проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"24" грудня 2020 р. Справа № 922/2726/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Черкас В.М.,
за участю представників:
від позивача: Єгоров С.Г., адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 25.06.2019 серії ПТ №2862) - на підставі ордеру від 23.12.2020 №151634;
від 1-го, 2-го, 3-го відповідачів: не з'явилися;
від 4-го відповідача: Овсяник С.А., адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 01.08.2018 серії ХВ №002257) - на підставі ордеру від 18.11.2020 серії АХ №1023791;
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шестопалова Сергія Михайловича, с.Рогозянка, Великобурлуцький район, Харківська область,
на рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 (суддя Шатерніков М.І.), ухвалене в приміщенні Господарського суду Харківської області в м. Харкові о 12год 29хв, повний текст якого складений 13.11.2020,
у справі №922/2726/19
за позовом: Фізичної особи-підприємця Васильченко Лариси Володимирівни, м.Харків,
до 1-го відповідача: Великобурлуцької районної Державної адміністрації Харківської області, смт.Великий Бурлук, Великобурлуцький район, Харківська область,
2-го відповідача: Державного реєстратора прав на нерухоме майно Великобурлуцької РДА Марченко Іллі Леонідовича, смт.Великий Бурлук, Великобурлуцький район, Харківська область
3-го відповідача: Державного реєстратора прав на нерухоме майна Великобурлуцької районної державної адміністрації Кривошея Віталія Олександровича, смт.Великий Бурлук, Великобурлуцький район, Харківська область
4-го відповідача: Фізичної особи-підприємця Шестопалова Сергія Михайловича, с.Рогозянка, Великобурлуцький район, Харківська область,
про скасування реєстрації,
Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 позов задоволено повністю; визнано протиправним і скасовано рішення про державну реєстрацію суборенди земельної ділянки, індексний номер: 29958054 від 08.06.2016 15:17:27 державного реєстратора Марченко І.Л. Великобурлуцької районної державної адміністрації; визнано протиправним і скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48528521 від 05.09.2019 09:49:42 Державного реєстратора прав на нерухоме майно Великобурлуцької районної державної адміністрації Кривошей Віталія Олександровича (т.4, а.с. 9-15).
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що на момент проведення державної реєстрації договору суборенди та прийняття спірного рішення про державну реєстрацію права суборенди від 08.06.2016 №29958054 право оренди спірної земельної ділянки вже було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 19.04.2016 за ОСОБА_1 , якою не було надано волевиявлення на надання спірної земельної ділянки в суборенду. Крім того, місцевий господарський суд з посиланням на статті 182, 334 ЦК України, статті 6, 8 Закону України «Про оренду землі» дійшов висновку, що договір суборенди земельної ділянки до його державної реєстрації не набув чинності та у ФОП Шестопалова С.М. не виникло речових прав на земельну ділянку за таким договором.
ФОП Шестопалов С.М. із рішенням місцевого господарського суду не погодився та 19.11.2020 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зупинити провадження у справі №922/2726/19 до вирішення Великобурлуцьким районним судом Харківської області справи №616/409/19 та набрання законної сили судовим рішенням у даній справі; скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у справі №922/2726/19 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що ОСОБА_1 є правонаступником прав та обов'язків померлого ОСОБА_2 , у тому числі щодо договору суборенди земельної ділянки, укладеного 18.11.2010 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а отже її згода для державної реєстрації права суборенди ФОП Шестопалова С.М. не потрібна.
Підставою для зупинення провадження у справі скаржник визначає те, що в провадженні Великобурлуцького районного суду Харківської області перебуває цивільна справа №616/409/19 за позовом ФОП Шестопалова С.М. до ОСОБА_1 про визнання права суборенди за договором суборенди земельної ділянки, яка є пов'язаною зі справою, що розглядається.
У відзиві на апеляційну скаргу від 21.12.2020 позивач заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у справі №922/2726/19 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому зазначає, що державна реєстрація договору суборенди земельної ділянки від 18.11.2010 не була проведена і, як наслідок, він не набув чинності та є неукладеним. Відтак, на думку позивача, вона не могла успадкувати обов'язки, які не виникли та яких не існувало на момент відкриття спадщини. Згідно свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 успадковано лише право оренди земельної ділянки.
