Ухвала
10 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 747/45/20
провадження № 61-15357ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
розглянув касаційну скаргу заступника Генерального прокурора на постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року у справі за позовом заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_1 про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом,
У лютому 2020 року заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортними засобами та іншими самохідними машинами і механізмами, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 91 218,84 грн.
Позов обґрунтував тим, що Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області 22 серпня 2018 року на автодорозі Н-08 Бориспіль - Запоріжжя, 103 км, здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки «MAN 41480», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 , що перевозив вантаж - асфальтну суміш. За результатами проведеного контролю складено акт № 0019906 про перевищення транспортним засобом встановлених обмежень загальної маси та (або) осьових навантажень, яким зафіксоване порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг із перевезення вантажу із перевищенням осьових навантажень. Так, фактична повна маса транспортного засобу становить 46,10 тонн при нормативно допустимій 40 тонн; нормативно допустиме осьове навантаження становить 16; 16 тонн, а фактичне - 16,8; 29,30 тонн. При цьому перевезення здійснювалося без оформлення дозволу, що дає право на рух автомобільними дорогами України.
Також Управління Укртарсбезпеки у Черкаській області 22 серпня 2018 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 здійснено розрахунок № Z-78 суми, яку зобов'язаний сплатити відповідач, як плату за проїзд автомобільними дорогами, у розмірі2 812,02 євро, що в еквіваленті станом на момент складання акта становить 91 218,84 грн. Проте відповідач добровільно зазначені кошти не сплатив, а Укртрансбезпекою не вживалися заходи про стягнення з ОСОБА_1 плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.
Заочним рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 25 березня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у розмірі 91 218,84 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що порушення перевищення норм перевезення вантажу ОСОБА_1 доведено. Розмір плати за проїзд визначено відповідно до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27 червня 2007 року № 879 та складає 2 812,02 євро, що в еквіваленті станом на момент складання розрахунку відповідно до офіційного курсу валют, встановленого Національним банком України, становить 91 218,84 грн.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року апеляційну скаргу задоволено. Заочне рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 25 березня 2020 року скасовано. У задоволенні позову відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позов заявлений не до належного відповідача, оскільки за кермом автомобіля «MAN 41480», реєстраційний номер НОМЕР_1 22 серпня 2015 року був ОСОБА_2 , проте матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в будь-яких трудових відносин або інших відносинах, а отже ОСОБА_1 не є особою, яка має відшкодовувати майнову шкоду.
19 жовтня 2020 року заступник Генерального прокурора із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на зазначене судове рішення.
Касаційна скарга подана у передбачений законом строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), судовий збір сплачено.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У касаційній скарзі, обґрунтовуючи неправильність застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник, в аспекті підстав та випадків касаційного оскарження, посилається на неврахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у справі адміністративної юрисдикції, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних цивільних правовідносинах.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Касаційна скарга заступника Генерального прокурора подана на судове рішення у справі, яка відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню.
Проте заслуговують на увагу доводи заявника, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Так прокурор зазначає, що з початку року органами прокуратури пред'явлено до суду більше ста позовів вказаної категорії. Судова практика з питання визначення суб'єкта цивільно-правової відповідальності за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортними засобами та іншими самохідними машинами і механізмами, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, а отже, критеріїв визначення належності відповідачів у таких справах цивільної юрисдикції, не сформована. Апеляційний суд не взяв до уваги правовий висновок з питань належності відповідача у вказаній категорій справ, що міститься у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі адміністративної юрисдикції № 819/1381/16, згідно з яким власник великогабаритного транспортного засобу має сплатити визначену суму плати за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу, вагові параметри якого перевищують нормативні, оскільки саме його транспортний засіб завдає шкоди автомобільним дорогам внаслідок такого перевищення.
У справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05, пункт 35) Європейський суд з прав людини зазначив: коло застосування концепції передбачуваності значною мірою залежить від змісту відповідного документа, сфери призначення, кількості та статусу тих, до кого він застосовується; сам факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що вона не відповідає вимозі «передбачуваності» у контексті Конвенції; завдання здійснення правосуддя, що є повноваженням судів, полягає саме у розсіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які залишаються враховуючи зміни у повсякденній практиці (рішення у справі «Горжелік та інші проти Польщі» (Gorzelik and Others v. Poland) [ВП], заява № 44158/98, п. 65); у цьому зв?язку не можна недооцінювати завдання вищих судів у забезпеченні уніфікованого та єдиного застосування права (рішення у справах «Тудор Тудор проти Румунії» (Tudor Tudor v. Romania), заява № 21911/03, пункти 29-30 та «Стефаніка та інші проти Румунії» (Stefanica and Others v. Romania), заява № 38155/02, пункти 36- 37); неспроможність вищого суду впоратись із цим завданням може призвести до наслідків, несумісних, inter alia, з вимогами статті 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі «Падурару проти Румунії» (Paduraru v. Romania), заява № 63252/00, пункти 98- 99).
Отже, відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судове рішення у цій справі підлягає касаційному оскарженню.
У касаційній скарзі, обґрунтовуючи неправильність застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник, в аспекті підстав та випадків касаційного оскарження, посилається на:
неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року у справі № 819/1381/16;
відсутність висновку Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду у подібних цивільних правовідносинах.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Судом не встановлено наявності достатніх й обґрунтованих підстав для повернення касаційної скарги, а так само відмови у відкритті касаційного провадження.
Отже, є підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою заступника Генерального прокурора та витребування матеріалів справи.
Згідно з частиною восьмою статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Підставами відкриття касаційного провадження є підстави, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а також те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питання критеріїв визначення відповідача у справах про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортними засобами та іншими самохідними машинами і механізмами, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
На підставі наведеного та керуючись статтями 389, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд
Відкрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою заступника Генерального прокурора.
Витребувати із Талалаївського районного суду Чернігівської області цивільну справу № 747/45/20 за позовом заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_1 про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 10 грудня 2020 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Яремко
А. С. Олійник
С. О. Погрібний