створити підґрунтя для хибного тлумачення розміру майнових претензій для сторін, а також ставить під сумнів право заявника отримати від банку всю суму коштів, які АТ КБ «ПриватБанк» незаконно отримало від позичальника згідно з пунктом 7.1 кредитного договору від 26 липня 2007 року № NKT0GA00000023.
З огляду на зазначене заявник просить роз'яснити постанову Верховного Суду від 16 червня 2020 року в частині наслідків ухваленого рішення для сторін або права ОСОБА_1 на повернення коштів, незаконно отриманих АТ КБ «ПриватБанк» відповідно до пункту 7.1 кредитного договору від 26 липня 2007 року № NKT0GA00000023.
Правове обґрунтування та висновки Верховного Суду
Перевіривши доводи заяви ОСОБА_1 , Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлено до примусового виконання.
За змістом зазначеної норми незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Приводом для роз'яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання.
Роз'яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання.
Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення до нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.
Постанова Верховного Суду, про роз'яснення якої подано заяву, не допускає кількох варіантів тлумачення, ця постанова є мотивованою і зрозумілою, тому відсутні підстави для роз'яснення цього судового рішення.
Судове рішення, яке позивач просить роз'яснити, за своїм видом є постановою, якою частково скасовано рішення судів попередніх інстанцій.
Виходячи із змісту статті 271 ЦПК України, суд може роз'яснити незрозуміле судове рішення у разі, якщо внаслідок нечіткості його резолютивної частини рішення неможливо виконати примусово або є ймовірність неправильного його виконання.
У резолютивній частині постанови Верховного Суду від 16 червня 2020 рокучітко зазначено, у якій частині оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню та зазначено суть нового рішення, яке ухвалено у відповідній частині.
Заява ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення фактично спрямована на доповнення резолютивної частини постанови Верховного Суду від 16 червня 2020 року, що з огляду на положення статті 271 ЦПК України не допускається.
У резолютивній частині згаданої постанови Верховного Суду правильно зазначено про наслідки вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсною умови кредитного договору від 26 липня 2007 року № NKT0GA00000023 щодо обов'язку позичальника зі сплати винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,5 % від розміру наданого кредиту на момент надання кредиту, а також у розмірі 0,2 % від розміру наданого кредиту щомісяця.
ОСОБА_1 не заявляв вимог про визнання правочину нікчемним чи про застосування наслідків нікчемності правочину, а тому Верховний Суд не мав підстав для зазначення у резолютивній частині постановипро застосування наслідків нікчемності (недійсності) правочину.
Отже, підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 16 червня 2020 року відсутні.
Керуючись статтею 271 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 16 червня 2020 року відмовити.
Ухвала суду касаційної інстанціїнабирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко