Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 грудня 2020 р. Справа№200/9842/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обумовлені тим, що позивач користуючись наданими соціальними гарантіями держави, звернувся до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії, проте в задоволенні вказаної заяви ОСОБА_1 було відмовлено.
На підставі викладеного позивач просив:
визнати протиправними дії Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецькій області щодо відмови в прийнятті до врахування при обчисленні страхового стажу довідки № 04-06-1 від 15.04.2015 року, яка містить інформацію про періоди роботи на посаді водія у Артемівському міжгалузевому підприємстві «Автотрансмеханізація» у період з 01.07.1993 року по 30.10.1995 року;
зобов'язати Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецькій області прийняти до врахування при обчисленні страхового стажу довідку № 04-06-1 від 15.04.2015 року, яка містить інформацію про періоди роботи на посаді водія у Артемівському міжгалузевому підприємстві «Автотрансмеханізація» у період з 01.07.1993 року по 30.10.1995 року;
зобов'язати Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецькій області здійснити перерахунок пенсії позивача з моменту звернення, а саме з 16.10.2014 року, з врахуванням довідки № 04-06-1 від 15.04.2015 року, яка містить інформацію про періоди роботи на посаді водія у Артемівському міжгалузевому підприємстві «Автотрансмеханізація» у період з 01.07.1993 року по 30.10.1995 року.
Ухвалою від 28.10.2020 року провадження по справі було відкрито, призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
16.11.2020 року відповідачем було надано відзив на позовну заяву, згідно змісту якого зазначено, що періоди заробітної плати не взяті до уваги при розрахунку пенсії з належних підстав, трудова книжка не прийнята на законних підставах. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16.10.2014 року звернувся до Пенсійного фонду в місті Артеміськ та Артеміському разі (на даний час - Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області) (далі - управління) із заявою про призначення/перерахунок пенсії. При поданні вищевказаної заяви до управління позивач надав копію трудової книжки, яка видана 29.11.1972 року. Оригінал та/або копія трудової книжки в матеріалах справи відсутні.
Рішенням № 940 від 24.10.2014 року відповідачем було відмовлено в заліку заробітку. В якості підстави для прийняття такого рішення вказано, що трудова книжка заповнена з порушенням інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом МПУ МЮУ та МСЗНУ № 58 від 29.07.1993 року, а саме у трудовій книжці, у записі про роботу у період з 01.07.1993 року по 31.10.1995року - дата та підстава на прийом дописані іншими чорнилами, та довідка про підтвердження періодів роботи відсутня.
16.04.2015 року позивач в чергове звернувся до управління із заявою про призначення/перерахунок пенсії. При поданні вищевказаної заяви до управління було надано довідку №04-06-1 від 15.04.2015 року про період роботи з 01.07.1993 р. по 30.10.1995 року на посаді водія в Артемівському міжгалузевому підприємстві «Автотрансмеханізація».
Рішенням № 117 від 24.04.2015 року в перерахунку пенсії було відмовлено. Зазначено, що відповідно до Постанови правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року та порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою. У рішенні вказано, що довідка про стаж роботи з 01.07.1993 року по 30.10.1995 року на посаді водія у Артемівському міжгалузевому підприємстві «Автотрансмеханізація» завірена однією посадовою особою - віце-президентом концерна.
Щодо строку звернення до суду в межах даної справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права (права на перерахунок пенсії у визначеному законодавством порядку), легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
Суд, вирішуючи питання про застосування до позивача строків, визначених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України при зверненні з адміністративним позовом щодо визнання неправомірними дій Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області при розгляді заяви про перерахунок пенсії, повинен перевірити правомірність дій пенсійного органу при розгляді заяви позивача про її перерахунок та взяти до уваги права особи на гарантований Конституцією України та міжнародними актами права на судовий захист.
Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення повинно бути прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права, які гарантують право на соціальний захист у старості та додержанням норми процесуального права, а саме щодо права особи на справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спору у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту права на соціальний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Також слід зазначити, що процесуальний закон у частині визначення строків звернення до суду не містить особливостей стосовно спорів у сфері соціального захисту, зокрема, тих, що стосуються регулярних (щомісячних тощо) виплат, які держава в особі її уповноважених суб'єктів владних повноважень з власної вини протягом тривалого часу не виплачувала такій фізичній особі пенсію або виплачувала у неповному розмірі.
Водночас право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.
Протиправна невиплата пенсії або протиправне невідновлення виплати пенсії, яке сталося з вини держави в особі її компетентних органів (зокрема, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України, Пенсійного фонду України) може бути віднесене до триваючих правопорушень, оскільки суб'єкт владних повноважень - відповідний орган Пенсійного фонду України - протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) стосовно пенсіонера, чим порушує його/її право на соціальних захист - пенсійне забезпечення.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.
Таким чином, норми статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв'язку виплатою недоплаченої суми пенсії. Зважаючи на те, що не проведення виплати належної суми пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, виплати недоплаченої суми пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.
Вищезазначений висновок узгоджується з висновком Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вказаним в постанові від 24.11.2020 року по справі № 815/460/18.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
За Преамбулою Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.
Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 року, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з п.2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 р. №58 (далі Інструкція №58) записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Згідно із п.2.4. зазначеної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Як встановлено, п. 2.14 Інструкції, у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій". Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття на роботу.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням такого стажу.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці (дата та підстава прийому дописані іншими чорнилами - згідно змісту відзиву) можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі № 754/14898/15-а.
Окрім цього суд наголошує, що робітник не може нести відповідальність за неналежне оформлення трудової книжки.
Відтак період роботи ОСОБА_1 з 01.07.1993 р. по 30.10.1995 року на посаді водія в Артемівському міжгалузевому підприємстві «Автотрансмеханізація» підлягають врахуванню до стражу при призначенні/перерахунку пенсії згідно Трудової книжки, яка видана 29.11.1972 року та не підлягає підтвердженню додатковими довідками.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Керуючись зазначеним, з метою належного та повного захисту прав позивача, які безпосередньо охоплюють соціальні гарантії, суд вважає за належне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача з приводу відмови в зарахуванні до стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 01.07.1993 року по 31.10.1995 року в Артемівському міжгалузевому підприємстві «Автотрансмеханізація»; скасувати рішення № 940 від 24.10.2014 року про відмову ОСОБА_1 в заліку заробітку та рішення № 117 від 24.04.2015 року про відмову в перерахунку пенсії та зобов'язати відповідача повторно розглянути питання про зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 01.07.1993 року по 31.10.1995 року в Артемівському міжгалузевому підприємстві «Автотрансмеханізація» до стажу з моменту звернення (з 16.10.2014 року).
Суд зазначає, що обраний спосіб задоволення позовних вимог є належним та достатнім для відновлення захисту прав позивача.
Таким чином суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до частини 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодування або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Бахмутсько-Лиманського управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42172734, 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити.
Визнати протиправними дії Бахмутсько-Лиманського управління Пенсійного фонду України Донецької області з приводу відмови в зарахуванні до стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.07.1993 року по 31.10.1995 року в Артемівському міжгалузевому підприємстві «Автотрансмеханізація».
Скасувати рішення № 940 від 24.10.2014 року про відмову ОСОБА_1 в заліку заробітку та рішення № 117 від 24.04.2015 року про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.
Зобов'язати Бахмутсько-Лиманське управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути питання про зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 01.07.1993 року по 31.10.1995 року в Артемівському міжгалузевому підприємстві «Автотрансмеханізація» до стажу з 16.10.2014 року.
Стягнути з Бахмутсько-Лиманського управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42172734, 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35) (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Стойка