24.12.2020 Справа № 904/4931/19
м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,
суддів - Кощеєва І.М., Чус О.В.,
секретар судового засідання: Мацекос І.М.,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Цесія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2020 у справі №904/4931/19 (суддя Золотарьова Я.С., повне рішення складено 15.05.2020)
за позовом Приватного підприємства "ЦЕСІЯ", м. Дніпро
до Дніпровської міської ради, м. Дніпро
за участю:
третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро
третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м. Дніпро
про визнання недійсними та скасування рішень і записів про скасування державної реєстрації прав власності, поновлення записів про право власності
- рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2020 у справі №904/4931/19 Приватному підприємству (далі - ПП) "Цесія" відмовлено в задоволенні позову:
- про визнання недійсним та скасування рішення про скасування державної реєстрації прав, індексний номер 31842901 від 12.10.2016, прийнятого державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Калініченко Т.В., про скасування внесеного на його підставі запису від 12.10.2016 про скасування державної реєстрації права власності підприємства на нежитлове приміщення за адресою: м. Дніпро, вул. Іларіонівська, буд. 19, прим. 8 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 66497412101) та про поновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності номер 1534362, дата, час, державної реєстрації: 05.07.2013 13:09:40;
- про визнання недійсним та скасування рішення про скасування державної реєстрації прав, індексний номер 31840539 від 12.10.2016, прийнятого державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Набло К.О., про скасування внесеного на його підставі запису від 12.10.2016 про скасування державної реєстрації права власності підприємства на нежитлове приміщення, №13 за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський (колишня назва - пр. Газети “Правда”), буд. 42, прим. 13 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 60709312101) та про поновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності номер 1264208, дата, час, державної реєстрації 11.06.2013 17:42:31;
- про визнання недійсним та скасування рішення про скасування державної реєстрації прав, індексний номер 31837638 від 12.10.2016, прийнятого державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Александрук Г.В., про скасування внесеного на його підставі запису від 12.10.2016 про скасування державної реєстрації права власності підприємства на нежитлове приміщення за адресою: м. Дніпро, пр.Слобожанський (колишня назва - пр. Газети "Правда"), буд.42, прим.14 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 67659212101) та про поновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності номер 1271832, дата, час, державної реєстрації 12.06.2013 12:30:29;
- про визнання недійсним та скасування рішення про скасування державної реєстрації прав, індексний номер 31837185 від 12.10.2016, прийнятого державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Сакалюком С. Г., про скасування внесеного на його підставі запису від 12.10.2016 про скасування державної реєстрації права власності підприємства на нежитлове приміщення за адресою: м. Дніпро, пр.Слобожанський (колишня назва - пр. Газети "Правда"), буд. 42, прим. 16 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 68627912101) та про поновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності номер 1272816, дата, час, державної реєстрації 12.06.2013 13:09:20;
- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин щодо визнання недійсними згідно з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі №38/5005/6636/2012 договорів купівлі-продажу перелічених вище об'єктів нерухомого майна від 05.07., 11.06. та 12.06.2013, які укладені між Комунальним житловим експлуатаційним підприємством (далі - КЖЕП) "Лівобережжя" та ПП "Цесія", внаслідок чого позивач не набув право власності на майно, запис про скасування реєстрації якого просить скасувати, з того, що скасування законних підстав набуття права власності на споруду, як нерухоме майно, позбавляє запис про державну реєстрацію права власності самостійного значення, а також з того, що відомості реєстру про набуття права власності позивачем на вказаний об'єкт нерухомості не можуть братися до уваги як офіційні і достовірні;
- не погодившись з прийнятим рішенням, ПП "Цесія" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування господарським судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неправильне тлумачення закону, незастосування закону, який підлягав застосуванню та ігнорування судом обставин та доказів у справі просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення та задовольнити позовні вимоги;
- у поданій скарзі йдеться про те, що висновок суду першої інстанції щодо ненабуття позивачем права власності на майно, записи про скасування реєстрації якого він просить скасувати, вказує на те, що суд не встановив сутності ані предмету, ані підстав позову та не визначив належним чином, за захистом яких прав та інтересів звернувся позивач, адже предметом позову не є визначення наявності чи відсутності права власності позивача на спірне нерухоме майно, предметом даного позову є визнання недійсними та скасування рішень державного реєстратора про скасування державної реєстрації права власності ПП "Цесія" за відсутності передбачених нормативно-правовими актами рішень суду, в умовах існування зареєстрованих в державних реєстрах обтяжень, на підставі документів, які не відповідають вимогам чинного законодавства та ще й поданих неналежною особою за відсутності в неї таких повноважень, про те, що позов подано позивачем не на захист права власності, а на захист правомірного очікування на мирне володіння майном від непропорційного втручання та від втручання у незаконний спосіб, а також на захист законного інтересу стосовно придбаного нерухомого майна, про те, що, придбавши спірні об'єкти нерухомого майна за нотаріально посвідченими оплатними договорами купівлі-продажу, позивач мав усі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням майбутнього володіння, користування та розпорядження придбаним нерухомим майном, про те, що суд першої інстанції помилково не врахував, що право очікування захищається на рівні з правом власності, при цьому факт визнання недійсними договорів сам по собі не припинив такого права, про те, що навіть якщо правочин щодо набуття права власності визнано судом незаконним і недійсний правочин не створює юридичних наслідків, то Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" не передбачає автоматичного та/або безумовного скасування/припинення запису про право власності, вчиненого на підставі недійсного правочину, про те, що норми цього закону вимагають скасування судом рішення про державну реєстрацію прав як обов'язкову і необхідну підставу для внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав, так само і норми цивільного та господарського законодавства не передбачають наслідком недійсності правочину автоматичне повернення сторін у первісний стан, наслідком недійсності правочину є саме виникнення у обох сторін правочину обов'язку вчинити дії, які полягають у поверненні другій стороні у натурі всього, що вона одержала на виконання цього правочину, або за неможливості такого повернення - у відшкодуванні вартості того, що одержано, за цінами які існують на момент відшкодування, про те, що позивач безумовно мав і законний (охоронюваний законом) інтерес стосовно придбаного нерухомого майна, який полягав у прагненні до володіння і користування придбаним ним нерухомим майном принаймні до моменту застосування правових наслідків недійсності правочинів та/або пред'явлення вимог про повернення/витребування майна та/або позбавлення його майна в інший виключно законний спосіб, про те, що висновки суду з приводу того, що скасування законних підстав набуття права власності на споруду як нерухоме майно, позбавляє запис про державну реєстрацію права власності самостійного правового значення та що відомості про набуття права власності позивачем на вказаний об'єкт нерухомості не можуть братися до уваги як офіційні та достовірні повністю суперечать нормам чинного законодавства та є намаганням нівелювати запроваджений законодавцем інститут обов'язкової державної реєстрації речових прав на нерухоме майно тому, що визнання недійсним договору купівлі-продажу, який став підставою реєстрації права власності, не скасовує норм закону стосовно необхідності внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації права власності позивача на майно, про те, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою виникнення, переходу або припинення у особи речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі, який призводить до виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно, про те, що у добросовісного набувача, який набув нерухоме майно за нотаріально посвідченим оплатним договором купівлі-продажу та за яким на цій підставі зареєстровано право власності на нерухоме майно, залишається правовий зв'язок з придбаним майном до моменту державної реєстрації виключно у встановленому законом порядку припинення/переходу/скасування його прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про те, що господарський суд безпідставно залишив поза увагою доводи позивача стосовно того, що скасуванням державної реєстрації права власності позивача на нерухоме майно було здійснено втручання в його право мирного володіння майном, і таке втручання було непропорційним та не у передбачений законом спосіб, чим порушено ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про те, що правомірне очікування на володіння майном є майном за змістом вказаної норми права, тому позивач об'єктивно мав право розраховувати, що втручання у його право буде здійснено з дотриманням його прав, гарантованих Конституцією та нормами чинного законодавства України, про те, що в рішенні суду відсутній аналіз та мотиви відхилення викладених в позовній заяві обставин та правових підстав позову, зокрема, судом не взято до уваги, що скасування державної реєстрації права позивача проведено державним реєстратором за відсутності рішень суду по скасуванню рішень державного реєстратора відносно державної реєстрації прав, про те, що рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення права та/або обов'язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об'єкт, про те, що в оскаржуваному рішенні господарський суд не навів жодних причин відхилення правової аргументації позивача стосовно того факту, що дії реєстратора про скасування записів були здійснені в умовах відсутності суб'єкту звернення (заінтересованої особи або уповноваженої нею органу), яка може виступати заявником при внесенні записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також за відсутності належно оформленої заяви про скасування державної реєстрації прав, про те, що подані прокурором заяви не містять усіх обов'язкових реквізитів, визначених формою заяви про скасування, затвердженою наказом Міністерства юстиції України №595/5 від 17.04.2012 "Про впорядкування відносин, пов'язаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", про те, що поза оцінкою господарського суду залишились доводи позивача про те, що оскаржувані рішення державних реєстраторів, винесені за результатом розгляду заяв прокурора про скасування, не відповідають вимогам та формі, встановленій наказом Міністерства юстиції України №3601/5 від 26.12.2011 "Про затвердження форм рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно та вимог до їх оформлення", про те, що у зв'язку з викладеним державними реєстраторами проведено скасування державної реєстрації права власності ПП "Цесія" на об'єкти нерухомого майна за відсутності заяв про таке скасування та рішення державного реєстратора, про те, що при винесенні оскаржуваних рішень судом проігноровано, що здійснення реєстраційних дій стосовно скасування державної реєстрації прав проведено державними реєстраторами за наявності зареєстрованих обтяжень речових прав на спірне нерухоме майно, а саме: записів про обтяження №29288301 від 05.12.2018, №16480719 від 20.09.2016, №15580652 від 26.07.2016 щодо нежитлового приміщення №8, розташованого за адресою: м. Дніпро, вулиця Іларіонівська, 19, записів про обтяження №29314469 від 06.12.2018, №16486967 від 20.09.2016, №15470102 від 19.07.2016 щодо нежитлового приміщення №13, розташованого за адресою: м. Дніпро, проспект Слобожанський, 42, записів про обтяження №29314655 від 06.12.2018, №16487467 від 20.09.2016, №15584353 від 26.07.2016 щодо нежитлового приміщення №14, розташованого за адресою: м. Дніпро, проспект Слобожанський, 42, записів про обтяження №16488105 від 20.09.2016, №15581766 від 26.07.2016 щодо нежитлового приміщення №16, розташованого за адресою: м. Дніпро, проспект Слобожанський, 42, про те, що при наявності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про арешт та заборону відчуження спірного нерухомого майна державний реєстратор не мав права здійснювати реєстраційних дій до зняття такого обтяження, про те, що судом першої інстанції проігноровано аргументи позивача та його правове обґрунтування внесення записів про скасування державної реєстрації права власності за позивачем здійснено не тим державним реєстратором, яким проводилась державна реєстрація прав на відповідні об'єкти нерухомого майна, у зв'язку з чим у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав мало бути відмовлено, про те, що судом першої інстанції не надано правової оцінки обставинам з позбавлення позивача прав на придбане ним нерухоме майно при порушенні порядку, встановленого законом, оскільки у спірних правовідносинах не застосовано передбачені законом правові наслідки недійсності правочину, при цьому одностороння реституція чинним законодавством не передбачена та є недопустимою, про те, що внаслідок скасування державної реєстрації права власності позивача, одержане позивачем за недійсними договорами купівлі-продажу нерухоме майно було повернуто у власність територіальної громади м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, тобто особі, яка не була стороною недійсних правочинів, в той же час