21.12.2020 року м.Дніпро Справа № 904/4217/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Антоніка С.Г., Дарміна М.О.
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Булаткіна Н.О., довіреність № 13 від 19.03.2020 р., представник;
представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2020, ухвалене суддею Назаренко Н.Г., повний текст якого складений 12.10.2020, у справі №904/4217/20
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Агаєва Саяда Бахрам Огли, с. Новоолександрівка, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 17 509,64 грн.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Агаєва Саяда Бахрам Огли (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 17 509,64 грн., яка складається з суми основного боргу - 0,35 грн. та неустойки - 17 509,29 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору оренди № 12/02-5960-ОД від 03.03.2016, в частині повної та своєчасної оплати за орендоване приміщення та повернення майна після закінчення строку дії договору.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2020 у справі №904/4217/20 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Агаєва Саяда Бахрам Огли на Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях суму заборгованості по орендній платі у розмірі 0,35 грн., неустойку - 8 646,67 грн., витрати по сплаті судового збору - 1 038,08 грн.
В частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Агаєва Саяда Бахрам Огли на Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях неустойки у сумі 8 862,27 грн. - відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду у відмовленій частині, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, нез'ясування всіх обставин справи, зокрема умов договору, яким передбачена і сплата орендної плати за весь час користування майном до його повернення орендодавцю, і також сплата неустойки, передбачена ст. 785 ЦК України, просить рішення суду скасувати у відмовленій частині, ухвалити в цій частині нове рішення про повне задоволення позовних вимог.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що через несвоєчасне повернення відповідачем орендованого приміщення після припинення договору оренди, Позивачем на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України нараховано неустойку у розмірі подвійної орендної плати за період з 15.04.2019 по 15.09.2019 у сумі 17 508,94 грн. В той же час, господарський суд безпідставно зменшив розмір неустойки на суму сплаченої Відповідачем орендної плати.
Відповідач, Фізична особа-підприємець Агаєв Саяд Бахрам Огли, відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим ст.263 ГПК України, не скористався.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2020 (у складі колегії суддів: головуючий, доповідач - Іванов О.Г., Березкіна О.В., Антонік С.Г.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2020 у справі № 904/4217/20; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 02.12.2020.
Ухвалою суду від 02.12.2020, зважаючи на заявлене відповідачем клопотання, колегія суддів визнала причини неявки представника Відповідача поважними та відклала розгляд справи на 21.12.2020.
21.12.2020 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/4217/20 у зв'язку з відпусткою судді Березкіної О.В.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2020, справу №904/4217/20 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Антонік С.Г., Дармін М.О., якою цього ж дня справу прийнято до свого провадження.
Представник Відповідача правом, передбаченим ст. 42 ГПК України, не скористався, в судове засідання, призначене на 21.12.2020 повторно не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений судом апеляційної інстанції належним чином засобами електронного зв'язку та шляхом надсилання телефонограми.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами частини 2 ст.120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Оскільки суд апеляційної інстанції не визнавав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваної ухвали, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представника Відповідача.
В судовому засіданні 21.12.2020 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частину постанову у даній справі.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
03.03.2016 між Регіональним відділенням Фонду держмайна України у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Агаєвим Саядом Бахрам Огли (далі - Відповідач, Орендар) укладено договір № 12/02-5960-ОД оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно нежитлові вбудовані приміщення (реєстровий номер 02066747.7.ЦЖМФУЕ439) (далі - майно) площею 51,0 кв.м, розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 49-А на першому поверсі чотирьохповерхового (будинку, приміщення, будівлі), що перебуває на балансі Дніпропетровського національного університету ім О.Гончара (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 15.12.2015 і становить за незалежною оцінкою 383 748,00 грн.
Майно передається в оренду з метою розміщення буфету, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи у навчальному закладі. Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється (п. 1.2. договору).
Пунктом 2.1. договору встановлено, що орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.
Згідно п. 2.2. договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.
Відповідно до п. 2.4. договору обов'язок складання акту приймання-передавання майна в оренду покладається на орендодавця.
У відповідності до п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2015 року у розмірі 1 288,12 грн.
Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (п. 3.3. договору).
Згідно п. 3.4. договору у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяця оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.
Пунктом 3.6. договору встановлено, що орендна до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні відповідно до пропорції розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж:
- 50% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями казначейства у розмірі 644,06грн.;
- 50% - балансоутримувачу у розмірі 644,06 грн.
щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря протягом дії договору.
