16 грудня 2020 року Справа № 160/11572/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні, -
22.09.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла дана позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідачів на його користь середній заробіток за час затримки виплати повного розрахунку при звільненні за період з 29.10.2013 р. по 15.06.2020 р. (79,5 місяців) у розмірі 675 949 грн. 50 коп.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 р. у справі №804/4392/16 ТУ ДСА в Дніпропетровській області 29.11.2019 р. перерахувало на його рахунок недоплачену суму заробітної плати (грошового забезпечення судді) в розмірі 52 670 грн. 11 коп. і 26 грудня 2019 року повернуто військовий збір в розмірі 981 грн. 43 коп., а всього 53 651 грн. 54 коп. 27.03.2020 р. позивач поштою отримав від ТУ ДСА в Дніпропетровській області розрахунок донарахованих сум заробітної плати за період з 01.01.2003 р. по 31.12.2011 р. з якого слідує, що загальна сума недоплати склала 65 428 грн. 71 коп. В червні 2020 року позивач отримав від ТУ ДСА в Дніпропетровській області розрахунок донарахованих сум довічного грошового утримання за період з 08.04.2008 р. по 31.12.2011 р. з якого слідує, що загальна сума доплати склала 36 680 грн. 50 коп., яка 15.06.2020 року ТУ ДСА в Дніпропетровській області була перерахована на його рахунок. Таким чином, позивачу 15.06.2020 року ТУ ДСА в Дніпропетровській області на виконання рішення суду було фактично виплачено недоплачені суми при звільненні в розмірі 102 109 грн. 21 коп.
Затримка виплати позивачу повного розрахунку при звільненні виникла за період з 29.10.2013 р. по 15.06.2020 р. - 79,5 місяців. Середній заробіток за час затримки виплати розрахунку обчислюється відповідно до Постанови КМУ від 08.02.1995 р. № 100. Так, відповідно до абз.3 п.2 вказаної постанови КМУ середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Останніми повними календарними місяцями, що передували звільненню позивача у відставку та обов'язку відповідача здійснити виплату розрахунку при звільненні є серпень та вересень 2013 року. Заробітна плата позивача у серпні 2013 року становила 37 609 грн. 96 коп. та у вересні 18 144 грн. 19 коп. Таким чином, середня заробітна плата позивача за останні два місяці становила 27 877 грн. 08 коп. (37 609,96 грн + 18 144,19 грн = 55 754,15 грн./2). Загальна сума відшкодування середнього заробітку (27 877,08 грн.) за весь час затримки виплати розрахунку позивачу за 79,5 місяців становить 2 216 227 грн. 86 коп. (27 877,08 х 79,5). Після відрахування позивача зі штату Жовтоводського міського суду 28.10.2013 р., ТУ ДСА в Дніпропетровській області протягом листопада 2013 року виплатило позивачу 232752 грн. 40 коп. з належних до виплати 343 640 грн. 10 коп. розрахункової суми, що становить 69,5%, а недоплата 30,5%. Враховуючи співмірність та справедливість, частка середнього заробітку підлягаючого стягненню з відповідачів становить 30,5% від суми 2216227 грн. 86 коп. та дорівнює 675 949 грн. 50 коп.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 року позовну заяву було залишено без руху, через невідповідність ч.1 ст.161 КАС України.
Ухвалою суду від 09.10.2020 року було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін, після усунення позивачем 08.10.2020 року недоліків своєї позовної заяви.
02.11.2020 року на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за ст.117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у ст.116 КЗпП України. Отже, затримки виплати розрахунку при звільненні, на яке посилається позивач, зазначивши, що фактичний розрахунок недоплаченої суми при звільнені був проведений лише 15 червня 2020 року не було, а виплати на підставі рішення від 27 червня 2019 року несли компенсаторний характер, зумовлені змінами у законодавстві. Так, розміри посадових окладів, премій встановлювалися Кабінетом Міністрів України, а розміри надбавок за кваліфікаційні класи суддів та інших надбавок у різні періоди визначалися Указами Президента України та (або) постановами Кабінету Міністрів України. А у спірний період часу діяли норми, що передбачали нарахування та виплату надбавки до посадового окладу. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VІ від 28.12.2007 р. змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, шо вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, однак, не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 справа № 1- 28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України також і положення пункту 61 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесені зміни до ст.44 Закону України «Про статус суддів». Таким чином, зміни до абзацу другого частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів», внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», втратили чинність 22 травня 2008 року. Тобто, з 01 січня до 22 травня 2008 року (дати винесення Рішення КСУ № 10-рп/2008) надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках тільки від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи. Водночас Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2008 року №19 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865», (яка набрала чинності з 01 березня 2008 року) останню доповнено пунктом 2-2, яким передбачено, що суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п'ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків. Таким чином, після 22 травня 2008 року - дати винесення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008 - Закон № 2862-ХІІ і Постанова № 865 по-різному врегульовували питання виплати суддям надбавки за вислугу років. З огляду на вищевикладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою суду від 20.10.2020 року вирішено розгляд справи продовжити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
25.11.2020 року у підготовче засідання особи, які беруть участь у розгляді справи належним чином повідомлені про дату, час та місце не з'явились, а тому суд відклав розгляд справи на 09.12.2020 року.