Крім того, позивач зазначає, що у пунктах 20, 25 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №820/854/18 зазначено, що: «спір виник стосовно правомірності рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права за договором суборенди, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з підстав існування чинного договору оренди цієї ж земельної ділянки, укладеного Великобурлуцькою районною державною адміністрацією з ОСОБА_2 , право на яке в подальшому перейшло ОСОБА_1 . Відтак, у даній справі фактично оскаржується чинність договору оренди, на підставі якого було прийнято рішення про державну реєстрацію речового права, тобто існує спір між двома суб'єктами господарської діяльності щодо права оренди на земельну ділянку (чинності одного з договорів оренди землі). Оскільки спірні правовідносини фактично виникли між Фізичною особою-підприємцем Васильченко Л. В. та Фізичною особою-підприємцем Шестопаловим С.М. стосовно права оренди на земельну ділянку, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ГПК України». Отже, спір щодо права суборенди земельної ділянки є саме господарсько-правовим, оскільки в ньому наявний спір саме про право, що, в свою чергу, вимагає оцінки, яке саме право позивача порушено, оспорюване чи невизнане. А отже, спір щодо користування земельною ділянкою загальною площею 20,6605га, в тому числі щодо невизнання права суборенди має розглядатись за правилами господарського судочинства.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник скаржника підтримав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Великобурлуцьким районним судом Харківської області справи №616/409/19 та набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Представник позивача заперечив проти вказаного клопотання з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
Розглянувши клопотання скаржника про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №616/409/19, яка розглядається Великобурлуцьким районним судом Харківської області, суд апеляційної інстанції відмовляє у його задоволенні огляду на таке.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках: об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 16.05.2019 у справі №820/854/18 за позовом ФОП Васильченко Л. В. до Великобурлуцької районної Державної адміністрації Харківської області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Великобурлуцької РДА Марченко І. Л. про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки індексний номер: 29958054 від 08.06.2016, зазначив, що у цій справі фактично оскаржується чинність договору суборенди, на підставі якого прийнято рішення про державну реєстрацію речових прав, що стало підставою для закриття провадження у справі з зазначенням, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Таким чином, зважаючи на предмет та підстави позову, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення у справі №616/409/19 жодним чином не вплине на оцінку і збирання доказів у цій справі; всі обставини, що мають значення для розгляду цієї справи, можуть бути встановлені господарським судом, що в сукупності свідчить про відсутність правових підстав для зупинення провадження у справі.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий ті ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ФОП Шестопалова С.М. підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у справі №922/2726/19 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу - без задоволення.
21.12.2020 Великобурлуцькою РДА Харківської області подано клопотання про розгляд справи без участі її представника.
Вказане клопотання підлягає задоволенню, як таке, що не суперечить вимогам Господарського процесуального кодексу України.
2-й та 3-й відповідачі належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, проте не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні.
Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників 1-го, 2-го та 3-го відповідачів за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників скаржника та позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Розпорядженням Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області від 21.03.2006 № 97 «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки зі ставком ОСОБА_2 » затверджено проект відведення земельної ділянки зі ставком ОСОБА_2 , розроблений МПП «Великобурлуцький земельний кадастр» загальною площею 20,6605, в тому числі водне дзеркало 9,9425га, дамба 0,0335га, пасовища 9,2783га, сіножаті 0,4399га, господарські шляхи 0,3080га, болота 0,6583га. Встановлено передати ОСОБА_2 земельну ділянку зі ставком в оренду строком на 49 років для рибогосподарських потреб на території Андріївської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області площею 20,6605га, в тому числі водне дзеркало 9,9425га, дамба 0,0335га, пасовища 9,2783га, сіножаті 0,4399га, господарські шляхи 0,3080га, болота 0,6583га (т.1,а.с.30,31).
24.03.2006 між Великобурлуцькою РДА (орендодавцем) та Приватним підприємцем Погрібняком Сергієм Володимировичем (орендарем) укладений договір оренди землі, п.1 якого встановлено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку зі ставком, яка знаходиться на території Андріївської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області за межами населеного пункту (т.1, а.с.38-42).
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 20,6605га, з них: під пасовищами - 9,2783га, під господарськими шляхами - 0,3080га, дамба-0,0335га, під болотами - 0,6583га, водне дзеркало - 9,9425га, сіножаті - 0,4399га. Договір укладено на 49 років (п.2, п.8 цього договору).
Вказаний договір зареєстрований у Великобурлуцькому районному відділі Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» 29.03.2006 за реєстровим №040668900003.