не поновлено записи про державну реєстрацію права господарського відання комунального підприємства-продавця, які існували до державної реєстрації права власності за позивачем і були припинені на підставі укладених з позивачем договорів купівлі-продажу, про те, що внаслідок скасування державної реєстрації права власності позивача на нерухоме майно було здійснено втручання у його право мирного володіння майном, і таке втручання було непропорційним та не у передбачений законом спосіб, чим порушено ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а також про те, що порушення норм національного законодавства призвело до порушення критерію пропорційності втручання, оскільки відбулось позбавлення позивача майна, отриманого за визнаними недійсними договорами, без повернення покупцеві грошових коштів, сплачених за такими договорами, а також без надання будь-якої іншої обґрунтованої компенсації, позбавлення позивача прав на майно у непередбачений законом спосіб призводить до необхідності позивачеві, вже не маючи прав на майно, шукати способи відшкодування і компенсації своїх витрат, що створює для позивача стан невизначеності часу повернення коштів позивача та порушує "справедливий баланс" між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майно;
- 24.12.2020 представник скаржника в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи скаржник повідомлений належним чином;
- відповідач вважає рішення господарського суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що нерухоме майно, стосовно якого здійснена державна реєстрація права власності, набуває певного правового статусу і перебуває під захистом держави, яка офіційно визнала і підтвердила факт набуття речових прав на таке нерухоме майно, на те, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі №38/5005/6636/2012 договори купівлі-продажу від 05.07., 11.06. та 12.06.2013 визнані недійсними, а отже, з урахуванням приписів ст.ст. 216, 236 Цивільного кодексу України, позивач не набув право власності на майно, запис про скасування реєстрації якого просить скасувати, а також на те, що скасування законних підстав набуття права власності на споруду як нерухоме майно, позбавляє запис про державну реєстрацію права власності самостійного правового значення, відомості реєстру про набуття права власності позивачем на вказаний об'єкт нерухомості не можуть братися до уваги як офіційні та достовірні;
- 24.12.2020 представник відповідача також не з'явився в судове засідання, відповідачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю представника в іншому судовому засіданні;
- представник третьої особи 1 в судове засідання не з'явився, відзив на апеляційну скаргу третя особа 1 не надала, про час та місце розгляду справи апеляційним судом третя особа 1 повідомлена належним чином, оскільки рекомендоване повідомлення №4900087104201 з поштовим відправленням повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (49023, м. Дніпро, проспект Мануйлівський (Воронцова), 13);
- вказана адреса третьої особи 1 зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інші відомості про місцезнаходження третьої особи 1 в матеріалах справи відсутні;
- представник третьої особи 2 в судове засідання не з'явився, відзив на апеляційну скаргу третя особа 2 не представила, про час та місце розгляду справи апеляційним судом третя особа 2 повідомлена належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача в судовому засіданні 19.11.2020, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції, 05.07.2013 між КЖЕП "Лівобережжя" (продавцем) та ПП "Цесія" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І.В., зареєстрований в реєстрі за номером 1082.
Об'єктом цього договору є нежитлове приміщення № 8, розташоване за адресою: вул. Іларіонівська, 19 у м. Дніпро. На момент продажу вказаного нерухомого майна право власності на нього було зареєстровано за територіальною громадою міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради (зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.05.2013 14:06:46, номер запису про право власності: 1045497), право господарського відання на нього належало КЖЕП “Лівобережжя” (зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.05.2013, номер запису про інше речове право: 1046124).
На підставі укладеного договору купівлі-продажу здійснено державну реєстрацію переходу права власності, а саме: право власності на цей об'єкт нерухомого майна зареєстровано за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності: 1534362; дата, час державної реєстрації: 05.07.2013 13:09:40; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 3692952 від 05.07.2013 13:41:43), а також 05.07.2013 здійснено державну реєстрацію припинення іншого речового права (права господарського відання).
