Ухвала від 23.12.2020 по справі 910/16777/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

23.12.2020Справа № 910/16777/20

За позовом Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто Ойл”

про стягнення 53 792,98 грн.,

Суддя Ломака В.С.

Секретар судового засідання Вегера А.В.

Представники сторін:

від позивача: Шкіль А.О. за довіреністю № 212 від 03.03.2020;

від відповідача: Опря С.І. за ордером серії АН № 1024130 від 18.12.2020.

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто Ойл” (далі - відповідач) про стягнення 53 792,98 грн., з яких: 53 656,45 грн. - пеня, 546,12 грн. - інфляційні втрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 26.05.2020 року між ним та відповідачем було укладено Договір № 86/32 про закупівлю товарів за державні кошти, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити, а позивач - прийняти та оплатити погоджений між сторонами товар. Проте відповідач взяті на себе за цією угодою обов'язки належним чином не виконав, поставку дизельного палива позивачу в передбаченому договором обсязі не здійснив, внаслідок чого виникли підстави для нарахування пені та інфляційних втрат. У зв'язку з наведеними обставинами, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.11.2020 року відкрито провадження у справі № 910/16777/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

25.11.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 25.11.2020 року, в якому останній заперечив проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що 03.07.2020 року укладений між сторонами договір було розірвано позивачем в односторонньому порядку, а отже правові підстав для нарахування пені, починаючи з 03.07.2020 року, на думку відповідача, відсутні. У той же час решта суми вказаної штрафної санкції, нарахована з 11.06.2020 по 03.07.2020, була сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю “Авто Ойл” на користь позивача у добровільному порядку на підставі виставленої останнім претензії № 612 від 03.07.2020. Також відповідач посилався на належне виконання ним умов укладеного між сторонами договору № 86/32 від 26.05.2020. Крім того, у наведеному відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю “Авто Ойл” просило суд стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати професійну правничу допомогу в загальному розмірі 42 600,00 грн.

До означеного відзиву на позовну заяву відповідачем долучено клопотання від 25.11.2020 року про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду усіх обставин, що мають істотне значення для вирішення спору, забезпечення сторонам можливості подати докази на підтвердження своїх правових позицій та правильного застосування законодавства, ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2020 року вищенаведене клопотання відповідача задоволено, справу № 910/16777/20 призначено до розгляду в судовому засіданні з викликом представників сторін на 22.12.2020 року.

07.12.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача № 1104 від 01.12.2020 на відзив позовну заяву, в якій останній підтвердив факт сплати відповідачем пені, нарахованої у період з 11.06.2020 по 03.07.2020, а також вказав про те, що неврахування такої оплати відбулося внаслідок технічного збою в системі та відсутності відповідної інформації на час пред'явлення позову. Також позивач зазначив, що з урахуванням дати розірвання укладеного між сторонами договору - 03.07.2020 року, а також зважаючи на дату погашення відповідачем вищенаведених штрафних санкцій - 16.07.2020 року, Військовою частиною НОМЕР_1 нараховано відповідачу заборгованість у загальному розмірі 11 588,79 грн., з яких: 1 433,79 грн. - 3 % річних, 10 155,22 грн. інфляційні втрати. Крім того, у наведеній заяві по суті спору позивач заперечив проти стягнення з нього заявленої відповідачем суми витрат на професійну правничу допомогу та просив суд зменшити розмір вказаних судових витрат до 1 000,00 грн., у зв'язку з їх необґрунтованістю та неспівмірністю.

Слід також зазначити, що 07.12.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача № 1105 від 01.12.2020 про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто Ойл” 1 433,79 грн. 3 % річних та 10 155,22 грн. інфляційних втрат, нарахованих у період з 03.07.2020 по 16.07.2020 на суму основного боргу в розмірі 1 249 253,19 грн.

21.12.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача від 18.12.2020 року, в яких останній навів додаткові обґрунтування на спростування позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 , а також заперечив проти клопотання позивача про зменшення розміру витрат на оплату послуг адвоката.

У судовому засіданні 22.12.2020 року представник позивача подав заяву № 1192 від 22.12.2020, в якій Військова частина НОМЕР_1 відмовилася від позову та просила закрити провадження у даній справі.

У судовому засіданні 22.12.2020 року оголошувалася перерва до 23.12.2020 року.

У судовому засіданні 23.12.2020 року представник позивача підтримав подану заяву про відмову від позову та просив суд закрити провадження у справі.

Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення заяви позивача про відмову від позову і закриття провадження у справі не заперечував, проте просив суд вирішити по суті питання щодо стягнення з позивача понесених Товариством з обмеженою відповідальністю “Авто Ойл” витрат на оплату професійної правничої допомоги.

До початку судового засідання 23.12.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про відшкодування витрат на правову (професійну правничу) допомогу, в якій відповідач, посилаючись на положення частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, просив стягнути з позивача понесені Товариством з обмеженою відповідальністю “Авто Ойл” судові витрати у справі, а саме витрати на плату професійної правничої допомоги в розмірі 42 600,00 грн.