24.03.2003 на підставі акта приймання-передачі об'єкта оренди Великлобурлуцька РДА передала, а ОСОБА_2 прийняв в строкове платне користування земельну ділянку зі ставком, яка знаходиться на території Андріївської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області за межами населенного пункту, загальною площею 20,6605га (т.1, а.с.42).
Розпорядженням Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області від 17.11.2010 № 340 СПД ФО ОСОБА_2 погоджено укладання договору суборенди на земельну ділянку, розташовану на території Андріївської сільської ради за межами населених пунктів, площею 20,6605га, яка передана йому в користування згідно договору оренди земельної ділянки від 29.03.2006, зареєстрованого у Великобурлуцькому районному відділі Харківської районної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 29.03.2006 за №04066890003, за умови, що умови договору суборенди земельної ділянки мають бути визначені в межах договору оренди земельної ділянки. Встановлено, що укладений договір суборенди земельної ділянки підлягає обов'язковій державній реєстрації у Великобурлуцькому районному відділі Харківської філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» (т.1,а.с.129).
18.11.2010 між СПД ФО ОСОБА_2 (орендарем) та СПД ФО ОСОБА_3 (суборендарем) укладений договір суборенди земельної ділянки, п.1.2 якого встановлено, що предметом цього договору є земельна ділянка, що знаходиться в користуванні орендаря на умовах оренди, згідно з договором оренди землі, зареєстрованим в ДЗК за №040668900003 від 29.03.2006, який укладений між орендарем та Великлобурлуцькою РДА (т.1,а.с.123-127).
Загальна площа земельної ділянки становить 20,6605га, з них: під пасовищами - 9,2783га, під господарськими шляхами - 0,3080га, дамба - 0,0335га, під болотами - 0,6583га, водне дзеркало - 9,9425га, сіножатті - 0,4399га; цільове призначення земельної ділянки: для рибогосподарських потреб: для вирощування, обновлення товарної риби, малька, та реалізації її населенню (п.1.3 цього договору).
У пункті 4.1 цього договору зазначено, що він набуває чинності за умови досягнення сторонами згоди по всіх істотних умовах, підписання цього договору сторонами, після державної реєстрації цього договору.
Пунктом 4.3 цього договору встановлено, що право на суборенду земельної ділянки виникає після укладання цього договору суборенди і його державної реєстрації.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.10.2012, посвідченого державним нотаріусом Марченко Н.І., право на оренду земельної ділянки площею 20,6605га для рибогосподарських потреб, яка розташована на території Андріївської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, що було надано померлому ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі від 24.03.2006, зареєстрованого у Великобурлуцькому районному відділі Харківської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 29.03.2006 за реєстраційним номером 040668900003, перейшло до його сестри ОСОБА_1 (т.1, а.с.47).
23.09.2015 між Великобурлуцькою РДА та ОСОБА_1 укладена додаткова угоди до договору оренди земельної ділянки від 24.03.2006, зареєстрованого у Харківській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за №040668900003, п.1.1 якої орендарем визначено ОСОБА_1 (т.1,а.с.48).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 19.04.2016 в Державному реєстрі речових прав зареєстровано право оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.10.2012 та додаткової угоди від 23.09.2015, строк дії договору 49 років (т.1,а.с.138,139).
08.06.2016, тобто після державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 , Державним реєстратором прав на нерухоме майно Великобурлуцької районної державної адміністрації Марченко І.Л. прийнято рішення провести державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки, індексний номер: 29958054 від 08.06.2016 15:17:27 за договором від 18.11.2010, укладеним між ОСОБА_3 (суборендарем) та ОСОБА_2 (т.1, а.с.143-146).
05.09.2019 державним реєстратором Великобурлуцької районної державної адміністрації Кривошеєм В.О. прийнято рішення про повторну державну реєстрацію суборенди земельної ділянки, індексний номер: 48528521 від 09:49:42 (т.1, а.с.91).
З рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 у справі №820/854/18 вбачається, що ФОП Васильченко Л.В. звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Великобурлуцької РДА, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Великобурлуцької РДА Марченко І.Л., за участю третьої особи ФОП Шестопалова С.М. про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки, індексний номер: 29958054 від 08.06.2016 15:17:27 державного реєстратора Марченко І.Л. Великобурлуцької РДА. Вказаним судовим рішенням, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 у цій справі, задоволено адміністративний позов ФОП Васильченко Л.В.; скасовано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Великобурлуцької РДА Марченко І.Л. про державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки від 08.06.2016 №29958054 (т.1,а.с.61-71).
Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №820/854/18 скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 і закрито провадження в адміністративній справі за позовом ФОП Васильченко Л.В. до Великобурлуцької РДА, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Великобурлуцької РДА Марченко І.Л., за участю третьої особи ФОП Шестопалова С.М. про визнання протиправним та скасування рішення (т.1,а.с.72-79).
При цьому у п.25 цієї постанови Верховний Суд зазначив, що оскільки правовідносини фактично виникли між ФОП Васильченко Л.В. та ФОП Шестопаловим С.М. стосовно права оренди на земельну ділянку, то цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ГПК України.
21.08.2019 ФОП Васильченко Л. В. звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Великобурлуцької РДА, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Великобурлуцької РДА Марченко І. Л. про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки, індексний номер:29958054 від 08.06.2016 15:17:27 державного реєстратора Марченко І.Л. Великобурлуцької районної державної адміністрації (т.1, а.с. 7-80).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.08.2020 у справі №922/2726/19, зокрема, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізичну особу-підприємця Шестопалова С. М. (т.1, а.с. 2-6).
02.10.2019 ФОП Васильченко Л. В. звернулась до суду першої інстанції із заявою про зміну (доповнення) предмету позову щодо скасування державної реєстрації права суборенди земельної ділянки, в якій позивач просив:
- залучити в якості співвідповідача Державного реєстратора прав на нерухоме майно Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області Кривошей Віталія Олександровича;
- змінити предмет первісного позову, доповнивши наступною позовною вимогою: визнати протиправним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48528521 від 05.09.2019 09:49:42 Державного реєстратора прав на нерухоме майно Великобурлуцької РДА Кривошей Віталія Олександровича (т.1, а.с. 189-199).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.10.2019 у цій справі, зокрема, задоволено клопотання ФОП Васильченко Л.В. про залучення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області Кривошея В.О. співвідповідачем у справі №922/2726/19; залучено Державного реєстратора прав на нерухоме майно Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області співвідповідачем у справі №922/2726/19; задоволено заяву ФОП Васильченко Л.В. про зміну предмету позову в порядку ст.46 ГПК України, доповнивши наступною позовною вимогою: визнати протиправним і скасувати рішення про державну реєстрацію суборенди земельної ділянки, індексний номер: 48528521 від 05.09.2019 09:49:42 державного реєстратора Кривошея В.О. Великобурлуцької районної державної адміністрації (т.1, а.с. 217-222).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.11.2019 у справі №922/2726/19, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 у цій справі, позовні вимоги задоволено повністю; визнано протиправним і скасовано рішення про державну реєстрацію суборенди земельної ділянки, індексний номер :29958054 від 08.06.2016 15:17:27 державного реєстратора Марченко І.Л. Великобурлуцької районної державної адміністрації; визнано протиправним і скасовано рішення про державну реєстрацію суборенди земельної ділянки, індексний номер: 48528521 від 05.09.2019 09:49:42 державного реєстратора Кривошея В.О. Великобурлуцької районної державної адміністрації (т.2, а.с. 62-74; 153-159).
Постановою Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №922/2726/19 постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 26.11.2019 у справі №922/2726/19 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.3, а.с. 71-83).
При цьому Верховний Суд зазначив, що ФОП Шестопалов С.М., право суборенди якого оспорюється у даній справі, залучений судом не в якості відповідача, а в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, що є підставою для скасування прийнятих у справі рішень.
Крім того, Суд зазначив, що судами чітко не конкретизовано в оскаржуваних рішеннях, між якими саме зареєстрованими правами учасників справи чи інших осіб є суперечливість та взаємовиключність та яким чином це порушує права позивача, в тому числі, не проаналізовано та належним чином не досліджено, чи є право оренди земельної ділянки аналогічним та рівнозначним праву суборенди цієї ж земельної ділянки, тобто, чи є вони дійсно суперечливими та взаємовиключними. Місцевим судом не надано взагалі ніякої оцінки одному з головних доводів позивача про те, що договір суборенди не пройшов державної реєстрації, а тому є неукладеним, та впливу цього факту, в разі підтвердження, на результат розгляду спору.
Крім того, у п.7.7 цієї постанови Верховний Суд зазначив, що позивачка, звертаючись до суду, обрала спосіб захисту її порушеного права, який узгоджувався зі змістом статей 26 і 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у вказаній редакції.