09.12.2020 року у підготовче засідання особи, які беруть участь у розгляді справи належним чином повідомлені про дату, час та місце не з'явились. В матеріалах справи наявні клопотання позивача та відповідача-2 про розгляд справи за їх відсутності, у зв'язку з чим закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.
До суду 15.12.2020 року від відповідача-2 надійшла довідка про середній заробіток позивача за останні два місяці до звільнення його у відставку, відповідно до положень постанови КМУ від 08.02.1995 року №100, на виконання ухвали суду від 09.12.2020 року про витребування письмових доказів.
16.12.2020 року особи, які беруть участь у розгляді справи належним чином повідомлені про дату, час та місце у судове засідання знову не з'явились. Але до суду 16.12.2020 року від позивача надійшла заява, про розгляд даної справи за його відсутності, та на задоволенні позовної заяви позивач наполягав.
Відповідач-1 до теперішнього часу будь-яких пояснень щодо даної позовної заяви на адресу суду не надіслав, про розгляд справи за правилами загального позовного провадження повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, судом вирішено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 02 квітня 1998 року вперше призначений суддею Жовтоводського міського суду і був зарахований до штату вказаного суду, з 13 квітня 2001 року призначений заступником голови Жовтоводського міського суду.
Згідно з постановою Верховної Ради України №1018-ІV від 19.06.2003 року позивач обраний суддею безстроково.
19 вересня 2013 року позивач звільнений Верховною Радою України у зв'язку з поданням заяви про відставку.
28 жовтня 2013 року позивач відрахований зі штату Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області.
Судом також встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 року по справі №804/4392/16, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволені частково. Визнано протиправною бездіяльність ДСА України, Міністерства фінансів України, ТУ ДСА в Дніпропетровській області, Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області в не здійсненні перерахунку та виплаті недоплачених сум заробітної плати та зобов'язано ДСА України, ТУ ДСА в Дніпропетровській області провести донарахування і виплату судді - заступнику Голови Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 :
- надбавки за вислугу років в розмірі 30 процентів від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи за період з 01.01.2003 по 27.05.2005;
- надбавки за вислугу років в розмірі 40 відсотків від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас по період з 28.05.2005 року по 31.12.2007 року;
- надбавки за вислугу років в розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за період з 28.05.2008 року по 18.08.2009 року;
- заробітної плати за період з 19.08.2009 року по 31.12.2011 року з урахуванням доплати за вислугу років в розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас;
- не донарахуванні та виплаті щомісячного довічного грошового забезпечення судці за період 08.04.2008 по 31.12.2011 виходячи з встановленого його розміру від 84-90 відсотків та перерахованої заробітної плати за вказаний період. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Зобов'язано Державну судову адміністрацію України, ТУ ДСА в Дніпропетровській області негайно після набрання рішення законної сили провести донарахування і виплату судді - заступнику голови Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області Захарову Олександру Васильовичу:
- надбавки за вислугу років в розмірі 30 процентів від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи за період з 01.01.2003 по 27.05.2005;
- надбавки за вислугу років в розмірі 40 відсотків від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас по період з 28.05.2005 року по 31.12.2007 року ;
- надбавки за вислугу років в розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за період з 28.05.2008 року по 18.08.2009 року;
- заробітної плати за період з 19.08.2009 року по 31.12.2011 року з урахуванням доплати за вислугу років в розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас;
- щомісячного довічного грошового забезпечення судді за період 08.04.2008 по 31.12.2011 виходячи з встановленого його розміру від 84-90 відсотків та перерахованої заробітної плати за вказаний період.
В задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, ТУ ДСА в Дніпропетровській області, Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області в не здійсненні перерахунку та виплаті недоплачених сум заробітної плати судді - заступнику голови Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 заробітної плати за період з 19.08.2009 року по 31.12.2011 виходячи з розміру посадового окладу 9 мінімальних заробітних плат, розмір яких становить з 01.07.2009 року - 630 грн., з 01.10.2009 - 650 грн., з 01.11.2009 року- 744 грн., з 01.01.2010 - 869 грн., з 01.04.2010 року - 884 грн., з 01.07.2010 року - 888 грн., з 01.10.2010 року - 907 грн., з 01.12.2010 року - 922 грн., з 01.01.2011 року - 941 грн., з 01.04.2011 - 960 грн., з 01.10.2011 - 985 грн., з 01.12.2011 року - 1004 грн., зобов'язання Державної судової адміністрації України, ТУ ДСА в Дніпропетровській області негайно після набрання рішення законної сили провести донарахування і виплату судді - заступнику голови Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 заробітної плати за період з 19.08.2009 року по 31.12.2011 виходячи з розміру посадового окладу 9 мінімальних заробітних плат, розмір яких становить з 01.07.2009 року - 630 грн., з 01.10.2009 - 650 грн., з 01.11.2009 року- 744 грн., з 01.01.2010 - 869 грн., з 01.04.2010 року - 884 грн., з 01.07.2010 року - 888 грн., з 01.10.2010 року - 907 грн., з 01.12.2010 року - 922 грн., з 01.01.2011 року - 941 грн., з 01.04.2011 - 960 грн., з 01.10.2011 - 985 грн., з 01.12.2011 року - 1004 грн. та зобов'язання Державного казначейства України провести видатки Державного бюджету України на користь Державної судової адміністрації України за програмою “Виконання рішень судів на користь суддів” для виконання судового рішення - відмовлено.
Так, у судовому рішенні від 27.06.2019 року по справі №804/4392/16 суд зазначив, що відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
В рамках даної адміністративної справи позивач просить суд стягнути з відповідачів на його користь середній заробіток за час затримки виплати повного розрахунку при звільненні у розмірі 675 949 грн. 50 коп.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен, в зазначений, у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (ч.2 ст.116 КЗпП України).
Частиною 1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч.2 ст.117 КЗпП України).
У постанові № 6-144ц13 від 29.01.2014 Верховний Суд України дійшов правового висновку про те, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Визначальними підставами для відповідальності роботодавця, передбаченої ст.117 КЗпП України є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Також суд дійшов висновку, що і при наявності рішення суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, роботодавець не звільняється від відповідальності за ст.117 КЗпП України до фактичного розрахунку із працівником.
Крім того, у постанові від 18.01.2017 у справі № 6-2912цс16 Верховний Суд України дійшов правового висновку, що аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Відповідно до ст.151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом. Державна судова адміністрація України має територіальні управління.
Статтею 154 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління Державної судової адміністрації України. Територіальне управління Державної судової адміністрації України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс і рахунки в органах Державної казначейської служби України.
Виходячи зі змісту наведених них норм закону Державна судова адміністрація України та ТУ ДСА України в Дніпропетровській області є належними відповідачами у даному спорі та зобов'язані нести відповідальність за затримку виплати позивачу повного розрахунку при звільненні.
Відповідачі також зазначені в рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 року по справі №804/4392/16, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019 року.
Як було зазначено позивачем в своїй позовній заяві, лише 15.06.2020 року ТУ ДСА в Дніпропетровській області на виконання рішення суду було фактично виплачено недоплачені суми при його звільненні в розмірі 102 109 грн. 21 коп.
Затримка виплати позивачу повного розрахунку при звільненні виникла за період з 29.10.2013 р. по 15.06.2020 р. - 79,5 місяців.
Середній заробіток за час затримки виплати розрахунку обчислюється у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100.
Так, відповідно до абз.3 п.2 вказаної постанови КМУ середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Останніми повними календарними місяцями, що передували звільненню позивача у відставку та обов'язку відповідача здійснити виплату розрахунку при звільненні є серпень та вересень 2013 року. Заробітна плата позивача у серпні 2013 року становила 16 249,17 грн. та у вересні 14 337,50 грн., що підтверджується довідкою ДСА України від 15.12.2020 року №Б-с-1914 про суддівську винагороду судді Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за серпень, вересень 2013 року.
Таким чином, середня заробітна плата позивача за останні два місяці становила 15 293,33 грн. (16 249,17 грн. + 14 337,50 грн. = 30 586,67 грн. / 2).
Загальна сума відшкодування середнього заробітку (15 293,33 грн.) за весь час затримки виплати розрахунку позивачу за 79,5 місяців становить 1 215 819,73 грн. (15 293,33 грн. х 79,5 місяців).
Після відрахування позивача зі штату Жовтоводського міського суду 28.10.2013 р., ТУ ДСА в Дніпропетровській області протягом листопада 2013 року виплатило позивачу 232 752,40 грн. з належних до виплати 343 640,10 грн. розрахункової суми, що становить 69,5%, а недоплата 30,5%.
Враховуючи співмірність та справедливість, частка середнього заробітку підлягаючого стягненню з відповідачів становить 30,5% від суми 1 215 819,73 грн. та дорівнює 370 825,01 грн., а не як помилково зазначає позивач суму до відшкодування в розмірі 675 949 грн. 50 коп.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню з викладених вище підстав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250 КАС України, суд, -
Позовну заяву - задовольнити частково.
Стягнути з Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати повного розрахунку при звільненні у розмірі 370 825,01 грн.
У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.С. Кучма