У судовому засіданні 23.12.2020 року судом розглянуто подану Військовою частиною НОМЕР_1 заяву про відмову від позову та вирішено задовольнити її, враховуючи наступне.

Положеннями частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина 2 вищевказаної норми процесуального права передбачає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частинами 1-3 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (частина 5 статті 191 Господарського процесуального кодексу України).

Аналіз приписів статті 191 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти до висновку, що підставами відмови господарським судом у задоволенні заяви про відмову від позову є:

- представник відповідної сторони обмежений у повноваженнях на вчинення процесуальної дії (відмови від позову);

- відмова позивача від позову в справі, в якій особу представляє її законний представник, суперечить інтересам особи, яку він представляє.

Як зазначив Верховний Суд у постанові № 925/2151/14 від 17.04.2019, положення статті 191 Господарського процесуального кодексу України не встановлюють підставу для відмови у задоволенні заяви про відмову від позову у вигляді того, що така відмова порушує права як товариства, так і інших осіб, окрім випадків коли особу позивача представляє її законний представник і його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє. Також приписами статті 191 Господарського процесуального кодексу України не визначено підставу для відмови у задоволенні заяви про відмову від позову у зв'язку з її недостатньою обґрунтованістю.

Розглянувши подану позивачем заяву про відмову від позову, суд встановив, що її підписано командиром Військової частини НОМЕР_1 Екштейном О.О., який відповідно до актуальних відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не обмежений у повноваженнях на вчинення такої процесуальної дії.

Враховуючи, що відмова від позову є формою реалізації передбаченого статтею 14 Господарського процесуального кодексу України принципу диспозитивності господарського судочинства та не суперечить інтересам позивача, суд дійшов висновку про прийняття відмови позивача від позову в цій справі.

У зв'язку з тим, що позивач з власної ініціативи письмовою заявою відмовився від позову і відмова прийнята господарським судом, провадження у справі підлягає закриттю на підставі частини 3 статті 191 та пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

У той же час, за вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення питання про прийняття до розгляду раніше поданої позивачем заяви № 1105 від 01.12.2020 про зменшення розміру позовних вимог.

Щодо заявленої відповідачем до стягнення з позивача суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 42 600,00 грн., суд зазначає таке.

За частиною 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що 30.10.2020 року між відповідачем та Адвокатським об'єднанням “ГРАВІТАС” укладено договір про надання правової (професійної правничої) допомоги № 1, за умовами якого вказане адвокатське об'єднання зобов'язалося в інтересах клієнта надавати правову (професійну правничу) допомогу (здійснити певні дії та/або здійснювати певну діяльність), передбачені цим Договором та додатковими угодами до нього, а клієнт зобов'язується оплатити послуги Адвокатського об'єднання та виконати інші обов'язки, передбачені цим Договором та додатковими угодами до нього.

Копія наведеного правочину, підписаного уповноваженими представниками його сторін та скріпленого печатками цих юридичних осіб, наявна у матеріалах справи.

Відповідно до пункту 1.2 Договору, надаючи правову (професійну правничу) допомогу, Адвокатське об'єднання за цим договором здійснює наступні види адвокатської діяльності: представляє інтереси клієнта та/або інших вказаних клієнтом осіб та/або здійснює його захист у кримінальних провадженнях, в рамках загального захисту інтересів клієнта під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні та іншої діяльності правоохоронних органів та представництва відповідно до ст.ст. 45-54, 58, 63, 64-1, 64-2 КПК України з усіма правами захисника або представника у кримінальному провадженні; надає усні юридичні консультації та правові висновки за дорученням клієнта з опрацюванням конкретних ситуацій (на основі документів та інформації, наданої клієнтом); складає заяви, скарги, процесуальні та інші документи правового характеру, які пов'язані з предметом надання правової допомоги; представляє інтереси клієнта у всіх судових та правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності; представляє інтереси клієнта перед третіми (фізичними та юридичними) особами з питань, які є предметом надання правової (професійної правничої) допомоги; вчиняє за погодженням із клієнтом інші необхідні фактичні дії юридичного характеру, спрямовані на захист прав (законних інтересів) клієнта.

У пункті 3.1 вказаного Договору його сторони погодили, що сума гонорару (винагороди) Адвокатського об'єднання за надання правової (професійної правничої) допомоги за цим договором визначається сторонами у відповідній додатковій угоді до цього договору.

За умовами пункту 4.1 Договору здача-приймання виконаних робіт за кожною додатковою угодою документально оформлюється шляхом підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), складеного у письмовій формі та підписаного повноважними представниками обох сторін.

Акт здачі-приймання виконаних робіт має включати перелік послуг, які надані Адвокатським об'єднанням клієнту відповідно до предмету додаткової угоди (пункт 4.2 Договору).