Ухвалою місцевого господарського суду від 13.08.2020 у справі №922/2726/19, зокрема, клопотання позивача про залучення співвідповідача задоволено, залучено до участі у справі в якості співвідповідача ФОП Шестопалова С.М. (т.3, а.с. 154-156).
03.11.2020 місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення з підстав, викладених вище (т.4, а.с.9-15).
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Предметом спору є визнання протиправними і скасування рішень про державну реєстрацію суборенди земельної ділянки: державного реєстратора Марченко І.Л. Великобурлуцької районної державної адміністрації від 08.06.2016 15:17:27 індексний номер: 29958054; державного реєстратора Кривошея В.О. Великобурлуцької районної державної адміністрації 05.09.2019 09:49:42 індексний номер: 48528521.
Як зазначено вище, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 16.05.2019 у справі №820/854/18 за участю тих же учасників справи та про той же предмет зазначив, що цей спір є господарсько-правовим, оскільки в ньому наявний спір саме про право.
Відповідна правова позиція викладена також у п.7.6 постанови Верховного Суду від 17.06.2020 у цій справі (т.3, а.с.71-83).
У справі Рябих проти Росії (рішення від 24.07.03, п.52) Європейський суд постановив: правова певність передбачає повагу до принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи.
У рішенні від 28.02.2008 у справі «Церква села Сосулівка проти України» (заява № 37878/02) ЄСПЛ зазначив, що заявник мав доступ до судів різної юрисдикції, проте жодний з них не розглянув по суті його скарги, оскільки суди вважали, що вони не мають юрисдикції розглядати такі питання, незважаючи на те, що процедурні вимоги прийнятності було дотримано. У цьому випадку Європейський суд дійшов висновку, що така відмова прирівнюється до відмови у здійсненні правосуддя, що порушує саму суть права заявника на доступ до суду, яке гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Винятковою компетенцією суду є правосуддя, тобто здійснювана в передбаченому законом процесуальному порядку правозастосовна діяльність суду з розгляду справ.
Таким чином, за наявності судового рішення (постанови Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №820/854/18), яке набрало законної сили та яким встановлено, що спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, враховуючи принцип res judicate та права позивача на доступ до правосуддя, і розгляд його справи впродовж розумного строку, зважаючи на предмет та підстави позову, а також суб'єктний склад сторін, спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 792 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення договору суборенди) за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
24.03.2006 між Великобурлуцькою РДА (орендодавцем) та ОСОБА_2 (орендарем) укладений договір оренди землі, який зареєстрований у Великобурлуцькому районному відділі Харківської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 29.03.2006 за №040668900003, п.1 якого встановлено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку зі ставком, яка знаходиться на території Андріївської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області за межами населеного пункту (т.1, а.с.38-42).
Відповідно до частини 6 статті 93 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладення договору суборенди від 18.11.2010) орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент укладення договору суборенди від 18.11.2010) орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.
Розпорядженням Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області від 17.11.2010 № 340 погоджено укладання договору суборенди СПД ФО ОСОБА_2 на земельну ділянку, розташовану на території Андріївської сільської ради за межами населених пунктів, площею 20,6605га, яка передана йому в користування згідно договору оренди земельної ділянки від 29.03.2006, за умови, що умови договору суборенди земельної ділянки мають бути визначені в межах договору оренди земельної ділянки. Встановлено, що укладений договір суборенди земельної ділянки підлягає обов'язковій державній реєстрації у Великобурлуцькому районному відділі Харківської філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» (т.1,а.с.129).
З матеріалів справи вбачається, що 18.11.2010 між СПД ФО Погрібняком С.В. (орендарем) та СПД ФО Шестопаловим С.М. (суборендарем) укладений договір суборенди земельної ділянки, п.1.2 якого встановлено, що предметом цього договору є земельна ділянка, що знаходиться в користуванні орендаря на умовах оренди, згідно з договором оренди землі, зареєстрованим в ДЗК 29.03.2006 за №040668900003, який укладений між орендарем та Великлобурлуцькою РДА (т.1,а.с.123-127).
У пункті 4.1 цього договору зазначено, що він набуває чинності за умови досягнення сторонами згоди по всіх істотних умовах, підписання цього договору сторонами, після державної реєстрації цього договору.
Пунктом 4.3 цього договору встановлено, що право на суборенду земельної ділянки виникає після укладання цього договору суборенди і його державної реєстрації.