У відповідності до п. 5.3. договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.
Пунктом 5.15 договору встановлено, що у разі наміру продовжити строк дії договору оренди, зобов'язаний не пізніше ніж за два місяці до закінчення терміну дії договору оренди подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (копію договору страхування державного майна, копія договору страхування цивільної відповідальності, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.).
Цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 03.03.2016 по 02.03.2017 включно (п. 10.1 договору).
Згідно п. 10.3. договору зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.
У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження (п. 10.9 договору).
У відповідності до п. 10.10. договору майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передачі між орендарем та балансоутримувачем, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у двотижневий термін з моменту його підписання. Обов'язок щодо складання приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.
Пунктом 10.11. договору встановлено, що якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплатити неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.
21.03.2017 сторонами підписано Додаткову угоду про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 03.03.2016 № 12/02-5960-ОД.
Пунктом 1 вказаної додаткової угоди доповнено п. 10.1. розділу 10 "Строк чинності, умови зміни та припинення договору абзацом 2 та викладено в наступній редакції: "Цей договір є пролонгованим з 03.03.2017 по 02.03.2019 включно.".
03.03.2016 сторонами підписано акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна - площею 51,0 кв.м, що знаходиться на балансі Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 49-А (а.с. 20).
Як зазначено в позовній заяві, листом від 22.01.2019 № 18-02-00430 Позивач повідомив Відповідача про закінчення дії договору, просив сплатити заборгованість з орендної плати та повідомити про порядок повернення майна з оренди (а.с. 21). Однак Відповідач відповіді на вказаний лист не надав.
За доводами Позивача, листом від 29.03.2019 № 18-02-0200, який направлено на адресу Відповідача 08.04.2019, Позивач повідомив Відповідача про припинення договору з 03.03.2019 та просив повернути майно за актом-приймання передачі (а.с. 22).
Позивач вважає, що договір припинено 03.03.2019 через закінчення строку його дії.
Відповідач звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях із заявою від 01.03.2019 про продовження строку дії договору № 12/02-5960-ОД від 03.03.2016 (а.с. 50).
Листом від 30.07.2019 № 18-02-04609 Регіональне відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях повідомило ФОП Агаєва Саяда Бахрам Огли про те, що листом від 09.07.2019 № 1/11-6167 Міністерство освіти і науки України повідомило, що на засіданні комісії з майнових питань підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства освіти і науки України прийнято рішення, не надавати дозвіл на передачу в оренду зазначеного майна (а.с. 51-53).
За доводами Відповідача цей лист ним отримано 07.08.2019.
Акт приймання-передачі з оренди нерухомого майна згідно Договору № 12/02-5960-ОД від 03.03.2016 підписано між Балансоутримувачем та Відповідачем 08.08.2019 (а.с. 23).
Орендарем цей акт надано орендодавцеві (Позивачу) лише 03.10.2019, що підтверджується датою на заяві Відповідача (а.с. 59).
Позивач зазначає, що за Відповідачем утворилась заборгованість з орендної плати за користування майном по 08.08.2019, яка станом на 20.07.2020 складає 0,35 грн. (розрахунок Позивача а.с. 9-10).
Через несвоєчасне повернення майна з оренди Позивачем нараховано неустойку у розмірі подвійної орендної плати за період з 03.03.2019 по 08.08.2018 у сумі 17 508,94 грн., строк сплати якої настав 15.09.2019 (розрахунок Позивача а.с. 9-10, а також розрахунок, доданий до письмових пояснень а.с. 56-57).
З метою досудового врегулювання спору, на адресу Відповідача Позивачем направлено претензію від 24.01.2020 № 18-12-00561 з вимогою сплатити суму боргу (а.с. 24).
Відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не оплатив, що стало підставою для звернення Позивача з позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що доказів погашення заборгованості з орендної плати у розмірі 0,35 грн. Відповідач на час розгляду справи суду не надав.
З урахуванням того, що листом від 22.01.2019 № 18-02-00430 Позивач повідомив Відповідача про закінчення строку дії договору та повідомив про порядок повернення майна з оренди; листом від 29.03.2019 № 18-02-0200 Позивач повідомив Відповідача про припинення договору з 03.03.2019 та просив повернути майно за актом-приймання передачі, господарський суд прийшов до висновку, що Договір оренди № 12/02-5960-ОД від 03.03.2016 припинив свою дію 03.03.2019 у зв'язку із закінченням терміну, на який його було укладено.