Вказаний договір купівлі-продажу визнано недійсним ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/6636/2012.
На підставі вказаної ухвали господарського суду право власності позивача на цей об'єкт нерухомого майна скасовано, дата, час державної реєстрації 12.10.2016 14:07:33. Відомості про скасування права власності внесено до реєстру 12.10.2016 на підставі рішення державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Калініченко Тетяни Володимирівни, індексний номер рішення: 31842901. З внесенням запису про скасування державної реєстрації права власності позивача поновлено запис про право власності на цей об'єкт нерухомого майна територіальної громади м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради (номер запису про право власності: 1045497; дата, час державної реєстрації: 14.05.2013 14:06:46).
11.06.2013 між КЖЕП "Лівобережжя" (продавцем) та ПП "Цесія" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу від 11.06.2013, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І.В., зареєстрований в реєстрі за номером 840.
Об'єктом цього договору є нежитлове приміщення № 13, розташоване за адресою: пр. Слобожанський (раніше - проспект Газети "Правда"), 42 у м. Дніпро. На момент продажу вказаного нерухомого майна право власності на нього було зареєстровано за територіальною громадою міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради (зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.05.2013 16:38:08, номер запису про право власності: 956754), право господарського відання на нього належало КЖЕП "Лівобережжя" (зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.05.2013 16:29:15, номер запису про інше речове право: 957565).
На підставі укладеного договору купівлі-продажу здійснено державну реєстрацію переходу права власності, а саме: право власності на цей об'єкт нерухомого майна зареєстровано за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності: 1264208; дата, час державної реєстрації: 11.06.2013 17:42:31; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 3063603 від 11.06.2013 17:52:11), а також 11.06.2013 здійснено державну реєстрацію припинення іншого речового права (права господарського відання).
Вказаний договір купівлі-продажу визнано недійсним ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/6636/2012.
На підставі вказаної ухвали господарського суду право власності позивача на цей об'єкт нерухомого майна скасовано, дата, час державної реєстрації 12.10.2016 12:00:42. Відомості про скасування права власності внесено до реєстру 12.10.2016 на підставі рішення державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Хабло Костянтина Олександровича, індексний номер рішення: 31840539. З внесенням запису про скасування державної реєстрації права власності позивача поновлено запис про право власності на цей об'єкт нерухомого майна територіальної громади м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради (номер запису про право власності: 956754; дата, час державної реєстрації: 08.05.2013 16:38:08).
Також, 12.06.2013 між КЖЕП "Лівобережжя" (продавцем) та ПП "Цесія" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу від 12.06.2013, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І.В., зареєстрований в реєстрі за номером 844.
Об'єктом цього договору є нежитлове приміщення № 14, розташоване за адресою: проспект Слобожанський (раніше - проспект Газети "Правда"), 42 у м. Дніпро. На момент продажу вказаного нерухомого майна право власності на нього зареєстровано за територіальною громадою міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради (зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.05.2013 14:43:37, номер запису про право власності: 1064346), право господарського відання на нього належало КЖЕП "Лівобережжя" (зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.05.2013, номер запису про інше речове право: 1064722).
На підставі укладеного договору купівлі-продажу здійснено державну реєстрацію переходу права власності, а саме: право власності на цей об'єкт нерухомого майна було зареєстровано за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності: 1271832; дата, час державної реєстрації: 12.06.2013 12:30:29; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 3082528 від 12.06.2013 12:38:53), а також 12.06.2013 здійснено державну реєстрацію припинення іншого речового права (права господарського відання).
Вказаний договір купівлі-продажу визнано недійсним ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/6636/2012.
На підставі вказаної ухвали господарського суду право власності позивача на цей об'єкт нерухомого майна скасовано, дата, час державної реєстрації 12.10.2016 12:14:28. Відомості про скасування права власності внесено до реєстру 12.10.2016 на підставі рішення державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Александрук Ганни Вікторівни, індексний номер рішення: 31837638. З внесенням запису про скасування державної реєстрації права власності позивача поновлено запис про право власності на цей об'єкт нерухомого майна територіальної громади м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради (номер запису про право власності: 1064346; дата, час державної реєстрації: 08.05.2013 14:43:37).