Судом встановлено, що 05.11.2020 року між відповідачем та Адвокатським об'єднанням “ГРАВІТАС” укладено додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 1 від 30.10.2020, за умовами пункту 1 якої Адвокатське об'єднання надає правову (професійну правничу) допомогу клієнту, пов'язану з представленням інтересів у господарському суді міста Києва у справі № 910/16777/20 за позовом Військової частини НОМЕР_1 (195 центральна база забезпечення та охорони Адміністрації ДССТ) про стягнення 53 792,98 грн., а саме: здійснює збір документів та доказів, необхідних для підготовки відзиву на позовну заяву (у тому числі: Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 86/32 від 26.05.2020, претензію № 612 від 03.07.2020, квитанції, листування тощо) до суду першої інстанції (господарський суд м. Києва) (п.п. 1.1); здійснює вивчення та аналіз зібраних документів та доказів, судової практики, необхідної для підготовки відзиву на позовну заяву (у тому числі: Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 86/32 від 26.05.2020, претензію № 612 від 03.07.2020, квитанції, листування тощо) до суду першої інстанції (господарський суд м. Києва) (п.п. 1.2); здійснює підготовку відзиву на позовну заяву до першої інстанції (господарський суд м. Києва) на основі зібраних та проаналізованих документів, доказів та інформації (п.п. 1.3); здійснює виготовлення та належне оформлення додатків до відзиву на позовну заяву до суду першої інстанції (господарський суд м. Києва) (п.п. 1.4).

У пункті 2 цієї додаткової угоди її сторони погодили, що сума виконаних юридичних робіт та наданих юридичних послуг (професійної правничої допомоги), визначених в пункті 1 цієї додаткової угоди № 1, становить фіксовану суму 42 600,00 грн., у тому числі: за послуги, вказані у п.п. 1.1 п. 1 додаткової угоди № 1 - 2 000,00 грн.; за послуги, вказані у п.п. 1.2 п. 1 додаткової угоди № 1 - 20 000,00 грн.; за послуги, вказані у п.п. 1.3 п. 1 додаткової угоди № 1 - 20 000,00 грн.; за послуги, вказані у п.п. 1.4 п. 1 додаткової угоди № 1 - 600,00 грн.

Відповідачем, крім вищенаведеного Договору та додаткової угоди до нього, до матеріалів справи долучено копію акту приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг № 1 від 25.11.2020 до Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 1 від 30.10.2020 на загальну суму 42 600,00 грн., який містить детальний опис виконаних адвокатом робіт, копію відповідного розрахунку судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу за Договором про надання правової (професійної правничої) допомоги № 1 від 30.10.2020, копію виставленого відповідачу адвокатом Большаковим Дмитром Володимировичем (який фактично здійснював представництво інтересів відповідача у справі) рахунку № 1 від 05.11.2020, копію платіжного доручення № 108300795 від 12.11.2020 про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю “Авто Ойл” на користь Адвокатського об'єднання “ГРАВІТАС” погодженої між ними суми гонорару в розмірі 42 600,00 грн., а також копію свідоцтва представника відповідача про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 000156 від 10.04.2018 та копію відповідного ордеру серії АА № 1062531 від 20.11.2020.

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Однак, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 26 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”, до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до положень статті 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Як було зазначено вище, 07.12.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача № 1104 від 01.12.2020 на відзив на позовну заяву, в якій останній, зокрема, заперечив проти стягнення з нього заявленої відповідачем суми витрат на професійну правничу допомогу та просив суд зменшити розмір вказаних судових витрат до 1 000,00 грн., у зв'язку з їх необґрунтованістю та неспівмірністю.

Суд звертає увагу на те, що надані відповідачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 42 600,00 грн. не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18.

Так, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З урахуванням предмету та підстав позовних вимог у даній справі, оцінюючи витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, беручи до уваги, зокрема, те, що розмір витрат на вивчення та аналіз адвокатом документів для підготовки, а також подання відзиву на позовну заяву, складає 40 000,00 грн. та є, на переконання суду, завищеним щодо позивача, враховуючи мотиви відмови позивача від позову в даній справі, які фактично не пов'язані з викладеною відповідачем у відзиві правовою позицією щодо суті спору, а зумовлені виявленням позивачем надходження оплати частини спірних штрафних санкцій після звернення до суду з позовом, зважаючи на заперечення позивача проти стягнення з нього заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 42 600,00 грн. (що фактично становить 80 % від ціни позову в даній справі), а також керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу до 6 390, 00 грн.

Керуючись статтями 46, 126, 129, 130, 191, пунктом 4 частини 1 статті 231, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Прийняти відмову Військової частини НОМЕР_1 від позову.

2. Закрити провадження у справі № 910/16777/20 на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

3. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто Ойл” (01033, місто Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 39/41; код ЄДРПОУ 40221297) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 390 (шість тисяч триста дев'яносто) грн. 00 коп.

4. Видати наказ після набрання ухвалою законної сили.

5. Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та згідно з підпунктом 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Повний текст ухвали складено та підписано 28.12.2020 року.

Суддя В.С. Ломака