Приймаючи до уваги оплату Відповідачем 8 862,27 грн. орендної плати, суд зарахував цю суму, як часткову оплату нарахованої Позивачем на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойки за період з 03.03.2019 по 08.08.2019, яка перераховувалась як орендна плата за період після припинення дії договору без відповідних правових підстав. Таким чином, розмір неоплаченої неустойки на час розгляду справи становить 8 646,67 грн. (17 508,94 грн. - 8 862,27 грн.).
Колегія суддів лише частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору оренди майна; строк дії договору, його припинення чи пролонгація; умови передачі майна в оренду та повернення його з оренди, факт повернення майна з оренди; час користування майном після припинення договору; встановлення факту прострочення оплати орендної плати; наявність підстав для нарахування неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди, що регулюється §1 глави 58 Цивільного кодексу України, §5 глави 30 Господарського кодексу України.
Частиною 1 ст.174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень частин 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Аналогічні положення містяться у ст.759 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч.1 ст.760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Згідно з ч.1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За частиною третьою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку Позивача за Відповідачем утворилась заборгованість з орендної плати за користування майном по 08.08.2019, яка станом на 20.07.2020 складає 0,35 грн. (розрахунок Позивача а.с. 9-10, а також розрахунок, доданий до письмових пояснень а.с. 56-57).
Доказів сплати заборгованості з орендної плати у сумі 0,35 грн. Відповідач суду не надав, доводи, наведені в обґрунтування позовних вимог не спростував.
На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 0,35 грн. правомірно задоволено господарським судом.
Щодо стягнення неустойки, нарахованої Позивачем на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.
Виходячи зі змісту ст. 759 ЦК України, ст. 283 ГК України, однією з юридичних ознак договору найму (оренди) є строковість, тобто, наявність визначеного в договорі періоду часу, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки відповідно до договору.
Як вже зазначалося, 21.03.2017 сторонами підписано Додаткову угоду про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 03.03.2016 № 12/02-5960-ОД, якою пролонговано цей Договір з 03.03.2017 по 02.03.2019.
У разу відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід'ємною частиною Договору, при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди (п. 10.4 Договору).
За доводами Позивача, листом від 22.01.2019 № 18-02-00430 він повідомив Відповідача про закінчення дії договору, просив сплатити заборгованість з орендної плати та повідомити про порядок повернення майна з оренди (а.с. 21); листом від 29.03.2019 № 18-02-0200, який направлено на адресу Відповідача 08.04.2019, Позивач повідомив Відповідача про припинення договору з 03.03.2019 та просив повернути майно за актом-приймання передачі (а.с. 22).
Ці листи розцінено господарським судом як заяву орендодавця про припинення Договору оренди, направлену на адресу Відповідача.
З таким висновком господарського суду колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна № 2269-XII (в редакції чинній станом на березень 2019 року) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
З огляду на загальні засади цивільного законодавства, встановлені ст. 3 ЦК України: справедливість, добросовісність та розумність, відповідно до п. 10.4 Договору, ст. 764 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна № 2269-XII саме направлення однією із сторін (в нашому випадку орендодавцем) заяви про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору та отримання іншою стороною (в нашому випадку орендарем) такої заяви, дозволяє прийти до висновку про фактичне волевиявлення орендодавця про припинення Договору оренди шляхом подання відповідної заяви орендареві.
В той же час, матеріали справи доказів відправлення та, тим паче, вручення Відповідачу листів Позивача від 22.01.2019 № 18-02-00430 та від 29.03.2019 № 18-02-0200 не містять.
Так, Позивачем взагалі не надано до суду жодних доказів відправлення на адресу Відповідача листа від 22.01.2019 № 18-02-00430.
Надані Позивачем копія касового чеку від 08.04.2019 разом із списком згрупованих поштових відправлень, відповідно до якого Позивачем на адресу ФОП Агаєва С.Б. направлено якесь повідомлення, не підтверджують направлення Позивачем на адресу Відповідача саме листа від 29.03.2019 № 18-02-0200, оскільки до касового чеку не долучено опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення.
Навіть якщо припустити, що у зазначеному вище згрупованому поштовому відправленні містився лист Позивача від 29.03.2019 № 18-02-0200, у будь-якому випадку останнім пропущено місячний строк для подачі заяви про припинення Договору, оскільки строк дії договору закінчився 02.03.2019, а згруповане поштове відправлення подане до відділення зв'язку лише 08.04.2019.