Отже, момент набрання чинності договору суборенди земельної ділянки сторони визначили безпосередньо у договорі суборенди від 18.11.2010 та пов'язали з моментом державної реєстрації договору.
Згідно з частинами 1, 2 статті 182 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення договору суборенди від 18.11.2010) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент укладення договору суборенди від 18.11.2010) договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.
Момент укладення договору визначається у статтях 638,640 ЦК України.
Відповідно до частин 2, 3 статті 640 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення договору суборенди від 18.11.2010) якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Відповідно до частини 1 статті 210 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення договору суборенди) правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Враховуючи викладене, права й обов'язки, на досягнення яких було спрямовано волевиявлення учасників при укладенні договору суборенди земельної ділянки від 18.11.2010, сторони набувають лише після його державної реєстрації, як це встановлено статтею 8 Закону України «Про оренду землі» та пунктами 4.1, 4.3 договору суборенди від 18.11.2010, укладеного між ФОП Погрібняком С.В. (орендарем) та ФОП Шестопаловим С.М. (суборендарем).
Слід зазначити, що Верховний Суд України неодноразово вказував, що поняття «момент укладення договору» та «момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки» різняться змістовим наповненням, а також можуть відрізнятися у часі, про що зазначено у постановах від 19.02.2017 у справі №0426/14068/2012 та від 13.06.2016 у справі №570/3056/15-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №322/1178/17.
Отже, за загальним правилом, визначеним статтею 8 Закону України «Про оренду землі» ( в редакції, чинній на момент укладення договору суборенди) та з умов договору суборенди від 18.11.2010, договір суборенди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації.
Таким чином, для визначення початку перебігу договору суборенди землі має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій.
Такі висновки щодо набрання чинності договором оренди (суборенди) земельної ділянки зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №322/1178/17.
З 01.01.2013 набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11.02.2010 № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів.
Судом встановлено, що договір суборенди між ФОП Погрібняком С. В. та ФОП Шестопаловим С.М. на земельну ділянку на території Андріївської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, площею 20,6605 га укладений 18.11.2010, тобто до 01.01.2013, однак державна реєстрація у відповідності до вимог Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент укладення договору від 18.11.2010) не була проведена.
У п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Верховний Суд у постанові від 17.04.2018 у справі №916/1813/16 зазначив, що згідно зі статтями 210 та 640 Цивільного кодексу України не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
У пункті 45 постанови від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що проведення державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01.01.2013.
Отже, оскільки ФОП Шестопаловим С.М. не здійснено державну реєстрацію договору суборенди оренди землі, договір між ним та Погрібняком С. В. чинності не набув і, відповідно, ФОП Шестопалов С.М. не набув прав суборендаря за договором суборенди землі від 18.11.2010.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц.
13.01.2012 ОСОБА_2 (орендар за договором суборенди від 18.11.2010) помер.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.10.2012, посвідченого державним нотаріусом Марченко Н.І., право на оренду земельної ділянки площею 20,6605га для рибогосподарських потреб, що розташована на території Андріївської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, що було надано померлому ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі від 24.03.2006, зареєстрованого у Великобурлуцькому районному відділі Харківської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 29.03.2006 за реєстровим номером 040668900003, перейшло до його сестри ОСОБА_1 (т.1, а.с.47).
Відповідно до статті 7 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент спадкування) право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи - орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.
Відповідно до частини 3 статті 16 вказаного Закону укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.
23.09.2015 між Великобурлуцькою РДА та ОСОБА_1 укладена додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 24.03.2006, зареєстрованого у Харківській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за №040668900003, п.1.1 якої орендарем визначено ОСОБА_1 (т.1,а.с.48).
19.04.2016 в Державному реєстрі речових прав зареєстровано право оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.10.2012 та додаткової угоди від 23.09.2015, строк дії договору 49 років, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (т.1,а.с.138,139).
Відповідно до статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація похідного речового права на земельну ділянку, право власності на яку виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав) на підставі заяви про державну реєстрацію прав.
08.06.2016, тобто після державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 , Державним реєстратором прав на нерухоме майно Великобурлуцької районної державної адміністрації Марченко І.Л. проведено державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки, індексний номер: 29958054 від 08.06.2016 15:17:27 за договором від 18.11.2010, укладеним між ОСОБА_3 (суборендарем) та ОСОБА_2 (т.1, а.с.52-54).
Однак, станом на 08.06.2016 - дата реєстрації права суборенди за договором від 18.11.2010, укладеним між ФОП Шестопаловим С.М. та ФОП Погрібняком С.В., останній вже не був орендарем земельної ділянки, визначеної у договорі від 18.11.2010. Земельна ділянка, визначена у договорі від 18.11.2010, на момент реєстрації права суборенди належала на праві оренди ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.10.2012 та додаткової угоди від 23.09.2015, про що в Державному реєстрі речових прав внесений відповідний запис, а отже державний реєстратор зареєстрував право суборенди за ОСОБА_3 за наявності в державному реєстрі інформації про зареєстроване право оренди на вказану земельну ділянку у ОСОБА_1 , яка не укладала з ФОП Шестопаловим С.М. договору суборенди.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації права суборенди) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.
Згідно зі статтею 4 вказаного Закону державній реєстрації прав підлягають, зокрема: право власності; речові права, похідні від права власності: право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
В розумінні вимог статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» такі речові права (право оренди, суборенди землі) є похідними від права власності на земельну ділянку. Тобто, державну реєстрацію таких похідних прав законодавець зумовлює виключно наявністю зареєстрованого самого права власності на таку земельну ділянку.
Відповідно до частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції від 01.01.2016, чинній на момент реєстрації права суборенди) державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі; 4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав; 7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі. Ведення реєстраційної справи у паперовій формі здійснюється виключно державними реєстраторами, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, за місцезнаходженням відповідного майна; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Відповідно до статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (в редакції, чинній на момент вчинення спірних реєстраційних дій), встановлено, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.
Згідно зі статтею 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції від 01.01.2016, чинній на момент реєстрації права суборенди) розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках: подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством; неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному у пункті 3 частини третьої статті 10 цього Закону, інформації про зареєстровані до 1 січня 2013 року речові права на відповідне нерухоме майно, якщо наявність такої інформації є необхідною для державної реєстрації прав.
Крім того, відповідно до статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною 3 статті 23 вказаного Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
При цьому, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Таким чином, державним реєстратором в порушення вказаних вимог Закону не було встановлено відповідність суперечностей між вже зареєстрованим правом оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 та заявленим правом суборенди на цю ж земельну ділянку на підставі договору суборенди, укладеного СПДФО Шестопаловим з СПДФО ОСОБА_2 у 2010 році та не зареєстрованого у встановленому законом порядку на момент його укладання.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що реєстрація права суборенди за ФОП Шестопаловим С.М. на підставі договору суборенди, укладеного 18.11.2010 ним з ОСОБА_2 , який не зареєстрований у встановленому законом порядку до отримання ОСОБА_1 у спадщину права оренди цієї земельної ділянки, та реєстрації права оренди на земельну ділянку, яка є предметом договору суборенди від 18.11.2010, порушує права та інтереси позивача, яка отримала цю земельну ділянку в оренду та не передавала її в суборенду ФОП Шестопалову С.М., оскільки наявність державної реєстрації права суборенди відповідача ФОП Шестопалова С.М. створює перешкоди позивачу в реалізації її законного права використання спірної земельної ділянки.
Отже, зважаючи на те, що договір суборенди від 18.11.2010 не є вчиненим (неукладений), а його державна реєстрація відбулася після набуття права оренди на земельну ділянку, що була предметом договору суборенди, іншою особою (позивачем), то позовні вимоги є цілком обґрунтованими та такими, що направлені на відновлення порушеного права щодо користування об'єктом оренди.
Доводи скаржника про те, що до позивача, як спадкоємця в силу приписів статті 1216 ЦК України перейшли також обов'язки щодо суборенди земельної ділянки, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки на момент реєстрації спадщини, укладання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 24.03.2006, реєстрації права оренди у Державному реєстрі речових прав (19.04.2016) за ОСОБА_1 , ФОП Шестопалов С.М. не набув права суборенди за договором від 18.11.2010, що виключає можливість переходу до ОСОБА_1 будь-яких обов'язків за цим договором суборенди.
Відповідно до вимог статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (76 ГПК України).
Згідно із статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв'язку з чим апеляційна скарга ФОП Шестопалова С.М. не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у справі №922/2726/19 слід залишити без змін.
Відповідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст.129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст.ст. 276, 281- 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шестопалова С.М. залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у справі №922/2726/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 29.12.2020.
Головуючий суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя Н.О. Мартюхіна