12.06.2013 між КЖЕП "Лівобережжя" (продавцем) та ПП "Цесія" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу від 12.06.2013, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І.В., зареєстрований в реєстрі за номером 848.
Об'єктом цього договору є нежитлове приміщення №16, розташоване за адресою: проспект Слобожанський (раніше - проспект Газети “Правда”), 42 у м. Дніпро. На момент продажу вказаного нерухомого майна право власності на нього було зареєстровано за територіальною громадою міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради (зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.05.2013 14:42:17, номер запису про право власності: 1078838), право господарського відання на нього належало КЖЕП "Лівобережжя" (зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.05.2013, номер запису про інше речове право: 1079256).
На підставі укладеного договору купівлі-продажу здійснено державну реєстрацію переходу права власності, а саме: право власності на цей об'єкт нерухомого майна зареєстровано за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності: 1272816; дата, час державної реєстрації: 12.06.2013 13:09:20; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 3084726 від 12.06.2013 13:15:14), а також 12.06.2013 здійснено державну реєстрацію припинення іншого речового права (права господарського відання).
Вказаний договір купівлі-продажу визнано недійсним ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/6636/2012.
На підставі вказаної ухвали господарського суду право власності позивача на цей об'єкт нерухомого майна скасовано, дата, час державної реєстрації 12.10.2016 12:32:19. Відомості про скасування права власності внесено до реєстру 12.10.2016 на підставі рішення державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Сакалюк Сергія Георгійовича, індексний номер рішення: 31837185. З внесенням запису про скасування державної реєстрації права власності позивача поновлено запис про право власності на цей об'єкт нерухомого майна територіальної громади м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради (номер запису про право власності: 1078838; дата, час державної реєстрації: 08.05.2013 14:42:17).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі №38/5005/6636/2012, яка набрала законної сили, задоволено скаргу прокуратури Дніпропетровської області на дії ліквідатора КЖЕП "Лівобережжя" в процедурі банкрутства останнього, визнано неправомірними дії ліквідатора щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна та щодо його продажу з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів з продажу нерухомого майна та договори купівлі-продажу з відчуження цього нерухомого майна, укладені між КЖЕП "Лівобережжя" (продавцем) та юридичними особами - переможцями торгів (покупцями).
Посилаючись на обставини щодо відсутності рішень суду про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав власності на спірні об'єкти нерухомого майна, що свідчить про відсутність підстав для скасування державної реєстрації за підприємством прав власності, на те, що рішення суду про визнання недійсним правочину не зумовлює виникнення обов'язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідні об'єкти, на те, що в момент виникнення записів про скасування державної реєстрації прав власності підприємства на об'єкти нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були наявні обтяження на це майно і такі обтяження є перешкодою для здійснення реєстраційних дій, на те, що записи про скасування державної реєстрації прав власності підприємства на спірні об'єкти внесені державними реєстраторами Департамента адміністративних прав та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, в той час як реєстрацію права власності на них за позивачем здійснював приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецька І.В., на порушення прав ПП "Цесія" на мирне володіння його майном шляхом втручання у нього без легітимної підстави, без надання справедливої компенсації при позбавленні добросовісного набувача набутого ним за відплатними договорами майна та на порушення охоронюваного законом інтересу підприємства, який полягає у правомірному очікуванні володіти набутим за недійсним договором майном до прийняття рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав власності та/або заявлення вимог про повернення/витребування майна в порядку двосторонньої реституції чи віндикації, ПП "Цесія" звернулося до господарського суду з вимогами про визнання недійсними та скасування рішень про скасування державної реєстрації прав на нежитлові приміщення №№13, 14, 16, розташовані за адресою: проспект Слобожанський (раніше - проспект Газети "Правда"), 42, а також на нежитлове приміщення №8, розташоване за адресою: вулиця Іларіонівська, 19 у м. Дніпро.
