29 грудня 2020 року м. Житомир
справа № 240/15983/20
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, яка призвела до незарахування до страхового стажу періоду роботи в Житомирській області психіатричній лікарні №2 Житомирської обласної ради з 21.09.2006 по 08.04.2008 у подвійному розмірі;
- зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії із зарахування до страхового стажу періоду роботи в Житомирській області психіатричній лікарні №2 Житомирської обласної ради з 21.09.2006 по 08.04.2008 у подвійному розмірі, починаючи з 01.07.2014 та виплачувати у подальшому.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування". Стверджує, що при призначенні пенсії їй не було зараховано в подвійному розмірі стаж з 21.09.2006 по 08.04.2008 на посаді молодшої сестри по реабілітації хворих 1-го відділення Житомирської обласної психіатричної лікарні №2. Позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України з проханням зарахувати вказаний стаж. Однак, відповідач відмовив у такому зарахуванні. Позивач вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області діяло всупереч вимогам чинного законодавства, та стверджує про своє право на зарахування стажу у подвійному розмірі.
Також у прохальній частині позовної заяви позивач просить зобов'язати відповідача подати до суду в місячний термін, з дня набрання рішенням суду законної сили, звіт про його виконання.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№47378/20).
У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначає, що відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» стаж у подвійному розмірі зараховується до стажу роботи особам, які станом на 15.08.2003 працювали у цих закладах. Оскільки позивач працювала на посаді медсестри в Житомирській обласній психіатричній лікарні №2 з 21.09.2006 по 08.04.2008, то підстав для зарахування зазначеного періоду в подвійному розмірі не має.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 03.06.2014 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнобов"язкове державне пенсійне страхування" (а.с.58).
10 червня 2020 року позивач звернулась до органу Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про роз"яснення підстав нарахування розміру її пенсії (а.с. 56).
Листом від 20.07.2020 №11503-10826/М-02/8-0600/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача, що вона отримує пенсію за віком, розмір якої обчислено відповідно до Закону України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування» при зарахованому страховому стажі 25 років 7 місяців 27 днів (а.с.57 та 57 зворот).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування») особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Згідно зі статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон України «Про пенсійне забезпечення») робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії - 03.06.2014) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За правилами, встановленими ч.2 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною 3 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Однак, нормами пункту 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
З огляду на системний аналіз зазначених норм, суд дійшов висновку, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачає обмежень щодо застосування статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час.
Стаття 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також не скасовує та не зупиняє дію статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ст.22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Окрім того, зі змісту листа Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України та Пенсійного Фонду України від 29.12.2005 №625/15-05/039-6 №10.01.09/2606 №16918/02-20 встановлено, що заклади охорони здоров'я: протитуберкульозні кабінети, психіатричні кабінети, кабінети інфекційних захворювань, психоневрологічні відділення, психіатричні бригади швидкої допомоги відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Відповідно до записів у трудові книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 21.09.2006 по 08.04.2008 працювала у Житомирській обласній психіатричній лікарні №2 на посаді молодшої медсестри по реабілітації хворих 1-го відділення (а.с.61-64).
Однак, як свідчать матеріали справи, період роботи позивача з 21.09.2006 по 08.04.2008 не зараховано в подвійному розмірі відповідно до положень ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" під час призначення пенсії позивачу з 03.06.2014, тобто під час визначення права на пенсію за віком. У свою чергу перерахунок пенсії, який просить здійснити позивач, є наслідком неправомірних дій органу Пенсійного фонду України, вчинених під час призначенні пенсії позивачу.
З урахуванням вказаного, позивач не може бути позбавлений права на достойне пенсійне забезпечення, яке йому належить, та не отримане ним з вини суб"єкта владних повноважень - органу Пенсійного фонду України.
Суд звертає увагу на те, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною другою статті 6, 8, частиною другою статті 19, 22, 23 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене або обмежене.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначено, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість підстав для зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 періоду роботи з 21.09.2006 по 08.04.2008 на посаді молодшої медсестри по реабілітації хворих 1-го відділення Житомирської обласної психіатричної лікарні №2 у подвійному розмірі відповідно до положень ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Разом з цим, як свідчать матеріали справи, з 03.06.2014 позивачу призначена пенсія за віком, а 10.06.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою.
З огляду на викладене, у зв"язку із наявністю правових підстав для врахування позивачу у подвійному розмірі стажу роботи за період з 21.09.2006 по 08.04.2008 відповідно до положень ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", бездіяльність відповідача щодо нездійснення такого зарахування є протиправною.
Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Христов проти України" (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року в справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
Крім того, на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 у справі № К/800/6863/15, від 29.11.2016 № К/800/17306/16, № К/800/17393/16 від 29.09.2016, № К/800/13317/15 та від 17.12.2015 № К/800/32134/15).
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Таким чином, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку (постанова Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 у справі №К/31204/15).
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, наданими, ч.2ст.245 КАС України суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача, зарахувавши до стажу період роботи на посаді молодшої медсестри по реабілітації хворих 1-го відділення Житомирської обласної психіатричної лікарні №22 з 21.09.2006 по 08.04.2008 , у подвійному розмірі відповідно до положень ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Щодо дати, з якої необхідно провести перерахунок, то суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями ч. 2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Оскільки оскаржуваний період роботи позивача не врахований у подвійному розмірі Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області при призначенні пенсії ОСОБА_1 з 03.06.2014, саме з вини органу Пенсійного фонду України, перерахунок і виплату пенсії позивачу необхідно здійснити з 03.06.2014.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення та подання відповідачем звіту про виконання рішення на підставіст.382 КАС України суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду, тому, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання даного судового рішення.
В силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не зарахування ОСОБА_1 , при призначенні пенсії за віком, у подвійному розмірі періоду роботи на посаді молодшої медсестри по реабілітації хворих 1-го відділення Житомирської обласної психіатричної лікарні №2 з 21.09.2006 по 08.04.2008.
Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 03.06.2014, зарахувавши до її стажу період роботи на посаді молодшої медсестри по реабілітації хворих 1-го відділення Житомирської обласної психіатричної лікарні №2 з 21.09.2006 по 08.04.2008 у подвійному розмірі відповідно до положень ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням проведених виплат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 840 (вісімсот сорок) грн 80 (вісімдесят) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі 29 грудня 2020 року.
Суддя А.В. Горовенко