За доводами відповідача, наведеними у відзиві на позовну заяву, листів Позивача від 22.01.2019 № 18-02-00430 та від 29.03.2019 № 18-02-0200 він не отримував, а матеріали справи не містять доказів їх відправлення на його адресу.
Отже, належних і достатніх доказів у розумінні положень статей 76, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, які би свідчили про направлення Позивачем на адресу Відповідача заяви про припинення Договору оренди нерухомого майна від 03.03.2016 № 12/02-5960-ОД протягом одного місяця після закінчення терміну його дії в матеріалах справи немає.
З огляду на викладене, Позивачем не доведено факт припинення з 03.03.2019 Договору оренди нерухомого майна від 03.03.2016 № 12/02-5960-ОД.
Доводи Позивача про обов'язковість дозволу органу, уповноваженого на управління об'єктом оренди, на укладання додаткової угоди про пролонгацію Договору оренди, колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на наступне.
Згідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII (в редакції чинній станом на березень 2019 року) орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.
Якщо орендодавець не одержав у встановлений термін висновків органу, уповноваженого управляти державним майном, дозволу, відмови чи пропозицій від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, укласти договір оренди нерухомого майна з бюджетною установою, організацією, висновків органу Антимонопольного комітету України, укладення договору оренди вважається з цими органами погодженим (абзац 3).
Відповідно до матеріалів справи Позивач звернувся до органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди (Міністерства освіти і науки України), із зверненням про надання дозволу на продовження Договору оренди листом від 18.04.2019 за № 07-02-02625, відповідь на який отримав лише 22.07.2019, тобто із пропуском встановленого ч. 3 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" терміну (а.с. 51-53).
Отже, оскільки орендодавець - Позивач не одержав у встановлений термін висновків органу, уповноваженого управляти державним майном, то Договір оренди нерухомого майна від 03.03.2016 № 12/02-5960-ОД було продовжено.
Згідно зі ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Отже, статтею 785 ЦК України передбачені певні правові наслідки невиконання орендарем свого зобов'язання щодо своєчасного повернення орендованого майна у вигляді сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення лише у випадку припинення договору найму.
Оскільки Позивачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджено припинення з 03.03.2019 Договору оренди нерухомого майна від 03.03.2016 № 12/02-5960-ОД, то судом неправильно застосовано до спірних правовідносин статтю 785 ЦК України та безпідставно стягнуто з Відповідача неустойку у розмірі 8 646,67 грн.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки слід відмовити через їх недоведеність.
З огляду на викладене, доводи заявника апеляційної скарги про наявність правових підстав для стягнення з Відповідача неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 15.04.2019 по 15.09.2019 у сумі 17 508,94 грн. через несвоєчасне повернення Відповідачем орендованого приміщення після припинення договору оренди, є безпідставними. Через що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Хоча апелянт оскаржує рішення лише в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення неустойки, втім, за положеннями частини 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Зокрема, в даному випадку суд першої інстанції за відсутності доказів припинення договору оренди неправильно застосував до спірних правовідносин статтю 785 ЦК України та безпідставно стягнув з Відповідача неустойку у розмірі 8 646,67 грн.
Крім того, неправильне застосування судом ч. 2 ст. 785 ЦК України призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до ч. 2 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування рішення суду.
З огляду на викладене, Центральний апеляційний господарський суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на нез'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, яке призвело до прийняття неправильного рішення (ч. 1 п. п.1, 4 ст. 277 ГПК України), що є підставою для скасування такого рішення.
За таких обставин апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з Відповідача суму заборгованості по орендній платі у розмірі 0,35 грн.; в решті позовних вимог слід відмовити.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судові витрати, понесені у зв'язку із подачею позову, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягнути з Відповідача на користь Позивача 0,04 грн. витрат по сплаті судового збору.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги судові витрати Позивача за подання апеляційної скарги на рішення суду слід покласти на заявника апеляційної скарги.
Оскільки загальна ціна позову становить 17 509,64 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв'язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2020 у справі № 904/4217/20 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2020 у справі №904/4217/20 - скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро до Фізичної особи-підприємця Агаєва Саяда Бахрам Огли, с. Новоолександрівка, Дніпропетровська область про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 17 509,64 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Агаєва Саяда Бахрам Огли ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6, код ЄДРПОУ 42767945) суму заборгованості по орендній платі у розмірі 0,35 грн., 0,04 грн. витрат по сплаті судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Судові витрати Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.12.2020.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя С.Г. Антонік
Суддя М.О. Дармін