Як правові підстави для звернення з позовом підприємством визначені положення ст.ст. 2, 13, 18, 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
За наслідками розгляду даної справи, порушеної за позовом підприємства, господарським судом прийнято оскаржуване рішення.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 16 Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
За приписами ст. 20 Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.
П. 4 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною.
Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
За приписами ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не суперечить ст. 16 Цивільного кодексу України, між тим підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсними та скасування рішень про скасування державної реєстрації прав від 12.10.2016, скасування внесених згідно з цими рішеннями записів про скасування державної реєстрації прав власності підприємства на спірні об'єкти та про поновлення записів про права власності підприємства відсутні тому, що, як зазначено вище, договори купівлі-продажу від 05.07., 11.06. та 12.06.2013, згідно з якими підприємство набуло права власності на ці об'єкти, визнані недійсними відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі №38/5005/6636/2012. При цьому за приписами ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
У цьому зв'язку обставини щодо порушення права позивача на мирне володіння його майном шляхом втручання у нього без легітимної підстави, без надання справедливої компенсації при позбавленні добросовісного набувача набутого ним за відплатними договорами майна і порушення охоронюваного законом інтересу підприємства, який полягає у правомірному очікуванні володіти набутим за недійсним договором майном до прийняття рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав власності та/або заявлення вимог про повернення/витребування майна в порядку двосторонньої реституції чи віндикації, та обставини щодо наявності підстав для захисту таких прав шляхом звернення з даним позовом не є доведеними в установленому ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України порядку.
За огляду на викладене позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Наведені вище обставини залишені господарським судом поза увагою, між тим нез'ясування цих обставин не призвело до неправильності висновків по суті вирішення спору.
Тому рішення господарського суду слід залишити без змін.
Щодо доводів скаржника про здійснення втручання в його право мирного володіння майном, і про те, що таке втручання було непропорційним та не у передбачений законом спосіб, чим порушено ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод колегія суддів виходить з такого.
Так, постановляючи ухвалу від 29.08.2016 у справі №38/5005/6636/2012, господарський суд посилався на те, що дії ліквідатора КЖЕП "Лівобережжя" щодо включення до ліквідаційної маси, а згодом щодо реалізації спірного нерухомого майна останнього, є незаконними, оскільки вказане майно повинно бути передано на баланс Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради згідно з рішенням останньої від 02.03.2011.
Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення (рішення у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011, "Кривенький проти України" від 16.02.2017).
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.
Право держави витребувати нерухоме майно з огляду на доведену незаконність і безпідставність його відчуження передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони права власності і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.
Спірне нерухоме майно вибуло з комунальної власності незаконно та поза волею власника, оскільки комунальне підприємство, за яким майно було закріплено на праві господарського відання, не вправі було самостійно ним розпоряджатися.
Повернення у державну власність нерухомого майна, незаконно відчуженого в процедурі банкрутства, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом цього майна як майна територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради.
В силу об'єктивного цільового призначення вказаного майна, набувач такого майна, проявивши розумну обачність, міг та повинен був знати про те, що це майно належить до майна територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради.
Відтак, втручання у право володіння майном відповідача переслідувало легітимну мету і цей захід є пропорційним легітимній меті втручання у право.
Інші доводи скаржника не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення Господарського суду Дніпропетровської області та спростовуються наведеними вище висновками апеляційного суду.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, заявлене в суді апеляційної інстанції, задоволенню не підлягає.
У даному випадку, при зверненні з клопотанням про відкладення розгляду справи до господарського суду відповідачем в установленому порядку не доведені обставини щодо неможливості розгляду справи за відсутності його представника.
Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
- рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2020 у справі №904/4931/19 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;
- постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови;
- повна постанова складена 29.12.2020
Головуючий суддя І.Л. Кузнецова
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус